DEUTSCHE GESELLSCHAFT FÜR INTERNATIONALE ... ММС.pdfЗМІСТ ВСТУПНЕ СЛОВО...

DEUTSCHE GESELLSCHAFT FÜR INTERNATIONALE ZUSAMMENARBEIT (GIZ) GMBH

МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Збірник нормативно-правових та

інформаційно-аналітичних документів

КИЇВ – 2015

УДК 352.072.2/.3(075)

ББК 67.401я7

УУккллааддааччіі::

Т. В. Журавель, заступник керівника Проекту GIZ “Реформа управління на сході України”;

Д. Ю. Записний, експерт з питань місцевого самоврядування та міжмуніципального

співробітництва; Р. П. Чухвицький, експерт з питань місцевого самоврядування та

міжмуніципального співробітництва; доктор Штефан Дрегер, міжнародний експерт з

питань міжмуніципального співробітництва

РРееццееннззееннттии::

В. В. Толкованов – доктор наук з державного управління, доцент, Директор Інституту

проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії

державного управління при Президентові України

Н. Г. Джинчарадзе – доктор філософських наук, професор, заступник Директора Інституту

проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії

державного управління при Президентові України

В. П. Удовиченко – доктор економічних наук, професор, Президент ВГО “Клуб мерів”

ММііжжммууннііццииппааллььннее ссппііввррооббііттннииццттввоо:: Збірник нормативноBправових та інформаційноB

аналітичних документів / За заг. редакцією Журавля Т. В. – Київ. 2015. – 154 с.

Анотація: Збірник нормативноBправових та інформаційноBаналітичних документів з питань

міжмуніципального співробітництва підготовлено у рамках співпраці Проекту “Реформа

управління на сході України”, що виконується Deutsche Gesellschaft für InternationaleZusammenarbeit (GIZ) GmbH, з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та

житловоBкомунального господарства України та Комітетом Верховної Ради України з

питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

Цей збірник містить аналіз реалізації нового законодавства з питань розвитку

співробітництва територіальних громад, а також кращі вітчизняні та зарубіжні практики

з питань міжмуніципального співробітництва.

Для студентів, слухачів, аспірантів та докторантів, службовців та посадових осіб, органів

місцевого самоврядування, а також тих, хто цікавиться питаннями міжмуніципального

співробітництва.

УДК 352.072.2/.3(075)

ББК 67.401я7

© Deutsche Gesellschaft für Internationale ISBN 978B966B651B989B7 Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, 2015

3МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

ПРОФІЛЬ GIZ

Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH є німецькою федеральною

установою, що надає послуги у сфері міжнародної співпраці заради сталого розвитку.

Ми володіємо 50Bрічним досвідом підтримки економіки та зайнятості, енергоефективності та

збереження навколишнього середовища, сприяння миру та безпеці. Численні ноуBхау

федеральної компанії GIZ користуються попитом на всій планеті. Ми працюємо для

Федерального Уряду Німеччини, інституцій Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй,

а також урядів інших країн. Наш головний замовник – Федеральне міністерство міжнародного

співробітництва та розвитку Німеччини. Ми ефективно співпрацюємо з приватним сектором

економіки і таким чином сприяємо успішній взаємодії політики та економіки. Усі замовники

довіряють GIZ розробку, планування та втілення ідей задля політичних, суспільних та

економічних перетворень. Як федеральна компанія ми підтримуємо німецькі та європейські

цінності. Це підтверджує нашу сумлінність та надійність. Спільно з нашими партнерами ми

працюємо над пошуком гнучких та дієвих рішень, які забезпечують людям перспективи та гідні

умови життя.

Об’єм операцій GIZ у 2014 році склав понад 2 мільярди євро. У 130 країнах світу із 16.410

працівників компанії 70% – це національні кадри, задіяні на місцях.

Діяльність GIZ в Україні

За дорученням Федерального Уряду Німеччини GIZ підтримує процес перетворень в Україні з

1993 року. Наразі GIZ працює приблизно у 20 населених пунктах України за дорученням

чотирьох німецьких міністерств, Європейського Союзу (ЄС) та Британського департаменту

міжнародного розвитку (DFID). В Україні GIZ налічує близько 90 місцевих та міжнародних

фахівців. Близько 30 інтегрованих та реінтегрованих тимчасових фахівців надають підтримку

органам державного управління, торговим палатам та середнім підприємствам. З 2009 року

GIZ має постійне бюро в Україні.

Співпраця Німеччини з Україною зосереджена на таких напрямках:

сталий економічний розвиток

енергія (енергоефективність)

демократія, суспільство, державне управління (децентралізація)

Окрім цього, GIZ надає підтримку українським партнерам у питаннях консультування з

профілактики ВІЛ/СНІДу. З кінця 2014 року одним з важливих напрямків роботи компанії є

організація тимчасового житла для внутрішніх переселенців з Луганської та Донецької областей

і забезпечення біженців речами першої необхідності.

4 МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

РЕФОРМА УПРАВЛІННЯ НА СХОДІ УКРАЇНИ

Мета проекту

Проект “Реформа управління на сході України” реалізується GIZ за дорученням Федерального

міністерства економічнного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ). З 2010 по 2013 рік

проект мав назву “Підвищення якості муніципальних послуг” та підтримував партнерські міста

у покращенні якості надання комунальних (водопостачання, утилізація відходів) та

адміністративних послуг. У новій фазі проект “Реформа управління на сході України” надає

партнерам з реалізації консультаційну підтримку з підвищення ефективності адміністративних

послуг, сприяє розвиткові міжмуніципальної співпраці, підвищенню рівня компетенції

регіональних та національних інституцій задля підтримки зусиль громад з удосконалення

інструментів та процедур для більш ефективного та стабільного надання муніципальних послуг

та залучення до політичного діалогу з питань децентралізації досвіду та нових знань,

отриманих у ході роботи на місцевому рівні. Проект також надає підтримку громадам у

розміщенні вимушених переселенців.

Досягнення та вплив

Найбільш відчутним та сталим є вплив у сфері реформи адміністративних послуг: наразі

відкрито чотири центри надання адміністративних послуг, у рамках проекту відкриваються

нові. Послуги для громадян надаються з більшою прозорістю, швидше та ефективніше.

Дослідження громадської думки свідчить про те, що оцінка споживачами адміністративних

послуг, які надаються у центрах, суттєво покращилась. Досягнення проекту слугують прикладом

“кращих практик” та демонструють можливості гармонізації нормативноBправової бази України

з європейськими стандартами, а досвід пілотних міст є цінним надбанням для інших громад, які

у найближчому майбутньому реформуватимуть свої послуги.

Крім того, концепція співробітництва територіальних громад була представлена як інструмент

для економічно обґрунтованого надання публічних послуг. Проекти співробітництва

територіальних громад було реалізовано у сферах охорони здоров’я, управління, економічного

розвитку та утилізації відходів.

Також було проведено інтенсивне навчання з фінансового менеджменту для представників семи

партнерських громад. Нові бізнесBплани комунальних підприємств враховують принципи

фінансового менеджменту та розраховані з огляду на необхідність рентабельної роботи.

Відповідні підприємства наразі можуть презентувати фінансовим інституціям прозорі та

фінансово виважені проекти і вже залучили нові кошти для їх реалізації.

ЗМІСТ

ВСТУПНЕ СЛОВО стор. 6–8

РОЗДІЛ 01 ОГЛЯД УМОВ ДЛЯ ММС В УКРАЇНІстор. 11

РОЗДІЛ 02 ФАКТОРИ СПРИЯННЯ ММСстор. 19

РОЗДІЛ 03 ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД” стор. 27

ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ ДОГОВОРІВ

стор. 59

РОЗДІЛ 04 КРАЩІ ВІТЧИЗНЯНІ ТА ЗАРУБІЖНІ ПРАКТИКИ З ПИТАНЬ ММСстор. 83

ПРИКЛАДИ ПРОЕКТІВ ММС

стор. 91

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

стор. 115

РОЗДІЛ 05 МАТЕРІАЛИ ВИЇЗНИХ КОМІТЕТСЬКИХ СЛУХАНЬ з питань впровадження Закону України “Про співробітництво територіальних громад”

(м. Полтава, 11B12 червня 2015 року)

стор. 121

ПРОГРАМА СЛУХАНЬ

стор. 122

ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК

щодо реалізації Закону України “Про співробітництво територіальних громад”

стор. 125

ДОПОВІДЬ

щодо розвитку співробітництва територіальних громад (міжмуніципального

співробітництва) в Україні

стор. 130

РЕКОМЕНДАЦІЇ

слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва,

регіональної політики та місцевого самоврядування з питань впровадження

Закону України “Про співробітництво територіальних громад”

стор. 147



ВСТУПНЕ СЛОВО

Подальша демократизація суспільства, децентралізація влади на основі субсидіарності були і

залишаються пріоритетами України. Важливу роль у цих процесах відіграє реформування

місцевого самоврядування та територіальної організації влади.

Відповідно до Коаліційної Угоди, укладеної учасниками коаліції депутатських фракцій Верховної

Ради України VIII скликання, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Стратегії сталого

розвитку “УкраїнаB2020”, Плану дій Ради Європи для України на 2015B2017 роки, з урахуванням

основних положень Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної

організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня

2014 року № 333Bр., Урядом послідовно здійснюються заходи із законодавчого забезпечення

впровадження реформ. Прийнято закони у сфері бюджетної та податкової децентралізації,

державної регіональної політики, добровільного об’єднання територіальних громад.

З метою розв’язання спільних проблем соціальноBекономічного розвитку територій, об’єднання

фінансових та інших ресурсів різних місцевих бюджетів, фінансовоBорганізаційної кооперації

на місцевому рівні в червні 2014 року прийнято Закон України “Про співробітництво

територіальних громад”.

Таке співробітництво реалізується шляхом делегування виконання завдань; реалізації спільного

проекту; спільного фінансування (утримання) інфраструктурного об’єкта; створення спільного

комунального підприємства; утворення спільного органу управління.

З метою імплементації Закону Мінрегіоном розроблено та прийнято накази “Про затвердження

Примірних форм договорів про співробітництво територіальних громад”, та “Про затвердження

Порядку формування та забезпечення функціонування реєстру про співробітництво


На замовлення Мінрегіону розроблено методичні рекомендації, інфографіки, а також відеоB

презентацію щодо практичного застосування положень Закону в частині організації та

юридичного оформлення співробітництва територіальних громад.

На підтримку співробітництва територіальних громад Законом України “Про державний

бюджет України на 2015 рік” передбачено видатки за рахунок коштів програми “Державний

фонд регіонального розвитку”. Все це дає можливість громадам, які вже уклали угоди про

співробітництво, перейти до етапу їх практичного впровадження.

У зв’язку з цим хочу висловити слова щирої вдячності міжнародним донорським організаціям,

зокрема Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, які надають

практичну допомогу органам державної влади та органам місцевого самоврядування в

реалізації проектів міжмуніципального співробітництва. Сподіваюся на подальшу плідну

співпрацю, результатом якої стане впровадження на практиці кращого європейського досвіду

системної трансформації та формування ефективних, правових і наділених довірою людей

інститутів місцевого самоврядування, забезпечивши їх належним фінансуванням і широким

спектром повноважень.

ГГ.. ЗЗУУББККОО

ВіцеBпремєрBміністр України –

Міністр регіонального розвитку,

будівництва та житловоBкомунального

господарства України



В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську

хартію місцевого самоврядування, прийнято ряд базових нормативноBправових актів, які

створюють правові та фінансові основи діяльності органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства.

Функціонування органів місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не

забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для

всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню органами

місцевого самоврядування високоякісних і доступних адміністративних, соціальних та інших

послуг на відповідних територіях.

В Україні утворено близько 12 тис. територіальних громад, у понад 6 тис. громад чисельність

жителів становить менше 3 тис. осіб, із них у 4.809 громадах – менше 1 тис., а у 1.129 громадах

– менше 500 осіб, у більшості з них не утворено виконавчі органи відповідних сільських рад,

відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо. Органи місцевого самоврядування

таких громад практично не можуть здійснювати надані їм законом повноваження.

Одночасно Закон України “Про співробітництво територіальних громад”, який був ухвалений

Верховною Радою України у червні 2014 року, створює нові можливості для розвитку

міжмуніципального співробітництва, насамперед з метою покращення якості послуг, які

надаються органами місцевого самоврядування громадянам.

У зв’язку з цим ми вдячні проекту “Реформа управління на сході України”, що виконується

Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, за практичну допомогу у

впровадженні цього важливого закону, а також плідне співробітництво з профільним Комітетом

Верховної Ради України з питань моніторингу його реалізації, вивченні кращих вітчизняних та

зарубіжних практик з питань міжмуніципального співробітництва, а також вироблення

практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства з урахуванням думки

вітчизняних та іноземних експертів.

СС.. ВВЛЛААССЕЕННККОО

Голова Комітету Верховної Ради України з питань

державного будівництва, регіональної політики та

місцевого самоврядування



Міжмуніципальне співробітництво набуває особливого значення для України в контексті

підготовки до реалізації широкомасштабної реформи місцевого самоврядування та реформи

адміністративноBтериторіального устрою. ММС існує, коли два або більше органи місцевого

самоврядування погоджуються співпрацювати для виконання будьBякого зі своїх завдань задля

отримання взаємної вигоди.

Як в Україні, так і в інших країнах Європи, причини розвитку міжмуніципальної співпраці

досить подібні. Головним чином, це зростаюче фінансове навантаження на громади та криза у

місцевих фінансах, демографічні зміни (у багатьох громадах спостерігається скорочення та

старіння населення, що впливає на місцеві доходи), зростаючі вимоги громадян до якості

послуг, конкуренція між регіонами (сприянні економічному розвитку та у розміщенні нових

підприємств на території громад).

З огляду на прийнятий у червні 2014 року Закон України “Про співробітництво територіальних

громад”, що істотно розширює можливості громад для вирішення ними спільних проблем

соціальноBекономічного розвитку, ознайомлення з досвідом європейських країн, зокрема

Німеччини, щодо розвитку міжмуніципального співробітництва, набуває нових перспектив.

Важливо зазначити, що міжмуніципальна співпраця у Німеччині не має жодної стандартної

форми! Вона може передбачати будьBяку форму співпраці між громадами, наприклад бути

невеликою за обсягом, компактною кооперацією (приміром, спільна експлуатація обладнання)

або ж набувати масштабних складних форм (адміністративні спілки, кооперація у сфері

поводження з відходами).

ННІІККООЛЛААСС ХХЕЕММППЕЕЛЛЬЬ

керівник проекту GIZ

“Реформа управління на сході України”


РОЗДІЛ 0011ОГЛЯД УМОВ ДЛЯ ММС В УКРАЇНІ


ОГЛЯД УМОВ ДЛЯ ММС В УКРАЇНІ

01МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО -

це відносини між двома або кількома органами

місцевого самоврядування, які мають статус

юридичних осіб та мають певну політичну,

юридичну та фінансову автономію (відповідно

до принципів Європейської хартії місцевого

самоврядування).

Міжмуніципальне співробітництво є одним із

інноваційних інструментів у реалізації державної

регіональної політики. Це порівняно нова форма

політики місцевого та регіонального самоврядування.

Її суть полягає в тому, що органи місцевого

самоврядування на договірній основі об’єднують

свої ресурси та зусилля для вирішення загальних

проблем развитку. Кінцева мета такого

співробітництва – підвищення якості життя громад.

Міжмуніципальне співробітництво є характерним

для децентралізованої територіальної

адміністративної системи. Чим вищою є ступінь

автономії муніципалітетів, тим більше вони

потребують співпраці і тим більше вони можуть

cпівпрацювати.

Коротка довідка

Станом на 01.02.2013 в Україні налічується 30.385

суб’єктів адміністративноBтериторіального устрою

(областей, районів, міст, селищ тощо), з яких 29.324

– це сільські населені пункти та селища міського

типу, в яких функціонують 11.550 представницьких

органів місцевого самоврядування. Біля 50%

територіальних громад мають населення менше

1.000 мешканців. Майже всі такі територіальні

громади перебувають на дотації держави, оскільки

не мають необхідних фінансових та економічних

ресурсів для надання повноцінних громадських,

державних, комунальноBпобутових і соціальноB

культурних послуг. Обсяги таких дотацій не дають

змоги надавати населенню послуги на рівні

гарантованих державою соціальних

стандартів.

Разом із тим багато муніципалітетів є занадто

малими за розмірами, щоб викликати зацікавленість

з боку приватних інвесторів.

У зв’язку із зазначеним ММС є ефективним

інструментом для покращення вже сьогодні якості

комунальних послуг, удосконалення муніципального

менеджменту, а також гнучкою формою підготовки

до проведення комплексної адміністративноB

територіальної реформи.

Спільні дії між громадами в принципі мають довгу

історію. Якщо у минулих століттях частіше природні

катастрофи спонукали громади до організації

спільного захисту від небезпеки, у сучасному світі

швидкий розвиток техніки, економіки, торгівлі та

транспорту загострює необхідність співпраці між

громадами в рамках чітких організаційних форм.

Зважаючи на постійне зменшення бюджетів, міста та

громади часто звертаються до співробітництва саме

з економічних міркувань. Передусім у невеликих

громад виникають проблеми зі збереженням

здатності самостійно надавати певні послуги через

недостатні фінансові та кадрові ресурси.

Крім того, часто кооперація дозволяє знайти більш

ефективний підхід щодо вирішення певних завдань

через використання спільних знань та досвіду.

Поява ММС пов’язана з тим, що місцеве самоврядуB

вання сьогодні має справу з проблемами, можливі

варіанти розв’язання яких пропонує саме ММС.

ММС має великий потенціал, який може бути дуже

корисним для забезпечення сталого розвитку усіх

(великих та малих) громад.

Основними завданнями ММС є підвищення якості

послуг, розвиток інфраструктури, а також підвищення

ефективності діяльності відповідних ОМС.


Станом на 01.02.2013 в Україні налічується 30.385суб’єктів адміністративно-територіального устрою

Отже, органи місцевого самоврядування ((ООММСС)), які

беруть участь у міжмуніципальному співробітництві

((ММММСС)), можуть очікувати неабиякі переваги, а саме:

ОМС можуть об’єднувати свої ресурси, якщо це

допомагає їм покращити ефективність своєї роботи.

Разом ОМС можуть зробити те, чого вони ніколи не

змогли б досягнути поодинці; вони можуть надавати

нові послуги або підвищити якість послуг, які вже

надаються ними громадянам. В окремих країнах

навіть існують законодавчі вимоги щодо надання

певних послуг (наприклад, утилізація відходів,

водопостачання, транспорт та економічний

розвиток) саме у форматі ММС.

Більший за кількістю споживачів “ринок”

сприяє зменшенню витрат; ОМСBпартнери можуть

обмінюватись знаннями та досвідом у наданні

окремих послуг, що робить їх надання більш

ефективною справою.

Покращується здатність залучати приватні

інвестиції та брати участь у проектах публічноB

приватного партнерства; стає можливим укладання

більш вигідних контрактів з приватними компаніями.

Покращується здатність освоєння інвестицій

та довіра з боку кредиторів, завдяки чому можна

швидше отримувати позики та залучати кошти з

фондів ЄС та інших зовнішніх джерел.

З’являється можливість реорганізувати

адміністративні послуги: залучити більш

кваліфікований персонал, здійснити мобілізацію

існуючих ресурсів.

Спільна робота над завданням економічного

зростання та підвищення прозорості сприяють

створенню нових робочих місць та залученню

інвестицій краще, ніж фрагментарні дії окремих

ОМС.

Досвід багатьох країн свідчить, що органи місцевого

самоврядування (територіальні громади базового

рівня) ніколи не є абсолютно самодостатніми,

незалежно від їх площі та чисельності населення.

У зв’язку з цим ММС є актуальною та інноваційною

формою діяльності багатьох ОМС. ММС є логічним

рішенням для нейтралізації наслідків нераціонального

розподілу функцій та ресурсів між ОМС, недосконалої

організації територіальної влади.


Економічні переваги ММС:

зменшує виробничі витрати та забезпечує заощадження коштів завдяки обсягам діяльності

(збільшення кількості одиниць “продукції” по відношенню до виробничих витрат);

посилює переговорні позиції відповідних органів місцевого самоврядування, зокрема, у питаннях

збільшення кількості користувачів/отримувачів послуг;

зменшує кількість осіб, які отримують послуги “за ціною нижче собівартості” (завдяки розширенню

сфери дії);

збільшує “власні” інвестиційні ресурси муніципалітетівBучасників (через об’єднання їх (обмежених)

фінансових ресурсів);

підвищує рівень довіри серед кредиторів та здатність залучати зовнішнє фінансування як від

держави, так і від приватних партнерів (завдяки покращенню співвідношення між витратами та

вигодами проектів).


Можливі

економічні ефекти

Відсутність необхідності розширення інфраструктури

Спільне використання майна

Кращий ступінь використання дорогої техніки

Заощадження коштів через спільні закупки та їх більший об’єм

Логістичні переваги через планування спільних маршрутів

Залучення спеціалізованих кадрів (наприклад, догляд за деревами, оперативне управління, майстерня)

Спільне використання коштів

Скорочення інвестиційних витрат

Спільне використанняресурсів

(автопарк, техніка тощо)

Оптимізація робочих процесів

Залежно від організаційної моделі співпраця в певній сфері буде мати очевидні економічні ефекти:

Резюмуючи, можна відзначити наступні характеристики ММС:

ММС – це два або декілька ОМС, які співпрацюють між собою;

ОМСBпартнери погоджуються спільно працювати та надавати певні ресурси для отримання обопільної

користі, яка була б недосяжною у разі їх самостійної (ізольованої) діяльності;

Спільні зусилля можуть стосуватися однієї або кількох галузей, які належать до визначеної компетенції

ОМС. Законом може бути визначено, що певні функції ОМС не можуть бути предметом ММС

(наприклад, функції, делеговані державою ОМС);

Співробітництво має свою ціну для кожного з ОМСBпартнерів: воно потребує зусиль, фінансування та

спільного використання ресурсів (кадри, земля, обладнання, будівлі тощо);

ММС є результатом усвідомленого рішення, а не лише механічним виконанням відповідних

нормативних актів. Угода про співпрацю є добровільною, вона не нав’язується законом, хоча в деяких

випадках закон може наполегливо рекомендувати або навіть спонукати муніципалітети до пошуку

шляхів співпраці;

Нові вигоди для ОМСBпартнерів можуть бути різними, наприклад: створення ресурсів для надання

послуг, які є недоступними для малих громад, заощадження витрат при наданні послуг, підвищення

якості послуг, краща координація у плануванні майбутнього розвитку, ефективніша та прозоріша

політика розвитку;

Співробітництво не є фрагментарним – воно розраховано на певний період, а в більшості випадків

обумовлюється постійною угодою без визначеної дати завершення терміну дії;

Постійний трансфер повноважень органів місцевого самоврядування відсутній; муніципалітети зберігають

непрямий контроль за рішеннями та послугами, які є результатом співробітництва.


Серед інших позитивних результатів ММС можна також виділити наступні:

ММС може справляти позитивний вплив на практику менеджменту у відповідних муніципалітетах,

тому що кожний партнер намагається переймати успішний практичний досвід інших учасників

ММС;

ММС може сприяти розвитку нової політичної культури, заснованої на співробітництві, що є

особливо важливим, коли керівництво відповідних громад належить до різних політичних партій;

Процес подачі спільних заявок до ЄС, Світового банку та інших організаційBдонорів може допомогти

виробленню необхідних інструментів для партнерської співпраці ОМС з іншими державними,

приватними та громадськими організаціями;

ММС може дати керівникам відповідних ОМС більше часу для того, щоб зосередитися на

стратегічних завданнях, оскільки другорядні питання вирішуються завдяки ММС;

ММС може знизити рівень корупції та підвищити прозорість у діяльності відповідних органів

місцевого самоврядування;

ММС може сприяти розвитку відчуття солідарності, що сприяє покращенню соціального клімату в

суспільстві;

ММС може створювати додаткові можливості для залучення громадських організацій та окремих

громадян до розв’язання проблем місцевого значення;

ММС може створювати додаткові можливості для участі громад у транскордонному співробітництві;

Для кількох учасників ММС робить доступним та ефективним те, що ніколи не було б доступним та

ефективним для одного.

У природі найкращі шанси на виживання має система, що найбільше здатна

пристосовуватися до рамкових умов, що (все частіше) змінюються.

(Ч. Дарвін, „Survival of the fittest“)

У майбутьному в організаціях мають статисяфундаментальні зміни, щоб пристосуватися донових економічних та екологічних рамкових умов. Громади можуть впоратися з новимивикликами тільки шляхом об’єднання значнихчастин свого управління та ресурсів!


РОЗДІЛ XXXXXXXXXXXXXXXXXX

РОЗДІЛ 0022ФАКТОРИ СПРИЯННЯ ММС


ФАКТОРИ СПРИЯННЯ ММС

02Узагальнюючи досвід міжмуніципального співB

робітництва у Німеччині, слід відзначити 5 основних

факторів, що сприяють такому розвитку:

Сприятливе законодавче середовище

(Баварія, Гессен, Нижня Саксонія, Північний

РейнBВестфалія)

Ухвалення рамкового законодавства, директив та

рамкових угод значно полегшує реалізацію

міжмуніципальної співпраці для всіх її учасників.

Місцеві суб’єкти потребують певних рамкових норм

навіть у разі добровільної співпраці за “ініціативою

знизу”. Наприклад, Закон про муніципальну

співпрацю, прийнятий федеральною землею Баварія

у 1994 році, що формує рамкові умови співпраці;

“Угода про майбутню співпрацю”, укладена у

федеральній землі Нижня Саксонія у 2009 році;

Закон про комунальну співпрацю (GKG) землі

Північний РейнBВестфалія, що регламентує різні

форми спільного виконання завдань (робоча спілка,

цільове об’єднання, спільні комунальні підприємства

та публічноBправові об’єднання), але не надає прямої

фінансової та персональної підтримки громадам.

11


Пряме співфінансування міжмуніципальних

проектів

(Баварія, Гессен)

У Баварії прийнятий у 1994 році Закон про

муніципальну співпрацю був підсилений постановою

щодо розвитку міжмуніципального співробітництва

від 2004 року, що передбачає пряме співB

фінансування проектів ММС у розмірі до 30 тис.

євро. Окрім того, рішення Ради міністрів Земельного

уряду Баварії від 2008 року передбачає

запровадження посад проектних менеджерів з

сприяння міжмуніципальній співпраці в усіх

районних адміністраціях. Спочатку централізовану

підтримку на утримання проектних менеджерів

надавало Міністерство внутрішніх справ Баварії

(на відміну від України, у Німеччині саме

міністерства внутрішніх справ опікуються

питаннями внутрішньої політики), а згодом цю

функцію перебрали на себе районні адміністрації.

Проектні менеджери надають інформаційну та

консультаційну допомогу щодо міжмуніципальної

співпраці та сприяють обміну відповідним досвідом

між громадами.

Списання частини боргів

громад

(Нижня Саксонія)

З 2008 року земельний уряд Нижньої Саксонії

створює фінансові інструменти заохочення громад

до міжмуніципальної співпраці. Результати спочатку

були досить скромними, що пояснюється

консерватизмом, недостатніми засобами заохочення

та слабким законодавчим примусом. У 2009 році

укладено “Угоду про майбутню співпрацю”, термін

дії якої у 2011 році був продовжений до 2013 року.

Угода передбачала, головним чином, допомогу в

ліквідації боргів громад, перенесення завдань землі

на муніципальний рівень, сприяння структурному

розвитку. Важливими положеннями угоди також

було встановлення зв’язку між міжмуніципальною

співпрацею та демографічною ситуацією, посилення

фінансових засобів заохочення, поширення

співпраці на районний рівень. Об’єднання громад

визначалось як можливий кінцевий етап співпраці.

Також передбачалась можливість реалізації

територіальної реформи “згори” у разі недостатньо

активної співпраці громад на місцевому рівні.

22 33

Обсяг фінансового сприянняУмови для надання засобів сприяння

• Як правило, співпрацювати повинні щонайменше 3, як виняток – 2 громади• Тривала співпраця – щонайменше 5 років• Заощадження кадрових та матеріальних ресурсів щонайменше на 15% щороку• „Суттєві“ галузі діяльності громади/галузі управління• Взірцевий характер співпраці• Адекватне співвідношення між сумою сприяння та сумою коштів, які планується заощадити завдяки співпраці

• Стандартна сума сприяння у випадку співпраці між 3 комунами – 75 тис. євро, тобто 25 тис. євро для кожної комуни• Стандартна сума сприяння у випадку співпраці між 4 комунами і більше – 100 тис. євро, тобто максимум 25 тис. євро для кожної комуни• У разі взірцевої співпраці сума сприяння може бути підвищена

Умови та обсяг фінансового сприяння міжмуніципальному співробітництву у землі Гессен


Створення Центру компетенцій

(Гессен)

У федеральній землі Гессен у 2004 році прийнята

директива про сприяння міжмуніципальному

співробітництву (Рамкова угода), де викладено цілі

та процедури сприяння міжмуніципальній співпраці.

У 2009 році у Міністерстві внутрішніх справ та спорту

землі Гессен створено відділ з питань

міжмуніципальної співпраці, а також Центр

компетенцій з питань міжмуніципальної співпраці,

створений асоціацією міст та громад і Міністерством

внутрішніх справ та спорту федеральної землі Гессен.

До основних сфер відповідальності Центру

компетенцій належить стратегія та визначення змісту

міжмуніципальної співпраці у Гессені, консультування

громад, підготовка та проведення інформаційних

заходів з метою залучення громадян та місцевих

муніципальних органів, розробка відповідних

методичних рекомендацій, брошур та публікацій,

розробка та збір інформаційних матеріалів про

можливості міжмуніципальної співпраці.

Історія заснування та сфери відповідальності Центру

будуть більш детально розглянуті у розділі 4 “Кращі

вітчизняні та зарубіжні практики з питань ММС”

(стор. 59).

Створення банку даних проектів

(Баварія)

Міністерством внутрішніх справ Баварії було

створено банк даних про міжмуніципальну

співпрацю, що містить основи (цілі, можливості для

співпраці, правові підстави), контакти (контактні

особи з питань міжмуніципальної співпраці у складі

адміністрацій), практичні приклади співпраці у

різних секторах, а також перелік муніципальних

партнерств (між районами, округами та громадами

у Баварії).

44 55


Прийняття рішення про доцільність ММС потребує відповідної бази фактів.

Необхідно концентруватися на головних процесах. Детальний спектр послуг напочатку не потрібен.

Елементи оцінки

спільні сфери

станбюджету

кадри

приміщення,площа

транспортні засоби та

обладнання

електронні системи

головні процеси

оперативні та адміністративніадміністративні/

технічні

наявна організація

спектрпослуг

Громади- учасниці

Рамковіумови

ПослугиРесурси

ІНІЦІЮВАННЯ СПІВПРАЦІ передбачає власне

позиціонування до ММС, тобто розгляд питання,

чи і як займатися ММС. Цій фазі насправді треба

приділити значну увагу, бо ґрунтовна дискусія на

початку процесу запобігає (або принаймні значно

зменшує) виникненню постійних дискусій на цю

тему протягом подальшого перебігу проекту.

Необхідно знайти відповіді на наступні питання:

визначення рамкових умов (політичних,

фінансових, просторових тощо),

визначення форми співпраці,

з’ясування основних цілей співпраці

(заощадження, підвищення якості, збереження

пропозиції тощо). При цьому доречно визначити

як максимальну, так і мінімальну ціль, а також

проміжні цілі.

ідентифікація партнерів,

формулювання вимог до партнерів,

визначення меж співпраці (визначається, де

проходить “червона лінія”, з якими умовами

можна буде погодитися або змиритися, а з якими

в жодному разі, передбачається та промірковується

у загальних рисах стратегія виходу, якщо стане

зрозуміло, що проект ММС не приведе до успіху).

Ухвалюючи рішення про ММС, ці аспекти мають

бути уточнені в наступній фазі.

МОЖЛИВИЙ ПРОЦЕС РОЗВИТКУ ММС

Варто відразу наголосити, що ТТИИППООВВИИХХ ФФООРРММ ММММСС ННЕЕ ІІССННУУЄЄ!!

Кожен міжмуніципальний проект можна охарактеризувати його 4 життєвими етапами (або фазами):

11

СТРАТЕГІЯ передбачає конкретне визначення

цілей, перебігу, архітектури співпраці, розробку

проектного менеджменту і, як результат, аналіз і

обрання можливих сфер співпраці та планування

використання ресурсів (кадрових, фінансових).

РЕАЛІЗАЦІЯ – підготовка договорів і власне

реалізація заходів співпраці на практиці, кризовий

та конфліктний менеджмент, розробка та реалізація

поточного оцінювання результатів реалізації

(моніторинг).

ОЦІНКА полягає у порівнянні поточних

результатів співпраці із вихідною ситуацією,

зважаючи на попередньо визначені цілі та попередні

оцінки. За доцільності відбувається подальший

розвиток співпраці, за потреби – визначаються та

плануються завершальні заходи.

Процес організації співробітництва територіальних

громад, унормований Законом України “Про

співробітництво територіальних громад”, буде

розглянуто у розділі 3.


22

44

33 ПЕРЕБІГ ПРОЕКТУ

Аморфнийстан

Погодженийстан

Стан з орієнтацією на розвиток і ріст

Фактори успішності міжмуніципальної співпраці

Політичнийінтерес

Готовність доспівпраці

Взаємнадовіра

Добра комунікація

Рівні права,чесність

Ефективні робочі структури

Прозорість

Можливістьподальшого

розвитку

Використання синергій

Задоволеність громадян

Фактори, які можуть призвести до невдалої міжмуніципальної співпраці

Успішна міжмуніц. співпраця

«Вузьке мислення»

Конкурентне мислення

Брак довіри

Втрата автономії

Норми законодавства

Вертикальна ієрархія

Несхвальнеставлення

Недостатнє розуміння

Недостатняпослідовність

Несприйняття

Невдала міжмуніц. співпраця

Основні фактори, що створюють передумови для успішної та невдалої міжмуніципальної співпраці, можна

продставити схематично.

Різні фази розвитку проекту


неважливо нейтр.доволі неважливо

доволі важливо

дужеважливо

Взаємна довіра як основа співпраці

Фактори успіху для ММС (досвід Німеччини, федеральна земля Гессен)

Відкрита та систематична комунікаціяЗалучення всіх учасників до

процесу плануванняОдночасна користь для всіх учасників

Ретельний вибір партнера

Завчасне та комплексне визначення цілей

Комплексний аналіз вихідної ситуації

Відповідна контрольна функція у громадах

Нейтральний модератор процесупланування та реалізації

Схожі організаційні структури у партнерів

Інше


РОЗДІЛ XXXXXXXXXXXXXXXXXX

РОЗДІЛ 0033ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО СПіВРОБіТНИЦТВО

ТЕРИТОРіАЛЬНИХ ГРОМАД”

ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР1

ЗАКОНУ УКРАЇНИ“Про співробітництво територіальних громад”

від 17 червня 2014 року № 1508-VII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 34, ст.1167)

Цей Закон визначає організаційноBправові засади співробітництва територіальних громад, принципи, форми,

механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю.

У преамбулі Закону зроблено акцент на меті прийняття самого Закону – це створення умов для

реалізації наявними в Україні територіальними громадами конституційного права на об’єднання своїх

ресурсів для вирішення питань місцевого значення. Зокрема частина 3 ст. 142 Конституції України

встановлює, що “Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах

об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для

спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для

цього відповідні органи і служби”. Це означає, що норми Закону містять не лише принципи та

організаційноBправові засади співробітництва територіальних громад, але й конкретні механізми такого

співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю.

Закон України “Про співробітництво територіальних громад” є основним нормативноBправовим актом, на

підставі якого має здійснюватися співробітництво за відповідними формами та у передбачений ним спосіб.


03

1 Цей практичний коментар Закону України “Про співробітництво територіальних громад” підготовлено Інститутом

громадянського суспільства у співпраці з Програмою Ради Європи “Посилення інституційної спроможності органівмісцевого самоврядування в Україні” на запит Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловоBкомунального

господарства України в рамках реалізації Плану заходів щодо впровадження положень Закону України “Про співробітництвотериторіальних громад” (2014 р.)


РРооззддіілл II ЗЗААГГААЛЛЬЬННІІ ППООЛЛООЖЖЕЕННННЯЯ

СТАТТЯ 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) договір про співробітництво – договір про умови співробітництва територіальних громад, що визначає

форму співробітництва, зобов’язання та відповідальність сторін – суб’єктів співробітництва, джерела та обсяги

його фінансування;

2) співробітництво територіальних громад (далі – співробітництво) – відносини між двома або більше

територіальними громадами, що здійснюються на договірних засадах у визначених цим Законом формах з

метою забезпечення соціальноBекономічного, культурного розвитку територій, підвищення якості надання

послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей, ефективного виконання органами місцевого

самоврядування визначених законом повноважень;

3) спільний проект – комплекс спільних заходів, що здійснюються органами місцевого самоврядування

суб'єктів співробітництва за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством

джерел і спрямовані на соціальноBекономічний, культурний розвиток територій.

11.. ППррееддммеетт ррееггууллюювваанннняя ттаа цціілліі ссттааттттіі

У коментованій статті визначено ключові терміни, які вживаються в Законі і мають наскрізне значення

для його застосування. Ці визначення зроблені з метою єдиного розуміння зазначених термінів.

Також визначення термінів мають характер правових норм прямої дії, окреслюючи предмет Закону

(через визначення терміну “співробітництво територіальних громад”) та спосіб юридичного

оформлення співробітництва.

22.. ППоонняяттттяя ттаа ооззннааккии ссппііввррооббііттннииццттвваа ттееррииттооррііааллььнниихх ггррооммаадд

Ключове значення для Закону має термін “співробітництво територіальних громад”. Його визначено як

“відносини між двома або більше територіальними громадами, що здійснюються на договірних засадах у

визначених цим Законом формах з метою забезпечення соціальноBекономічного, культурного розвитку

територій, підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей,

ефективного виконання органами місцевого самоврядування визначених законом повноважень”.

Етимологічно термін “співробітництво” має таке саме значення, що й у приватних відносинах – спільна

діяльність, співучасть, партнерство, взаємодія тощо. Метою запровадження у правовий обіг категорії

“співробітництво територіальних громад” є адекватне розуміння її юридичного змісту при застосуванні

положень Закону на практиці заінтересованими суб'єктами.

Із законодавчого визначення можна виділити ключові ознаки співробітництва територіальних громад:

1) співробітництво передбачає відносини між двома або більше територіальними громадами.

Це означає, що у відносини з приводу оформлення спільної діяльності можуть вступати дві або більше

територіальних громад. Максимальна кількість територіальних громад як учасників відносин законодавчо

не обмежується.

Територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є

самостійними адміністративноBтериторіальними одиницями. Територіальна громада села, селища, міста

є також й первинним суб'єктом місцевого самоврядування.

2) відносини здійснюються на договірних засадах у визначених Законом формах. Ця ознака зумовлює

заінтересованих суб’єктів здійснювати відносини відповідно до укладеного між ними договору за

формою, визначеною Законом. Оскільки Закон передбачає п’ять можливих форм співробітництва

(див. статті 10B14 Закону), то для юридичного закріплення кожної з них передбачається “особливий”

предмет договору відповідно до обраної суб’єктами співробітництва форми співробітництва, передбаченої

статтею 4 Закону. Поруч з цим до усіх договорів, що можуть укладатися заінтересованими суб’єктами для

юридичного оформлення відносин пред’являються й загальні вимоги, визначені статтею 9 Закону.

3) метою співробітництва є: забезпечення соціальноBекономічного, культурного розвитку територій,

підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей, ефективне

виконання органами місцевого самоврядування визначених законом повноважень.

З огляду на цю ознаку, можна зробити висновок, що співробітництво як взаємовигідні відносини

декількох зацікавлених суб’єктів мають свій логічно обґрунтований кінцевий сенс, тобто той

підсумковий результат, задля якого територіальні громади вступали у відносини на договірних засадах.

Це означає, що передбачені Законом механізми об’єднання наявних у територіальних громадах ресурсів

мають призвести до більш ефективного виконання органами місцевого самоврядування визначених

законом повноважень, що своєю чергою повинно забезпечити соціальноBекономічний, культурний

розвиток територій, підвищити якість надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей.

33.. ППоонняяттттяя ттаа ооззннааккии ддооггооввоорруу ппрроо ссппііввррооббііттннииццттввоо

У пункті першому коментованої статті договір про співробітництво визначається як договір про умови

співробітництва територіальних громад, що визначає форму співробітництва, зобов’язання та

відповідальність сторін – суб’єктів співробітництва, джерела та обсяги його фінансування. Слід

зазначити, що визначення поняття “договір” через тотожне поняття “договір” є дещо некоректним,

оскільки містить тавтологію (від грец. tau/to/ B те саме і lo/gozB слово). Під тавтологією прийнято вважати

стилістичну фігуру, що ґрунтується на однокореневому повторі попереднього слова. Було б більш

коректно договір про співробітництво визначити як укладений у письмовій формі та затверджений

відповідними місцевими радами документ про предмет, форму співробітництва, зобов'язання та

відповідальність сторін – суб’єктів співробітництва, необхідні для нього ресурси та тривалість договірних

відносин, умови співробітництва та підстави для можливого розірвання. Принаймні, таким було

визначення договору у первісному варіанті законопроекту про співробітництво територіальних громад.

Договір є основною підставою виникнення зобов’язальноBправових відносин (зобов’язань), який

встановлює певні суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки для сторін, що його уклали.

Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Якщо предметом

договору буде неправомірна дія, тобто незаконна, то такий договір визнається недійсним.

Договір вважається дійсним за дотримання таких умов: законності дії; волевиявлення сторін; дотримання

встановленої законом форми договору; правоB та дієздатності сторін. Головним елементом кожного

договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить закону. Змістом будьB

якого договору є права та обов’язки сторін, установлені ним. Зміст будьBякого договору характеризується

його умовами. Прийнято розрізняти істотні, звичайні та випадкові умови договору.

Згідно зі ст. 153 Цивільного кодексу України договір уважається укладеним, коли між сторонами в

потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови

договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови,

щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто згоди (наприклад, строк, на який укладається

договір про співробітництво. Крім істотних умов, у договорі можуть бути умови звичайні й випадкові.

До звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо, місце виконання договору.

Ці умови не обов’язково повинні бути включені до договору. Якщо їх не включено до договору, то діє

загальна норма з врегулювання певних договірних відносин. Випадковими визнаються такі умови

договору, які зазвичай у договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою

сторін, та підлягають виконанню сторонами.

44.. ППоонняяттттяя ттаа ооззннааккии ссппііллььннооггоо ппррооееккттуу

У пункті третьому статті 1 коментованого Закону спільний проект визначається як комплекс спільних

заходів, що здійснюються органами місцевого самоврядування суб'єктів співробітництва за рахунок

коштів місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел і спрямовані на соціальноB

економічний, культурний розвиток територій.

Ключовою ознакою поняття “спільний проект” є комплекс заходів, під яким варто розуміти сукупність

дій унаслідок об'єднання зусиль двох чи більше суб’єктів співробітництва з метою досягнення бажаного

результату.

Поруч з цим визначення “спільний проект” містить три інших складових, що своєю сукупністю вказують

на зміст коментованого поняття. Ними є суб’єкти співробітництва (органи місцевого самоврядування),

його джерела фінансування (кошти місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством

джерел) та напрями (соціальноBекономічний, культурний розвиток територій).



СТАТТЯ 2. Принципи співробітництва

1. Співробітництво ґрунтується на принципах:

1) законності;

2) добровільності;

3) взаємної вигоди;

4) прозорості та відкритості;

5) рівноправності учасників;

6) взаємної відповідальності суб'єктів співробітництва за його результати.

11.. ППррееддммеетт ррееггууллюювваанннняя ттаа цціілліі ссттааттттіі

Коментована стаття містить перелік законодавчо визначених принципів, на яких ґрунтується

співробітництво територіальних громад.

Під принципами в праві прийнято розуміти керівні засади, ідеї, які зумовлені об’єктивними законоB

мірностями існування, рівнем розвитку суспільства і визначають зміст і спрямованість правового

регулювання. Також під принципами права варто розуміти незаперечні вимоги, які пред’являються до

учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і

громадських інтересів.

Значення принципів в праві полягає у тому, що вони у стислому вигляді, концентровано відображають

найсуттєвіші риси комплексу правових норм у визначеній сфері суспільних відносин.

Перераховані у коментованій статті принципи за своїм поширенням на галузі національного права є

міжгалузевими принципами і являють собою своєрідну систему координат, в рамках якої розвиваються

кілька відповідних галузей права (законодавства), і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку

цих галузей. Наприклад, принцип законності є притаманним усім без винятку галузям національного

права (законодавства); принципи добровільності, взаємної вигоди та рівноправності учасників властиві

не лише співробітництву в межах аналізованого Закону, але й таким галузям права як цивільне,

господарське та міжнародне право. Прозорість та відкритість є принципами й виборчого та

адміністративного права.

Деякі із зазначених у коментованій статті принципів, хоча і названі принципами співробітництва, проте

належать до принципів права. Більшість з них давно відомі міжнародному та європейському праву, і їх

було у свій час імплементовано в правову систему України (такі як, наприклад, принцип законності,

принципи відкритості та прозорості тощо).

Беззаперечною є та обставина, що коментовані принципи базуються на відповідних нормах Конституції

та чинного українського законодавства (наприклад, стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства

України).

Основоположні принципи регулювання співробітництва територіальних громад, що закріплені у статті 2

є своєрідним орієнтиром для переважної більшості інших норм розглядуваного Закону.

22.. ХХааррааккттееррииссттииккаа ооссннооввнниихх ппррииннццииппіівв ссппііввррооббііттннииццттвваа

У статті закріплено шість найбільш важливих взаємопов’язаних принципів, на основі яких має ґрунтуватися

процес організації співробітництва зацікавленими суб’єктами – територіальними громадами. Вищевказані

принципи спрямовані на створення оптимальних умов для започаткування співробітництва та забезпечення

ефективних правовідносин між його учасниками.

2.1. Принцип законності

Законність – це фундаментальна категорія всієї юридичної науки і практики, а її рівень і стан служать

головними критеріями оцінки правового життя суспільства, його громадян.

Законність є одним із основоположних принципів діяльності державних органів, роботи посадових осіб

і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямом формування правової

держави, реального здійснення народовладдя.

Сутність законності полягає в реальності права, у тому, що всі, без винятку, суб’єкти суспільних відносин

керуються принципом суворим дотриманням приписів законів та інших нормативних актів, сумлінно

виконують покладені на них юридичні обов’язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої

суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та іншими

нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни.

Принцип законності визначено у статті 19 Конституції України, згідно із якою “органи державної влади

та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”. Як видно, норма встановлює

спеціальний дозвільний спосіб правового регулювання діяльності державного механізму. Аналогічні

приписи містяться й у статті 120 Конституції.

Принцип законності можна розглядати як складову принципу верховенства права, і як окремий

принцип. Однак, найціннішим у ньому є саме вимога до рівня правового регулювання відносин, що

виникають у зв’язку із організацією та реальним здійсненням співробітництва. Тобто таке регулювання

має здійснюватися виключно законами. У коментованому Законі принцип законності найбільш чітко

виражено у частині 2 статті 3 (Суб’єкти та сфери співробітництва), згідно із якою співробітництво

здійснюється у сферах спільних інтересів територіальних громад у межах повноважень відповідних

органів місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом.

Принцип законності є відправною незаперечною засадничою вимогою, що лежать в основі формування

норм коментованого Закону і пред’являються до поведінки учасників правовідносин, пов’язаних із

співробітництвом територіальних громад.

2.2. Принцип добровільності

В основі цього принципу лежить категорія “свобода”. Принцип добровільності передбачає усвідомлену

свободу вибору ініціатором співробітництва інших територіальних громад як партнерів майбутнього

співробітництва. Принцип добровільності також передбачає, що співробітництво ґрунтується на вільній

згоді територіальних громад – суб’єктів співробітництва започатковувати, здійснювати та припиняти

відповідну співпрацю. Принцип добровільності не дозволяє одним зацікавленим суб’єктам майбутнього

співробітництва примушувати інших до співробітництва всупереч їх волі. Іншими словами,

співробітництво має бути актом свідомого вибору, актом доброї волі.

Принцип добровільності передбачає виключне право потенційних учасників співробітництва вирішувати

питання доцільності започаткування співробітництва, брати чи не брати у ньому участь, а якщо брати,

то за якою формою, визначеною Законом та на яких договірних умовах.

Що стосується добровільності укладення договору про співробітництво, то його основний зміст полягає

у можливості вступу в договірні відносини їх потенційних суб’єктів як сторін договору, керуючись своїм

внутрішнім волевиявленням. В основі такого волевиявлення повинна знаходитися юридично неушкоджена

автономна воля сторони, яка полягає в її бажанні настання правових наслідків, що можуть бути досягнуті

шляхом вступу у відповідні договірні відносини. Варто знати, що в структурі автономної волі сторони

первинним є саме бажання досягти певних позитивних наслідків (відповідно, правових і економічних

результатів), а бажання укласти конкретний договір має вторинний характер, оскільки вступ у договірні

відносини здійснюється не заради нього як такого, а є інструментом реалізації стороною своїх інтересів.

2.3. Принцип взаємної вигоди

Принцип взаємної вигоди – один із загальновизнаних принципів міжнародного права, яким найчастіше

керуються у міжнародних економічних відносинах. Цей принцип тісно пов’язаний з таким принципом,

як рівність учасників відносин. Адже лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, щоб

досягти обопільної вигоди. Тому в Хартії економічних прав та обов’язків держав 1974 р. ці принципи

розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Недодержання цього принципу у будьB

якому співробітництві спричиняє дискримінацію, нерівноправність і нееквівалентність обміну.

Без будьBяких перебільшень розглядуваний принцип є актуальним майже до всіх сфер відносин,

урегульованих національним правом, оскільки практично будьBякий вид співпраці (навіть некомерційної)

передбачає наявність певної вигоди, "задоволення" для партнерів. Вона може мати як матеріальну форму

(акумуляція ресурсів, збільшення розміру фінансування, залучення додаткових ресурсів тощо), так і

будьBяку іншу (підвищення рівня довіри мешканців громади, підтримка культурної спадщини тощо).

У більшості випадків відсутність вигоди навряд чи змусить будьBяку територіальну громаду добровільно

вступати у правовідносини з іншими суб’єктами.



2.4. Принцип прозорості та відкритості

Цей принцип відображено у нормах коментованого Закону, який зобов’язує суб’єктів співробітництва

оприлюднювати проект договору про співробітництво, звіт про використання грошових коштів,

рішення сільської, селищної чи міської ради про припинення співробітництва тощо. Реалізація

розглядуваного принципу в конкретних нормах Закону сприяє не лише відкритості та прозорості

процесу організації співробітництва, його здійснення та припинення, але й стимулює громадськість

долучатися до демократичних процедур місцевого самоврядування.

2.5. Принцип рівноправності учасників

Принцип рівності означає формальну рівноправність – ідентичність обсягу прав і юридично

санкціонованих можливостей учасників правовідносин, у нашому випадку – насамперед рівність

суб’єктів співробітництва перед законом. Принцип віднаходить своє вираження у концептах формальної

рівності, заборони дискримінації, відсутності необґрунтованих, безпідставних переваг чи привілеїв для

будьBкого із суб’єктів співробітництва.

Це означає, що будьBхто із суб’єктів співробітництва має відносно інших суб’єктів рівні, тобто такі самі

права під час організації та здійснення самого співробітництва, незалежно від розміру площі

територіальної громади, розміру бюджету, кількості мешканців, географічного положення, наявної

інфраструктури тощо.

2.6. Принцип взаємної відповідальності суб’єктів співробітництва за його результати

Принцип взаємної відповідальності суб’єктів співробітництва за його результати передбачає систему

багатосторонніх відносин між його учасниками, в результаті яких кожен учасник несе відповідальність

перед іншими учасниками. Ці відносини знаходять своє відображення у договорі про співробітництво і

виступають додатковим стимулом для його учасників.

СТАТТЯ 3. Суб’єкти та сфери співробітництва

1. Суб’єктами співробітництва є територіальні громади сіл, селищ, міст.

Територіальні громади здійснюють співробітництво через сільські, селищні та міські ради.

2. Співробітництво здійснюється у сферах спільних інтересів територіальних громад у межах повноважень

відповідних органів місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом.

11.. ППррееддммеетт ппррааввооввооггоо ррееггууллюювваанннняя ссттааттттіі

Коментована стаття визначає перелік суб’єктів співробітництва та його сфери.

Відповідно до абзацу першого частини 1 вищевказаної статті суб’єктами співробітництва є територіальні

громади сіл, селищ, міст. Закон України “Про місцеве самоврядування” визначає територіальну громаду

як жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними

адміністративноBтериторіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що

мають єдиний адміністративний центр (абзац другий статті 1).

Перелік суб’єктів співробітництва є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Це означає, що

окрім територіальних громад сіл, селищ та міст будьBхто інший суб’єктами співробітництва не може бути.

Під розширеним тлумачення прийнято вважати такий спосіб тлумачення, відповідно до якого нормі

права надається більш широкий зміст, аніж це випливає із її словесного вираження.

З огляду на ту обставину, що територіальні громади сіл, селищ та міст не можуть здійснювати співB

робітництво безпосередньо, вони його здійснюють через відповідні представницькі органи – сільські,

селищні та міські ради, які наділені правом представляти інтереси територіальної громади і приймати

від її імені рішення. Це означає, що у відносинах між територіальними громадами від імені таких громад

беруть участь обрані їх мешканцями сільські, селищні та міські ради.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні,

міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади

та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені

Конституцією та законами України.

22.. ХХааррааккттееррииссттииккаа ссффеерр ссппііллььнниихх ііннттеерреессіівв ттееррииттооррііааллььнниихх ггррооммаадд

Частина друга коментованої статті закріпила припис, згідно із яким співробітництво здійснюється у

сферах спільних інтересів територіальних громад у межах повноважень відповідних органів місцевого

самоврядування, якщо інше не передбачено законом.

Як видно, конструкція цієї норми побудована таким чином, що вона містить основну ознаку інтересів

територіальних громад та обсяг повноважень, в межах яких має відбуватися співробітництво.

Основною ознакою здійснення співробітництва має бути наявність спільних інтересів суб’єктів співB

робітництва. Необхідність наявності спільності інтересів суб’єктів співробітництва є реалізацією таких

принципів співробітництва як взаємна вигода та рівноправність його учасників. Поруч з цим спільні

інтереси територіальних громадBсуб’єктів співробітництва мають бути в межах повноважень відповідних

органів місцевого самоврядування, тобто сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів,

якщо інше не передбачено законом.

Це означає, що вид спільних інтересів територіальних громад не має виходити за межі повноважень,

якими наділенні відповідні органи місцевого самоврядування. Повноваженнями в контексті місцевого

самоврядування необхідно вважати сукупність нормативно обмежених прав використовувати правоB

мочним суб’єктом наявні ресурси та можливості відповідної територіальної громади для вирішення

питань місцевого значення. Здебільшого такі повноваження мають своїм призначенням виконання

певних функцій. В теорії права такі повноваження прийнято вважати штабними, оскільки їх реалізація

не створює ієрархію управлінських рівнів, а сприяє забезпеченню необхідного організаційноBправового

впливу на суспільні відносини в межах конкретної територіальної громади.

Максимальний перелік повноважень органів місцевого самоврядування міститься у Законі України

"Про місцеве самоврядування" (стаття 27. Повноваження у сфері соціальноBекономічного і культурного

розвитку, планування та обліку; стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін; стаття 29.

Повноваження щодо управління комунальною власністю; стаття 30. Повноваження в галузі житловоB

комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування,

транспорту і зв’язку; стаття 31. Повноваження у галузі будівництва; стаття 32. Повноваження у сфері

освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту; стаття 33. Повноваження у сфері регулювання

земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища; стаття 34. Повноваження у

сфері соціального захисту населення тощо).

Проведений аналіз вищевказаних правових норм дозволяє сформулювати перелік сфер спільних

інтересів. Зокрема, ними можуть бути:

B соціальноBекономічний і культурний розвиток, планування та облік;

B бюджет, фінанси і ціни;

B управління комунальною власністю;

B житловоBкомунальне господарство, побутове, торгівельне обслуговування, громадське харчування,

транспорт та зв’язок;

B будівництво;

B освіта, охорона здоров’я, культура, фізкультура і спорт;

B регулювання земельних відносин та охорона навколишнього природного середовища;

B соціальний захист населення;

B забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян тощо.

Варто знати, що за наявності спільних інтересів зацікавлених суб’єктів співробітництва у сфері, яка

перебуває поза межами повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, організоване

співробітництво буде незаконним та може потягти за собою негативні правові наслідки для посадових

осіб, які таке співробітництво організовували. Наприклад, сьогодні органи місцевого самоврядування не

наділенні повноваженням створювати місцеву міліцію та інші правоохоронні органи, а також

фінансувати їх діяльність за рахунок місцевого бюджету.



СТАТТЯ 4. Форми співробітництва

1. Співробітництво здійснюється у формі:

1) делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи

кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів;

2) реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та

акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів;

3) спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності – інфраструктурних об’єктів;

4) утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ та організацій –

спільних інфраструктурних об’єктів;

5) утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для спільного виконання визначених

законом повноважень.

2. Співробітництво припиняється у разі попереднього повідомлення суб’єктом співробітництва інших його

суб’єктів з виплатою їм компенсації згідно з умовами укладеного договору з урахуванням статей 18B20 цього

Закону.


Частина 1 коментованої статті визначає п’ять форм, за якими зацікавлені суб’єкти можуть здійснювати

співробітництво. Кожна із перерахованих форм є видовим поняттям. В обсяг кожного із п’яти таких

понять можуть входити конкретні види співробітництва, що охоплюються таким поняттям. Наприклад,

делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного

чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів охоплює такий вид співробітництва як

виконання одним суб’єктом співробітництва делегованого завдання декількох інших суб’єктів співB

робітництва щодо забезпечення дошкільної освіти дітей, які проживають в територіальних громадах,

в яких відсутні дошкільні навчальні заклади.

Якщо зацікавлені територіальні громади вирішили започаткувати співробітництво, їм варто визначити

форму, за якою воно організовуватиметься. Закон запропонував аж п’ять форм, які теоретично охоплюють

усі можливі види співробітництва, що можуть бути організовані в межах наявних сьогодні у органів

місцевого самоврядування повноважень.

22.. ХХааррааккттееррииссттииккаа ффооррмм ссппііввррооббііттннииццттвваа

2.1. Співробітництво у формі делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співB

робітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів може бути

застосована у тих випадках, коли у одного суб’єкта співробітництва є можливість надавати певні послуги,

а інші не можуть, але спроможні для їх надання делегувати відповідне право та передати необхідні

ресурси. Класичним прикладом розглядуваної форми співробітництва є забезпечення дошкільної освіти

дітей, які проживають в територіальних громадах, в яких відсутні дошкільні навчальні заклади.

2.2. Співробітництво у формі реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності

суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного

здійснення відповідних заходів може бути застосована для проведення щорічних конкурсів, олімпіад,

змагань фестивалів тощо.

2.3. Співробітництво у формі спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств,

установ та організацій комунальної форми власності B інфраструктурних об’єктів може бути організовано

зацікавленими територіальними громадами у випадку, коли, в одного потенційного суб’єкта є певний

інфраструктурний об’єкт, а інші суб’єкти мають необхідність в наданні ним послуг на території інших

громад та спроможні його спільно фінансувати (утримувати).

2.4. Співробітництво у формі утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств,

установ та організацій B спільних інфраструктурних об’єктів доцільно застосовувати у тих випадках,

коли ні в кого зBпоміж потенційних суб’єктів співробітництва не має певного інфраструктурного об’єкта,

і його створення є вкрай необхідним та економічно обґрунтованим для усіх суб’єктів, які мають намір

організувати за цією формою співробітництво.


2.5. Співробітництво у формі утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для

спільного виконання визначених законом повноважень може бути організовано для створення

окремого підрозділу чи у складі виконавчого комітету відповідної ради, наприклад, для бухгалтерського

та/чи юридичного супроводу діяльності декількох органів місцевого самоврядування зацікавлених

територіальних громад. В сучасних умовах дефіциту відповідних кадрів у сільській місцевості цей вид

співробітництва є досить актуальним.

33.. Частина друга коментованої статі за своїм змістом є відсилочною. Зокрема, в ній зазначено, що

співробітництво припиняється у разі попереднього повідомлення суб’єктом співробітництва інших його

суб’єктів з виплатою їм компенсації згідно з умовами укладеного договору з урахуванням статей 18B20

цього Закону (див. коментар відповідних статей). Це означає, що у договорі про співробітництво мають

бути чітко прописані розмір та строки сплати відповідних компенсацій у зв’язку із припиненням


РРооззддіілл IIII ООРРГГААННІІЗЗААЦЦІІЯЯ ССППІІВВРРООББІІТТННИИЦЦТТВВАА

СТАТТЯ 5. Ініціювання співробітництва

1. Ініціаторами співробітництва можуть бути сільський, селищний, міський голова, депутати сільської,

селищної, міської ради, члени територіальної громади у порядку місцевої ініціативи.

Ініціатор співробітництва забезпечує підготовку пропозиції щодо ініціювання співробітництва, яка подається

на розгляд сільської, селищної, міської ради.

2. Пропозиція щодо ініціювання співробітництва повинна містити мету, обґрунтування доцільності

співробітництва, інформацію про сферу його здійснення, форму та очікувані фінансові результати, а також

інші необхідні для організації співробітництва умови.

3. Рішення про надання згоди на організацію співробітництва приймається сільською, селищною, міською

радою на підставі попередніх висновків її виконавчих органів стосовно відповідності інтересам та потребам

територіальної громади пропозиції щодо ініціювання співробітництва.

Прийняте в установленому порядку сільською, селищною, міською радою рішення про надання згоди на

організацію співробітництва є підставою для сільського, селищного, міського голови для початку переговорів

між потенційними суб’єктами співробітництва про його організацію та утворення комісії з підготовки

проекту договору про співробітництво (далі – комісія).


У вищенаведеній статті законодавець визначив коло суб’єктів, які можуть бути ініціаторами співB

робітництва, змістовні вимоги до пропозиції щодо ініціювання співробітництва та подальшого її

спрямування.

22.. ЕЕттааппии ооррггааннііззааццііїї ссппііввррооббііттннииццттвваа

Процес організації співробітництва територіальних громад в контексті Закону, що його унормовує

умовно можна поділити на декілька логічно послідовних та взаємодоповнюючих етапів, зокрема:

B ініціювання співробітництва;

B вирішення питання щодо надання чи ненадання згоди на організацію співробітництва;

B розгляд отриманої пропозиції від ініціатора співробітництва про початок переговорів;

B утворення комісії та підготовка проекту договору про співробітництво;

B громадське обговорення проекту договору про співробітництво;

B схвалення проекту договору про співробітництво;

B укладення договору про співробітництво.

Кожний етап передбачає вчинення необхідних дій розпорядчого чи організаційногоBпогоджувального

характеру уповноваженими суб’єктами з метою досягнення поставлених проміжних та підсумкових

цілей.

33.. ППоонняяттттяя ііннііццііюювваанннняя ссппііввррооббііттннииццттвваа ттаа ййооггоо ссуубб’’єєккттнниийй ссккллаадд

Ініціювання співробітництва – це активна дія законодавчо уповноваженого суб’єкта, яка полягає у тому,

що на розгляд місцевої ради (сільської, селищної чи міської) виноситься пропозиція щодо ініціювання

співробітництва з іншими територіальними громадами.

Ініціатором співробітництва може бути лише визначене законом коло осіб:

B сільський, селищний, міський голова;

B депутати сільської, селищної, міської ради;

B члени територіальної громади (далі – ініціатор чи ініціатори співробітництва) у порядку місцевої

ініціативи.

Ініціатором співробітництва як член територіальної громади може бути дієздатний мешканець

відповідної територіальної громади, місце проживання в якій підтверджене наявною реєстрацією в його

громадянському паспорті.

Не можуть бути ініціаторами співробітництва мешканці, які не мають відповідної реєстрації місця

проживання та наявні в територіальній громаді громадські та/чи благодійні організації як юридичні

особи. Якщо юридична особа хоче організувати співробітництво, то це варто доручити комусь із своїх

працівників, який виступив би ініціатором співробітництва як член територіальної громади.

Члени територіальної громади можуть ініціювати співробітництво виключно в порядку місцевої

ініціативи. Місцева ініціатива B це форма безпосередньої участі мешканців територіальної громади у

вирішенні питань місцевого значення шляхом внесення письмової пропозиції у визначеному

законодавством порядку в сільську, селищну чи міську раду для розгляду та прийняття відповідного

рішення в межах їхньої компетенції.

33.. ППоонняяттттяя ппррооппооззииццііїї щщооддоо ііннііццііюювваанннняя ссппііввррооббііттннииццттвваа ттаа ппоорряяддоокк їїїї ппііддггооттооввккии

Підготовку пропозиції щодо ініціювання співробітництва повинен забезпечити ініціатор співробітництва.

Це означає, що пропозицію може підготувати ініціатор як особисто, так і доручити іншій особі. Якщо

пропозиція готувала інша особа, підписати її має безпосередньо ініціатор.

Пропозиція щодо ініціювання співробітництва – це письмовий документ, який окрім таких звичних

реквізитів (елементів) як назва, дата подачі та підпис ініціатора, обов’язково повинен містити мету,

обґрунтування доцільності співробітництва, інформацію про сферу його здійснення, форму та очікувані

фінансові результати, а також інші необхідні для організації співробітництва умови.

Ініціатор співробітництва в пропозиції може сформулювати й інші необхідні для організації співB

робітництва умови в контексті пропонованої форми співробітництва та обсягу передбачуваних спільних

дій, спрямованих на досягнення мети співробітництва.

44.. ВВиирріішшеенннняя ппииттаанннняя щщооддоо ннааддаанннняя ччии ннееннааддаанннняя ззггооддии ннаа ооррггааннііззааццііюю ссппііввррооббііттннииццттвваа

Сутність цієї процедури полягає у тому, що сільська, селищна чи міська рада після отримання письмової

пропозиції про ініціювання співробітництва від ініціатора співробітництва зобов’язана вчинити низку

законодавчо передбачених дій, а саме:

B доручити своєму виконавчому комітету з’ясувати доцільність внесеної пропозиції в контексті її

відповідності інтересам та потребам територіальної громади;

B дати належний висновок.

Рішення про надання згоди на організацію співробітництва чи відмову в наданні такої згоди сільська,

селищна, міська рада повинна приймати на підставі отриманого висновку виконавчого комітету.

Це нове повноваження, яким сільські, селищні та міські ради були наділені у зв’язку із прийняттям

17 червня 2014 року Верховною Радою України Закону України “Про співробітництво територіальних

громад”. Так, частину першу статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” було

доповнено пунктом 331. Відповідно до цього припису сільські, селищні, міські ради отримали повноB

важення “прийняття рішень щодо надання згоди на організацію співробітництва територіальних

громад, суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста, у формах, визначених статтею 4

Закону України “Про співробітництво територіальних громад”, щодо схвалення проекту договору про

співробітництво та інших рішень, пов’язаних із здійсненням відповідно до зазначеного Закону

співробітництва територіальних громад”.



Водночас коментований Закон залишив неврегульованою ситуацію, коли треба робити попередній

висновок стосовно відповідності інтересам та потребам територіальної громади пропозиції щодо

ініціювання співробітництва, а виконавчий орган як такий відсутній.

Тому, у разі, якщо радою не було утворено виконавчий комітет, підготовку попереднього висновку

рекомендується доручати декільком депутатам відповідної ради або іншим особам, фаховість яких не

викликатиме сумнівів.

Поруч з цим, варто звернути увагу на ту обставину, що чинне законодавство не визначає строк,

упродовж якого виконавчий комітет має дати висновок за результатами вивчення пропозиції щодо

ініціювання співробітництва, а сільська, селищна, міська рада повинна прийняти рішення про надання

згоди на організацію співробітництва чи відмову в наданні такої згоди з моменту отримання

відповідного висновку її виконавчого комітету.

Не зважаючи на відсутність унормування цих двох строків, ради та виконавчі комітети рад мають бути

зацікавленими в проходженні цих кроків в межах розумного мінімального відрізку часу.

55.. ННаассллііддккии ппррииййнняяттттяя ввііддппооввііддннооюю ррааддооюю рріішшеенннняя ппрроо ннааддаанннняя ччии ннееннааддаанннняя ззггооддии ннаа ооррггааннііззааццііюю

ссппііввррооббііттннииццттвваа

Абзацом другим частини третьої розглядуваної статті законодавець встановив, що прийняте в

установленому порядку сільською, селищною, міською радою рішення про надання згоди на організацію

співробітництва є підставою для сільського, селищного, міського голови для початку переговорів між

потенційними суб’єктами співробітництва про його організацію та утворення комісії з підготовки

проекту договору про співробітництво.

Це означає, що переговори між ініціатором співробітництва та іншими потенційними суб’єктами співB

робітництва не повинні розпочинатися до тих пір, доки відповідна рада не ухвалить за результатами

розгляду пропозиції про ініціювання співробітництва позитивне рішення. Це ж саме стосується й утворення

комісії з підготовки проекту договору про співробітництво. Якщо ж рада не надає згоду на організацію

співробітництва, то таке рішення є підставою для припинення організації ініційованого співробітництва.

66.. ООффііццііййннооммуу ііннііццііююввааннннюю ссппііввррооббііттннииццттвваа ммааєє ппееррееддууввааттии ффооррммааллььннаа ппооппеерреедднняя ддооммооввллееннііссттьь

ппооттееннццііййнниихх ссуубб’’єєккттіівв ммааййббууттннььооггоо ссппііввррооббііттннииццттвваа зз ооссннооввнниихх ййооггоо ппииттаанньь.. Зокрема має бути

попередньо визначено:

B ступінь затребуваності вирішення питань місцевого значення через організацію співробітництва із

сусідніми територіальними громадами;

B форму, за якою організовуватиметься співробітництво;

B роль кожного із суб’єктів співробітництва;

B розмір витрат та джерела фінансування;

B термін співробітництва та передбачувані вигоди тощо.

Ігнорування цієї рекомендації може призвести до того, що потрачені час та зусилля як ініціатора

організації співробітництва, так і його потенційних партнерів, будуть марними.

СТАТТЯ 6. Переговори про організацію співробітництва

1. Сільський, селищний, міський голова, що представляє територіальну громаду, надсилає пропозицію про

початок переговорів з питань організації співробітництва сільським, селищним, міським головам, що

представляють відповідні територіальні громади – потенційних суб’єктів співробітництва, та забезпечує

утворення комісії, до складу якої входять представники відповідних територіальних громад.

2. Сільський, селищний, міський голова за рішенням сільської, селищної, міської ради забезпечує протягом

60 днів з дати надходження пропозиції про початок переговорів з питань організації співробітництва її

вивчення, оцінку виконавчими органами сільської, селищної, міської ради щодо відповідності потребам

територіальної громади, а також проведення громадського обговорення такої пропозиції, після чого вона

подається на розгляд відповідної ради для прийняття рішення про надання згоди на організацію

співробітництва чи відмову та делегування представника (представників) до комісії.



Аналізована стаття врегульовує правовідносини між потенційними суб’єктами співробітництва після

того, як сільська, селищна, міська рада територіальної громадиBініціатора співробітництва ухвалила

рішення про надання згоди на організацію співробітництва.

22.. ППоорряяддоокк ооррггааннііззааццііїї ппееррееггооввоорріівв ммііжж ппооттееннццііййннииммии ссуубб’’єєккттааммии ссппііввррооббііттннииццттвваа

Лише після того, як сільська, селищна, міська рада в порядку, передбаченому частиною третьою статті 5

коментованого Закону ухвалила рішення про надання згоди на організацію співробітництва на основі

попередніх висновків її виконавчих органів стосовно відповідності інтересам та потребам територіальної

громади пропозиції щодо ініціювання співробітництва, сільський, селищний, міський голова, який

представляє територіальну громаду, що виступає ініціатором співробітництва, отримує право надсилати

іншим сільським, селищним, міським головам, які представляють відповідні територіальні громади –

потенційних суб’єктів співробітництва пропозицію про початок переговорів з питань організації


Строк, упродовж якого сільський, селищний, міський голова має надіслати пропозицію про початок

переговорів з питань організації співробітництва та вимоги до її змісту коментованим Законом не

встановлюються. Щодо строку надсилання пропозиції, то цілком логічним є припущення, що відповідний

сільський, селищний, міський голова має бути зацікавлений у тому, щоб його потенційні партнери по

майбутньому співробітництву отримали пропозицію якомога швидше.

Що стосується змісту пропозиції, то вона готується за довільною формою з врахуванням вимог, що

пред’являються Законом до пропозиції щодо ініціювання співробітництва, яка повинна містити мету,

обґрунтування доцільності співробітництва, інформацію про сферу його здійснення, форму та очікувані

фінансові результати, а також інші необхідні для організації співробітництва умови.

Для забезпечення сільським, селищним, міським головою, що представляє територіальну громаду

утворення комісії, до складу якої мають входити представники відповідних територіальних громад

необхідно запропонувати в пропозиції про початок переговорів з питань організації співробітництва

кількісний склад комісії та фахові вимоги до її членів.

33.. РРооззгглляядд ооттррииммааннооїї ппррооппооззииццііїї ввіідд ііннііццііааттоорраа ссппііввррооббііттннииццттвваа ппрроо ппооччааттоокк ппееррееггооввоорріівв

Частина друга коментованої статті передбачає обов’язок сільського, селищного, міського голови за рішенням

відповідної ради упродовж 60 днів з дати надходження пропозиції про початок переговорів забезпечити:

B вивчення та оцінку отриманої пропозиції виконавчими органами сільської, селищної, міської ради

щодо відповідності потребам територіальної громади;

B проведення громадського обговорення такої пропозиції;

B подання пропозиції на розгляд відповідної ради для прийняття рішення про надання згоди на

організацію співробітництва та делегування представника (представників) до комісії чи про відмову

в наданні згоди на організацію співробітництва.

Не зважаючи на ту обставину, що на усі вищевказані дії Закон відводить немалий термін – 60 днів,

сільський, селищний, міський голова повинні знати, що це максимальна кількість часу, яку можна

потратити на розгляд отриманої пропозиції. Тому, для оптимізації процесу розгляду пропозиції варто

орієнтуватися на значно менший термін часу, аніж це передбачено Законом. Винятком може бути

необхідність ретельного вивчення та оцінки отриманої пропозиції, що супроводжуються почерговим

залученням декількох фахівців з різних галузей знань.

Сільський, селищний, міський голова в межах строку, визначеного частиною другою статті 6

коментованого Закону має забезпечити своєчасне подання пропозиції на розгляд відповідної ради.

Пропозиція подається разом із документами, що засвідчують результати її вивчення та оцінки,

проведення громадського обговорення.

За результатами розгляду поданих відповідним головою документів сільська, селищна, міська рада

повинна ухвалити одне із двох можливих рішень, а саме:

B про надання згоди на організацію співробітництва та делегування представника (представників) до

комісії;

B про відмову в наданні згоди на організацію співробітництва.


Варто пам’ятати, що потенційний суб’єкт співробітництва, який отримав пропозицію про початок

переговорів в ході організації співробітництва має провести громадські обговорення два рази: перший

раз – для обговорення отриманої пропозиції від ініціатора співробітництва, яка була вивчена та

отримала відповідну оцінку; другий – для обговорення проекту договору про співробітництво,

підготовленого комісією (частина друга статті 6, частина перша статті 8 коментованого Закону).

СТАТТЯ 7. Комісія

1. До складу комісії входять у рівній кількості представники усіх суб’єктів співробітництва.

Склад комісії затверджується спільним розпорядженням сільських, селищних, міських голів, що представляють

територіальні громади – суб’єктів співробітництва.

2. Формою роботи комісії є засідання, що проводяться за рішенням її голови.

Рішення, прийняті комісією на своїх засіданнях, оформляються протоколом, що підписується головуючим на

засіданні та секретарем.

3. Головуючими на засіданні комісії є почергово представники суб’єктів співробітництва.

4. Організаційне забезпечення діяльності комісії здійснюється виконавчими органами сільських, селищних,

міських рад – суб’єктів співробітництва.

5. Комісія готує протягом 60 днів з дати її утворення проект договору про співробітництво.

6. Комісія припиняє свою діяльність з дати набрання чинності договором про співробітництво або прийняття

кожною сільською, селищною, міською радою рішення про припинення організації співробітництва.


Вищезазначена стаття унормовує порядок утворення комісії для підготовки проекту договору про співB

робітництво, її можливий кількісний склад, форму її діяльності та підстави для припинення нею діяльності.

22.. ХХааррааккттееррииссттииккаа ооссннооввнниихх ппооллоожжеенньь ккооммееннттооввааннооїї ссттааттттіі

Основною метою, з якою утворюється комісія є підготовка проекту договору про співробітництво.

На його підготовку закон відводить термін, що не повинен перевищувати 60 днів. Цей проміжок часу

обчислюється, починаючи з дати утворення такої комісії.

Відповідно до частини першої коментованої статті до складу комісії мають входити у рівній кількості

представники усіх суб’єктів співробітництва. Це означає, що до складу комісії за домовленістю від

потенційних суб’єктів співробітництва можуть увійти по одному, по два чи більше представників. БудьB

яких вимог до осіб, які мають входити до складу комісії не пред’являє. Це означає, що до складу комісії

можуть входити особи, які представлятимуть відповідну територіальну громаду, але в ній не проживають.

З огляду на ту обставину, що в сільській місцевості спостерігається дефіцит юристів, до складу комісії

можна залучати відповідних фахівців в галузі права із “чужою” реєстрацією місця проживання.

Організаційне забезпечення діяльності комісії має здійснюватися виконавчими органами сільських,

селищних, міських рад – суб’єктів співробітництва. Якщо радою не утворювався виконавчий комітет, то

організаційне забезпечення діяльності комісії має здійснювати відповідна рада або уповноважена нею особа.

Формою роботи комісії мають бути засідання, що проводяться за рішенням її голови.

Під час засідання представники потенційних суб’єктів співробітництва повинні вести переговори,

основний зміст яких має полягає у досягненні домовленостей з усіх ключових питань майбутнього


Делеговані представники потенційних суб’єктів співробітництва можуть головувати на засіданні комісії

почергово. Для забезпечення такої черговості головування на кожному засіданні комісії делеговані

представники можуть домовитися про те, що головуючий підлягає заміні через певну кількість часу

(наприклад, через кожні 45 чи 60 хвилин) або після розгляду кожного питання, винесеного на порядок

денний засідання. Якщо обирається другий спосіб заміни головуючого, то на порядок денний засідання

комісії варто виносити таку кількість питань, що є пропорційною (тотожною або кратною) кількості

потенційних суб’єктів співробітництва.


Усі прийняті комісією рішення на засіданні повинні оформлятися протоколом, який підписується

головуючим на засіданні та секретарем. На кожне засідання комісії доцільно виносити питання, окреме

погодження якого в сукупності з іншими погодженими питаннями полегшить підготовку проекту

договору про співробітництво в цілому.

Підготовка проекту договору про співробітництво полягає у тому, що потенційні суб’єкти співробітництва,

використовуючи відповідну примірну форму договору, визначену Мінрегіоном (наказ № 233 від

27.08.2014 р.), домовляються про:

B усі істотні умови договору, які визначені статтями 9B14 коментованого Закону, залежно від обраної

форми співробітництва;

B інші умови, які потенційні суб’єкти співробітництва вирішили зафіксувати у договорі.

Це має відбуватися шляхом внесення у вільні місця примірної форми договору інформації, про зміст

якої потенційні суб’єкти співробітництва домовилися під час засідань утвореної комісії для підготовки


Рекомендується на кожне заплановане засідання комісії виносити ті питання, які є співзвучними із

предметом відповідного договору, залежно від обраної форми співробітництва.

Факт завершення підготовки проекту договору про співробітництво територіальних громад має бути

зафіксовано у протоколі підсумкового засідання комісії, а самого тексту – у відповідному додатку до

протоколу. Протокол та додаток до нього із текстом проекту договору мають бути скріплені підписами

делегованих до комісії представників відповідних територіальних громад.

33.. ППііддссттаавваа ппррииппииннеенннняя ддііяяллььннооссттіі ккооммііссііїї

Частина шоста коментованої статті закріпила нормативний припис, відповідно до якого комісія

припиняє свою діяльність з дати набрання чинності договором про співробітництво або прийняття

кожною сільською, селищною, міською радою рішення про припинення організації співробітництва.

Про конкретну дату, з настанням якої комісія припиняє свою діяльність має бути зазначена в спільному

розпорядженні сільських, селищних, міських голів, що представляють територіальні громади – суб’єктів


СТАТТЯ 8. Громадське обговорення та схвалення проекту договору про співробітництво

1. Сільські, селищні, міські голови забезпечують протягом 15 днів проведення громадського обговорення

підготовленого комісією проекту договору про співробітництво, за результатами якого сільські, селищні,

міські голови вносять питання про схвалення його проекту на розгляд відповідних рад.

Рішення про схвалення проекту договору про співробітництво приймається сільськими, селищними,

міськими радами протягом 30 днів з дати проведення громадського обговорення його проекту.

2. Договір про співробітництво укладається у письмовій формі сільськими, селищними, міськими головами

після схвалення його проекту відповідними сільськими, селищними, міськими радами.


Коментована стаття визначає строки проведення громадського обговорення та схвалення проекту

договору про співробітництво, а також форму такого договору та підставу для його укладення.

22.. ППоорряяддоокк ггррооммааддссььккооггоо ооббггооввоорреенннняя ппррооееккттуу ддооггооввоорруу ппрроо ссппііввррооббііттннииццттввоо

Громадське обговорення є не лише найпоширенішою формою з’ясування громадських настроїв

мешканців територіальної громади, що стосуються важливих питань її життєдіяльності, але і інструментом

ознайомлення громадян із текстовою частиною майбутнього документу, яким виступає проект договору

про співробітництво територіальних громад, а також можливістю для мешканців громади висловити свої

зауваження та пропозиції щодо змісту текстової частини проекту такого договору.

Проведення громадського обговорення проекту договору про співробітництво територіальних громад

має бути забезпечено сільськими, селищними, міськими головами упродовж 15 днів після підсумкового

засідання комісії з підготовки проекту такого договору.


Не зважаючи на відсутність у коментованому Законі процедури проведення громадського обговорення

проекту договору про співробітництво територіальних громад, сільські, селищні, міські голови повинні

керуватися раніше прийнятими відповідними радами місцевими нормативноBправовими актами, які

визначають порядок проведення громадських обговорень та громадських слухань. Якщо ж такий

місцевий нормативноBправовий акт відсутній, то його необхідно підготувати та затвердити на більш

ранній стадії процесу організації співробітництва.

Наприклад, ініціатору організації співробітництва доцільно затвердити положення про порядок проведення

громадських обговорень та громадських слухань на засіданні відповідної ради, яка розглядатиме питання

про надання згоди на організацію співробітництва.

Що стосується громад, які отримали пропозицію про початок переговорів з питань організації співB

робітництва, то положення про порядок проведення громадських обговорень та громадських слухань

рекомендується затверджувати на засіданні ради, на якому розглядається отримана пропозиція від

ініціатора співробітництва. За таких обставин, цілком доречним буде сприйматися рішення ради про

доручення сільському, селищному, міському голові забезпечити вивчення, оцінку виконавчими органами

сільської, селищної, міської ради щодо відповідності потребам територіальної громади отриманої

пропозиції, проведення громадського обговорення такої пропозиції (див. частину другу статті 6 Закону),

а також затвердження самого положення про порядок проведення громадських обговорень та

громадських слухань.

Ухвалення сільською, селищною, міською радою порядку проведення громадських обговорень та

громадських слухань може стати у нагоді при вирішенні органом місцевого самоврядування й інших

важливих питань життєдіяльності громади, оскільки такий місцевий нормативноBправовий акт

розрахований на багаторазове використання.

33.. ППррооццееддуурраа ссххввааллеенннняя ппррооееккттуу ддооггооввоорруу ппрроо ссппііввррооббііттннииццттввоо

Після проведення громадського обговорення підготовленого комісією проекту договору про співB

робітництво, сільські, селищні, міські голови зобов’язані внести питання про схвалення проекту такого

договору на розгляд відповідних рад.

Зважаючи, що коментований Закон не встановлює строк, упродовж якого повинно вноситися таке

питання, сільські, селищні, міські голови мають бути зацікавленні у якомога швидшій подачі необхідного

пакету документів (проект договору з необхідними додатками, протокол громадських обговорень тощо).

Це пояснюється тією обставиною, що рішення про схвалення проекту договору про співробітництво

сільськими, селищними, міськими радами має бути прийнято упродовж 30 днів з дати проведення

громадського обговорення проекту відповідного договору.

44.. ППррааввоовваа ппііддссттаавваа ддлляя ууккллааддеенннняя ддооггооввоорруу ппрроо ссппііввррооббііттннииццттввоо

В частині другій коментованої статті закріплено вимогу, згідно із якою договір про співробітництво має

укладатися в простій письмовій формі. Проста письмова форма не вимагає обов’язкового нотаріального

посвідчення договору.

Підставою для укладення сільськими, селищними, міськими головами договору про співробітництво є

схвалення проекту договору про співробітництво відповідними сільськими, селищними, міськими

радами.

СТАТТЯ 9. Договір про співробітництво

1. Співробітництво здійснюється відповідно до договорів про співробітництво, укладених згідно із цим та

іншими законами сільськими, селищними, міськими головами від імені сільської, селищної, міської ради після

схвалення їх проектів сільськими, селищними, міськими радами.

У договорі про співробітництво, зокрема, зазначається сільська, селищна, міська рада одного із суб’єктів

співробітництва, відповідальна за подання звітів про виконання договору центральному органу виконавчої

влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку місцевого самоврядування.

Примірна форма договору про співробітництво визначається центральним органом виконавчої влади, що

забезпечує формування державної політики у сфері розвитку місцевого самоврядування.

2. Предмет договору про співробітництво визначається відповідно до обраної суб’єктами співробітництва

форми співробітництва, передбаченої статтею 4 цього Закону.

3. Кількість примірників договору про співробітництво повинна бути на один більше, ніж кількість суб’єктів


Кожен із суб’єктів співробітництва отримує один примірник договору про співробітництво.

Один примірник договору про співробітництво передається для внесення до реєстру про співробітництво

територіальних громад центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної

політики у сфері розвитку місцевого самоврядування.

Порядок формування та забезпечення функціонування реєстру про співробітництво територіальних громад

затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у

сфері розвитку місцевого самоврядування.

4. Договір про співробітництво набирає чинності через 10 днів з дати його укладення з урахуванням вимог

бюджетного законодавства, якщо суб’єкти співробітництва не домовились про інші строки, про що

зазначається у договорі.


Коментована стаття встановлює спеціальні вимоги, що пред’являються до змістовної частини договорів

про співробітництво, їх кількості та порядку набрання чинності.


2.1. Абзац перший частини першої коментованої статті закріпив припис, відповідно до якого

співробітництво здійснюється відповідно до договорів про співробітництво, укладених згідно із цим та

іншими законами сільськими, селищними, міськими головами від імені сільської, селищної, міської ради

після схвалення їх проектів сільськими, селищними, міськими радами.

Вищенаведений припис означає, що співробітництво здійснюється винятково на основі укладеного

договору в письмовій формі. Укладений договір про співробітництво повинен відповідати вимогам, що

пред’являються до нього як коментованим Законом, так і іншими законами. Здебільшого, це вимоги

Цивільного кодексу України, що пред’являються до юридичного оформлення відповідних правочинів.

Цей же припис встановив, що договір про співробітництво має укладатися обмеженим колом осіб, до

складу якого входять винятково сільські, селищні та міські голови. Умовою, за наявності якої сільські,

селищні та міські голови укладають договір про співробітництво є схвалення проекту договору

відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Сільські, селищні та міські голови підписують

договір про співробітництво не від свого імені, а від імені відповідної сільської, селищної, міської ради

після схвалення такими радами поданого на розгляд проекту договору про співробітництво

зацікавлених територіальних громад.

2.2. Абзац другий частини першої розглядуваної статті визначив, що у договорі про співробітництво,

зокрема, зазначається сільська, селищна, міська рада одного із суб’єктів співробітництва, відповідальна за

подання звітів про виконання договору центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування

державної політики у сфері розвитку місцевого самоврядування. Таким органом сьогодні є Міністерство

регіонального розвитку, будівництва та житловоBкомунального господарства України (далі – Мінрегіон).

Ця норма зобов’язує представників потенційних суб’єктів співробітництва при підготовці проекту

договору домовитися та зафіксувати в його текстовій частині найменування тієї сільської, селищної чи

міської ради одного із суб’єктів співробітництва, яка буде відповідальною за подання звітів про

виконання договору до Мінрегіону.

2.3. На виконання положення абзацу другого частини першої коментованої статті Мінрегіон своїм

наказом від 27.08.2014 року № 233 затвердив Примірні форми договорів про співробітництво

територіальних громад.

З огляду на ту обставину, що коментованим Законом передбачено п’ять форм співробітництва, кожна

з яких має свої нормативні особливості (предмет договору), вищевказаний Порядок передбачає

примірну форму договору для кожної із законодавчо предбачених форм співробітництва




2.4. В частині другій коментованої статті зазначено, що “предмет договору про співробітництво

визначається відповідно до обраної суб’єктами співробітництва форми співробітництва, передбаченої

статтею 4 цього Закону”.

Предмет договору іноді плутають із умовами договору, однак це не одне і теж. Якщо умови договору у

загальному розумінні є сукупністю всіх елементів та процесів, що утворюють конкретний предмет

договору, то сам предмет договору визначає головну сторону договору. Іншими словами, предмет

договору – це те, з приводу чого укладається договір, і що ще не відбулося, але передбачається в

майбутньому, тобто є правовою метою договору.

Предмет договору кожної із форм співробітництва, передбачених статтею 4 коментованого Закону має

свої особливості, які прописані у статтях 10, 11, 12, 13 та 14 Закону.

2.5. Кількість примірників договору про співробітництво повинна бути на один більше, аніж кількість

самих суб’єктів співробітництва. Це робиться для того, щоб кожен із суб’єктів співробітництва отримав

один примірник договору про співробітництво, а один “зайвий” примірник було передано Мінрегіону

для внесення до реєстру про співробітництво територіальних громад.

Порядок формування та забезпечення функціонування реєстру про співробітництво територіальних

громад затверджено Наказом Мінрегіону від 15.08.2014 № 225.

Текст Наказу можна подивитись та/чи завантажити за цим посиланням:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1065B14#n13

2.6. Що стосується набрання чинності договором про співробітництво, то його сторонам цей момент

варто прописати в тесті договору з врахуванням вимог бюджетного законодавства. Перш за все стосується

міжбюджетних трансфертів, здійснення яких є необхідним для фінансового забезпечення організованого

зацікавленими суб’єктами співробітництва. Це означає, що залежно від часу укладення договору про

співробітництво, сторонам варто враховувати таке поняття як “початок бюджетного року”.

У різних державах початок бюджетного року визначений поBрізному. Так, в Україні, Німеччині, Франції,

Італії, Бельгії, Голландії та Швейцарії він збігається з календарним роком; у Великобританії, Японії, Канаді

бюджетний рік починається з 1 квітня і закінчується 31 березня; у Швеції, Норвегії – з 1 липня по

30 червня; у США – з 1 жовтня по 30 вересня. На це звичайно є історичні причини, традиції, пов’язані з

термінами скликання сесій законодавчих органів. У федеративних державах бюджетний рік у членів

федерації може не збігатися з федеральним бюджетом. У США, наприклад багато штатів мають інший

початок бюджетного року.

РРооззддіілл IIIIII ФФООРРММИИ ССППІІВВРРООББІІТТННИИЦЦТТВВАА

СТАТТЯ 10. Делегування виконання окремих завдань

1. Для забезпечення виконання повноважень згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в

Україні” та підвищення ефективності використання коштів місцевих бюджетів органи місцевого

самоврядування суб’єктів співробітництва на підставі договору про співробітництво можуть делегувати

одному із суб’єктів співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних

ресурсів.

2. Договір про співробітництво у частині делегування виконання окремих завдань повинен, зокрема, містити:

1) перелік завдань, що делегуються органу місцевого самоврядування суб’єкта співробітництва;

2) найменування органу місцевого самоврядування суб’єкта співробітництва, якому делегуються завдання

інших органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва;

3) найменування органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва, які делегують завдання

відповідному органу місцевого самоврядування одного із суб’єктів співробітництва;

4) вимоги до виконання органом місцевого самоврядування одного із суб’єктів співробітництва делегованих

іншими суб’єктами співробітництва завдань;

5) обсяг коштів місцевих бюджетів, що передаються місцевому бюджету органу місцевого самоврядування

суб’єкта співробітництва на виконання делегованих завдань;

6) строк, на який делегуються завдання;

7) форму і порядок звітування про стан виконання та фінансування делегованих завдань;

8) порядок припинення договору та розв’язання спорів під час його виконання.

3. Фінансування виконання делегованих завдань здійснюється відповідно до вимог Бюджетного кодексу

України.


Коментована стаття зазначає мету співробітництва за такою формою як делегування виконання окремих

завдань, а також встановлює обов’язкові елементи та умови договору про співробітництво у частині

делегування виконання окремих завдань.


В частині першій проаналізованої статті законодавець в загальних рисах окреслив мету співробітництва

за формою як делегування виконання окремих завдань. Зокрема, він наголосив, що на підставі договору

про співробітництво декілька суб’єктів співробітництва можуть делегувати одному із таких суб’єктів

виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів, і це сприятиме забезпеченню

виконання повноважень згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” та підвищення

ефективності використання коштів місцевих бюджетів. Під ефективністю використання коштів необхідно

розуміти їх раціональне використання, економію тощо.

Частина друга коментованої статті визначає перелік обов’язкових вимог до текстової частини договору

про співробітництво у частині делегування виконання окремих завдань.

2.1. Під переліком завдань, що делегуються органу місцевого самоврядування суб’єкта співробітництва

необхідно розуміти список чітко сформульованих обов’язкових доручень, виконання яких покладається

на одного із суб’єктів співробітництва.

2.2. Найменуванням органу місцевого самоврядування суб’єкта співробітництва, якому делегуються

завдання інших органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва є назва відповідної

сільської, селищної чи міської ради, яка бере на себе зобов’язання виконувати делеговані завдання.

2.3. Найменування органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва, які делегують завдання

відповідному органу місцевого самоврядування одного із суб’єктів співробітництва є назва відповідних

сільських, селищних, міських рад, які домовилися про делегування конкретних завдань одному іншому

суб’єкту співробітництва.

2.4. Вимогами до виконання органом місцевого самоврядування одного із суб’єктів співробітництва

делегованих іншими суб’єктами співробітництва завдань являють собою перелік кількісних та/чи

якісних характеристик, які має враховувати той суб’єкт співробітництва, якому делегували виконувати

певні завдання.

2.5. обсяг коштів місцевих бюджетів, що передаються місцевому бюджету органу місцевого

самоврядування суб’єкта співробітництва на виконання делегованих завдань – це чітко встановлена сума

грошових коштів у національній валюті України, яка має систематично перераховуватись на відповідний

казначейський рахунок того суб’єкта співробітництва, який зобов’язався виконувати делеговані завдання.

2.6. строк, на який делегуються завдання – це проміжок часу, на який сторони погодилися організувати

співробітництво.

2.7. форма і порядок звітування про стан виконання та фінансування делегованих завдань – це вимоги

до звітування суб’єкта співробітництва, який зобов’язався виконувати делеговані завдання. Звітування

здебільшого має відбуватися в письмовій формі після завершення певного строку, погодженого

сторонами договору про співробітництво.

2.8. порядок припинення договору та розв’язання спорів під час його виконання регламентовано

Розділом 5 Закону (див. відповідний коментар).



33.. Вимога щодо фінансування виконання делегованих завдань, яке має здійснюватися відповідно до

вимог Бюджетного кодексу України означає, що під час підготовки тексту проекту договору про

співробітництво в його відповідній частині мають бути прописані чіткі механізми фінансування,

які кореспондуються з чинними вимогами бюджетного законодавства України.

СТАТТЯ 11. Реалізація спільних проектів

1. Договір про співробітництво у частині реалізації спільного проекту повинен, зокрема, містити:

1) мету спільного проекту;

2) строки та умови його реалізації;

3) перелік заходів органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва, що передбачається здійснити у

рамках реалізації спільного проекту;

4) обсяги фінансування спільного проекту органами місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва;

5) форму участі органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва у рамках реалізації спільного

проекту;

6) механізм координації діяльності органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва;

7) порядок припинення дії договору та розв’язання спорів під час його виконання;

8) відповідальність сторін.

2. Під час підготовки проекту договору про співробітництво у частині реалізації спільного проекту вимоги,

передбачені статтями 5B9 цього Закону, можуть не застосовуватися.


Коментована стаття визначає перелік обов’язкових елементи та умов договору про співробітництво у

реалізації спільного проекту.


2.1. Під метою спільного проекту необхідно розуміти перелік чітко сформульованого кінцевого

результату, для досягнення якого було організоване співробітництво.

2.2. Строки та умови реалізації проекту – це погоджені сторонами проміжки часу та конкретні

обставини, за наявності яких має бути реалізовано проект.

2.3. Зазначаючи у договорі перелік заходів органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва,

що передбачається здійснити у рамках реалізації спільного проекту, сторони мають вказати чітко

сформульований список дій, які має здійснити кожен із учасників співробітництва

2.4. Обсяги фінансування спільного проекту органами місцевого самоврядування суб’єктів

співробітництва – це визначена суб’єктами співробітництва сума грошових коштів у національній

валюті України, яка відображає вартість спільного проекту.

2.5. Для відображення у договорі форми участі органів місцевого самоврядування суб’єктів

співробітництва у рамках реалізації спільного проекту необхідно вказати внесок (грошовий та/чи

матеріальний) кожного суб’єкта співробітництва.

2.6. Механізм координації діяльності органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва

передбачає здійснення одним із суб’єктів співробітництва як у підготовчий період, так і під час реалізації

спільного проекту сукупності рішень та дій, що забезпечують досягнення поставлених цілей.

2.7. Порядок припинення дії договору та розв’язання спорів під час його виконання регламентовано


2.8. Для фіксації відповідальності сторін у договорі суб’єкти співробітництва мають домовитися про

конкретні негативні наслідки, які понесе кожна із сторін у разі невиконання взятих на себе зобов’язань

чи порушенні інших положень договору.


33.. В частині другій коментованої статті міститься диспозитивний припис, який дозволяє потенційним

суб’єктам співробітництва під час підготовки проекту договору про співробітництво у частині реалізації

спільного проекту не застосовувати низку вимог, які є обов’язковими для організації співробітництва за

іншими формами. Зокрема, суб’єкти майбутнього співробітництва щодо реалізації спільного проекту

можуть домовитися про те, що під час підготовки проекту договору про співробітництво вимоги,

передбачені статтями 5B9 Закону, не застосовуються.

СТАТТЯ 12. Спільне фінансування (утримання) підприємств, установ та організацій комунальної форми власності

1. З метою забезпечення ефективного використання ресурсів територіальних громад на основі спільного

застосування наявних в одного із суб’єктів співробітництва об’єктів комунальної інфраструктури

співробітництво може здійснюватися у формі спільного фінансування (утримання) підприємств, установ та

організацій комунальної форми власності відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

2. Договір про співробітництво у частині спільного фінансування (утримання) підприємств, установ та

організацій комунальної форми власності повинен, зокрема, містити:

1) перелік підприємств, установ та організацій комунальної форми власності, що передбачається спільно

(усіма суб’єктами співробітництва) фінансувати (утримувати);

2) обсяг фінансових ресурсів, який органи місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва планують

виділити для спільного фінансування (утримання) підприємств, установ та організацій комунальної форми

власності, а також порядок здійснення видатків з місцевих бюджетів;

3) умови щодо надання (виробництва) підприємствами, установами та організаціями комунальної форми

власності, що спільно фінансуються (утримуються) суб’єктами співробітництва, послуг (продукції) для

суб’єктів співробітництва;

4) спосіб розподілу між суб’єктами співробітництва отриманих доходів та можливих ризиків, пов’язаних з

діяльністю підприємств, установ та організацій комунальної форми власності, що спільно фінансуються

(утримуються);

5) форму і порядок подання звітності про результати діяльності підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності, використання ресурсів, у тому числі фінансових;

6) порядок припинення дії договору та розв’язання спорів під час його виконання.


Коментована стаття зазначає мету співробітництва за такою формою як спільне фінансування

(утримання) підприємств, установ та організацій комунальної форми власності, а також встановлює

обов’язкові елементи та умови відповідного договору.


В частині першій вищенаведеної статті окреслено загальну мету співробітництва – забезпечення

ефективного використання ресурсів територіальних громад. Таке використання має відбуватися на

основі спільного застосування наявних в одного із суб’єктів співробітництва об’єктів комунальної

інфраструктури, що дозволить здійснювати на договірних засадах співробітництво у формі спільного

фінансування (утримання) підприємств, установ та організацій комунальної форми власності.

Законодавець акцентує увагу на тій обставині, що регламентована коментованою статтею форма

співробітництва повинна відповідати вимогам Бюджетного кодексу України.

Частина друга коментованої статті визначає перелік обов’язкових вимог до текстової частини договору

про співробітництво у частині спільного фінансування (утримання) підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності.

2.1. перелік підприємств, установ та організацій комунальної форми власності, що передбачається спільно

(усіма суб’єктами співробітництва) фінансувати (утримувати) може являти собою найменування одного

чи декількох інфраструктурних об’єктів. Для цього в договорі необхідно вказати повну назву підприємства,

установи чи організації або їх переліку, як це зазначено у відповідних реєстраційних документах.


2.2. обсяг фінансових ресурсів, який органи місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва

планують виділити для спільного фінансування (утримання) підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності, а також порядок здійснення видатків з місцевих бюджетів – це домовлена

сторонами сума грошових коштів у національній валюті України, яку зобов’язується виділяти кожен із

суб’єктів співробітництва для спільного фінансування інфраструктурного об’єкта.

2.3. Під умовами надання (виробництва) підприємствами, установами та організаціями комунальної

форми власності, що спільно фінансуються (утримуються) суб’єктами співробітництва, послуг

(продукції) для суб’єктів співробітництва слід вважати конкретні життєві обставини, за наявності яких

інфраструктурний об’єкт комунальної власності має надавати послуги чи виробляти продукцію для

самих же суб’єктів співробітництва. Їх чіткий перелік мають узгодити сторони на стадії підготовки


2.4. Закріплюючи у договорі про співробітництво спосіб розподілу між суб’єктами співробітництва

отриманих доходів та можливих ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності, що спільно фінансуються (утримуються), сторони мають визначитися

яким чином мають розподілятися між суб’єктами співробітництва доходи та покриватися можливі збитки.

2.5. Форма і порядок подання звітності про результати діяльності підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності, використання ресурсів, у тому числі фінансових завдань – це вимоги до

способу та періодичності звітування. Звітування здебільшого має відбуватися в письмовій формі після

завершення певного строку, погодженого сторонами договору про співробітництво з відображенням

чітко визначених якісних та кількісних показників.



СТАТТЯ 13. Утворення спільних комунальних підприємств, установ та організацій

1. З метою реалізації спільних інфраструктурних проектів і виконання функцій, що становлять спільний

інтерес, суб’єкти співробітництва на підставі договору можуть утворювати спільні комунальні підприємства,

установи та організації і спільно їх утримувати.

Забороняється утворювати спільні комунальні підприємства, установи та організації на базі майна, яке

відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації.

2. Договір про співробітництво у частині утворення спільних комунальних підприємств, установ та

організацій повинен містити, зокрема:

1) сферу діяльності спільних комунальних підприємств, установ та організацій;

2) найменування та місцезнаходження спільних комунальних підприємств, установ та організацій;

3) організаційноBправову форму спільних комунальних підприємств, установ та організацій;

4) структуру органів і служб управління спільними комунальними підприємствами, установами та

організаціями, порядок їх призначення та організації діяльності;

5) обсяг коштів (майна), що інвестуються органами місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва для

фінансування (утримання) та забезпечення функціонування спільних комунальних підприємств, установ та

організацій, а також строки їх внесення;

6) етапи утворення спільних комунальних підприємств, установ та організацій і відповідальність сторін за

результати їх діяльності;

7) шляхи покриття органами місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва можливих збитків, дефіциту

коштів та розподілу отриманих доходів спільних комунальних підприємств, установ та організацій;

8) порядок припинення діяльності спільних комунальних підприємств, установ та організацій, а також

розподілу між суб’єктами співробітництва майна таких підприємств, установ та організацій;

9) порядок припинення дії договору та розв’язання спорів під час його виконання;

10) умови виходу одного із суб’єктів із співробітництва.

3. Статут спільного комунального підприємства, установи та організації повинен відповідати законодавству та

вимогам, визначеним у договорі.

4. Утворення та реєстрація спільного комунального підприємства, установи та організації здійснюються

відповідно до вимог законодавства.


Коментована стаття визначає мету співробітництва за такою формою як утворення спільних комунальних

підприємств, установ та організацій, вид майна, на базі якого забороняється створювати комунальні

інфраструктурні об’єкти, а також встановлює обов’язкові елементи та умови договору про співробітництво

за коментованою формою співробітництва.


В частині першій коментованої статті зазначено мету співробітництва, якою є реалізація спільних

інфраструктурних проектів і виконання функцій, що становлять спільний інтерес для зацікавлених

територіальних громад. Для досягнення цієї мети суб’єкти співробітництва на підставі договору можуть

утворювати спільні комунальні підприємства, установи та організації і спільно їх утримувати.

В абзаці другому цієї ж статті вказано вид майна, на базі якого забороняється утворювати спільні

комунальні підприємства, установи та організації. Це майно, яке відповідно до чинного законодавства

чи місцевих нормативноBправових актів у вигляді рішень органу місцевого самоврядування не підлягає

приватизації.

Частина друга розглядуваної статті визначає перелік обов’язкових вимог до текстової частини договору

про співробітництво, який передбачає утворення спільних комунальних підприємств, установ та

організацій і спільне їх утримання.

2.1. Під сферою діяльності спільних комунальних підприємств, установ та організацій необхідно

розуміти конкретні сектори суспільного життя, пов’язані із виробництвом товарів та послуг.

До основних таких сфер належить освіта, медицина, торгівля, транспорт, зв’язок, комунальне

господарство тощо.

2.2. Для зазначення у договорі найменування та місцезнаходження спільних комунальних підприємств,

установ та організацій необхідно вказати назву підприємства, установи чи організації або їх переліку без

організаційноBправової форми та їх юридичні адреси, як це вказано у відповідних реєстраційних

документах.

2.3. ОрганізаційноBправова форма спільних комунальних підприємств, установ та організацій –

це форма здійснювання господарської (у т.ч. підприємницької) діяльності з відповідною правовою

основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової

відповідальності по зобов’язаннях юридичної особи, порядок створення, реорганізації, ліквідації,

управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо. Оскільки

юридична особа B це організація, то в середині неї виникають певні відносини. Характер цих відносин,

їх наповнення, а також деякі умови відповідальності внутрішніх учасників цієї юридичної особи перед

кредиторами визначаються саме її організаційноBправовою формою. ОрганізаційноBправова форма

юридичних осіб зазвичай зазначається в їх назвах.

2.4. Зазначені у договорі про співробітництво структура органів і служб управління спільними

комунальними підприємствами, установами та організаціями, порядок їх призначення та організації

діяльності мають бути ідентичними відповідним положенням статуту створюваного підприємства,

установи чи організації.

2.5. Вказуючи обсяг коштів (майна), що інвестуються органами місцевого самоврядування суб’єктів

співробітництва для фінансування (утримання) та забезпечення функціонування спільних комунальних

підприємств, установ та організацій, а також строки їх внесення варто прописати у проекті відповідного

договору домовлену сторонами суму грошових коштів у національній валюті України чи матеріальних

ресурсів та їх грошовий вираз, яку зобов’язується виділяти кожен із суб’єктів співробітництва для

спільного фінансування (утримання) інфраструктурного об’єкта. Поруч з цим необхідно розписати

й строки їх внесення.



2.6. Етапами утворення спільних комунальних підприємств, установ та організацій є обумовлені законом

проміжки часу, упродовж яких необхідно вчинити низку логічно послідовних та взаємно доповнюючих

дій. Зокрема, до них можна віднести підготовку пакету необхідних документів для реєстрації інфраB

структурного об’єкта як юридичної особи, саму реєстрацію, затвердження штату персоналу та відповідні

кадрові призначення тощо. Поруч з цим, Закон вимагає у текстовій частині договору про

співробітництво прописати відповідальність сторін за результати їх діяльності.

2.7. Зазначаючи шляхи покриття органами місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва

можливих збитків, дефіциту коштів та розподілу отриманих доходів спільних комунальних підприємств,

установ та організацій, у договорі про співробітництво мають бути вказані джерела та способи як

розподілу отриманих доходів, так і покриття можливих збитків та дефіциту коштів, які не суперечать

чинному законодавству України.

2.8. Іншою обов’язковою умовою договору згідно із коментованою формою співробітництва є порядок

припинення діяльності спільних комунальних підприємств, установ та організацій, а також розподілу

між суб’єктами співробітництва майна таких підприємств, установ та організацій. Цей законодавчий

припис має бути деталізовано за домовленістю сторін в текстовій частині договору у контексті

відповідних норм Господарського кодексу України.



2.10. Окрім умов виходу одного із суб’єктів із співробітництва доцільно прописати у договорі й наслідки

такого виходу, перш за все, для того суб’єкта співробітництва, який з нього вийшов. Наприклад, у

договорі можна зазначити, що суб’єкт співробітництва має право вийти із співробітництва за умови

передачі його прав, обов’язків, частки майна та грошових коштів іншим учасникам співробітництва у

рівних долях.

33.. Припис частини третьої коментованої статті стосовно того, що статут спільного комунального

підприємства, установи чи організації повинен відповідати законодавству та вимогам, визначеним у

договорі означає, що при підготовці статуту спільного комунального підприємства, установи та

організації суб’єкти співробітництва мають керуватися чинним законодавством, зокрема Господарським

кодексом України в частині, що регламентує зміст, та порядок затвердження установчих документів.

44.. Утворення та реєстрація спільного комунального підприємства, установи та організації має

здійснюватися відповідно до вимог законодавства України. Основними нормативноBправовими актами з

цих питань є Господарський кодекс України та Закон України “Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осібBпідприємців”.

СТАТТЯ 14. Утворення спільного органу управління

1. Для спільного виконання визначених законом повноважень, що належать до компетенції органів місцевого

самоврядування суб’єктів співробітництва, та з метою економії коштів, необхідних для їх утримання

(оптимізації чи зменшення видатків), співробітництво може здійснюватися шляхом утворення суб’єктами

співробітництва спільного органу управління.

2. Договір про співробітництво у частині утворення спільного органу управління повинен містити, зокрема:

1) мету утворення спільних органів управління;

2) повноваження, що реалізуються спільним органом управління, та його функції;

3) найменування та місцезнаходження спільного органу управління;

4) спосіб утворення спільного органу управління та його майна;

5) порядок призначення (обрання) на посаду, а також звільнення з посади керівника спільного органу

управління та інших посадових осіб;

6) відповідальність керівника спільного органу управління;

7) порядок та обсяги фінансування суб’єктами співробітництва спільного органу управління;

8) порядок та періодичність звітування спільного органу управління перед суб’єктами співробітництва та

відповідними органами місцевого самоврядування;

9) порядок припинення функціонування спільного органу управління та відповідного розподілу майна,

наслідки такого припинення;

10) порядок припинення дії договору, можливість припинення одним із суб’єктів співробітництва участі у

співробітництві та наслідки такого припинення.

3. Спільний орган управління може утворюватися як окремий виконавчий орган сільської, селищної, міської

ради одного із суб’єктів співробітництва або у складі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради

одного із суб’єктів співробітництва (як структурний підрозділ – департамент, відділ, управління, проектне

бюро, агенція тощо).


Коментована стаття визначає мету співробітництва за такою формою як утворення спільного органу

управління, а також встановлює обов’язкові елементи та умови договору про співробітництво згідно із

коментованою формою співробітництва.


В частині першій коментованої статті зазначено мету співробітництва, якою є спільне виконання

визначених законом повноважень, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування

суб’єктів співробітництва, а також економія коштів, необхідних для їх утримання (оптимізація чи

зменшення видатків).

Частина друга розглядуваної статті визначає перелік обов’язкових вимог до текстової частини договору

про співробітництво, який передбачає утворення спільного органу управління.

2.1. метою утворення спільних органів управління є економія коштів, необхідних для їх утримання

(оптимізація чи зменшення видатків). В договорі про утворення спільного органу управління мета може

бути більш конкретизована.

2.2. повноваження, що реалізуються спільним органом управління, та його функції мають не суперечити

аналогічним повноваженням та функціям, що будуть згодом прописані у відповідному Положенні про

спільний орган управління

2.3. Для зазначення у договорі найменування та місцезнаходження спільного органу управління

необхідно вказати його назву та фактичну поштову адресу.

2.4. Під способом утворення спільного органу управління та його майна слід розуміти яким чином буде

утворено такий орган: як окремий виконавчий орган сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів

співробітництва або як структурний підрозділ у складі виконавчого органу сільської, селищної, міської

ради одного із суб’єктів співробітництва.

2.5. Порядок призначення (обрання) на посаду, а також звільнення з посади керівника спільного органу

управління та інших посадових осіб, а також відповідальність керівника спільного органу управління не

повинні суперечити аналогічним приписам, що будуть згодом прописані у відповідному Положенні про

спільний орган управління.

2.6. Вказуючи порядок та обсяги фінансування суб’єктами співробітництва спільного органу управління

варто прописати у проекті відповідного договору домовлену сторонами суму грошових коштів у

національній валюті України чи матеріальних ресурсів та їх грошовий вираз, яку зобов’язується виділяти

кожен із суб’єктів співробітництва для фінансування (утримання) спільного органу управління. Поруч з

цим, також доцільно вказати й строки їх виділення.

2.7. Порядок та періодичність звітування спільного органу управління перед суб’єктами співробітництва

та відповідними органами місцевого самоврядування – це вимоги до способу та кількості звітувань за

певний проміжок часу. Звітування здебільшого має відбуватися в письмовій формі після завершення

певного строку, погодженого сторонами договору про співробітництво з відображенням чітко

визначених якісних та кількісних показників.



2.8. Іншою обов’язковою умовою договору згідно із коментованою формою співробітництва є порядок

припинення функціонування спільного органу управління та відповідного розподілу майна, наслідки

такого припинення. Цей законодавчий припис має бути деталізовано за домовленістю сторін в

текстовій частині договору у контексті відповідних норм Господарського кодексу України.

2.9. Окрім порядку припинення дії договору, можливості припинення одним із суб’єктів співробітництва

участі у співробітництві необхідно також прописати у договорі й наслідки такого виходу. Наприклад,

у договорі можна зазначити, що суб’єкт співробітництва має право вийти із співробітництва за умови

передачі його прав, обов’язків, частки майна та інших активів тим учасникам співробітництва, що

залишилися у рівних долях.

33.. Частина третя коментованої статті встановлює два можливих способи утворення спільного органу

управління. Відтак, його може бути утворено як окремий виконавчий орган сільської, селищної, міської

ради одного із суб’єктів співробітництва або у складі виконавчого органу сільської, селищної, міської

ради одного із суб’єктів співробітництва (як структурний підрозділ – департамент, відділ, управління,

проектне бюро, агенція тощо).

РРооззддіілл IIVV ДДЕЕРРЖЖААВВННЕЕ ССТТИИММУУЛЛЮЮВВААННННЯЯ,, ФФІІННААННССУУВВААННННЯЯ ТТАА

ММООННІІТТООРРИИННГГ ССППІІВВРРООББІІТТННИИЦЦТТВВАА

СТАТТЯ 15. Державне стимулювання співробітництва

1. Державне стимулювання співробітництва здійснюється шляхом:

1) надання субвенцій місцевим бюджетам суб’єктів співробітництва у пріоритетних сферах державної

політики;

2) передачі об’єктів державної власності у комунальну власність суб’єктів співробітництва;

3) методичної, організаційної та іншої підтримки діяльності суб’єктів співробітництва.

2. Держава стимулює співробітництво у разі, якщо:

1) посилюється спроможність суб’єктів співробітництва до забезпечення реалізації визначених законом

повноважень;

2) до співробітництва залучені додаткові ресурси, у тому числі фінансові;

3) співробітництво здійснюється більш як трьома суб’єктами співробітництва;

4) забезпечується широка участь громадськості у здійсненні співробітництва.

3. Порядок державного стимулювання співробітництва визначається Кабінетом Міністрів України.


Коментована стаття визначає способи та умови державного стимулювання співробітництва.


Частина перша коментованої статті визначає у який спосіб держава здійснює стимулювання


2.1. Одним із способів стимулювання співробітництва є надання субвенцій місцевим бюджетам суб’єктів

співробітництва у пріоритетних сферах державної політики. Відповідно до пункту тридцять сьомого

частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України субвенції – це міжбюджетні трансферти для

використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про

надання субвенції. Пріоритетні сфери державної політики мають бути нормативно закріплені,

що дозволить правильно орієнтуватися зацікавленим суб’єктам співробітництва у виборі спільної

сфери інтересів.


2.2. Іншим способом державного стимулювання є передача об’єктів державної власності у комунальну

власність суб’єктів співробітництва. На сьогоднішній день відсутній механізм такої передачі. Оскільки

такий спосіб передачі майна законодавчо передбачений, то і сам механізм згодом має бути більш

детально нормативно врегульованим.

2.3. Під методичною, організаційною та іншою підтримкою діяльності суб’єктів співробітництва

необхідно розуміти діяльність профільного міністерства, яким є Мінрегіон, з підготовки та поширення

необхідних для потенційних суб’єктів співробітництва науковоBпрактичних, роз’яснювальних та

навчальноBметодичних матеріалів з питань, вивчення яких сприяє однозначному застосовуванню на

практиці приписів коментованого Закону.

33.. В частині другій цієї ж статті перераховано умови, за наявності яких чи можливості настання, держава

має стимулювати співробітництво. Такими умовами є:

B посилення спроможності суб’єктів співробітництва до забезпечення реалізації визначених законом

повноважень. Під посиленням спроможності можна вважати збільшення ресурсного потенціалу

учасників співробітництва, утвореного, наприклад, за рахунок акумуляції наявних у кожного суб’єкта

співробітництва матеріальних ресурсів, що дозволяє стабільно упродовж певного періоду часу

виконувати, покладені на органи місцевого самоврядування повноваження;

B до співробітництва залучені додаткові ресурси, у тому числі фінансові. Це означає, що суб’єкти

співробітництва самостійно знайшли додаткове фінансове джерело, яке з часом ще й може бути

підсилено за рахунок державної фінансової підтримки;

B співробітництво здійснюється більш як трьома суб’єктами співробітництва. Сама по собі норма є

стимулом до того, щоб зацікавлені територіальні громади організовували співробітництво у

кількості чотири та більше суб’єктів;

B забезпечується широка участь громадськості у здійсненні співробітництва, яке передбачає залучення

до участі в ньому великої кількості працівників з перспективою створення суб’єктами

співробітництва ще нових робочих місць.

44.. Відповідно до частини третьої коментованої статті порядок державного стимулювання співробітництва

має визначається Кабінетом Міністрів України. На момент підготовки цього науковоBпрактичного

коментаря проект відповідної постанови проходить узгодження у зацікавлених міністерствах.

СТАТТЯ 16. Фінансування співробітництва

1. Фінансування співробітництва здійснюється за рахунок коштів:

1) місцевих бюджетів суб’єктів співробітництва;

2) самооподаткування;

3) інших не заборонених законодавством джерел, зокрема, державного бюджету, міжнародної технічної та

фінансової допомоги, кредитних ресурсів.

2. Фінансування заходів співробітництва розпочинається з наступного бюджетного періоду.

3. Суб’єкти співробітництва забезпечують відкритий доступ до звітів про використання коштів через власні

ІнтернетBресурси.


Коментована стаття визначає перелік джерел фінансування співробітництва та його заходів в контексті

бюджетного періоду, а також ресурси, через які мають оприлюднюватися звіти про використання

суб’єктами співробітництва відповідних коштів.


В частині першій коментованої статті зазначено джерела фінансування співробітництва, до яких

належать місцеві бюджети суб’єктів співробітництва, самооподаткування та інші незаборонені

законодавством джерела.


Відповідно до пункту двадцять шостого частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України місцевими

бюджетами є бюджети місцевого самоврядування. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”

бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) визначає як план утворення і використання

фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Під самооподаткуванням сьогодні в Україні розуміється форма залучення на добровільній основі за

рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування

разових цільових заходів соціальноBпобутового характеру (абзац двадцять третій статті 1 Закону

України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Як видно наведене визначення не вписується в

контекст коментованого Закону. Це означає, що передбачене Законом поняття “самооподаткування” як

джерело фінансування співробітництва має бути додатково розтлумачено на нормативному рівні.

Сподіватимемося, що аналізоване поняття буде розкрито, принаймні, у постанові Кабінету Міністрів

України про порядок державного стимулювання співробітництва.

До інших незаборонених законодавством джерел Закон відносить інші не заборонені законодавством

джерела, зокрема, державний бюджет, міжнародна технічна та фінансова допомога, кредитні ресурси.

Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

33.. Частина друга коментованої статті закріпила припис, згідно із яким фінансування заходів співробітництва

розпочинається з наступного бюджетного періоду. Відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного

кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один

календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є

підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Це означає, що заходи співробітництва, які погодили між собою суб’єкти співробітництва та закріпили у

відповідному договорі можуть бути профінансовані не раніше початку наступного бюджетного періоду.

Наприклад, якщо сторони підписали договір про співробітництво 02 січня 2015 року, то передбачені

ним заходи можуть бути профінансовані не раніше 01 січня 2016 року.

44.. Частина третя передбачає обов’язок суб’єктів співробітництва забезпечувати відкритий доступ до

звітів про використання коштів через власні ІнтернетBресурси. Що стосується суб’єктів співробітництва,

які не мають власних ІнтернетBресурсів, то для забезпечення таких принципів співробітництва як

прозорість та відкритість, вони мають використовувати інші доступні ресурси. Ними можуть бути,

наприклад, місцеві друковані засоби, інформаційні стенди сільських, селищних та міських рад.

СТАТТЯ 17. Моніторинг співробітництва

1. Моніторинг співробітництва здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування

державної політики у сфері розвитку місцевого самоврядування.

2. Суб’єкт співробітництва, що згідно з договором є відповідальним за подання звітів про здійснення

співробітництва, подає щороку до кінця I кварталу року, наступного за звітним, такий звіт центральному

органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку місцевого

самоврядування.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку

місцевого самоврядування:

1) за результатами аналізу звітів про здійснення співробітництва подає в установленому порядку Кабінету

Міністрів України пропозиції щодо його державного стимулювання;

2) оприлюднює кращі практики співробітництва;

3) ініціює зміни до законодавства, що регламентує здійснення співробітництва.


Коментована стаття визначає суб’єкта моніторингу співробітництва та перелік його дій за результатами

здійснення такого моніторингу.



В частині першій коментованої статті законодавець встановив, що Мінрегіон є суб’єктом здійснення

моніторингу співробітництва. Для забезпечення цього обов’язку з боку Мінрегіону, коментований Закон

частиною другою цієї ж статті поклав на відповідального суб’єкта співробітництва згідно із укладеним

договором подавати щорічно до кінця кварталу року, наступного за звітним відповідний звіт до Мінрегіону.

Останній за результатами аналізу отриманих звітів про здійснення співробітництва подає в установленому

порядку Кабінету Міністрів України пропозиції щодо його державного стимулювання, а також оприлюдB

нює кращі практики співробітництва та ініціює зміни до законодавства, що регламентує здійснення


На сьогоднішній день порядок здійснення Мінрегіоном моніторингу співробітництва та форма

щорічного звіту про співробітництво, який має подавати відповідальний суб’єкт співробітництва,

залишаються нормативно неврегульованими.

РРооззддіілл VV ППРРИИППИИННЕЕННННЯЯ ССППІІВВРРООББІІТТННИИЦЦТТВВАА

СТАТТЯ 18. Підстави для припинення співробітництва

1. Співробітництво припиняється у разі:

1) закінчення строку дії договору про співробітництво;

2) досягнення цілей співробітництва;

3) невиконання суб’єктами співробітництва взятих на себе зобов’язань;

4) відмови від співробітництва відповідно до умов договору про співробітництво одного або кількох його

суб’єктів, що унеможливлює подальше здійснення співробітництва;

5) банкрутства утворених у рамках співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної форми

власності;

6) прийняття судом рішення про припинення співробітництва;

7) нездійснення співробітництва протягом року з дня набрання чинності договором про співробітництво.

Припинення співробітництва не повинно спричинити зменшення обсягу та погіршення якості надання

послуг населенню.

2. Спірні питання, що виникають у зв’язку з припиненням співробітництва, врегульовуються органами

місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва шляхом переговорів.

3. Припинення співробітництва здійснюється за згодою його суб’єктів у порядку, передбаченому статтями 6B9

цього Закону для організації співробітництва з урахуванням особливостей цього розділу, шляхом укладення

відповідного договору сільськими, селищними, міськими головами після схвалення його проекту сільськими,

селищними, міськими радами.

Один примірник договору про припинення співробітництва, який набрав чинності в установленому порядку,

надсилається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері

розвитку місцевого самоврядування.


Коментована стаття визначає підстави для припинення співробітництва та містить відсилочну норму

щодо процедури, якої мають дотриматися сторони припиняючи співробітництво.


Частина перша коментованої статті встановила вичерпний перелік підстав для припинення

співробітництва. Зокрема, ними є:


2.1. закінчення строку дії договору про співробітництво. Сутність цієї підстави полягає у тому, що строк,

на який сторони уклали договір закінчився, а продовжувати дію відповідного договору суб’єкти співB

робітництва не виявили бажання.

2.2. досягнення цілей співробітництва. Зміст цієї підстави заклечається у тому, що домовлені цілі співB

робітництва за результатами співробітництва було досягнуто і у продовженні співробітництва немає

сенсу.

2.3. невиконання суб’єктами співробітництва взятих на себе зобов’язань. Ця підстава для припинення

співробітництва являє собою патову ситуацію, коли кожен із суб’єктів співробітництва не може

виконувати взяті на себе зобов’язання через обставини, які не є форсBмажором.

2.4. відмова від співробітництва відповідно до умов договору про співробітництво одного або кількох

його суб’єктів, що унеможливлює подальше здійснення співробітництва. За цією підставою співробітництво

має бути припинено, оскільки його подальше здійснення тими суб’єктами співробітництва, що

залишилися після виходу з нього одного або кількох суб’єктів, стає неможливим.

2.5. банкрутство утворених у рамках співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної

форми власності. Банкрутство є підставою для припинення діяльності створеної суб’єктами

співробітництва юридичної особи, а отже і самого співробітництва як такого.

2.6. прийняття судом рішення про припинення співробітництва. Ця підстава для припинення співB

робітництва може мати місце у тому випадку, коли суб’єкти співробітництва не змогли домовитися про

припинення співробітництва шляхом переговорів, а наявний спір було вирішено в судовому порядку.

2.7. нездійснення співробітництва протягом року з дня набрання чинності договором про співB

робітництво. Це так звана підстава, коли суб’єкти співробітництва договір уклали, але упродовж року

після набрання ним чинності і пальцем не кивнули.

33.. Частина друга коментованої статті рекомендує спірні питання, що виникають у зв’язку з припиненням

співробітництва, врегульовувати органами місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва шляхом

переговорів. Якщо сторонам не вдасться врегулювати спірні питання шляхом переговорів, то наявний

спір необхідно буде вирішувати в судовому порядку.

СТАТТЯ 19. Переговори щодо припинення співробітництва

1. На підставі попереднього висновку виконавчого органу сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів

співробітництва стосовно наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 18 цього

Закону, сільська, селищна, міська рада приймає рішення про припинення співробітництва та письмово

звертається до інших суб’єктів співробітництва з пропозицією проведення переговорів про припинення


2. Повідомлення про припинення співробітництва доводиться суб’єктами співробітництва до відома

населення шляхом оприлюднення у місцевих засобах масової інформації.

3. Проведення переговорів про припинення співробітництва розпочинається протягом 30 днів з дати

отримання суб’єктами співробітництва відповідної пропозиції.

4. Відсутність протягом 30 днів з дати надходження пропозиції щодо проведення переговорів про

припинення співробітництва відповіді суб’єктів співробітництва вважається їх згодою на його припинення.


Коментована стаття визначає процедуру переговорів щодо припинення співробітництва.


В частині першій коментованої статті зазначено, що на підставі попереднього висновку виконавчого

органу сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів співробітництва стосовно наявності хоча б

однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 18 Закону, сільська, селищна, міська рада приймає

рішення про припинення співробітництва та письмово звертається до інших суб’єктів співробітництва з


пропозицією проведення переговорів про припинення співробітництва. Це означає, що коли з’являється

хоча б одна з підстав для припинення співробітництва, то будьBхто із суб’єктів співробітництва отримує

право доручити відповідному виконкому дати попередній висновок щодо можливості продовження

співробітництва. Якщо можливості продовження співробітництва відсутні, то сільська, селищна чи міська

рада ухвалює рішення про припинення співробітництва. Після цього відповідна рада має письмово

звернутися до інших суб’єктів співробітництва з пропозицією провести переговори про припинення


Сільська, селищна чи міська рада, яка ухвалила рішення про припинення співробітництва повинна довести

до відома населення у місцевих засобах масової інформації.

Суб’єкти співробітництва, які отримали письмову пропозицію про припинення співробітництва від його

ініціатора, мають право вступити в переговорний процес упродовж 30 днів з дати отримання відповідної

пропозиції.

Подальша процедура припинення співробітництва може відбутися за принципом мовчазної згоди тих

суб’єктів співробітництва, які письмово не відповіли на отриману пропозицію. Такий порядок зафіксовано

у частині четвертій коментованої статті, в якій сказано, що відсутність протягом 30 днів з дати

надходження пропозиції щодо проведення переговорів про припинення співробітництва відповіді

суб’єктів співробітництва вважається їх згодою на його припинення.

Тридцятиденний строк починає обраховуватися за загальними правилами обчислення строків в праві.

Це означає, що цей строк починає обчислюватися з наступного дня, що слідує за днем отримання

відповідної пропозиції про припинення співробітництва.

СТАТТЯ 20. Особливості припинення співробітництва відповідно до форми співробітництва

1. Співробітництво у формі, визначеній пунктами 1 і 3 частини першої статті 4 цього Закону, припиняється не

раніше наступного бюджетного періоду, якщо суб’єкти співробітництва не домовилися про інше.

2. Співробітництво у формі, визначеній пунктом 4 частини першої статті 4 цього Закону, припиняється

шляхом передачі учасниками співробітництва своєї частки на користь одного із суб’єктів або шляхом

припинення діяльності спільного комунального підприємства згідно із законодавством.


Коментована стаття визначає особливості припинення трьох форм співробітництва.


Частина перша коментованої статті визначає особливості припинення співробітництва, що було

організовано у формі делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва

виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів та у формі спільного

фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної

форми власності – інфраструктурних об’єктів. Співробітництво за цими двома формами може бути

припинено не раніше бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли суб’єкти співробітництва

домовилися про інше.

Припинення співробітництво у формі утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних

підприємств, установ та організацій B спільних інфраструктурних об’єктів має своїм наслідком передачу

учасниками співробітництва своєї частки на користь одного із суб’єктів або шляхом припинення

діяльності спільного комунального підприємства в порядку, визначеним чинним законодавством.

Порядок припинення діяльності спільного комунального підприємства визначено Господарським

кодексом України, а реєстрація наслідків такої процедури – Законом України "Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осібBпідприємців".

РРооззддіілл VVII ППРРИИККІІННЦЦЕЕВВІІ ППООЛЛООЖЖЕЕННННЯЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину першу статті 63 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,

№№ 18B22, ст. 144) після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

“спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання)

відповідними територіальними громадами – суб’єктами співробітництва”.

У зв’язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим;

2) частину другу статті 169 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,

№№ 40B44, ст. 356) після слів “комунальні підприємства” доповнити словами “спільні комунальні підприємства”;

3) частину першу статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради

України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами) доповнити пунктами 331 і 332 такого змісту:

“331) прийняття рішень щодо надання згоди на організацію співробітництва територіальних громад,

суб’єктом якого є територіальна громада села, селища, міста, у формах, визначених статтею 4 Закону України

“Про співробітництво територіальних громад”, щодо схвалення проекту договору про співробітництво та

інших рішень, пов’язаних із здійсненням відповідно до зазначеного Закону співробітництва територіальних

громад;

332) заслуховування звітів, пов’язаних із здійсненням відповідно до Закону України “Про співробітництво

територіальних громад” співробітництва територіальних громад, суб’єктом якого є територіальна громада

села, селища, міста”.

11.. ППррееддммеетт ппррааввооввооггоо ррееггууллюювваанннняя ттаа цціілліі ррооззддііллуу

Прикінцеві та перехідні положення до Закону мають на меті визначити часі набуття чинності Законом,

а також визначити інші умови для реалізації приписів Закону.

Прикінцеві положення розміщуються в кінці основної регуляторної частини закону і містять норми,

пов’язані з набранням чинності Законом або його окремими нормами, приписи про необхідність

прийняття нових актів. У разі необхідності, в прикінцевих положеннях також наводиться перелік

законодавчих актів, що втрачають чинність або до яких вносяться зміни з метою усунення колізій в

законодавстві після прийняття нового закону та самі тексти нових норм.

22.. ХХааррааккттееррииссттииккаа ннооррмм ППррииккііннццееввиихх ппооллоожжеенньь

2.1. Стаття 1 коментованого розділу визначила, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем

його опублікування.

Відповідно до Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативноBправових

актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 р. № 503/97 (з останніми змінами, внесеними Указом

Президента України від 12.03.2007 р. № 199/2007) закони України, інші акти Верховної Ради України,

акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п’ятнадцятиденний строк після їх

прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в

офіційних друкованих виданнях.

Офіційними друкованими виданнями є “Офіційний вісник України” і газета “Урядовий кур’єр”.

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших

актів Верховної Ради України, є також газета “Голос України”, “Відомості Верховної Ради України”.

НормативноBправові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх

офіційного оприлюднення у вищевказаних друкованих засобах. НормативноBправові акти, опубліковані

в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для

офіційного застосування.


Коментований Закон був опублікований в офіційному друкованому виданні “Відомості Верховної Ради

України” від 22.08.2014 р. №34.

2.2. Статтею другою коментованого розділу внесено зміни та доповнення у три нормативноBправові

акти України. Зокрема, змін зазнали частина перш а статті 63 Господарського кодексу України та частина

друга статті 169 Цивільного кодексу України у зв’язку із запровадженням в правовий обіг нового поняття

“спільне комунальне підприємство”. Поруч з цим, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”

(частина 1 статті 26) було доповнено двома пунктами, які розширили повноваження сільських, селищних

і міських рад. Згідно із внесеними доповненнями сільські, селищні і міські ради отримали повноваження

на прийняття рішень щодо надання згоди на організацію співробітництва та заслуховування звітів,

пов’язаних із здійсненням відповідно до Закону України “Про співробітництво територіальних громад”

співробітництва територіальних громад.



ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства регіонального

розвитку, будівництва та житловоB

комунального господарства України

27.08.2014 року № 233

ПРИМІРНА ФОРМА ДОГОВОРУ

ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

У ФОРМІ ДЕЛЕГУВАННЯ ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ ЗАВДАНЬ

_____________________ ___ ________ 20__ року

(місце укладення)

Територіальна громада _____________________________________________________________________________

(найменування села, селища, міста)

через_____________________________________ раду в особі голови______________________________________,

(найменування сільської, селищної, міської ради) (ПІБ)

яка надалі іменується СторонаB1, та територіальна громада

__________________________________________________________________________________________________




яка надалі іменується СторонаB2, а разом іменуються Сторони або суб’єкти співробітництва, уклали цей

Договір про наступне:

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Передумовою підписання цього Договору є те, що Сторони під час підготовки його проекту

дотримувалися вимог, визначених статтями 5B9 Закону України “Про співробітництво територіальних громад”.

1.2. Підписанням цього Договору Сторони підтверджують, що інтересам кожної з них відповідає спільне і

узгоджене співробітництво у формі делегування виконання окремих завдань з передачею відповідних

ресурсів.

1.3. У процесі співробітництва Сторони зобов’язуються будувати свої взаємовідносини на принципах

законності, добровільності, рівноправності, прозорості та відкритості, взаємної вигоди та відповідальності за

результати співробітництва.

2. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

2.1. З метою виконання повноважень відповідно до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”,

“Про співробітництво територіальних громад”, ________________________________________________________,

(назва нормативноBправового акта (ів) у відповідній сфері (ах) у разі наявності)

ПРИКЛАД 1


а також вирішення питань місцевого значення та підвищення ефективності використання коштів місцевих

бюджетів СторонаB1 делегує СтороніB2 виконання таких завдань:

2.1.1.______________________________________________________________________________________________.(зазначається перелік повноважень, що делегуються суб’єкту співробітництва, відповідно до Закону України

“Про місцеве самоврядування в Україні”, інших законів з посиланням на відповідну статтю, пункт закону)

2.2. Виконання завдань, визначених у пункті 2.1. цього Договору, делегується строком на __________________,

(строк делегування у роках)

починаючи із ___________________________________ 20___ року.

(дата, яка визначає початок дії цього Договору)

3. ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ДЕЛЕГОВАНИХ ЗАВДАНЬ, ЇХ ФІНАНСУВАННЯ ТА ЗВІТУВАННЯ

3.1. Вимоги до виконання СтороноюB2 завдань, визначених у пункті 2.1. цього Договору:

3.1.1.______________________________________________________________________________________________.

(наводяться вимоги до завдань)

3.2. Фінансування виконання делегованих завдань здійснюється відповідно до вимог Бюджетного кодексу

України.

3.3. Обсяг коштів місцевого бюджету СторониB1, що передаються місцевому бюджету СторониB2 для

виконання завдань, визначених у пункті 2.1. цього Договору, становить

__________________________________________________________________________________________________.

(вказується сума коштів, яка буде передана СтороноюB1 для забезпечення виконання СтороноюB2 завдань,

визначених пунктом 2.1. цього Договору)

3.4. СторонаB2 ____________________________________________ звітує перед СтороноюB1 про стан виконання

(зазначається порядок та період звітування)

завдань, визначених у пункті 2.1. цього Договору, та про використання коштів переданих для їх виконання

шляхом подання СтороніB1 звіту за формою, наведеною у додатку до цього Договору.

3.5. __________________________________ рада подає до Мінрегіону відповідно до статті 17 Закону України

(найменування суб’єкта співробітництва)

“Про співробітництво територіальних громад” звіт про здійснення співробітництва, передбаченого цим

Договором.

4. ПОРЯДОК НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДОГОВОРУ, ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА/ЧИ ДОПОВНЕНЬ ДО ДОГОВОРУ

4.1. Цей Договір набирає чинності з _________________________________________________________________.

(зазначається дата, з якої набирає чинності Договір, відповідно до вимог статті 9

Закону України “Про співробітництво територіальних громад”)

4.2. Зміни та/чи доповнення до цього Договору допускаються лише за взаємною згодою Сторін і оформляються

додатковим договором, який є невід’ємною частиною цього Договору.

4.3. Внесення змін та/чи доповнень до цього Договору здійснюється в тому ж порядку як і його укладення.


5. ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ

5.1. Цей Договір припиняється у разі:

5.1.1 закінчення строку його дії;

5.1.2 досягнення цілей співробітництва;

5.1.3 невиконання суб’єктами співробітництва взятих на себе зобов’язань;

5.1.4 відмови від співробітництва однієї із Сторін, відповідно до умов цього Договору, що унеможливлює

подальше здійснення співробітництва;

5.1.5 банкрутства утворених у рамках співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної

форми власності;

5.1.6 нездійснення співробітництва протягом року з дня набрання чинності цим Договором;

5.1.7 прийняття судом рішення про припинення співробітництва.

5.2. Припинення співробітництва здійснюється за згодою Сторін в порядку, визначеному Законом України

“Про співробітництво територіальних громад”, та не повинно спричиняти зменшення обсягу та погіршення

якості надання послуг.

5.3. Припинення співробітництва Сторони оформляють відповідним договором у кількості _________________ (зазначається кількість

примірників договору)примірників, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Один примірник договору про припинення співробітництва _______________________________________ рада


надсилає Мінрегіону упродовж ___________________ робочих днів після підписання його Сторонами.

(зазначається строк)

6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТА ПОРЯДОК РОЗВ’ЯЗАННЯ СПОРІВ

6.1. Усі спори, що виникають між Сторонами з приводу виконання умов цього Договору або пов’язані із ним,

вирішуються шляхом переговорів між Сторонами, а у випадку недосягнення згоди між ними – у судовому

порядку.

6.2. Сторони несуть відповідальність одна перед одною відповідно до чинного законодавства України.

6.3. Сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов’язань за цим Договором, якщо вона доведе,

що таке порушення сталося внаслідок дії непереборної сили або випадку.

6.4. У разі виникнення обставин, зазначених у пункті 6.3 цього Договору, Сторона, яка не може виконати

зобов’язання, передбачені цим Договором, повідомляє іншу Сторону про настання, прогнозований термін дії

та припинення вищевказаних обставин не пізніше ________________ днів з дати їх настання і припинення.


Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права на звільнення від виконання своїх

зобов’язань у зв’язку із виникненням обставин, зазначених у пункті 6.3 цього Договору.


7. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

7.1. Усі правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням цього Договору і не врегульовані ним,

регулюються нормами чинного законодавства України.

7.2. Цей Договір укладений на ______________________ аркушах у кількості ___________________ примірників,

(зазначається кількість аркушів) (зазначається кількість примірників)

з розрахунку по одному примірнику для кожної із Сторін та один примірник для Мінрегіону, які мають

однакову юридичну силу.

7.3. ____________________________________ рада надсилає один примірник цього Договору до Мінрегіону для


внесення його до реєстру про співробітництво територіальних громад упродовж _____________ робочих днів

(зазначається строк)після підписання його Сторонами.

8. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

СторонаB1: СторонаB2:

Юридична адреса: Юридична адреса:

Банківські реквізити: Банківські реквізити:

Голова ____________ Голова ____________

__________________ року __________________ року

М. П. М. П.






27.08.2014 року № 233



У ФОРМІ РЕАЛІЗАЦІЇ СПІЛЬНИХ ПРОЕКТІВ

_____________________ ___ ________ 20__ року







__________________________________________________________________________________________________








дотримувалися вимог, визначених статтями 5B9 Закону України “Про співробітництво територіальних

громад”.


узгоджене співробітництво у формі реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності

суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення

відповідних заходів.




ПРИКЛАД 2



2.1. Відповідно до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про співробітництво

територіальних громад”, _________________________________________________________________,


а також з метою вирішення питань місцевого значення Сторони домовились про реалізацію спільного

проекту “_______________________________________” (далі – Проект).

(назва проекту)

2.2. Метою реалізації Проекту є ____________________________________________________________.

(зазначається мета реалізації Проекту)

2.3. Проект реалізується упродовж _______________________________, починаючи із _______________20_ року.

(зазначається строк реалізації Проекту) (дата, яка визначає початок дії цього Договору)

3. УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ, ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ ТА ЗВІТУВАННЯ

3.1. Перелік заходів в рамках реалізації Проекту:

3.1.1. __________________________________________________________________________________________.

(зазначаються найменування заходів Проекту)

3.2. Cуб’єкт співробітництва бере участь у реалізації заходів Проекту у формі:

3.2.1. __________________________________________________________________________________________.

(зазначається суб’єкт співробітництва та форма його участі у рамках реалізації Проекту)

3.3. Умови реалізації заходів Проекту:

3.3.1. __________________________________________________________________________________________.

(зазначаються умови реалізації заходів Проекту)

3.4. Фінансування Проекту здійснюється відповідно до вимог Бюджетного кодексу України за рахунок коштів

місцевих бюджетів Сторін, обсяг яких становить: для СторониB1 ________________________________________

(вказується сума коштів для реалізації Проекту)та СторониB2 ____________________________________________.

(вказується сума коштів для реалізації Проекту)

3.5. Координація діяльності суб’єктів співробітництва здійснюється шляхом:

__________________________________________________________________________________________________.

(зазначається механізм координації діяльності)

3.6. _____________________________________ рада подає до Мінрегіону відповідно до статті 17 Закону України



Договором.


4. ПОРЯДОК НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДОГОВОРУ,ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА/ЧИ ДОПОВНЕНЬ ДО ДОГОВОРУ




4.2. Зміни та/чи доповнення до цього Договору допускаються лише за взаємною згодою Сторін і

оформляються додатковим договором, який є невід’ємною частиною цього Договору.
















5.3. Припинення співробітництва Сторони оформляють відповідним договором у кількості _________________

(зазначається кількість примірників договору)примірників, кожен з яких має однакову юридичну силу.



надсилає Мінрегіону упродовж _______________________ робочих днів після підписання його Сторонами.





вирішуються шляхом переговорів між Сторонами, а у випадку недосягнення згоди між ними – у судовому порядку.






та припинення вищевказаних обставин не пізніше _______________________________ днів з дати їх настання


і припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права на звільнення від

виконання своїх зобов’язань у зв’язку із виникненням обставин, зазначених у пункті 6.3 цього Договору.




7.2. Цей Договір укладений на ______________________ аркушах у кількості ___________________ примірників,




7.3. ____________________________________ рада надсилає один примірник цього Договору до Мінрегіону для








Голова ____________ Голова ____________

__________________ року __________________ року

М. П. М. П.






27.08.2014 року № 233



У ФОРМІ СПІЛЬНОГО ФІНАНСУВАННЯ (УТРИМАННЯ) ПІДПРИЄМСТВ,

УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ КОМУНАЛЬНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ

_____________________ ___ ________ 20__ року







__________________________________________________________________________________________________










узгоджене співробітництво у формі спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва

підприємств, установ або організацій комунальної форми власності – інфраструктурних об’єктів.




ПРИКЛАД 3




територіальних громад”, ____________________________________________________________________________,


з метою забезпечення ефективного використання ресурсів територіальних громад на основі спільного

застосування наявних в одного із суб’єктів співробітництва об’єктів комунальної інфраструктури Сторони

домовилися, згідно з цим Договором, спільно фінансувати (утримувати) _________________________________

(найменування підприємства, установи або організації, код ЄДРПОУ)

(далі – Об’єкт), право комунальної власності на яке (у) належить СтороніB1.

3. ФІНАНСУВАННЯ (УТРИМАННЯ) ОБ’ЄКТА

3.1. Фінансування (утримання) Об’єкта здійснюється відповідно до вимог Бюджетного кодексу України у

порядку ______________________________________________________________________________ та за рахунок

(зазначається порядок здійснення видатків на фінансування (утримання) Об’єкта)

коштів місцевих бюджетів Сторін, обсяг яких становить: для СторониB1 __________________________________

(вказується сума коштів для фінансування Об’єкта)

та СторониB2 _____________________________________________.


4. НАДАННЯ (ВИРОБНИЦТВО) ОБ’ЄКТОМ ПОСЛУГ (ПРОДУКЦІЇ) ДЛЯ СУБ’ЄКТІВ СПІВРОБІТНИЦТВА

4.1. Умови щодо надання (виробництва) Об’єктом послуг (продукції) для суб’єктів співробітництва:

4.1.1. _________________________________________________________________________________________.

(зазначаються умови надання (виробництва) послуг (продукції))

5. РОЗПОДІЛ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ СПІВРОБІТНИЦТВА ОТРИМАНИХ ДОХОДІВ ТА МОЖЛИВИХ РИЗИКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ДІЯЛЬНІСТЮ ОБ’ЄКТА

5.1. Доходи, отримані за результатами діяльності Об’єкта, розподіляються:

5.1.1. _________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок розподілу доходів)

5.2. Ризики, пов’язані з діяльністю Об’єкта, розподіляються:

5.2.1. _________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок розподілу ризиків)


6. ЗВІТУВАННЯ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄКТА

6.1. Об’єкт _________________________________________________ звітує перед суб’єктами співробітництва про

(зазначається порядок та період звітування)

результати своєї діяльності та використання ресурсів, у тому числі фінансових, за формою, наведеною у

додатку до цього Договору.






















8.3. Припинення співробітництва Сторони оформляють відповідним договором у кількості

___________________________________ примірників, кожен з яких має однакову юридичну силу.

(зазначається кількість примірників договору)



надсилає Мінрегіону упродовж ___________________ робочих днів після підписання його Сторонами.


8.4. У разі припинення однією із Сторін участі у співробітництві, її права та обов’язки, частка майна передаються

_______________________________________________.

(зазначається найменування суб’єкта співробітництва)




вирішуються шляхом переговорів між Сторонами, а у випадку недосягнення згоди між ними – у судовому порядку.






та припинення вищевказаних обставин не пізніше __________________ днів з дати їх настання і припинення.







10.2. Цей Договір укладений на _____________________ аркушах у кількості ___________________ примірників,




10.3. __________________________________________________________________ рада надсилає один примірник


цього Договору до Мінрегіону для внесення його до реєстру про співробітництво територіальних громад

упродовж ________________ робочих днів після підписання його Сторонами.


10.4 ___________________________________ рада подає до Мінрегіону відповідно до статті 17 Закону України



Договором.





Голова ____________ Голова ____________

__________________ року __________________ року

М. П. М. П.






27.08.2014 року № 233



У ФОРМІ УТВОРЕННЯ СПІЛЬНИХ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

_____________________ ___ ________ 20__ року







__________________________________________________________________________________________________










узгоджене співробітництво у формі утворення суб’єктами співробітництва спільного комунального

підприємства, установи та організації – спільного інфраструктурного об’єкта.




ПРИКЛАД 4






з метою реалізації спільного інфраструктурного проекту і виконання функцій, що становлять спільний

інтерес, Сторони домовились утворити спільне комунальне підприємство (установу, організацію)

_______________________________________________________ (далі – Об’єкт) і спільно його утримувати.

(найменування комунального підприємства, установи або організації)

2.2. Сторони визначили, що:

2.2.1 організаційноBправовою формою Об’єкта є ___________________________________________________;

(зазначається організаційноBправова форма Об’єкта)

2.2.2 місцезнаходженням Об’єкта є:

__________________________________________________________________________________________;

(поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку місцезнаходження Об’єкта)

2.2.3 сферою діяльності Об’єкта є: _______________________________________________________________;

(зазначається сфера діяльності Об’єкта)

2.2.4 етапами утворення Об’єкта є: _______________________________________________________________;

(зазначається перелік етапів утворення Об’єкта)

2.2.5 здійснення повноважень щодо управління Об’єктом та відповідальність за результати його діяльності

покладається на ___________________________________________________________________________.


3. УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТОМ

3.1. Управління Об’єктом здійснюється відповідно до його установчих документів.

3.2. Керівництво господарською діяльністю Об’єкта здійснюється керівником Об’єкта, який

__________________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок призначення, звільнення керівника Об’єкта)

3.3. Органами управління Об’єкта є: __________________________________________________________________.

(зазначається структура органів і служб управління Об’єкта та

порядок їх утворення, припинення та організація діяльності)

4. ФІНАНСУВАННЯ (УТРИМАННЯ) ОБ’ЄКТА

4.1. Фінансування (утримання) Об’єкта здійснюється відповідно до вимог Бюджетного кодексу України у

порядку _______________________________________________ та за рахунок коштів місцевих бюджетів Сторін,

(зазначається порядок фінансування (утримання) Об’єкта)

обсяг яких становить: для СторониB1 _________________________________________________________________


та СторониB2 _____________________________________________________________________________________.



4.2. Збитки, дефіцит коштів, пов’язані з діяльністю Об’єкта, відшкодовуються:

4.2.1. _________________________________________________________________________________________.

(зазначаються шляхи покриття можливих ризиків, дефіциту коштів)

4.3. Доходи, отримані за результатами діяльності Об’єкта, розподіляються:

4.3.1. _________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок розподілу доходів)

5. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄКТА

5.1. Об’єкт припиняє свою діяльність з підстав та у порядку, передбачених чинним законодавством України.

5.2. Майно, що залишилося унаслідок припинення діяльності Об’єкта, передається

_______________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок розподілу майна)



























надсилає Мінрегіону упродовж ______________________ робочих днів після підписання його Сторонами.


7.4. Суб’єкт співробітництва має право вийти із співробітництва за умови передачі його прав, обов’язків,

частки майна _____________________________________________________________________________________.





порядку.






та припинення вищевказаних обставин не пізніше _________________ днів з дати їх настання і припинення.







9.2. Цей Договір укладений на _____________________ аркушах у кількості ____________________ примірників,





9.3. _______________________________________ рада надсилає один примірник цього Договору до Мінрегіону


для внесення його до реєстру про співробітництво територіальних громад упродовж ______________ робочих

(зазначається строк)днів після підписання його Сторонами.

9.4 _____________________________________ рада подає до Мінрегіону відповідно до статті 17 Закону України



Договором.





Голова ____________ Голова ____________

__________________ року __________________ року

М. П. М. П.






27.08.2014 року № 233



У ФОРМІ УТВОРЕННЯ СПІЛЬНОГО ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ

_____________________ ___ ________ 20__ року







__________________________________________________________________________________________________










узгоджене співробітництво у формі утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для

спільного виконання визначених законом повноважень.




ПРИКЛАД 5






для спільного виконання визначених законом повноважень, що належать до компетенції суб’єктів

співробітництва, та з метою економії коштів, необхідних для їх утримання (оптимізації чи зменшення

видатків), Сторони домовилися утворити спільний орган управління – “__________________________________”

– (зазначається найменування спільного органу управління)(далі – Орган управління).

2.2. Сторони визначили, що:

2.2.1 місцезнаходженням Органу управління є:

__________________________________________________________________________________________;

(поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку місцезнаходження Органу управління)

2.2.2 метою утворення Органу управління є:

__________________________________________________________________________________________;

(зазначається мета утворення Органу управління)

2.2.3 утворення Органу управління та його майна здійснюється шляхом:

__________________________________________________________________________________________.

(зазначається спосіб утворення Органу управління та його майна відповідно до вимог статті 14 Закону України

“Про співробітництво територіальних громад”)

3. ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ

3.1. Орган управління:

_______________________________________________________________________________________________.

(зазначається перелік повноважень та функцій Органу управління відповідно до законів України)

4. ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ

4.1. Керівник Органу управління призначається (обирається) на посаду та звільняється з посади

_______________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок призначення (обрання) та звільнення з посади керівника Органу управління)

4.2. Посадові особи Органу управління призначаються на посаду та звільняються з посади

______________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок призначення та звільнення з посади посадових осіб Органу управління)

4.3. Керівник Органу управління несе персональну відповідальність за діяльність Органу управління відповідно

до законів України.


5. ФІНАНСУВАННЯ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ ТА ЗВІТУВАННЯ ПРО ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ

5.1. Фінансування Органу управління здійснюється відповідно до вимог Бюджетного кодексу України у

порядку _______________________________________________ та за рахунок коштів місцевих бюджетів Сторін,

(зазначається порядок фінансування Органу управління)

обсяг яких становить: для СторониB1 ___________________________ та СторониB2 ________________________.

(вказується сума коштів для фінансування) (вказується сума коштів для фінансування)

5.2. Орган управління ________________________ звітує про свою діяльність перед суб’єктами співробітництва.

(зазначається порядок та період звітування Органом управління)

6. ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ

6.1. Орган управління припиняє свою діяльність з підстав та у порядку, передбачених чинним законодавством

України.

6.2. Майно, що залишилося унаслідок припинення діяльності Органу управління, передається

_______________________________________________________________________________________________.

(зазначається порядок розподілу майна)

6.3. Повноваження та функції Органу управління, передбачені пунктом 3.1. цього Договору, після припинення

функціонування Органу управління виконуються ______________________________________________________.

(зазначається орган місцевого самоврядування, який виконує повноваження Органу управління)



























надсилає Мінрегіону упродовж _________________ робочих днів після підписання його Сторонами.


8.4. У разі припинення однією із Сторін участі у співробітництві, її права та обов’язки, частка майна

передаються _________________________________.





порядку.






та припинення вищевказаних обставин не пізніше __________________ днів з дати їх настання і припинення.








10.2. Цей Договір укладений на ____________________ аркушах у кількості ____________________ примірників,




10.3. ___________________________________ рада надсилає один примірник цього Договору до Мінрегіону для




10.4 __________________________________ рада подає до Мінрегіону відповідно до статті 17 Закону України



Договором.





Голова ____________ Голова ____________

__________________ року __________________ року

М. П. М. П.


РОЗДІЛ 0044КРАЩІ ВІТЧИЗНЯНІ ТА

ЗАРУБІЖНІ ПРАКТИКИ

З ПИТАНЬ ММС


Міжмуніципальне співробітництво як нова

(інноваційна) форма політики місцевого і

регіонального розвитку останнім часом набуває все

більшого поширення в європейських країнах,

зокрема й в Україні. Його поява пов’язана з тим, що

місцеве самоврядування у багатьох країнах Європи

сьогодні має справу з проблемами, можливі варіанти

вирішення яких пропонує саме ММС.

Добрий приклад в цьому сенсі демонструє Франція.

У цій країні існує 36,8 тис. комун, і всі спроби держави

до їх злиття закінчилися невдачею. Після прийняття

відповідних законів сформовано на добровільній

основі 2.573 об’єднання комун, в які увійшли 90% їх

кількості і в яких проживає 85% населення Франції.

В Угорщині також законодавчо передбачено

створення об’єднань муніципалітетів.

Міжмуніципальне співробітництво налагоджене у

Німеччині, Вірменії, Польщі, Португалії, Македонії,

Узбекистані та ін. В Іспанії в об’єднання (синдикати)

комун входить половина їх загальної кількості.

Цим синдикатам держава гарантує більш

сприятливий режим надання інвестицій, ніж

окремим комунам.

Широко розповсюджені добровільні об’єднання

низових ланок адміністративноBтериторіального

устрою у приміських зонах столиць та інших мегаB

полісів (ФРН, Іспанія тощо).

КРАЩІ ВІТЧИЗНЯНІ ТА ЗАРУБІЖНІПРАКТИКИ З ПИТАНЬ ММС

04


Договірні відносини забезпечують баланс інтересів

всіх громад. Цей досвід особливо важливий для

Києва та інших найбільш крупних міст України.

Збереження і в майбутньому об’єднання незалежних

приміських громад дозволить знаходити

взаємоприйнятні рішення спільних задач

(в тому числі і загальнодержавних, включаючи

формування сталих кластерів зі створенням

Наукових міст, Технологічних коридорів,

Технологічних околиць).

У 1990Bх рр. в Угорщині, а згодом й у Чехії та

Словаччині, деякі невеликі муніципалітети створили

спільні бюро для надання адміністративних послуг.

Спільне надання адміністративних послуг може бути

гарним прикладом заощадження коштів завдяки

масштабу діяльності. Зазвичай, у невеликих

муніципалітетах витрати на надання адміністративних

послуг є дуже високими. Відповідно, висока частка

бюджету витрачається на адміністративні цілі.

Це має серйозні наслідки для країн, у яких значною

є кількість невеликих за розмірами громад

(муніципалітетів). Слід зазначити, що для деяких

послуг ММС може бути засобом для заощадження

коштів й у діяльності великих громад.

Досвід багатьох країн засвідчує, що органи

місцевого самоврядування (територіальні громади

базового рівня) ніколи не є абсолютно самоB

достатніми, незалежно від їх площі та чисельності

населення. У зв’язку з цим ММС є актуальною та

інноваційною формою діяльності багатьох органів

місцевого самоврядування.

ММС є логічним рішенням для нейтралізації наслідків

нераціонального розподілу функцій та ресурсів між

органами місцевого самоврядування, недосконалої

організації територіальної влади.

У Німеччині питання ММС набувають дуже важливого

значення. На стор. 19 вже було представлено Центр

компетенцій з питань міжмуніципальної

співпраці (KBIKZ) у федеральній землі Гессен, що

було створено при Міністерстві внутрішніх справ та

спорту як інструмент сприяння міжмуніципальному

співробітництву в регіоні та підтримки громад у його

реалізації. Сьогодні Центр позиціонує себе як сервісна

організація, надавач послуг і партнер громад, розглядає

заявки на фінансове сприяння проектів ММС.

Важливим елементом консультування Центру

компетенцій є колегіальність і рівність у

партнерстві, адже керівник і консультант Центру –

колишній мер міста.

І хоча ММС у Гессені має довгу традицію (адже Закон

про спільну діяльність громад був прийнятий ще у

1969 році та за яким вже доведено на практиці, що

працюючи за принципами міжмуніципального

співробітництва, можна досягати значних показників

економії у сферах водопостачання та Bзабезпечення,

очищення сточних вод, транспортного руху та ін.),

тим не менше, напочатку заклик громад до співпраці

викликав певні труднощі. Пан Клаус Шпандау, керівник

та засновник Центру компетенції з питань

міжмуніципального співробітництва, розповідає, що

напочатку його агітації до ММС, громади сприймали

його як представника страхових компаній і не дуже

охоче йшли на контакт.

Тим не менше, інтерес громад до ММС поступово

зростав, ситуація з готовністю громад до ММС

змінилась останніми роками й у відповідності до

сучасних проблем і змін рамкових умов громад,

пов’язаних, насамперед, із:

ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЙ З ПИТАНЬ МІЖМУНІЦИПАЛЬНОЇ СПІВПРАЦІ (K-IKZ)

зміною демографічної ситуації (відтік молоді

та скорочення населення);

кризою у фінансуванні;

зростанням вимог щодо якості послуг;

конкуренцією регіонів.

Щоб за цих умов змогти й надалі утримувати об’єкти

інфраструктури, необхідні для життя населення, перед

громадами постала гостра необхідність шукати шляхи

скорочення витрат. Громади можуть впоратися з

новими викликами тільки шляхом об’єднання значних

частин свого управління в рамках центрів з надання

послуг. А це стає цілком можливим через спільні

проекти ММС, до того ж, Уряд федеральної землі

Гессен з 2004 року надає фінансове сприяння

проектам міжмуніципального співробітництва

(дотації) з фонду фінансового вирівнювання:

При цьому, якщо співробітництво має особливий

характер і може стати гарним зразком (прикладом),

то воно може отримати вище фінансове сприяння.

У виняткових випадках дозвіл на надання коштів

сприяння може бути наданий вже на дуже ранній

стадії процесу, для розробки проекту (наприклад,

знову ж таки, у випадку особливого характеру або

якщо ММС охоплює багато сфер (“широке” ММС).

Важливим елементом сприяння є простота, яка

проявляється у:

простій формі заявки на отримання сприяння;

простій процедурі надання сприяння;

незначному бюрократичному навантаженні.

Наприклад, пакет необхідних документів для

подання заявки на фінансове сприяння складається

лише із наступних документів:

ЛистBзапит вільної форми від однієї із громадB

учасниць (в якості так званої групової заявки

задіяних громад), в якому представляється та

описується спільний проект;

Копії рішенняBухвалення представництв задіяних

громад щодо проведення міжмуніципальної

співпраці у конкретній сфері (Міська рада міста ...

ухвалила рішення з ... для спільного ведення ...);

Складений на основі рішення громад правовий

документ про те, як і за якою правовою формою

буде проводитись співробітництво (як правило,

це публічноBправовий договір, у разі створення

цільового об’єднання – статут (2–3 сторінки));

Калькуляторне обгрунтування того, що проект

ММС дасть змогу заощадити мінімум 15% коштів.

Крім цього, ще можуть бути прикладені інші

пояснюючі документи, наприклад, проведений

експертний аналіз або інші результати досліджень,

повідомлення з преси тощо.

Керівник Центру компетенцій впевнений, що в

інших федеральних землях Німеччини менше

проектів ММС в тому числі і через занадто складну

програму фінансового сприяння.

Станом на сьогодні переважна кількість громад землі

Гессен (97%) вже мають досвід ММС. Результати

опитування доводять, що 2/3 громад (66%) хотіли б

у майбутньому більш тісніше співпрацювати із

сусідніми громадами у різних сферах.


7755..000000 € → стандартне сприяння,

у разі 3 громадBучасниць

110000..000000 € → у разі 4 та більше громад

ООссннооввнніі ссффееррии ММММСС уу ффееддееррааллььнніійй ззееммлліі

ГГеессссеенн::

Водопостачання та каналізація

Громадський порядок

Туризм

Утилізація відходів та прибирання вулиць

Спільний РАГС

Пожежна безпека

Бюджетне/касове управління

Комунальні підприємства

Електронна обробка даних/спільні ІТ

Генерація відновлюваної енергії

Спільні промислові зони

Спільне управління персоналом

Спільне забезпечення широкополосного

інтернету

Спільний номер адміністрації 115


Інформація про Центр компетенцій з питань міжмуніципальної співпраці у федеральній землі Гессен (K-IKZ)

ЗЗаассннуувваанннняя ттаа ррооззввииттоокк

2004: перша програма сприяння міжмуніципальній співпраці у федеральній землі Гессен (IKZ)

2009: створено власний відділ в управлінні з муніципальних справ Міністерства внутрішніх справ та

спорту федеральної землі Гессен

2009: заснування Центра компетенцій з питань міжмуніципальної співпраці за співучасті федеральної

землі Гессен та муніципальних асоціацій – Асоціації міст та громад землі Гессен, З’їзду міст землі

Гессен та З’їзду районів землі Гессен

2011: нова програма сприяння федеральної землі Гессен – усі 447 комун мають право на участь у

заходах сприяння; значне розширення переліку видів діяльності, яким може надаватися

сприяння

2013: KBIKZ організаційно підпорядкований і фінансується Міністерством внутрішніх справ та спорту

та входить до складу управління з муніципальних справ

ЗЗааввддаанннняя

Стратегічна та змістовна робота над питаннями міжмуніципальної співпраці у Гессені

Консультування комун у Гессені з питань міжмуніципальної співпраці

Підготовка та проведення інформаційних заходів задля залучення громадян та органів,

відповідальних за муніципальну політику

Розробка рекомендацій, брошур, публікацій

Розробка та збір інформаційних матеріалів про основи та можливості міжмуніципальної співпраці

ФФііннааннссуувваанннняя

Від заснування у 2009 р. до 31 грудня 2012 р.:

B земля Гессен (Міністерство внутрішніх справ і спорту): витрати на персонал, операційні витрати

B муніципальні асоціації (Асоціація міст та громад землі Гессен, З’їзд міст землі Гессен, З’їзд районів

землі Гессен): надання приміщень

з 1 січня 2013 р.:

B земля Гессен (Міністерство внутрішніх справ та спорту): фінансування у повному обсязі

ІІннссттииттууццііййннаа ііннттееггррааццііяя ((зз 22001133))

Асоціація міст та громад

землі Гессен;

З’їзд міст землі Гессен;

З’їзд районів землі Гессен

KBIKZ

Персонал:

виконавчий директор,

1 асистент виконавчого директора

Міністерство внутрішніх справ та спорту

землі Гессен

Управління з муніципальних справ

Міністерство

внутрішніх справ та

спорту землі Гессен

Під

ри

мка

Реал

ізац

ія/

наг

ляд

Організаційнеприєднання

Консультування комун


Рішення зборів депутатів міської ради

щодо ММС (між мінімум 3 громадами)

Правова основа (щонайменш 5Bрічна співпраця)

Договір або статут

Калькуляція із демонстрацією

мінімум 15% заощадження на рік

ППееррееддууммооввии ддлляя ннааддаанннняя ффііннааннссооввооггоо

ссппрриияянннняя::

ММММСС уу ггррооммааддаахх ГГеессссееннуу

Подано заявок на 117799

фінансове сприяння за участі 889 громад

Кількість наданих 114488

дозволів на фінансування за участі 765 громад

Загальна сума

фінансового сприяння 1100..770000..000000 €

4411..334455 мешканців

Комунальне підприємство

5588 співробітників

3377..882277 мешканців

Окреме приватне підприємство

114444 співробітника

Яскравим прикладом вдалої міжмуніципальної

співпраці є створене у квітні 2014 року спільне

підприємство з надання послуг для міст Драйайх та

НойBІзенбург (Гессен). Перші розмови щодо

співробітництва почалися ще у 2009 році. Громади й

так співпрацювали між собою не неофіційному рівні,

мали часті контакти і гарну комунікацію, арендували

одна одній техніку. При цьому комунальне

підприємство міста Драйайх знаходилось у відомстві

міської адміністрації, мало недостатнє фінансування,

мала місце заборгованість громади. Натомість

фінансове забезпечення підприємства міста НойB

Ізенбург було достатнім, що ускладнювало їй

знаходження переваг, які б могла принести їй

співпраця, адже міжмуніципальне співробітництво

базується на виграшній ситуації для обох громад

(winBwinBsituation). Та й громада Драйайху

побоювалася “рейдерства” з боку більш сильнішої і

більш забезпеченої сусідки. Проте після проведеного

аналізу доцільності міжмуніципальної співпраці

стало зрозумілим, що через об’єднання ресурсів

профітуватимуть все таки обидві громади. Наразі

підприємство налічує 220 співробітників і має у

спільному розпорядженні 159 одиниць техніки.

ПІДПРИЄМСТВО З НАДАННЯ ПОСЛУГ "ДРАЙАЙХ ТА НОЙ-ІЗЕНБУРГ"


Причини, що призвели до ММС між громадами

міст Драйайх та Ной-Ізенбург

просторова близькість;

примус до консолідації обох міст;

хороше співробітництво на робочому рівні в

минулому;

необхідність модернізації або створення нового

підприємства в м. Драйайх;

необхідність розширення території для

підприємства в м. Драйайх;

наявність нового приміщення в м. НойBІзенбург;

зростаючий дефіцит фахівців на ринку праці.

Цілі ММС

підвищення економічної ефективності надання

послуг і разом із тим зменшення витрат;

підвищення якості внаслідок зменшення палітри

завдань і одночасно їхнє поглиблення

(спеціалізація);

покращення завантаженості відповідних

організаційних одиниць;

можливість збереження пропозиції послуг з

огляду на їхню кількість та якість у контексті

демографічних змін.

РЕЗУЛЬТАТИ ПОПЕРЕДНЬОГО АНАЛІЗУ

Економічна ефективність

– Від релевантного обсягу витрат у розмірі 9,2 млн. €/рік можуть бути заощаджені 13,8%(1,2 млн. €/рік)

– Ефект заощадження виникає з обох сторін

– Інвестиції в будівлю: замість 4,6 млн. € при розширенні підприємства лише 2,5 млн. €

Організаційна форма

– Установа публічного права є правовою формою, якій надана перевага

– Самостійність установи публічного права порівняна до ТОВ і одночасно керування та контроль

залишаються за містом. Наразі існує додаткова перевага в податковій сфері.

Довгострокові та немонетарні ефекти

– Довгострокове збереження муніципальних робочих місць

– Трансфер ноуBхау

– Уможливлення високоякісних послуг через переваги в розмірі

Попередній аналіз

Аналіз доцільності ММС між громадами проводився з 6/2011 по 5/2012 і складався із наступних питань:

порівняння можливих організаційних форм співпраці;

визначення правового статусу окремих громад у об'єднанні;

визначення майбутнього спектру завдань;

визначення організаційної структури;

з’ясування необхідної короткоB, середньоB та довгострокової потреби в приміщеннях та персоналі;

перевірка можливостей розширення території підприємства;

оцінка інвестиційних та виробничих витрат, потенціал заощадження та можливості сприяння.

Після подання заявки до Міністерства внутрішніх справ та спорту федеральної землі Гессен цей

проект отримав 100.000 € фінансового сприяння.


ССффееррии ддііяяллььннооссттіі уу ффооррммааттіі ММММСС

ммііжж ггррооммааддааммии::

Вивіз і утилізація твердих побутових відходів

Прибирання вулиць

Дорожні роботи

Міське озеленення

Майстерні (слюсарі, художники, столяри,

автомайстерні)

Утримання спортивних і ігрових майданчиків

Підземні будівельні роботи

Міська каналізація

Очистка стічних вод

Утримання міжмуніципального складу для

зберігання солі для посипання вулиць взимку,

закупівля солі одним представником від 8

громад

Цільове об'єднання з надання ритуальних

послуг

Догляд, утримання та забезпеченням безпеки

транспортного руху на цвинтарях


Повертаючись до теми міжмуніципального

співробітництва в Україні, можна констатувати, що

воно почало розвиватись в Україні ще на початку

2000Bх років. Багато в чому виникненню ММС

сприяло проведення Всеукраїнського конкурсу

проектів та програм розвитку місцевого

самоврядування, який проводився щорічно

починаючи з 2003 року, а також діяльність

міжнародних та донорських організацій

(насамперед, GIZ, SDC, ПРООН, Європейська Комісія,

Рада Європи, Sida, USAID, CIDA тощо) з питань

популяризації та допомоги у впровадженні ММС.

Європейська Хартія місцевого самоврядування та

українське законодавство про місцеве самоB

врядування визначають, що усі органи місцевого

самоврядування (територіальних громад міст, сіл та

селищ) мають рівний статус, однаковий обсяг

повноважень та можуть самостійно виконувати усі

повноваження, визначені для них законом.

Одночасно абзац 2 статті 142 Конституції України

проголошує:

Територіальні громади сіл, селищ і міст

можуть об’єднувати на договірних засадах

об’єкти комунальної власності, а також кошти

бюджетів для виконання спільних проектів або для

спільного фінансування (утримання) комунальних

підприємств, організацій і установ, створювати для

цього відповідні органи і служби.

Разом з тим, ухвалення у червні 2014 року Закону

України “Про співробітництво територіальних

громад” стало потужним імпульсом для розвитку

міжмуніципального співробітництва у межах усієї

держави.

На думку профільного Міністерства регіонального

розвитку, будівництва та житловоBкомунального

господарства України, громади, що вже домовилися

про співробітництво, мають на сьогодні усі

можливості перейти до етапу реалізації відповідних

договорів. За даними Департаменту з питань

місцевого самоврядування та територіальної

організації влади Мінрегіону України (станом на

травень 2015 року) до державного реєстру вже

внесено 17 договорів про співробітництво

територіальних громад. На місцях все більше і

більше є розуміння необхідності спільного

вирішення проблем, які накопичувалися роками

через недосконалість старої системи місцевого

самоврядування. Отримавши у вигляді Закону


громад” необхідний механізм для об’єднання зусиль

та ресурсів та аналізуючи позитивні приклади

співробітництва, територіальні громади ще більш

охоче беруться до співпраці.

Найактивніше громади співпрацюють з питань

розвитку ММС у Хмельницькій, Чернігівській,

Полтавській та Вінницькій областях. Так, у

Віньковецькому районі Хмельницької області вісім

сільських громад домовилися і створили спільне

комунальне підприємство. Ще чотири сільських

громади району реалізують проект спільного

фінансування та утримання місцевої пожежної

охорони. На Чернігівщині Семенівська міськрада

разом з двома сільськими радами реалізує спільний

проект з реконструкції дошкільного навчального

закладу.

Завдяки тісній співпраці між проектом “Реформа

управління на сході України”, що виконується

компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale

Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, Полтавською

обласною державною адміністрацією та

Полтавською обласною радою зBпонад 20

проектних пропозицій було відібрано 5 проектів

міжмуніципального співробітництва, які

знаходяться сьогодні на стадії практичної

реалізації. Ці проекти та інші приклади будуть

детально розглянуті у наступному розділі.

На сьогодні проблема поводження з твердими

побутовими відходами (ТПВ) у сільській місцевості

постає останнім часом не менш гостро, ніж у містах.

Так, у більшості сільських населених пунктів

Пирятинського району не облаштовано, а часто

навіть не відведено місця складування відходів,

що призводить до перетворення лісових масивів,

узбіч доріг, ярів у несанкціоновані сміттєзвалища.

Одночасно у сільській місцевості відсутні

спеціалізовані підприємства у сфері поводження

з твердими побутовими відходами та відповідна

матеріальноBтехнічна база, що має забезпечити

надання відповідних послуг та вирішити питання

вивозу та утилізації ТПВ. Враховуючи той факт, що

більшість бюджетів сільських рад є дотаційними,

самостійне придбання ними спецтехніки є

неможливим, не кажучи вже про будівництво

нового полігону для твердих побутових відходів.

ПРИКЛАДИ ПРОЕКТІВ ММС

ПРИДБАННЯ СМІТТЄВОЗА ТА КОНТЕЙНЕРІВ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ГРОМАД –

СПІЛЬНИЙ КРОК ДО ЧИСТОГО ДОВКІЛЛЯ ПИРЯТИНСЬКОГО КРАЮ (Полтавська область)

ППррооеекктт 11



Разом із тим, громада міста Пирятин вже має

позитивний досвід, який накопичувався протягом

багатьох років, у реалізації заходів щодо створення

системи збору, вивозу та утилізації ТПВ. У місті

ефективно діє комунальне підприємство, яке надає

послуги по вивезенню відходів, функціонує полігон

ТПВ.

Слід зазначити, що в рамках реалізації спільного

польськоBукраїнського проекту Щецинського

регіонального центру Фундації Розвитку місцевої

демократії (Польща) та ЦентральноBукраїнського

регіонального навчального центру МГО “Інститут

демократії імені Пилипа Орлика” “Прозора Україна”

у громадському діалозі у листопаді 2012 року

Пирятинською міською радою проведено дві

делібераційні майстерні на тему “Формування і

впровадження системи організації збирання та

вивезення твердих побутових відходів у м. Пирятин”.

Враховуючи результати діяльності майстерень,

виконкомом Пирятинської міської ради прийнято

відповідне рішення від 29.11.2012 № 342 “Про

заходи щодо формування і впровадження системи

організації збирання та вивезення твердих

побутових відходів у місті Пирятині”.

14.10.2014 року представниками місцевої громади

схвалено ідею дискусійного майданчика для

зустрічей та спокійного мирного висловлювання

думок і формування спільної позиції з питань

реформування місцевого самоврядування в Україні

та інших суспільно важливих питань, що стосуються

м. Пирятин та Пирятинського району, а також

утворено Клуб громадського діалогу у м. Пирятин.

На засіданнях Клубу громадського діалогу шість

сільських рад району – Білоцерківська,

Дейманівська, Каплинцівська, Олександрівська,

Сасинівська, Харківецька вирішили об’єднати

зусилля з Пирятинською міською радою заради

вирішення проблеми з відходами на території

вищезазначених населених пунктів.

Пирятинською міською радою було підготовлено

проект “Об’єднання зусиль громад заради чистого

довкілля Пирятинського краю” для його участі у

Конкурсі проектів співробітництва територіальних

громад Полтавської області, а 06.11.2014 у міській

раді відбулося підписання заявки Проекту громадамиB

партнерами (бюджет – 680.000 тис. грн.).

Після проведення усіх необхідних процедур та

реалізації етапів, передбачених чинним

законодавством (проведено громадські слухання,

консультації із представниками залучених громад,

сесії місцевих рад та прийнято відповідні рішення

щодо реалізації проекту ММС, підготовлено технікоB

економічне обґрунтування для впровадження цього

проекту (зокрема, щодо закупівлі відповідної техніки

тощо), у квітні 2015 року було здійснено його

реєстрацію у Мінрегіоні та внесено у відповідний

реєстр проектів ММС.

Основними результатами реалізації даного проекту можна визначити наступні:

зменшення кількості несанкціонованих сміттєзвалищ на території громадBучасниць проекту;

підвищення рівня благоустрою територій відповідних громад, покращення стану екології;

посилення взаємодії між владою та громадою, більший рівень мобілізації членів відповідних

територіальних громад у вирішенні проблем поводження з ТПВ;

досягнення високого рівня поінформованості громадян щодо вирішення проблем збору,

вивозу та утилізації ТПВ;

посилення спроможності місцевих громад, покращення матеріальноBтехнічної бази

комунального підприємства “Каштан” з питань поводження з ТПВ.

МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 93

Питання збору та вивезення твердих побутових

відходів (далі – ТПВ) є надзвичайно актуальним

для багатьох українських громад, зокрема

м. Червонозаводське, сіл Токарі і Піски

(Полтавська область).

Червонозаводське є містом районного значення,

центром однойменної міської ради, до якої входить

село Вишневе. Місто розташоване на півночі

Полтавської області між річками Сулою та

Артополот на відстані 160 км від міста Полтава.

Через місто проходить залізнична лінія Бахмач –

Кременчук Південної залізниці зі станцією “Сула”,

а також автодорожна територіальна магістраль

державного значення Лохвиця – Гадяч – Охтирка.

Площа міста складає 1.259 га, а чисельність

населення – близько 9 тис. осіб. На сьогодні місто

Червонозаводське є аграрноBіндустріальним центром

із розвиненою переробною промисловістю, а також

господарським центром місцевого значення з

надання соціальних, культурних, медичних,

комунальних та інших послуг мешканцям значної

зони розселення, зважаючи на великі відстані як

до обласного центру, так і до інших великих міст

Полтавського регіону. В місті Червонозаводське

розроблено та затверджено новий генеральний

план забудови міста, стратегічний план розвитку

до 2020 року.

При міському голові створена громадська рада міста.

Між міською владою та громадськими організаціями

міста укладений суспільний договір про принципи,

умови та основні форми співпраці. Прикладів

співпраці влади і громади є багато, вони спрямовані

на вирішення різноманітних проблем розвитку

міста.

Червонозаводське межує з селами Токарі та Піски,

які практично “зрослися” з містом. З селом Токарі

місто розділяє річка Артополот, через яку проходить

автодорожній міст. Село Піски та місто ЧервоноB

заводське з’єднане автодорогою районного

значення та залізничною колією.

СМІТТЄВА РЕВОЛЮЦІЯ В ГРОМАДАХ м. ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКЕ, с. ТОКАРІ та с. ПІСКИ

ЯК ПРИКЛАД ВДАЛОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД


Токарівська сільська рада має неабиякий досвід у

запровадженні енергозберігаючих проектів. У 2014

році в громаді села Токарі втілюється в життя проект

“В теплі і затишку щасливі і здорові діти” (переможець

обласного конкурсу проектів місцевого розвитку).

Пісківська сільська рада брала участь в реалізації

спільної програми ЄС та ПРООН “Місцевий розвиток,

орієнтований на громаду”, зокрема щодо

впровадження проекту “Енергозберігаючі заходи” в

ДНЗ “Чебурашка” (2012 рік). З 2014 року у цій громаді

реалізується проект “Інноваційні енергоефективні

заходи вуличного освітлення с. Піски. Реконструкція з

використанням ВДЕ (енергії сонця)”.

Жителі сусідніх сіл Токарі та Піски працюють на

промислових підприємствах міста ЧервоноB

заводське, молодь навчається в ПТУ, навчальних

закладах міста. Населення цих сіл обслуговується у

медичних установах міста.

Червонозаводська міська рада вже декілька років

спільно з Токарівською та Пісківською сільськими

радами проводить культурноBмистецькі свята, дитячі

фестивалі та спортивні змагання. Комунальне

підприємство міста “Комунсервіс” надає послуги

мешканцям села Токарі з питань водозабезпечення.

Все це створює солідну базу для сталого розвитку

міжмуніципального співробітництва у довгоB

строковій перспективі.

Підготовка до реалізації нового проекту

міжмуніципального співробітництва з питань

поводження з твердими побутовими відходами

розпочалася ще декілька років тому. Слід відзначити,

що проект Червонозаводської міської ради

“Роздільний метод збирання твердих побутових

відходів – запорука чистоти в місті

Червонозаводське” став у 2011 році переможцем

Всеукраїнського конкурсу проектів та програм

розвитку місцевого самоврядування. В рамках

реалізації цього проекту в м. Червонозаводське було

побудовано майданчики для євроконтейнерів. На

сьогодні до цих майданчиків прокладено

асфальтовані пішохідні доріжки, а багатоповерхова

житлова зона (79 будинків) повністю забезпечена

євроконтейнерами. За кошти міського бюджету було

придбано сміттєвоз з боковим завантаженням.

В межах території міської ради також функціонує

паспортизований полігон ТПВ.

Успішна реалізація цього проекту надихнула

керівників м. Червонозаводське та сусідніх сіл Токарі

та Піски на підготовку нового проекту ММС для

комплексного вирішення проблем поводження із ТПВ

на території приватного сектору цих населених

пунктів. Мова йде, насамперед, про придбання нового

сміттєвоза із заднім завантаженням, який би міг

обслуговувати приватний сектор міста ЧервоноB

заводське (3.500 мешканців), громади сіл Токарі

(1.683 мешканців) та Піски (2.330 мешканців).

Передбачається, що новий сміттєвоз може вивозити

сміття з приватного сектору трьох громад за один

рейс, що повністю вирішує проблему

транспортування твердих побутових відходів.

Завдяки проекту не тільки вирішується проблема

несанкціонованих сміттєзвалищ, охорони

навколишнього середовища (зокрема, збереження

екології річок Сула та Артополот, лісів навколо

населених пунктів), але й підвищення у населення

рівня культури поводження з ТПВ, економії місцевих

бюджетів, а також налагодження на якісно новій

основі діяльності місцевого комунального

підприємства з питань поводження з ТПВ.

За сприяння проекту “Реформа управління на сході

України”, що виконується GIZ, Полтавської обласної

державної адміністрації, Інституту проблем

державного управління та місцевого самоврядування

Національної академії державного управління при

Президентові України, українських та міжнародних

експертів ініціативній групі з реалізації даного

проекту вдалось успішно та в повному обсязі

здійснити всі етапи з реалізації проекту ММС,

що передбачені Законом України “Про

співробітництво територіальних громад” та у

відповідності до методичних рекомендацій

Мінрегіону з цього питання, а саме: проведено

громадські слухання, консультації із представниками

залучених громад, сесії місцевих рад та прийнято

відповідні рішення щодо реалізації проекту ММС,

підготовлено технікоBекономічне обґрунтування

для впровадження цього проекту (зокрема,

проектноBкошторисна документація, попередній

моніторинг цін на сміттєвоз, розрахунки тарифів

тощо).



Після проведення громадських слухань сесії

сільських рад підтримали ініціативу щодо співпраці

громад (рішення №6 від 23.12.2014 та рішення №1

від 30.12.2014). Було підписано розпорядження №1

від 05.01.2015 про створення комісії для підготовки

договору про співробітництво територіальних

громад. Рішенням Червонозаводської міської ради

від 28.01.2015 №2 “Про затвердження міського

бюджету на 2015 рік” передбачено фінансування

Проекту у розмірі 360.000 грн. Решта коштів для

реалізації проекту (на засадах співфінансування)

надана іншими партнерами, зокрема проектом

“Реформа управління на сході України”, що

виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale

Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

10.03.2015 рішенням №28 сорок четвертої сесії

шостого скликання Червонозаводської міської

ради затверджено Договір про співпрацю

територіальних громад в частині реалізації

спільного проекту.

13.03.2015 двадцять дев’ята сесія шостого скликання

Токарівської сільської ради затвердила Договір про

співпрацю, а Пісківська сільська рада затвердила цей

Договір на своїй сесії 19.03.2015.

Після завершення усіх необхідних процедур Договір

про співробітництво територіальних громад було

зареєстровано у Мінрегіоні та внесено у відповідний

реєстр у квітні 2015 року.

Основними результатами реалізації даного проекту ММС можна визначити наступні:

ефективне вирішення проблеми поводження з ТПВ населенням трьох громад у рамках реалізації

ММС;

широка просвітницька та інформаційна кампанія, висвітлення заходів виконання проекту в ЗМІ,

підвищення рівня екологічної культури населення, формування у громадян нового свідомого

відношення щодо збору та вивезення ТПВ;

покращення екологічної ситуації в зоні значного розселення громадян, скорочення площ

земельних ділянок, що перетворилися на стихійні сміттєзвалища, їх упорядкування;

економія бюджетних коштів, зниження потреб у транспорті та моторному паливі в кожній

громаді, перетворення сфери санітарної очистки та поводження з ТПВ на рентабельну галузь

комунального господарства.


У рамках діючого законодавства місцеві ради мають

повноваження в галузі санітарної очистки та

благоустрою відповідних громад. Ці повноваження

реалізуються через створені місцевими радами

комунальні підприємства. Однак створити

комунальне підприємство має можливість лише

місцева рада із достатнім бюджетом. Це питання

набуває особливого значення для сільських та

селищних громад, які у фінансовому плані є

найбільш вразливими.

У зв’язку із прийняттям Закону України

“Про співробітництво територіальних громад”

відкривається можливість об’єднати зусилля

декількох територіальних громад та створити

кущове комунальне підприємство з подальшим

спільним утриманням, яке б обслуговувало декілька

сільських рад району. Так, три сільські територіальні

громади Полтавського району – Ковалівська,

Новоселівська та Куликівська об’єднали свої зусилля

для спільного утримання створеного Ковалівською

сільською радою комунального підприємства,

зокрема з метою придбання контейнерів для сміття,

обладнання майданчиків для розміщення

контейнерів, забезпечення підготовки до

будівництва сміттєсортувальної лінії тощо.

Питання побудови ефективної системи збору та

поводження з твердими побутовими відходами

(ТПВ) є надзвичайно актуальним питанням,

враховуючи складну екологічну та санітарну

ситуацію в громадах Полтавського району.

У більшості випадків збір сміття сьогодні

відбувається власними силами мешканців та його

розміщення здійснюється на несанкціонованих

сміттєзвалищах. Виключенням є Ковалівська сільська

рада, яка має комунальне підприємство, в обов’язки

якого входить збір та вивіз ТПВ.

Крім того, на території Ковалівської сільської ради

розташоване Полтавське міське сміттєзвалище в

с. Макухівка, на яке за існуючими домовленостями

здійснюється безкоштовне розміщення ТПВ цим

комунальним підприємством. Однак існуюче міське

КРАСИВЕ СЕЛО. Облаштування місць збору твердих побутових відходів та придбання контейнерів для сміття

на територій трьох сільських громад Полтавського району


сміттєзвалище вже понад 5 років вичерпало свій

ресурс заповнення і його перевантаження є великою

соціальною та екологічною проблемою для

Ковалівської громади. Владою м. Полтава постійно

здійснюється пошук варіантів закриття існуючого

звалища, що унеможливить розміщення там сміття

Ковалівською та іншими прилеглими сільськими

радами Полтавського району.

У той же час, на сьогодні вирішено питання про

виділення комунальному підприємству “Красиве

село” земельної ділянки на території Ковалівської

сільської ради для будівництва сміттєсортувальної

лінії з полігоном тимчасового розміщення ТПВ,

проектна потужність якої здатна задовільнити

потреби у поводженні з ТПВ всього Полтавського

району. Як вже зазначалось, реалізація нового

проекту ММС має на меті не тільки придбання

контейнерів для сміття, обладнання майданчиків для

розміщення контейнерів, але й виготовлення

проектноBкошторисної документації (ПКД) для

будівництва сміттєсортувальної лінії з метою

створення альтернативи переповненому

Макухівському сміттєзвалищу.

Даний проект є дійсно проектом міжмуніципального

співробітництва, адже послугами “кущового”

комунального підприємства передбачається охопити

населення Ковалівської (5.009 мешканців),

Новоселівської (1.928 мешканців) та Куликівської

(1.230 мешканців) сільських рад.

Із урахуванням положень Закону України

“Про співробітництво територіальних громад”,

методичних рекомендацій Мінрегіону з цього

питання, а також за сприяння експертів проекту

“Реформа управління на сході України” (Deutsche

Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ)

GmbH), Полтавської обласної державної

адміністрації, Полтавської обласної ради,

Полтавської районної державної адміністрації

громадамBучасницям вдалось успішно реалізувати

усі заплановані заходи з реалізації цього проекту

ММС, а саме:

проведено громадські слухання (14.02.2015),

консультації із представниками залучених громад,

сесії місцевих рад та прийнято відповідні рішення

щодо реалізації проекту ММС;

підготовлено технікоBекономічне обґрунтування

для впровадження цього проекту ММС та проект

бюджету (на засадах співфінансування);

підготовлено та заключено угоди щодо закупки

контейнерів, інших товарів в рамках реалізації цього

проекту;

узгоджено та прийнято нові тарифи щодо збору

та утилізації твердих побутових відходів в усіх

громадахBучасницях проекту, а також визначено

нові маршрути вивозу ТПВ;

опрацьовано питання щодо запровадження

роздільного збору сміття на території громадB

учасниць проекту;

опрацьовано питання утилізації несанкціонованих

сміттєзвалищ (зокрема, із урахуванням новітніх

технологій);

здійснено інвентаризацію та ліквідацію існуючих

несанкціонованих сміттєзвалищ, підготовлено

оновлені місцеві екологічні програми для розгляду

на сесіях відповідних рад;

забезпечено проведення широкої просвітницької

кампанії на території реалізації проекту ММС з

метою зміни свідомості громадян з питань

удосконалення збору та утилізації твердих

побутових відходів, покращення екології (зокрема,

виготовлення та розміщення відеоB, аудіоBроліків,

друкованої продукції, розробка навчальних модулів,

проведення тематичних семінарів тощо);

замовлено ТЕО для створення нового

сміттєзвалища в Полтавському національному

технічному університеті ім. Ю. Кондратюка.

Після проходження та завершення усіх передбачених

чинним законодавством процедур Договір про співB

робітництво вищезазначених територіальних громад

Полтавського району було зареєстровано у Мінрегіоні

та внесено у відповідний реєстр у квітні 2015 року.



Одночасно успішна реалізація даного проекту стала

потужним поштовхом для громад Полтавського

району для підготовки нових проектів ММС із

урахуванням нової Стратегії розвитку Полтавської

області та пріоритетів державної регіональної

політики щодо функціонування Державного Фонду

регіонального розвитку.

На сьогодні основними результатами реалізації даного проекту ММС можна визначити наступні:

покращення санітарного стану сільських населених пунктів, облаштування майданчиків для

розміщення контейнерів для збору сміття та встановлення цих контейнерів у відповідності до

встановлених норм;

визначення єдиного графіку вивезення сміття на сміттєзвалище, забезпечення підготовки

будівництва сміттєсортувальної лінії; припинення процесу утворення стихійних

несанкціонованих сміттєзвалищ;

підвищення привабливості сільських населених пунктів Полтавського району, створення більш

комфортних умов для проживання громадян;

розвиток співпраці між владою та громадою, підвищення рівня свідомості населення та його

відповідальності за благоустрій території;

посилення ресурсної бази та спроможності місцевого комунального підприємства у наданні

послуг населенню згаданих сільських громад, формування досвіду спільного утримання

комунального підприємства на засадах ММС.


Архівна справа є важливою складовою інформаційної

та культурної сфери життєдіяльності суспільства,

що охоплює наукові, організаційні, правові,

технологічні, економічні та інші питання, пов’язані з

нагромадженням, обліком, зберіганням юридичними

та фізичними особами архівних документів та

використання відомостей, що в них містяться.

Реалізацію державної політики у сфері архівної

справи і діловодства в Решетилівському районі

забезпечують архівний відділ районної державної

адміністрації та комунальна установа

“Решетилівський трудовий архів”, який забезпечує

зберігання архівних документів, що не належать до

Національного архівного фонду, накопичених у

процесі документування службових та інших

правовідносин юридичних і фізичних осіб, які

припинили свою діяльність.

Слід зазначити, що після ліквідації окремих сільських

господарств документи зберігалися неналежним

чином, що стало передумовою створення у 2003 р.

місцевої установи спільної власності селища і сіл

району “Решетилівський трудовий архів”, який

утримувався за рахунок районного бюджету.

У зв’язку із внесенням змін до Закону України

“Про Національний архівний фонд та архівні

установи” фінансування установи зараз здійснюється

з районного бюджету за рахунок іншої субвенції,

переданої з селищного та сільських бюджетів.

Документами архіву користуються громадяни

різного віку з метою підтвердження трудового стажу,

оформлення земельних ділянок, майна тощо, тому

наслідки проекту довготривалі і охоплюють

практично всіх жителів територіальних громадB

партнерів проекту.

Робота трудового архіву відіграє значну роль для

багатьох мешканців Решетилівського району

Полтавської області. Збільшення площі приміщення

архіву дасть змогу покращити рівень обслуговування

жителів кількох громад.

МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО: ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ГРОМАДЯН.

Реконструкція та дооснащення Решетилівського трудового архіву - шлях до покращення обслуговування

населення та енергозбереження (Решетилівський район)



У трудовому архіві на сьогодні зберігається 8.835

справ, щороку видається близько 450 довідок.

Разом із тим, стан архівної справи потребує вжиття

кардинальних заходів, адже матеріальна база

“Решетилівського трудового архіву” не відповідає

визначеним стандартам і потребам, внаслідок чого

виникає загроза втрати частини архівного фонду.

До того ж приміщення, де розміщений трудовий

архів, потребує проведення заходів щодо

енергозбереження з метою скорочення витрат на

оплату енергоносіїв.

У зв’язку з цим проект “Міжмуніципальне

співробітництво: цілеспрямований соціальний захист

громадян”, який був ініційований Решетилівською

районною радою за підтримки Полтавської обласної

ради та проекту “Реформа управління на сході

України”, що виконується Deutsche Gesellschaft für

Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH,

передбачає вирішення нагальних проблем, що

постали перед цією комунальною установою, зокрема

вирішення питання щодо виділення додаткового

приміщення та проведення його ремонту, заміна

вікон, дверей, придбання стаціонарних металевих

стелажів для розміщення документів, забезпечення

пожежною сигналізацією, заміна системи опалення на

більш сучасну тощо.

У результаті реалізації цього проекту ММС не тільки

з’явиться можливість прийняти нові документи до

архівного фонду, але й організувати на якісно новій

основі надання послуг мешканцям громад

Решетілівського району.

На виконання згаданого проекту ММС планується

спрямувати (на засадах спів фінансування) кошти

районного та місцевих бюджетів (трьох громад

Решетілівського району – Жовтневої,

Малобакайської та Плосківської сільських рад),

а також грант проекту “Реформа управління на

сході України”, що виконується компанією

Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit

(GIZ) GmbH.

До реєстрації цього проекту у Мінрегіоні та

внесення у відповідний реєстр у квітні 2015 року

було забезпечено проведення усіх передбачених

чинним законодавством процедур та заходів,

зокрема проведено громадські слухання та

обговорення, консультації із представниками

залучених громад, сесії місцевих рад та прийнято

відповідні рішення щодо реалізації проекту ММС,

підготовлено його технікоBекономічне

обґрунтування тощо.

Основним результатом реалізації цього проекту ММС є проведення комплексу заходів щодо

розширення та упорядкування приміщення Решетилівського районного трудового архіву

(виготовлення проектноBкошторисної документації на проведення ремонтних робіт, виготовлення

проекту на встановлення системи протипожежної безпеки, проведення заходів щодо енергоB

збереження та протипожежної безпеки, заміна вікон, дверей, системи опалення, проведення

ремонтних робіт, встановлення нових стелажів тощо). Все це дає можливість покращити якість

послуг, що надаються мешканцям Решетилівського району.


У реалізації даного проекту ММС беруть участь

7 громад:

1. Горошинська сільська рада,

2. Погребняківська сільська рада,

3. Степанівська сільська рада,

4. Худоліївська сільська рада,

5. Наріжанська сільська рада,

6. Оболонська сільська рада та

7. Іванівська сільська рада.

Площа цих семи сільських рад складає понад 60%

усієї території Семенівського району.

Знаходиться Семенівський район у західній частині

Полтавської області, він має суттєві перспективи у

розвитку туристичної галузі. Найзначніші

туристичні об’єкти розміщені у Посульській зоні

району, сільські ради якої є учасниками цього

проекту. Так, мальовничими куточками Семенівщини

є села Погребняки, Оболонь, Наріжжя, де

розташовані гідрологічні заказники – “Солоне”,

“Гракове”, “Рогозів куток” та унікальний

ландшафтний заказник загальнодержавного

значення – Національний парк “Сулинський”

площею 4.079 га.

Кліматичні умови, густа мережа річок, численні

водоймища у поєднанні з мальовничими краєвидами

сприяють розвитку туристичноBрекреаційної

діяльності Семенівського району. Одночасно

надзвичайно важливим напрямом діяльності та

завданням органів місцевої влади є збереження

цього природного багатства, недопущення пожеж у

лісах та плавнях, у громадському секторі, а у разі

виникнення – оперативного на них реагування.

На жаль, можливості нині діючої системи пожежної

охорони є досить обмеженими. Пожежна техніка

була придбана ще у 1975 році, з того моменту вона

практично не відновлювалась. У зв’язку з цим

тривожною є статистика останнього періоду.

Так, протягом тільки 2014 року на території району

зареєстровано 36 пожежних подій, загинуло у

ОНОВЛЕННЯ ЖИТТЯ СЕМЕНІВСЬКОЇ МіСЦЕВОЇ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ - ЗАПОРУКА БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

СІЛЬСЬКИХ ГРОМАД (на базі с. Оболонь Полтавської області) (Семенівський район)



полум’ї 2 людей, завдано матеріальних збитків як

господарствам, так і громадянам на загальну суму

1 млн. 263 тис. грн.

Разом з тим, сьогодні, в умовах недостатнього

фінансування та руйнації бази районної пожежної

охорони, створення структур пожежної охорони на

базі сільських громад постає одним із найбільш

актуальних питань розвитку пожежної справи та

створення умов для безпечного життя громадян.

Працюючи над підготовкою цього проекту ММС,

ініціативна робоча група звернула увагу також на

питання підвищення рівня профілактичної, освітньої

роботи з населенням, працівниками підприємств,

організацій, установ щодо недопущення пожежних

випадків. Одночасно неупереджений аналіз існуючої

ситуації свідчить про те, що понад 50% втрат та

надзвичайних ситуацій спричинено відсутністю

технічних можливостей у приборканні вогню,

віддаленістю районної пожежної охорони від

населених пунктів Посульської зони (громадиB

учасниці нового проекту ММС).

У рамках реалізації проекту, зокрема, успішно

здійснено такі заходи: створення комісії з підготовки

договору про співробітництво громад; створення

робочої групи проекту; здійснення громадського

обговорення проекту, проведення зборів громад

щодо участі у спільному проекті; проведення

тренінгів, семінарів з членами комісії та робочої

групи щодо виконання заходів проекту;

інформування членів територіальних громад про

хід реалізації проекту, проведення зборів громад;

розробка фінансових планів щодо формування

джерел надходжень коштів для потреб пожежної

охорони та її подальшого функціонування;

придбання пожежного транспорту для

обслуговування території громад; матеріальноB

технічне забезпечення діяльності структуриB

комунального підприємства; облаштування

пожежної охорони, забезпечення необхідними

матеріалами для її діяльності; забезпечення

кваліфікованими кадрами структури пожежної

охорони; створення наглядового комітету за якістю

виконання робіт та здійснення заходів проекту;

відповідне інформаційне забезпечення реалізації

проекту тощо.

За сприяння Семенівської районної ради,

Полтавської обласної державної адміністрації,

Проектом “Реформа управління на сході України”, що

виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale

Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, після здійснення цих

та інших заходів, передбачених чинним

законодавством, у квітні 2015 року було проведено

реєстрацію даного проекту ММС у Мінрегіоні

України та внесено його до відповідного реєстру.

Основними результатами реалізації даного проекту ММС можна визначити наступні:

оновлення муніципальної пожежної частини (шляхом об’єднання зусиль семи територіальних

громад Семенівського району);

розробка спільної міжмуніципальної стратегії розвитку пожежної охорони, ліквідації

надзвичайних ситуацій;

широка просвіта громадян, вироблення культури щодо охорони навколишнього середовища та

поводження з вогнем;

утворення нових робочих місць, формування у мешканців територіальних громад більшої

впевненості щодо можливостей ефективного захисту свого життя, майна від пожеж.


Пологове відділення центральної міської лікарні

Рубіжного повністю забезпечене високоB

кваліфікованими спеціалістами – акушерамиB

гінекологами та лікарямиBнеонатологами, які

працюють у сфері охорони материнства і

дитинства.

Відділення також набагато краще забезпечене

сучасним медичним обладнанням.

Разом із тим територіально м. Рубіжне знаходиться

на території Кремінського району, а відстань від

нього до м. Кремінна складає лише 14 км. Отже

відстань від населених пунктів Кремінського району

до м. Рубіжне практично одинакова, як і до

м. Кремінна, де знаходиться районна лікарня.

Таким чином, для населення району питання

відстані до пологового відділення на базі

Рубіжанської центральної міської лікарні не було

проблемним.

Пропозиція щодо створення міжрайонного

пологового відділення на базі Рубіжанської

центральної міської лікарні була повністю

підтримана керівництвом міста, району та області.

У рамках реалізації Регіональної цільової

комплексної програми розвитку системи охорони

здоров’я в Луганській області на 2011–2014 роки,

затвердженої рішенням Луганської обласної ради від

30.12.2010 № 2/9, у комунальній установі

“Кремінське районне територіальне медичне

об’єднання” (далі – КУ “Кремінське РТМО”) було

здійснено оптимізацію ліжкового фонду.

Відповідно до рішення Кремінської районної ради

від 10.02.2011 № 4/36 “Про надання дозволу КУ

“Кремінське РТМО” на скорочення 10 акушерських

ліжок” та наказу головного лікаря № 94 від 04.03.2011

в КУ “Кремінське РТМО” було реорганізовано

акушерськоBгінекологічне відділення в гінекологічне

з ліжками патології вагітних та скорочено 10

ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК

(м. Рубіжне - Кремінський район) – II місце коркурсу РЄ



акушерських ліжок, утримання яких на той період

становило 916.642 грн. (з урахуванням заробітної

плати, комунальних послуг, видатків на медикаменти

та харчування).

Таким чином, пологове відділення в КУ “Кремінське

РТМО” припинило свою діяльність з 4 березня 2011

року.

У зв’язку із зазначеним, голова Кремінської районної

держадміністрації звернувся до Рубіжанської міської

ради (лист від 22.02.2011 № 01.01B37/20) з

пропозицією розглянути питання про організацію

міжрайонного пологового відділення на базі

Рубіжанської центральної міської лікарні на умовах

передачі трансферту з Кремінського районного

бюджету до бюджету міста Рубіжне.

За результатами проведеної роботи 02.03.2011 між

КУ “Кремінське РТМО” та Управлінням охорони

здоров’я Рубіжанської міської ради підписано

протокол про наміри створити міжрайонне

пологове відділення на базі комунальної установи

“Рубіжанська центральна міська лікарня”

(далі – КУ “Рубіжанська ЦМЛ”).

З метою організації надання акушерської допомоги

населенню Кремінського району Головним управB

лінням охорони здоров’я Луганської обласної держB

адміністрації прийнято наказ від 11.03.2011 № 135

“Про організацію міжрайонного пологового відділення

Рубіжанської центральної міської лікарні”, згідно з

яким пологове відділення Рубіжанської центральної

міської лікарні визначено як міжрайонне.

СХЕМА СПІВФІНАНСУВАННЯ ПОЛОГОВОГО

ВІДДІЛЕННЯ РУБІЖАНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ МІСЬКОЇ

ЛІКАРНІ

Відносини співфінансування пологового

відділення Рубіжанської центральної міської

лікарні урегульовані Бюджетним кодексом України

(ст. 92, 93, 101, 104, 108), постановою Кабінету

Міністрів України від 15.12.2010 № 1132

“Про затвердження Порядку перерахування

міжбюджетних трансфертів” та трьохстороннім

Договором (між Кремінською районною радою,

Кремінською районною держадміністрацією та

Рубіжанською міською радою) про міжбюджетні

розрахунки за медичну допомогу, надану

породіллям і вагітним Кремінського району

пологовим відділенням Рубіжанської центральної

міської лікарні.

На підставі рішень Кремінської районної ради

від 25.01.2012 № 13/8 та Рубіжанської міської

ради від 26.01.2012 № 16/51 між Кремінською

районною радою, Кремінською районною

держадміністрацією та Рубіжанською міською

радою на 2012 рік укладено Договір № 2 від

25.01.2012 про міжбюджетні розрахунки за

медичну допомогу, надану породіллям і вагітним

Кремінського району пологовим відділенням

Рубіжанської центральної міської лікарні

(далі – Договір № 2).

Довідково. Згідно з Бюджетним кодексом України:

міжбюджетні кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого

трансферти (ст. 2, п.1, пп 32 БКУ);

субвенції міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному

органом, який прийняв рішення про надання субвенції (ст. 2, п.1, пп 48 БКУ).

��


Згідно із п. 3.1 Договору № 2 надавачем субвенцій за

надану медичну допомогу роділлям та породіллям

Кремінського району виступає Кремінська районна

рада та Кремінська районна держадміністрація.

Отримувач субвенцій за надану спеціалізовану

медичну допомогу роділлям та породіллям

Кремінського району – Рубіжанська міська рада.

Зазначена субвенція надається із загального фонду

бюджету Кремінського району. Для компенсації

зазаначених видатків “надавача субвенцій” можуть

передбачатися відповідні субвенції із загального

фонду Кремінського району, на території якого

проживають роділлі та породіллі, що направляються

на пологи до пологового відділення Рубіжанської


Схема створення міжрайонного пологового відділення

Міжрайонне пологове відділення на базі КУ «Рубіжанська центральна міська лікарня»

Схема створення міжрайонного пологового

відділення

наказ МОЗ України від 30.08.2010 № 735

наказ ГУОЗ Луганської ОДА

від 28.09.2010 № 584

реформування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги в області

оптимізація ліжкового фонду (скорочено 10 родових ліжок)

в КУ «Кремінське РТМО»

наказ ГУОЗ Луганської ОДА

від 11.03.2011 № 135

рішення Кремінської райради від 10.02.2011 № 4/36

протокол від 02.03.2011 між КУ «Кремінське РТМО» та

УОЗ Рубіжанської міської ради

Регпрограма розвитку охорони здоров'я на 2011-2014 роки (ріш. облради від 30.12.2010 № 2/9)

лист від 22.02.2011 № 01.01-37/20 Кремінської РДА до

Рубіжанської міської ради


Надходження субвенції за надану спеціалізовану


Кремінського району відображається у загальному

фонді бюджету міста Рубіжне.

Перерахування субвенції за надану спеціалізовану


Кремінського району здійснюється у порядку,

передбаченому постановою КМУ від 15.12.2010

№ 1132 “Про затвердження Порядку перерахування

міжбюджетних трансфертів”.

Розрахунки за надану медичну спеціалізовану

допомогу здійснюються на підставі актів виконаних

робіт з кількості роділь та породіль з урахуванням

фінансового нормативу, що складаються пологовим

відділенням. Акти виконаних робіт є невід’ємною

частиною цього Договору № 2.

Відповідно до п. 3.7 Договору № 2 “отримувач

субвенцій” щомісячно до 15 числа, що настає за

звітним періодом, надає “надавачу субвенцій”

інформацію та акти виконаних робіт про кількість

роділь та породіль, що отримали медичні послуги

за використання коштів субвенції бюджетної

забезпеченості 449,90 грн. на одного отримувача

послуг.

Загальна сума Договору склала 59.448,00 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору № 2 сума може змінюватися

відповідно до кількості роділь та породіль.

У зв’язку з виділенням у 2012 році Кремінською

районною радою додаткового фінансування на

оплату медичної допомоги роділлям та породіллям

Кремінського району рішенням Рубіжанської міської

ради від 27.06.2012 № 22/7 затверджено Додаткову

угоду № 1 до Договору № 2.

На підставі п. 4.2 Договору № 2 у зв’язку з тим, що

кошти на надання медичної допомоги були

заплановані в неповному обсязі з причини

недостатнього фінансування галузі охорони здоров’я,

суму Договору № 2 збільшено на 46.790,00 грн.

У зв’язку з внесеними змінами загальна сума

Договору № 2 склала 106.238,00 грн.

Рішенням Кремінської районної ради від 18.10.2012

№ 20/23 (додаток № 9) та рішенням Рубіжанської

міської ради від 25.10.2012 № 28/32 затверджено

Додаткову угоду № 2 до Договору № 2 про

міжбюджетні розрахунки за медичну допомогу,

надану роділлям, породіллям Кремінського району

пологовим відділенням Рубіжанської центральної


Зазначену Додаткову угоду № 2 прийнято у зв’язку

з виділенням Кремінською районною радою

додаткового фінансування на оплату медичної

допомоги роділлям та породіллям Кремінського

району у сумі 26.095,00 грн.

Таким чином загальна сума фінансування Договору

№ 2 у 2012 році становила 132.333,00 грн.

Отже, фінансове утримання пологового відділення

міста Рубіжне здійснюється за рахунок місцевого

бюджету міста Рубіжне та субвенції бюджету

Кремінського району.

Місцевий бюджет міста Рубіжне фінансує придбання

медикаментів та господарські витрати (електроB

енергія, вода, тепло, газ).

Оскільки технічний стан пологового відділення був

незадовільним, воно потребувало ремонту та

технічного оснащення.

Довідково. Трьохсторонні договори про міжбюджетні розрахунки за медичну допомогу, надану

породіллям і вагітним Кремінського району пологовим відділенням Рубіжанської центральної міської

лікарні укладаються щорічно. Відповідно до рішення Рубіжанської міської ради від 31.03.2011

№ 6/62 аналогічний Договір № 1 укладався на 2011 рік.


Окрім ремонтних робіт необхідно було закупити

медичне обладнання та меблі.

За рахунок коштів місцевого бюджету міста Рубіжне

протягом 2012–2013 років освоєно кошти на

капітальний ремонт пологового відділення в розмірі

1.823,00 тис. грн, із них:

Підприємницькими структурами міста для

пологового відділення було придбано побутову

техніку.

Під час реалізації проекту міжмуніципального

співробітництва “Пологове відділення лікарні у місті

Рубіжне” представниками Проекту “Підвищення

якості муніципальних послуг в Україні” (GIZ)

надавалась різнопланова консультаційна та

інформаційна допомога з питань розрахунку

собівартості послуги для визначення міжбюджетних

трансферів, закупівлі медичного обладнання та

меблів, проведення заходів з енергоаудиту.

Крім того, Проектом надано технічну допомогу

для оснащення пологового відділення.

Придбано два акушерських ліжка, 15 пеленальних

столів, 20 дитячих медичних ліжечок та

40 медичних стільців на загальну суму близько

100 тис. грн.

ВИГОДИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

МІЖМУНІЦИПАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Проект міжмуніципального співробітництва

“Пологове відділення лікарні у місті Рубіжне”

поширює свою дію на територію Кремінського

району та місто Рубіжне.

У рамках реалізації зазначеного міжмуніципального

проекту скорочення 10 акушерських ліжок надало

змогу бюджету Кремінського району отримати

економію коштів, у середньому, в сумі понад

900 тис. грн.

Проект міжмуніципального співробітництва сприяв

об’єднанню фінансових ресурсів місцевих бюджетів

міста Рубіжне та Кремінського району.

Завдяки утворенню міжрайонного пологового

відділення на базі Рубіжанської центральної міської

лікарні за рахунок Кремінського району збільшилась

кількість роділь та породіль, які отримують медичні

послуги зазначеного пологового відділення.

Завдяки зросту користувачів знизились витрати,

пов’язані з наданням медичних послуг у пологовому

відділенні, покращилась якість послуг.

Пологове відділення повністю забезпечене

акушерамиBгінекологами та лікарямиB

неонатологами.

Спеціалісти цього пологового відділення мають

велику та напружену практику роботи, оскільки

показник народжуваності пологового відділення за

рахунок Кремінського району у 2011 році

збільшився на 41,8%, у 2012 – на 37%.

Це спеціалісти високої кваліфікації.

За період роботи міжрайонного пологового

відділення на базі Рубіжанської центральної міської

лікарні малюкова смертність на 1.000 народжених

живими Кремінського району у 2011 році

зменшилась у 3 рази, а у 2012 році зазначений

показник сягнув 0 позначки.

Як у м. Рубіжне, так і Кремінському районі за останні

роки взагалі відсутня материнська смертність на

100 тис. народжених живими.

В рамках реалізації зазначеного міжмуніципального

проекту здійснено капітальний ремонт та

модернізацію пологового відділення.

570 тис. грн: загальнобудівельні роботи;

403 тис. грн: заміна зношеної та непридатної

сантехніки (санвузли, душові);

850 тис. грн: заміна зношених внутрішніх

мереж водопостачання та

каналізації, електропостачання,

30 вікон і 18 дверей на енергоB

зберігаючі металопластикові.


В результаті проведених робіт пологове відділення

складається із 3 індивідуальних пологових залів,

пологової кімнати сімейного типу (1), палати

інтенсивної терапії для дітей (1) та 11 палат

спільного перебування матері та дитини.

Відділення обладнане відповідно до сучасних вимог.

Вдалося оновити обладнання пологового відділення.

Так, з’явився реанімаційний комплекс,

пульсоксиметр, кардіомонітор, що дозволяє

побачити серце дитини ще в лоні матері. У

пологовому відділенні дотримуються сучасних

вимог надання медичної допомоги матері й дитині.

У відділенні впроваджено партнерські пологи,

контакт “шкіра до шкіри” та “очі в очі”, підтримання

“температурного” ланцюжка та раннього

прикладання до грудей.

В цілому реалізація на території Кремінського

району та міста Рубіжне проекту міжмуніципального

співробітництва “Пологове відділення лікарні у місті

Рубіжне” дала змогу населенню цих територій

отримувати більш якісні послуги у сфері медичної

допомоги матері й дитині, а також підвищити

стандарти його життя.


Місцевий економічний розвиток, залучення

інвестицій, покращення ділового та інвестиційного

клімату – теми, що мають критичне значення для

поступу українських міст та регіонів. Міські голови,

чиновники різних рівнів це чудово розуміють,

проте з роками ситуація не змінюється на краще.

Щоб отримати якісні результати, необхідний

дієвий інструмент у вигляді інституції, яка

системно працюватиме в сфері регіонального

розвитку.

Наприклад, утримання агенції із залучення

інвестицій є важкою справою навіть для обласного

центру. Що говорити про невеликі міста? Добре,

якщо на території ефективно діє НДО, яка опікується

цією тематикою. Але в більшості міст їх немає.

І грошей на створення таких інституцій теж немає і

не буде, якщо місто не буде опікуватися проблемами

місцевого економічного розвитку. Тому саме

міжмуніципальне співробітництво є ефективним

виходом з такої безвихідної, як здається на перший

погляд, ситуації.

Мета даної статті є представлення можливостей

міжмуніципального партнерства на прикладі

створеної у вересні 2011 року Агенції регіональногорозвитку для трьох міст Луганської області.

Зважаючи на політичну ситуацію та військові дії на

сході України, перспективи та формат подальшої

діяльності Агенції викликають певні питання, у цій

статті ми сфокусуємось на розгляді місії подібних

структур в цілому в якості інструменту покращення

економічної та соціальної сфери будьBякого регіону

України. Отриманий досвід, аналіз вибору

оптимальної організаційноBправової форми та

напрямків діяльності можуть слугувати прикладом

для інших громад у заснуванні подібних інституцій у

рамках міжмуніципального співробітництва.

АГЕНЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

для трьох міст Луганської області


ПРОБЛЕМА

Почнемо з передумов створення Агенції. Стратегічне

планування розвитку міст, районів, областей

набуло значного поширення за підтримки

міжнародних донорських організацій та проектів

розвитку.

Це абсолютно нормальний процес, запозичений зі

світової практики. Проте головною проблемою

залишалось і залишається те, що міста та інші

адміністративні одиниці після затвердження

стратегій, підготовлених за участю національних та

міжнародних експертів, не мають дієвих

інструментів для впровадження стратегічних планів.

Внаслідок цього переважна кількість стратегічних

планів, які покликані залучати інвестиції,

стимулювати економічний розвиток тощо,

залишаються лише гарно відформатованими

кольоровими документами, які не виконують своєї

функції.

Подібна ситуація виникла після затвердження

стратегічного плану підвищення конкурентоB

спроможності центральноBлуганського субрегіону

до 2015 року. Міста Алчевськ, Брянка та Стаханов

Луганської області за порадою експертів назвали

себе субрегіоном та розробили для себе дорожню

карту з економічного розвитку.

Ні в кого не виникає сумніву, що реалізувати таку

стратегію лише силами відділів економіки міст або

іншими структурними підрозділами виконавчих

комітетів неможливо.

Цілком очевидно, що для системної, а головне

ефективної роботи з регіонального розвитку

потрібна спеціалізована інституція з професійним

штатом та відповідним фінансуванням.

Ініціативна група від міст у пошуку вирішення

проблеми звернулася за допомогою до Проекту

“Підвищення якості муніципальних послуг”,

що виконувався GIZ. Запропонований варіант

передбачав використання міжмуніципального

співробітництва для створення інституції, головна

мета якої – регіональний розвиток субрегіону та

впровадження стратегії конкурентоспроможності.

ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ

ФОРМИ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ММС

Українське законодавство дає достатньо широкий

спектр організаційноBправових форм, через які

можна реалізувати підприємницьку або

непідприємницьку ініціативу. Бюджетна установа,

комунальне підприємство, господарське товариство,

громадська організація, асоціація тощо – все це

форми юридичних осіб. Основними позиціями, які

мали бути врахованими для пошуку найкращого

рішення для реалізації даного прикладу

міжмуніципального співробітництва, були:

рівноправне представництво усіх трьох міст

(Алчевська, Брянки та Стаханова) в наглядових

та управлінських органах Агенції;

відкритість Агенції та можливість доступу до

нагляду за діяльністю не лише представників

муніципалітетів, а й громадськості, місцевого

бізнесу, донорів тощо;

можливості для покращення своєї спроможності

через надання оплачуваних послуг клієнтам;

сфера діяльності Агенції на початкових етапах

не передбачає значних надходжень за послуги і

залежить від донорської (ґрантової) підтримки.


ААггееннццііяя

ррееггііооннааллььннооггоо

ррооззввииттккуу

Стахановська

міська рада

Алчевська


Брянківська


GIZ

Зацікавлені сторони (стейкхолдери) у реалізації міжмуніципального партнерства


Квоти для представництва у Правлінні та Наглядовій раді

Прозора структура управління та прийняття рішень

ННААГГЛЛЯЯДДООВВАА РРААДДАА ААггееннццііїї

найвищій орган контролю

за діяльністю Агенції

міські голови, представники бізнесу,

міжнародні донори

ППРРААВВЛЛІІННННЯЯ ААггееннццііїї

керівний орган Агенції управління економіки міст

ДДИИРРЕЕККТТООРР ААггееннццііїї

адміністративноBвиконавчий органпризначається за погодженням Правління

та Наглядової ради


Враховуючи вітчизняну практику, було запропоновано

Установу як форму для реалізації даного проекту

міжмуніципального співробітництва. Саме така форма

дозволяла врахувати вище перелічені позиції, а ознака

неприбутковості надавала можливість працювати з

проектами міжнародної технічної допомоги.

ВИБІР МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ

Рішенням, яке б дозволило уникнути тривалих

переговорів щодо розміщення Установи, було

проведення конкурсу. Адже міста три, а офіс

Агенції регіонального розвитку повинен

розташуватися лише в одному з них. З метою

визначення міста, готового надати найкращі умови

для розміщення Агенції, їм були запропоновані

наступні критерії:

офіс, що буде наданий для діяльності Агенції;

комп’ютерна та організаційна техніка;

транспортне забезпечення (автомобіль);

послуги, які потенційно можуть бути віддані на

аутсорсинг Агенції;

стартова фінансова підтримка;

додаткові умови.

Кожний з наведених критеріїв мав достатній ступінь

деталізації для того, щоб максимально оцінити

переваги, що пропонувалися містами.

ОГЛЯД РОБОЧОГО ПЛАНУ ММС

РОБОЧИЙ ПЛАН, запропонований експертами Проекту “Підвищення якості муніципальних послуг”,

що виконувався GIZ, передбачав наступні компоненти:

РЕЄСТРАЦІЯ

Даний компонент передбачав наступну послідовність

дій:

1.1 Аналіз і ухвалення організаційноBправової

форми Агенції.

1.2 Підготовка та затвердження установчих

документів.

1.3 Визначення кандидатів та формування

управлінських та/або наглядових органів.

1.4 Підписання меморандумів щодо створення та

підтримки діяльності Агенції із зацікавленими

колами.

1.5 Офіційна реєстрація Агенції.

ФОРМУВАННЯ КОМАНДИ

Успіх реалізації даної форми ММС у великій мірі

залежав від якісної експертної підтримки на

початкових етапах функціонування Агенції.

Враховуючи те, що підбір висококваліфікованого

персоналу в даному регіоні є непростим завданням,

неабияку роль відгравала підготовка та

впровадження програми розвитку персоналу.


дій:

2.1 Розробка організаційної структури, штатного

розкладу Агенції.

2.2 Розробка та ухвалення критеріїв відбору

персоналу.

2.3 Підбір персоналу.

2.4 Розробка та ухвалення тренінгової програми

для персоналу.

2.5 Тренінги для персоналу.

11 22


ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА БЮДЖЕТ

Персонал Агенції та представники стейкхолдерів

мали підготувати план роботи Агенції на 2012 рік з

урахуванням раніше затверджених стратегій та

планів розвитку територій.

Спільна робота дозволила визначити напрями,

у яких Агенція зможе досягнути конкурентної

переваги над іншими територіями. Окрім того, було

підготовлено бюджет та визначено фінансову участь

для всіх учасників.


дій:

3.1 Формування робочої групи з планування.

3.2 Розробка та ухвалення операційного,

фандрейзингового та стратегічного планів.

3.3 Розробка та ухвалення бюджету, подання на

розгляд міських (та обласної) рад.

3.4 Підготовка проектів для фінансування в рамках

міжнародної технічної допомоги.

ПРЕЗЕНТАЦІЙНІ ТА МЕТОДИЧНІ

МАТЕРІАЛИ


дій:

4.1 Визначення та ухвалення необхідного пакета

презентаційних матеріалів.

4.2 Підготовка змістовної частини матеріалів.

4.3 Підготовка брендBбуку Агенції, виготовлення

промоматеріалів.

4.4 Визначення та підготовка фахівців публічної

презентації.

4.5 Документування практики впровадження

проекту та підготовка методичних

матеріалів.

33 44

Флаер Агенції регіонального розвитку Центрально-Луганського субрегіону


ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ АГЕНЦІЇ

Протягом 2012–2014 рр. Агенція регіонального розвитку ЦентральноBЛуганського субрегіону діяла в 4 напрямках:

ППііддггооттооввккаа

ттаа ппррооввееддеенннняя

ззаассііддаанньь

Агентством були проведені:

B Засідання Координаційної ради ЦентральноBЛуганського субрегіону (щоквартально);

B Засідання Правління Агентства ЦЛС;

B Засідання робочої групи з розробки маркетингової стратегії;

B Круглий стіл з питань розвитку кластера гірничоBметалургійного та машинобудівного комплексу.

ППррооееккттии іі

ззааяяввккии

Ініційовані АРР:

Розроблені і подані проектні заявки для участі:

B в конкурсі мінігрантів від управління по боротьбі зі злочинністю та наркоманією ООН (UNODC) “Молодь

проти наркотиків”;

B в конкурсі грантів від Американського посольського фонду збереження культурної спадщини “Збереження

художніх фондів Стахановського міського музею”;

B в конкурсі АМУ “Сприяння участі жінок у місцевому економічному розвитку” (Стаханов, січень 2013 р.);

B розроблено заявку в Швейцарське бюро співробітництва в Україні, яке представляє Швейцарське агентство

розвитку та співробітництва (ШАРС/SDC) на отримання малого гранту для розвитку коворкінгBцентру на базі

ДонДТУ;

B розроблено заявку на отримання гранту під проект “Створення притулку для бездомних собак”, а також

концепція створення даного притулку;

B розроблено концепцію проведення профорієнтаційної програми “Правильний вибір сьогодні – запорука

успішного завтра”;

B розроблено 2 бізнесBплани:

1. Виробництво шиферу полімерного полегшеного;

2. Розробка технології доочистки води, отриманої зі свердловин комунальних підприємств, з подальшою

реалізацією населенню міста.

Ініційовані містами:

B розроблено проект для участі в конкурсі Державного фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні

“Безпечне місто Стаханов”;

B підготовлено проект “Центру тимчасового перебування літніх людей / будинку престарілих”;

B підготовлено проект для участі в конкурсі Державного фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні

“Відеоспостереження – запорука безпеки міста”.

РРооззввииттоокк

ііннввеессттииццііййннооїї

ппррииввааббллииввооссттіі ЦЦЛЛСС

Для ЦЛС:

B створено БД земельних ділянок для інвестування;

B створено БД інвестиційної нерухомості;

B створено БД підприємств ЦЛС;

B створено Єдиний маркетинговий план субрегіону;

B досліджено кластер гірничоBметалургійного комплексу та машинобудування;

B супровід сайту ЦЛС;

B розроблено інформаційну брошуру для міста Стаханов;

B розроблено Дорожню карту інвестора для міста Стаханов;

B розроблено і підготовлено флаер для Алчевського міського ринку;

B зібрано і розміщено інформацію на сайті ЦентральноBЛуганського субрегіону.

Для АРР:

B розроблено промоBматеріали для Агенції;

B розроблено сайт для Агенції регіонального розвитку.

РРооззввииттоокк

ААРРРР

B участь Правління та персоналу Агентства в інформаційній поїздці, організованій проектом “Підвищення якостімуніципальних послуг”, з метою вивчення досвіду Македонії в сфері міжмуніципального співробітництва та

економічного розвитку регіонів;

B організовано тренінг “Підвищення ефективності продажів”, в якому взяли участь представники бізнесBструктур

Луганська та області;

B участь у всеукраїнському форумі “Від ідеї до успіху” у Чернігові;

B участь менеджерів проектів Агенції у тренінгах “Управління проектами” та “Управління конфліктами”;

B організовано тренінг “Написання проектних заявок” для студентів Стахановського педагогічного університету;

B участь менеджерів проектів Агенції в установчіх зборах “Україна – ЄС” у Києві;

B участь представників Агенції у першій конференції “European students for liberty”.

11

22

33

44


ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Міжмуніципальне співробітництво (ММС) як

нова (інноваційна) форма політики місцевого і

регіонального розвитку останнім часом набуває

все більшого поширення в європейських країнах,



(у тому числі й в Україні) сьогодні має справу з

проблемами, можливі варіанти вирішення яких

пропонує саме ММС. Воно має великий потенціал,

який може бути дуже корисним для забезпечення

сталого розвитку усіх без винятку (великих та

малих) громад.






інноваційною формою діяльності багатьох громад.

Воно є логічним рішенням для нейтралізації

наслідків нераціонального розподілу функцій та

ресурсів між різними півнями публічної влади,

недосконалої організації територіальної влади

тощо.

Міжмуніципальне співробітництво можна визначити

як відносини між двома або кількома органами

місцевого самоврядування (громадами базового

рівня місцевого самоврядування), які мають статус

юридичних осіб та мають певну політичну, юридичну

та фінансову автономію (відповідно до принципів

Європейської хартії місцевого самоврядування).


Слід також визначити наступні характеристики

ММС:

ММС – це дві або декілька громад (органів

місцевого самоврядування), які співпрацюють між

собою;

громадиBпартнери погоджуються спільно

працювати та надавати певні ресурси для отримання

обопільної користі, яка була б недосяжною у разі їх

самостійної (ізольованої) діяльності;

спільні зусилля можуть стосуватися однієї або

кількох галузей, які належать до визначеної

компетенції органів місцевого самоврядування;

ММС має свою ціну для кожної з громадB

партнерів, воно потребує відповідного ресурсного

забезпечення (фінансування, кадри, земля,

обладнання, будівлі тощо);

ММС є результатом осмисленого рішення, а не

лише механічним виконанням відповідних

нормативних актів. Угода про співпрацю є

добровільною, рішення про їх ухвалення не повинно

бути жодним чином нав’язано територіальним

громадам у примусовому порядку;

Нові вигоди від ММС для громадBпартнерів

можуть бути різними (зокрема, створення ресурсної

бази для надання послуг, які є недоступними для

малих за обсягом громад, заощадження витрат при

наданні послуг, підвищення якості послуг, краща

координація у плануванні стратегій місцевого

розвитку тощо);

ММС не є разовою дією, воно також не повинно

бути фрагментарним, але має бути розраховано на

певний період (у середньостроковій та

довгостроковій перспективі) із відповідними

критеріями та індикаторами оцінювання

ефективності.

Створення відповідного законодавчого поля

полегшує реалізацію ММС усім його (потенційним)

учасникам. У зв’язку з цим слід зазначити, що на

виконання схваленої розпорядженням Кабінету

Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333Bр

Концепції реформування місцевого самоврядування

та територіальної організації влади в Україні

прийнято низку важливих законодавчих актів з

питань децентралізації державної влади, одним з

яких є Закон України “Про співробітництво

територіальних громад”. Одночасно Міністерством

регіонального розвитку, будівництва та житловоB

комунального господарства України затверджено

низку важливих нормативноBправових актів,

зокрема наказ від 27.08.2014 р. № 233 “Про

затвердження Примірних форм договорів про

співробітництво територіальних громад”, наказ від

15.08.2014 р. № 225 “Про затвердження Порядку

формування та забезпечення функціонування

реєстру про співробітництво територіальних

громад” та ін.

Особливе значення ММС має для формування

майбутніх громад, яким надане конституційне право

об’єднувати на договірній основі свої зусилля і

фінансові ресурси для вирішення спільних проблем

розвитку. Такі об’єднання мають функціонувати за

принципом “пробного шлюбу”, переконуючись на

власному досвіді у доцільності в подальшому злиття

в єдину громаду в первісному або зміненому складі.

Таким чином, міжмуніципальне співробітництво

може стати дієвим інструментом для підготовки до

об’єднання територіальних громад та проведення

адміністративноBтериторіальної реформи в Україні.

Важливим завданням є ресурсне забезпечення ММС.

Як вже було зазначено, органи місцевого

самоврядування (місцеві громади) можуть

об’єднувати свої ресурси, якщо це допомагає їм

покращити ефективність своєї роботи. Вони можуть

обмінюватись набутим досвідом у наданні окремих

послуг. В окремих країнах навіть існують законодавчі

вимоги щодо надання певних послуг (напр.,

утилізація відходів, водопостачання, транспорт та

економічний розвиток) саме у форматі ММС.

У зв’язку з цим важливого значення набуває бюджетна

децентралізація, зокрема прийняті Верховною Радою

України у грудні 2014 року зміни до Бюджетного та

Податкового кодексів України, на основі яких

сформовано Державний бюджет на 2015 рік.

Нове бюджетне законодавство розширює права

місцевих органів влади та надає їм повну бюджетну


самостійність, а також розширює джерела

наповнення місцевих бюджетів. За даними

Мінрегіону України, завдяки запровадженню нової

моделі фінансового забезпечення місцеві бюджети

отримають додатковий ресурс до загального фонду

в сумі більше 22 млрд. грн., а загалом у 2015 році,

враховуючи сальдо міжбюджетних трансфертів, –

більше 40 млрд. грн. Так, на місця з державного

бюджету передано 100% плати за надання

адміністративних послуг, 100% державного мита,

10% податку на прибуток підприємств приватного

сектору економіки. Крім того, джерела наповнення

місцевих бюджетів розширено також завдяки

запровадженню акцизного податку з реалізації

роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пиво,

алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти)

за ставкою 5% вартості реалізованого товару. База

оподаткування розширюється через стягнення

податку на нерухомість відтепер і з комерційного

(нежитлового) майна та податку на автомобілі з

великим об’ємом двигуна. До місцевих бюджетів

зараховуватиметься 80% екологічного податку,

замість 35%. Крім того, громади одержуватимуть

базову дотацію для підвищення фіскальної

спроможності своїх бюджетів. Одним із

пріоритетних напрямів фінансування нового Фонду

регіонального розвитку, який був утворений Урядом

України на початку 2015 року, є саме проекти


Значні переваги отримають нові об’єднані громади,

бюджети яких прирівняються до бюджетів міст

обласного значення і районів, і, крім зазначених

податків, одержуватимуть ще й 60% ПДФО, а також

інші доходи.

За даними Державної фіскальної служби України,

надходження до місцевих бюджетів станом на

01.03.2015 склали 12.997,5 млн. грн. У січніB

лютому 2015 року до місцевих бюджетів надійшло

352,9 млн. грн. акцизного податку з реалізації

через роздрібну мережу підакцизних товарів,

а також 2.084,6 млн. грн. податку на майно,

у т.ч. транспортного податку – 3 млн. грн.,

податку на нерухоме майно – 20,9 млн. грн.

(+15,4 млн. грн. до відповідного періоду минулого

року), земельного податку – 2.060,7 млн. грн.

(+5,7 млн. грн.).

ММС має важливе значення для розвитку

партисипативної демократії, реалізації заходів

соціальної мобілізації, більш активного залучення

громадян до вирішення питань місцевого значення,

а також посилення взаємодії між владою та

громадою, підвищення контролю громади над

діяльністю органів влади та підвищення прозорості

їх діяльності. Слід пам’ятати, що громадянам не

потрібні нові (складні за своєю структурою)

адміністративні структури та інституції. Тому ММС

слід розглядати як один із кроків щодо зменшення

бюрократичних кордонів та наближення послуг, що

надаються органами публічної влади, до громадян із

урахуванням принципу субсидіарності.

Зрозуміло, що ідентифікація можливих тем для ММС

має починатись із активних консультацій із

громадянами, вивченню їх найбільш актуальних

проблем. Одночасно постійний громадський

контроль над реалізацією заходів ММС сприятиме

боротьбі із корупцією та можливими

зловживаннями з боку деяких посадових осіб.

Надання та поширення відповідної інформації серед

широких верств населення (у форматі доступних

онлайн даних, тематичних інформаційних порталів

та ін.) є дієвим та ефективним інструментом

сприяння розвитку ММС, адже багато політичних

суб’єктів на місцевому рівні та громадян ще й досі

недостатньо розуміють сутність міжмуніципального

співробітництва та ставляться до нього з певною

недовірою.

Важливим завданням є визначення можливих форм,

в яких може здійснюватись міжмуніципальне

співробітництво. У зв’язку з цим слід зазначити, що

діюче українське законодавство пропонує сьогодні

наступні форми здійснення ММС:

делегування одному із суб’єктів співробітництва

іншими суб’єктами співробітництва виконання

одного чи кількох завдань з передачею йому

відповідних ресурсів;

реалізація спільних проектів, що передбачає

координацію діяльності суб’єктів співробітництва та

акумулювання ними на визначений період ресурсів з

метою спільного здійснення відповідних заходів;


спільне фінансування (утримання) суб’єктами

співробітництва підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності – інфраструктурних

об’єктів;

утворення суб’єктами співробітництва спільних

комунальних підприємств, установ та організацій –


утворення суб’єктами співробітництва спільного

органу управління для спільного виконання

визначених законом повноважень.

Як вже зазначалось, розвиток ММС має сприяти

покращенню якості послуг, що надаються

громадянам органами місцевого самоврядування.

Згадане покращення якості послуг можна досягти

завдяки ефекту масштабу. Чим більша кількість

громадян користується певними послугами або чим

більш масштабними є ці послуги, тим нижчими є

витрати, пов’язані з їх наданням. Якщо певна послуга

надається для двох або більше муніципалітетів,

кількість користувачів зростає, завдяки чому

знижуються виробничі та інші витрати.

ММС може справляти позитивний вплив на

практику менеджменту у відповідних громадах

(органах місцевого самоврядування), тому що

кожний партнер намагається наслідувати успішний

практичний досвід інших учасників ММС. ММС

може сприяти розвитку нової політичної культури,

заснованої на співробітництві, що є, зокрема,

важливим для розвитку громадянського суспільства

та розбудови України як успішної демократичної

держави із потужною системою місцевого


Серед інших позитивних результатів ММС можна

виділити формування привабливого інвестиційного

клімату, посилення спроможності відповідних

громадBучасниць щодо співпраці з міжнародними

(донорськими) організаціями, інвесторами щодо

залучення необхідних ресурсів для ефективної

реалізації програм та проектів місцевого розвитку.

Важливим завданням є інституційне забезпечення

(підтримка) міжмуніципального співробітництва як

на центральному, так і на регіональному й місцевому

рівнях. Утворення та розбудова протягом 2015 року

офісів реформ має безперечно сприяти реалізації

реформи місцевого самоврядування в Україні. Разом

з тим, із урахуванням досвіду інших зарубіжних

країн (Німеччина, Франція, Бельгія та ін.), для

України на сьогодні є можливими три наступні

моделі інституційної підтримки розвитку

міжмуніципального співробітництва:

Утворення ресурсного центру підтримки

розвитку міжмуніципального співробітництва при

органі державної влади, зокрема при Міністерстві


комунального господарства України, яке є

центральним органом виконавчої влади,

уповноваженим на реалізацію реформи місцевого

самоврядування та розвиток співробітництва




(національних) асоціаціях органів місцевого


Утворення та розбудова діяльності згаданого

ресурсного центру як неурядової громадської

організації.

11

22

33


РОЗДІЛ 0055МАТЕРІАЛИ ВИЇЗНИХ

КОМІТЕТСЬКИХ СЛУХАНЬз питань впровадження Закону України

“Про співробітництво територіальних громад” (м. Полтава, 11-12 червня 2015 року)

МІЖМУНІЦИПАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

МАТЕРІАЛИ ВИЇЗНИХ КОМІТЕТСЬКИХ СЛУХАНЬ з питань впровадження Закону України “Про співробітництвотериторіальних громад” (м. Полтава, 11-12 червня 2015 року)

11–12 червня 2015 року у Полтавській обласній раді

було проведено виїзні комітетські слухання Комітету

Верховної Ради України з питань державного

будівництва, регіональної політики та місцевого

самоврядування щодо практики застосування Закону


громад”. Захід організовано спільно з Полтавською

обласною державною адміністрацією та

Полтавською обласною радою за сприяння проекту

“Реформа управління на сході України” німецької

федеральної компанії Deutsche Gesellschaft für

Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та

програми Агентства США з міжнародного розвитку

(USAID) “Рада: підзвітність, відповідальність,

демократичне парламентське представництво”.

У заході взяли участь народні депутати України,

представники профільних міністерств, експерти з

питань місцевого самоврядування та міжмуніципальB

ного співробітництва, представники міжнародних

і громадських організацій, органів місцевого

самоврядування та їх національних асоціацій.

121

05

У рамках проведення заходу представлено звіт

щодо реалізації Закону України “Про співробітництво

територіальних громад”, політичну записку з питань

розвитку міжмуніципального співробітництва, а

також кращі практики Конкурсу проектів співробітB

ництва територіальних громад Полтавської області,

що реалізуються при співфінансуванні Уряду

Німеччини в рамках проекту “Реформа управління

на сході України” (GIZ) в громадах Полтавської

області, а саме:

За результатами проведення цього заходу Комітетом

Верховної Ради України з питань державного

будівництва, регіональної політики та місцевого

самоврядування ухвалено відповідні рекомендації

щодо подальшого розвитку міжмуніципального


ПРОГРАМА КОМІТЕТСЬКИХ СЛУХАНЬ

З ПИТАНЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

“ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД”

Комітет Верховної Ради Україниз питань державного будівництва,

регіональної політики та місцевого самоврядування

спільно з

Полтавською обласною державною адіміністрацією

Полтавською обласною радою

11–12 червня 2015 року

вул. Жовтнева, 45, 4Bй поверх, каб. № 422

м. Полтава, Україна

за сприяння та підтримки


Придбання сміттєвоза та контейнерів для покращення матеріально-технічної

бази громад – спільний крок до чистого довкілля Пирятинського краю;

Сміттєва революція в громадах м. Червонозаводське, с. Токарі та с. Піски

як приклад вдалого співробітництва територіальних громад;

Красиве село. Облаштування місць збору твердих побутових відходів та

придбання контейнерів для сміття на території трьох сільських громад

Полтавського району;

Міжмуніципальне співробітництво: цілеспрямований соціальний захист

громадян. Реконструкція та дооснащення Решетилівського трудового архіву –

шлях до покращення обслуговування населення та енергозбереження;

Оновлення життя Семенівської місцевої пожежної охорони (на базі с. Оболонь

Полтавської області) – запорука безпечної життєдіяльності сільських громад.

11

22

33

44

55

ККрраащщііппррааккттииккии

11 червня 2015 року (четвер)


0088::0000 Виїзд із м. Києва

1122::3300 Приїзд до м. Полтава

1133::3300 BB 1144::0000 Реєстрація учасників

1144::0000 BB 1144::3300 ВВІІДДККРРИИТТТТЯЯ

ВЛАСЕНКО Сергій Володимирович, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань

державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування

ГОЛОВКО Валерій Анатолійович, голова Полтавської обласної державної адміністрації

ВОРОНА Петро Васильович, голова Полтавської обласної ради

ХЕМПЕЛЬ Ніколас, керівник Проекту Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH

“Реформа управління на сході України”

ПАРАСЮК Ігор Львович, координатор Програми USAID “Рада: підзвітність, відповідальність, демократичне

1144::3300 BB 1155::1155 ППРРЕЕЗЗЕЕННТТААЦЦІІЯЯ ЗЗВВІІТТУУ ЩЩООДДОО ВВППРРООВВААДДЖЖЕЕННННЯЯ ЗЗААККООННУУ УУККРРААЇЇННИИ

""ППРРОО ССППІІВВРРООББІІТТННИИЦЦТТВВОО ТТЕЕРРИИТТООРРІІААЛЛЬЬННИИХХ ГГРРООММААДД""

РЕКА Андрій Олександрович, народний депутат України, голова підкомітету з питань регіональної політики,

місцевих бюджетів та комунальної власності Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва,

регіональної політики та місцевого самоврядування, голова робочої групи з питань підготовки до проведення

комітетських слухань

ТОЛКОВАНОВ В'ячеслав Вікторович, директор Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування

Національної Академії державного управління та місцевого самоврядування при Президентові України

ДАМЕНЦОВА Людмила Петрівна, заступник директора Департаменту з питань місцевого самоврядування та

територіальної організації влади – начальник відділу з питань територіальної організації влади Міністерства

регіонального розвитку, будівництва та житловоBкомунального господарства України

Питання/ відповіді

1155::1155 BB 1155::3300 ММІІЖЖММУУННІІЦЦИИППААЛЛЬЬННЕЕ ССППІІВВРРООББІІТТННИИЦЦТТВВОО УУ ННООВВІІЙЙ ССТТРРААТТЕЕГГІІЇЇ РРЕЕГГІІООННААЛЛЬЬННООГГОО РРООЗЗВВИИТТККУУ

ППООЛЛТТААВВССЬЬККООЇЇ ООББЛЛААССТТІІ

ОРЛОВ Дмитро Вадимович, в.о. директора департаменту економічного розвитку Полтавської обласної державної

адміністрації

1155::3300 BB 1155::4455 Перерва на каву

1155::4455 BB 1166::0000 Брифінг для преси

1166::0000 BB 1166::4455 ППРРЕЕЗЗЕЕННТТААЦЦІІЯЯ ППРРООЕЕККТТІІВВ ССППІІВВРРООББІІТТННИИЦЦТТВВАА ТТЕЕРРИИТТООРРІІААЛЛЬЬННИИХХ ГГРРООММААДД:: ККРРААЩЩІІ ППРРААККТТИИККИИ

Проект “Придбання сміттєвоза та контейнерів для покращення матеріальноBтехнічної бази громад – спільний крок

до чистого довкілля Пирятинського краю” (м. Пирятин)

РЯБОКОНЬ Олексій Петрович, Пирятинський міський голова

Проект “Сміттєва революція в громадах м. Червонозаводське, с. Токарі та с. Піски, як приклад вдалого

співробітництва територіальних громад”

МАЩЕНКО Лариса Олександрівна, секретар Червонозаводської міської ради, керівник проекту

РАДЬКО Віктор Іванович, директор комунального підприємства “Комунсервіс”

Проект “Красиве село”. Облаштування місць збору твердих побутових відходів та придбання контейнерів для сміття

на території трьох сільських громад Полтавського району”

БУБЛИК Олександр Васильович, Ковалівський сільський голова, керівник проекту

Проект “Міжмуніципальне співробітництво: цілеспрямований соціальний захист громадян. Реконструкція та доB

оснащення Решетилівського трудового архіву – шлях до покращення обслуговування населення та енергозбереження”

КОШОВИЙ Петро Миколайович, голова Решетилівської районної ради

БЕЗМЄНОВА Зоя Володимирівна, директор комунальної установи “Решетилівський трудовий архів”

Проект “Оновлення життя Семенівської місцевої пожежної охорони (на базі с. Оболонь Полтавської області) –

запорука безпечної життєдіяльності сільських громад”

МОХУН Ольга Миколаївна, голова Семенівської районної ради

ФЕДЕНКО Світлана Борисівна, координатор районного ресурсного центру громад Семенівського району, головний

спеціаліст Семенівської районної ради, керівник проекту

Досвід Проекту “Реформа управління на сході України”, що виконується Deutsche Gesellschaft für InternationaleZusammenarbeit (GIZ) GmbH, щодо підтримки реалізації проектів міжмуніципального співробітництва

БОРОВА Ганна Олександрівна, експерт з питань міжмуніципального співробітництва

Питання/відповіді

1166::4455 BB 1177::3300 ЗЗААГГААЛЛЬЬННЕЕ ООББГГООВВООРРЕЕННННЯЯ

1177::3300 BB 1188::0000 ППІІДДВВЕЕДДЕЕННННЯЯ ППІІДДССУУММККІІВВ,, ЗЗААККРРИИТТТТЯЯ

ВЛАСЕНКО Сергій Володимирович, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань

державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування

ГОЛОВКО Валерій Анатолійович, голова Полтавської обласної державної адміністрації

ВОРОНА Петро Васильович, голова Полтавської обласної ради

ЖУРАВЕЛЬ Тарас Валентинович, заступник керівника Проекту GIZ “Реформа управління на сході України”

12 червня 2015 року (п’ятниця)


0088::0000 Виїзд із м. Полтава

0099::0000

0099::0000 BB 1100::0000

1100::0000

ППРРИИББУУТТТТЯЯ ДДОО СС.. ККООВВААЛЛІІВВККАА

Ознайомлення з проектом співробітництва територіальних громад “Красиве село”. Облаштування місць збору

твердих побутових відходів та придбання контейнерів для сміття на території трьох сільських громад Полтавського

району”

Відбуття з с. Ковалівка

1111::0000

1111::0000 BB 1122::0000

1122::0000

ППРРИИББУУТТТТЯЯ ДДОО СС.. ННООВВІІ ССААННЖЖААРРИИ

Ознайомлення з кращими практиками місцевого самоврядування с. Нові Санжари

Відбуття з с. Нові Санжари

1133::3300

1133::3300 BB 1144::3300

1144::3300

ППРРИИББУУТТТТЯЯ ДДОО СС.. РРЕЕШШЕЕТТИИЛЛІІВВККАА

Ознайомлення з проектом співробітництва територіальних громад “Міжмуніципальне співробітництво:

цілеспрямований соціальний захист громадян. Реконструкція та дооснащення Решетилівського трудового архіву –

шлях до покращення обслуговування населення та енергозбереження”

Відбуття з с. Решетилівка

1166::0000

1166::0000 BB 1177::0000

1177::0000

ППРРИИББУУТТТТЯЯ ДДОО ММ.. ППИИРРЯЯТТИИНН

Ознайомлення з проектом “Придбання сміттєвоза та контейнерів для покращення матеріальноBтехнічної бази

громад – спільний крок до чистого довкілля Пирятинського краю”

Відбуття з м. Пирятин

1199::0000 Прибуття до м. Києва

Протягом 2014B2015 років в Україні реалізується

цілеспрямована державна політика розвитку

місцевого самоврядування та здійснення реформи

децентралізації влади.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від

1 квітня 2014 року № 333 затверджено Концепцію

реформування місцевого самоврядування та

територіальної організації влади в Україні. З

урахуванням Концепції Урядом України підготовлено,

а Верховною Радою України прийнято Закон


громад” (далі – Закон), який визначає організаційноB

правові засади співробітництва територіальних

громад, принципи, форми, механізми такого співB

робітництва, його стимулювання та фінансування.

Водночас, Верховна Рада України здійснює

постійний моніторинг впровадження чинного

законодавства.

У зв’язку з цим, Комітет Верховної Ради України з

питань державного будівництва, регіональної

політики та місцевого самоврядування на своєму

засіданні 08 квітня 2015 року (протокол № 13)

ухвалив рішення про проведення виїзних комітетB

ських слухань у м. Полтава з питань впровадження

Закону України “Про співробітництво територіальних

громад” та підготовки рекомендацій з цього питання.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ІНІЦІЮВАННЯ ТА

РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИЦТВА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ

ГРОМАД

З метою забезпечення реалізації Закону

Міністерством регіонального розвитку, будівництва

та житловоBкомунального господарства України

(далі – Міністерство), як центральним органом

виконавчої влади, уповноваженим на формування та

реалізацію державної політики у сфері місцевого

самоврядування, затверджено низку важливих

нормативноBправових актів, зокрема наказ від

27.08.2014 р. № 233 “Про затвердження Примірних

форм договорів про співробітництво територіальних

громад”, наказ від 15.08.2014 р. № 225 “Про

затвердження Порядку формування та забезпечення

функціонування реєстру про співробітництво

територіальних громад” та ін. Одночасно

підготовлено відповідний коментар та методичні

рекомендації з питань реалізації Закону.

Разом з тим, слід звернути увагу на певні

недосконалості чинного законодавства щодо

ініціювання та розвитку співробітництва

територіальних громад. Так, стаття 5 Закону

визначає правові засади ініціювання

співробітництва територіальних громад. Одночасно

сільські, селищні та міські ради отримали нове

повноваження щодо надання чи ненадання згоди на

організацію такого співробітництва (частина 3

статті 5 загаданого Закону). Сутність цієї процедури

полягає у тому, що сільська, селищна та міська ради

після отримання письмової пропозиції про

ініціювання співробітництва від ініціатора

співробітництва зобов’язані вчинити низку

законодавчо передбачених дій, а саме:

доручити своєму виконавчому комітету з’ясувати

доцільність внесеної пропозиції в контексті її

відповідності інтересам та потребам територіальної

громади;

дати належний висновок.

Одночасно із прийняттям Закону Верховною Радою

України було доповнено частину першу статті 26

Закону України “Про місцеве самоврядування в

Україні” пунктом 33B1, відповідно до якого сільські,

селищні та міські ради отримали повноваження

“прийняття рішення щодо надання згоди на

організацію співробітництва територіальних громад,

суб’єктом якого є територіальна громада села,

селища, міста, у формах, визначених статтею 4

Закону, щодо схвалення проекту договору про

співробітництво та інших рішень, пов’язаних із

здійсненням відповідно до Закону співробітництва



ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК

щодо реалізації Закону України “Про співробітництво територіальних громад”

Водночас законодавець залишив неврегульованою

ситуацію, коли треба робити попередній висновок

стосовно відповідності інтересам та потребам

територіальної громади пропозиції щодо

ініціювання співробітництва, а виконавчий орган як

такий відсутній. Тому у разі, якщо радою не було

утворено виконавчий комітет, підготовку

попереднього висновку рекомендується доручати

депутатам відповідної ради, які мають співпрацювати

з експертами та фахівцями відповідного рівня та

кваліфікації.

Разом з тим, чинне законодавство не визначає

строк, упродовж якого має бути підготовлений

висновок за результатами вивчення пропозицій

щодо ініціювання співробітництва. Законодавцем

також не визначено в який строк після отримання

відповідного висновку сільська, селищна, міська рада

повинна прийняти рішення про надання згоди на

організацію співробітництва чи відмову в наданні

такої згоди. У зв’язку з цим пропонується викласти

частину 3 статті 5 Закону у наступній редакції:

Рішення про надання згоди на організацію

співробітництва приймається сільською,

селищною та міською радою на підставі попередніх

висновків стосовно відповідності інтересам та

потребам територіальної громади пропозиції щодо

ініціювання співробітництва, які готуються

виконавчим органом сільської, селищної та міської

ради або за її дорученням декількома депутатами

відповідної ради у співпраці з експертами, що мають

належний рівень кваліфікації. Строк, упродовж якого

має бути підготовлений висновок за результатами

вивчення пропозицій щодо ініціювання співB

робітництва, не повинен перевищувати 30

календарних днів. Протягом 15 календарних днів з

моменту отримання відповідного висновку сільська,

селищна, міська рада повинна прийняти рішення

про надання згоди на організацію співробітництва

чи відмову в наданні такої згоди.

Слід також зазначити, що стаття 6 Закону визначає

процедуру та терміни проведення переговорів про

організацію співробітництва територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону сільський,

селищний, міський голова за рішенням сільської,

селищної, міської ради забезпечує протягом 60 днів

з дати надходження пропозиції про початок

переговорів з питань організації співробітництва її

вивчення, оцінку виконавчими органами сільської,

селищної, міської ради щодо відповідності потребам

територіальної громади, а також проведення

громадського обговорення такої пропозиції, після

чого вона подається на розгляд відповідної ради для

прийняття рішення про надання згоди на

організацію співробітництва чи відмову та

делегування представника (представників) до комісії.

На думку експертів та практиків, встановлений

законодавцем термін 60 днів є досить великим.

Враховуючи необхідність оптимізації процесу

ведення переговорів та оперативного вирішення

питання щодо організації співробітництва

територіальних громад, є доцільним скоротити

цей термін до 30 календарних днів шляхом

внесення відповідних змін до п. 2 статті 6

згаданого Закону.

ФОРМИ СПІВРОБІТНИЦТВА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Частина 1 статті 4 Закону визначає п’ять форм, в

рамках яких може розвиватись таке співробітництво,

а саме:





реалізації спільних проектів, що передбачає




спільного фінансування (утримання)

суб'єктами співробітництва підприємств, установ та

організацій комунальної форми власності –

інфраструктурних об’єктів;


11

22

33

утворення суб’єктами співробітництва

спільних комунальних підприємств, установ та

організацій – спільних інфраструктурних

об’єктів;

утворення суб’єктами співробітництва

спільного органу управління для спільного

виконання визначених законом повноважень.

Як вже зазначалося, з метою забезпечення реалізації

Закону наказом Міністерства від 27.08.2014 р. № 233

затверджено примірні форми договорів про співB

робітництво територіальних громад з урахуванням

п’яти основних форм співробітництва


Як свідчить проведений аналіз співробітництва, що

було започатковано територіальними громадами в

період після ухвалення Закону (із урахуванням

інформації Міністерства щодо реєстру про

співробітництво територіальних громад), найбільш

поширеною формою співробітництва є реалізація

спільних проектів та спільне фінансування

(утримання) суб’єктами співробітництва

підприємств, установ та організацій комунальної

форми власності – інфраструктурних об’єктів.

Найбільш активно щодо розвитку співробітництва

територіальних громад протягом другого півріччя

2014 – першого півріччя 2015 років працювали

органи місцевого самоврядування Вінницької,

ІваноBФранківської, Полтавської, Хмельницької та

Чернігівської областей.

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Стаття 16 Закону визначає, що фінансування

співробітництва територіальних громад

здійснюється за рахунок таких коштів:

місцевих бюджетів суб’єктів співробітництва;

самооподаткування;

інших незаборонених законодавством джерел,

зокрема державного бюджету, міжнародної

технічної та фінансової допомоги, кредитних

ресурсів тощо.

Пріоритетними напрямами у стимулюванні

співробітництва територіальних громад і розвитку

місцевого самоврядування є бюджетна

децентралізація, зокрема прийняті Верховною

Радою України у грудні 2014 року зміни до

Бюджетного та Податкового кодексів України, на

основі яких сформовано Державний бюджет на 2015

рік. Нове бюджетне законодавство розширює права

місцевих органів влади, надає їм повну бюджетну


наповнення місцевих бюджетів.

За інформацію Міністерства, завдяки запровадженню

нової моделі фінансового забезпечення місцеві

бюджети отримають додатковий ресурс до

загального фонду в сумі більше 22 млрд. грн.,

а загалом, враховуючи сальдо міжбюджетних

трансфертів, – більше 40 млрд. грн. в цьому році.

Так, на місця з державного бюджету передано 100%

плати за надання адміністративних послуг, 100%

державного мита, 10% податку на прибуток

підприємств приватного сектору економіки.

Крім того, джерела наповнення місцевих бюджетів

розширено завдяки запровадженню акцизного

податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних

товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби,

нафтопродукти) за ставкою 5% вартості реалізованого

товару. База оподаткування розширюється через

стягнення податку на нерухомість відтепер і з

комерційного (нежитлового) майна та податку на

автомобілі з великим об’ємом двигуна. До місцевих

бюджетів зараховуватиметься 80% екологічного

податку замість 35%. Крім того, громади

одержуватимуть базову дотацію для підвищення

фіскальної спроможності їхніх бюджетів.

Важливим надбанням змін до бюджетного

законодавства є також те, що кошти Державного

фонду регіонального розвитку будуть спрямовуватися

на виконання інвестиційних програм і проектів

регіонального розвитку, у тому числі проектів



44

55

Разом з тим, як свідчить практичний досвід теритоB

ріальних громад, що вже здійснюють співробітництво,

важливим джерелом ресурсного забезпечення

проектів міжмуніципального співробітництва є

кошти міжнародних організацій (Рада Європи,

проект “Реформа управління на сході України”, що

виконується GIZ, ПРООН, швейцарськоBукраїнський

проект розвитку місцевого самоврядування в Україні

DESPRO та ін.). Все це, а також складність економічної

ситуації в державі обумовлюють необхідність

подальшого розвитку співробітництва з

міжнародними фінансовими та донорськими

організаціями на основі формування більш чітких

пріоритетів для залучення додаткових коштів щодо

реалізації проектів співробітництва територіальних

громад.

КОНСУЛЬТАЦІЇ З ГРОМАДСЬКІСТЮ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НАЛЕЖНОГО РІВНЯ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ВЛАДОЮ ТА

ГРОМАДЯНАМИ В ПРОЦЕСІ СПІВРОБІТНИЦТВА

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Консультації з громадськістю є необхідним

елементом співробітництва територіальних громад.

Так, стаття 8 Закону визначає порядок проведення

громадського обговорення та схвалення проекту

договору про співробітництво. Громадське

обговорення є не тільки найбільш поширеною

формою з’ясування громадської думки членів

відповідної територіальної громади щодо тих чи

інших аспектів міжмуніципального співробітництва,

дієвим інструментом ознайомлення громадян з

планами такого співробітництва, але й можливістю

для членів територіальної громади висловити свої

зауваження та пропозиції до проекту такого

договору. Враховуючи вищевикладене, є

надзвичайно важливим провести такі громадські

слухання та громадські обговорення із чітким

дотриманням встановлених порядку та процедури.

У зв’язку з цим пропонується доповнити частину 1

статті 8 Закону абзацом 3 такого змісту:

Положення про порядок проведення

громадських обговорень та громадських

слухань щодо співробітництва територіальних

громад затверджується сільською, селищною,

міською радою.

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ

СПІВРОБІТНИЦТВА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Подальший розвиток співробітництва

територіальних громад потребує його належного

інституційного забезпечення на усіх рівнях –

центральному, регіональному та місцевому.

У Міністерстві утворено Департамент з питань


організації влади, який, зокрема, опікується

питаннями співробітництва територіальних громад.

На виконання положень Закону Міністерством

затверджено порядок формування та

функціонування реєстру договорів про


У рамках реалізації реформи децентралізації влади

також утворено регіональні офіси реформ. Разом з

тим, у своїй діяльності вони більше орієнтовані на

сприяння процесам об’єднання територіальних

громад та реалізації адміністративноBтериторіальної

реформи.

У зв’язку з цим та з метою належного інституційного

забезпечення співробітництва територіальних

громад є доцільним розглянути можливість

утворення окремих ресурсних центрів (“Центрів

компетенцій”) з питань міжмуніципального

співробітництва. Функціонування таких центрів

може здійснюватись в різних організаційноB

правових формах – державне чи муніципальне

підприємство, громадське об’єднання, структурний

підрозділ (або окрема установа) при всеукраїнських

асоціаціях органів місцевого самоврядування.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ


Важливим напрямом розвитку співробітництва

територіальних громад є інформаційне

забезпечення цього процесу.

Так, позитивним є той факт, що на сайті

Міністерства утворено підрозділ (рубрику)

“Співробітництво територіальних громад”, який,

зокрема, містить основні нормативноBправові акти з

питань міжмуніципального співробітництва, а також


електронну базу даних про зареєстровані в

установленому порядку договори про


Одночасно є доцільним розглянути можливість

утворення та забезпечення діяльності більш

потужного (національного) інформаційноB

аналітичного ресурсу з питань міжмуніципального


ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ, ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У

СФЕРІ ПРОЕКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ, РОЗВИТКУ


Враховуючи той факт, що міжмуніципальне

співробітництво є досить новим явищем для

України, необхідним напрямом роботи є організація

навчання, підготовка фахівців належного рівня та

кваліфікації. У зв’язку з цим слід відмітити той факт,

що протягом останнього часу за сприяння німецької

федеральної компанії Deutsche Gesellschaft für

Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Ради

Європи Національною академією державного

управління при Президентові України та Академією

муніципального співробітництва підготовлено

навчальний модуль та навчальну програму з питань

розвитку міжмуніципального співробітництва, які

можуть стати основою для підготовки фахівців у цій

галузі.

Одночасно необхідно забезпечити поширення та

впровадження цих навчальних програм в усіх

закладах, що входять до національної системи

підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців та посадових осіб



ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

1. Міжмуніципальне співробітництво в контексті реалізації

державної політики розвитку місцевого самоврядування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132

2. Впровадження нового законодавства про співробітництво територіальних громад . . . . . . . . . . . . . . . . 132

3. Форми співробітництва територіальних громад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134

4. Фінансове забезпечення розвитку територіальних громад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135

5. Стислий огляд діяльності міжнародних організацій,

що здійснюють підтримку розвитку ММС в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136

6. Консультації з громадськістю, забезпечення належного рівня взаємодії між

владою та громадянами в процесі розвитку співробітництва територіальних громад . . . . . . . . . . . . . . . 139

7. Інституційне забезпечення розвитку співробітництва територіальних громад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140

8. Інформаційне забезпечення розвитку співробітництва територіальних громад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140

9. Організація навчання, підготовка фахівців у сфері проектного менеджменту,

розвитку співробітництва територіальних громад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140

10. Огляд кращих міжнародних та вітчизняних практик розвитку

міжмуніципального співробітництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

Основні висновки та рекомендації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145


ДОПОВІДЬ

щодо розвитку співробітництва територіальних громад (міжмуніципального співробітництва) в Україні

підготовлена

Проектом

“Реформа управління на сході України”, що виконується

Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH

у співпраці з

Комітетом Верховної Ради України питань державного будівництва,


Інститутом проблем державного управління та місцевого самоврядування

Національної академії державного управління при Президентові України

Програмою USAID

“Рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”

2015 р.

ВСТУП

Міжмуніципальне співробітництво (ММС) як нова

(інноваційна) форма політики місцевого і

регіонального розвитку останнім часом набуває все

більшого поширення в європейських країнах,



(у тому числі й в Україні) сьогодні має справу з

проблемами, можливі варіанти вирішення яких

пропонує саме ММС. Воно має великий потенціал,

який може бути дуже корисним для забезпечення

сталого розвитку усіх без винятку (великих та

малих) громад.






інноваційною формою діяльності багатьох громад.

Воно є логічним рішенням для нейтралізації


ресурсів між різними півнями публічної влади,

недосконалої організації територіальної влади тощо.

Міжмуніципальне співробітництво можна визначити

як відносини між двома або кількома органами

місцевого самоврядування (громадами базового

рівня місцевого самоврядування), які мають статус

юридичних осіб та мають певну політичну,

юридичну та фінансову автономію (відповідно до

принципів Європейської хартії місцевого

самоврядування). Слід також визначити наступні

характеристики ММС:

ММС – це дві або декілька громад (органів місцеB

вого самоврядування), які співпрацюють між собою;

громадиBпартнери погоджуються спільно

працювати та надавати певні ресурси для отримання

обопільної користі, яка була б недосяжною у разі їх

самостійної (ізольованої) діяльності;

спільні зусилля можуть стосуватися однієї або

кількох галузей, які належать до визначеної

компетенції органів місцевого самоврядування;

ММС має свою ціну для кожної з громадB

партнерів, воно потребує відповідного ресурсного

забезпечення (фінансування, кадри, земля,

обладнання, будівлі тощо);

ММС є результатом осмисленого рішення, а не

лише механічним виконанням відповідних

нормативних актів. Угода про співпрацю є

добровільною, рішення про їх ухвалення не повинно

бути жодним чином нав’язано територіальним

громадам у примусовому порядку;

Нові вигоди від ММС для громадBпартнерів

можуть бути різними (зокрема, створення ресурсної

бази для надання послуг, які є недоступними для

малих за обсягом громад, заощадження витрат при

наданні послуг, підвищення якості послуг, краща

координація у плануванні стратегій місцевого

розвитку тощо);

ММС не є разовою дією, воно також не повинно

бути фрагментарним, але має бути розраховано на

певний період (у середньостроковій та

довгостроковій перспективі) із відповідними

критеріями та індикаторами оцінювання

ефективності.

Розвиток ММС має сприяти покращенню якості

послуг, що надаються громадянам органами

місцевого самоврядування. Згадане покращення

якості послуг можна досягти завдяки ефекту

масштабу. Чим більша кількість громадян

користується певними послугами або чим більш

масштабними є ці послуги, тим нижчими є витрати,

пов’язані з їх наданням. Якщо певна послуга

надається для двох або більше муніципалітетів,

кількість користувачів зростає, завдяки чому

знижуються виробничі та інші витрати.

Серед інших позитивних результатів ММС можна

виділити формування привабливого інвестиційного

клімату, посилення спроможності відповідних

громадBучасниць щодо співпраці з міжнародними

(донорськими) організаціями, інвесторами щодо

залучення необхідних ресурсів для ефективної

реалізації програм та проектів місцевого

розвитку.


Проте ММС має особливе значення для формування

майбутніх громад, яким надане конституційне право

об’єднувати на договірній основі свої зусилля і

фінансові ресурси для вирішення спільних проблем

розвитку. Такі об’єднання мають функціонувати за

принципом “пробного шлюбу”, переконуючись на

власному досвіді у доцільності в подальшому

злиття в єдину громаду в первісному або зміненому

складі.

1. Міжмуніципальне співробітництво в контексті

реалізації державної політики розвитку місцевого

самоврядування

У 2014 році Урядом України розпочато реалізацію

широкомасштабної реформи місцевого самоB

врядування, яка, зокрема, передбачає передачу

більших повноважень від центральної влади органам

місцевого самоврядування, розширення їх ресурсної

бази тощо.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від



територіальної організації влади в Україні, основною

метою якої є визначення напрямів, механізмів і

строків формування ефективного місцевого

самоврядування та територіальної організації влади

для створення і підтримки повноцінного життєвого

середовища для громадян, надання високоякісних та

доступних публічних послуг, становлення інститутів

прямого народовладдя, задоволення інтересів

громадян в усіх сферах життєдіяльності на

відповідній території, узгодження інтересів держави

та територіальних громад.

З урахуванням згаданої Концепції Урядом України

підготовлено, а Верховною України схвалено

17 червня 2014 року Закон України “Про

співробітництво територіальних громад”.

Окрім того, Верховною Радою України протягом

2014–2015 років прийнято також низку інших

законодавчих актів з питань реалізації реформи

децентралізації, зокрема закони України


“Про засади державної регіональної політики”,

“Про добровільне об’єднання територіальних

громад”, “Про внесення змін до Бюджетного кодексу

України щодо реформи міжбюджетних відносин”

тощо.

Разом із тим, Урядом України протягом останнього

часу наголос робиться саме на питаннях

(добровільного) об’єднання територіальних громад,

в той час як питання міжмуніципального

співробітництва залишаються на другому плані.

Вони досі не отримали пріоритетного значення в

реалізації державної політики розвитку місцевого

самоврядування. У зв’язку з цим, відповідно до

інформації Міністерства регіонального розвитку,

будівництва та житловоBкомунального господарства

України (лист Мінрегіону № 7/13B5451 від 14 травня

2015 року), станом на травень 2015 року до реєстру

договорів про співробітництво територіальних

громад внесено лише 17 таких договорів. Географія

проектів ММС в Україні на сьогодні обмежується

лише 5 областями – ІваноBФранківською,

Полтавською, Хмельницькою, Чернігівською та

Вінницькою.

Одночасно ММС не можна розглядати як

одноразову дію. ММС є універсальним інструментом

для забезпечення процесу муніципальної

консолідації: воно може використано як для

підготовки до реалізації адміністративноB

територіальної реформи, так і як інструмент

забезпечення сталого місцевого самоврядування

(навіть після завершення процесів об’єднання

територіальних громад). Все це обумовлює

необхідність внесення відповідних змін до

пріоритетів державної політики щодо підтримки

та розвитку ММС.

2. Впровадження нового законодавства про

співробітництво територіальних громад

Верховною Радою України схвалено 17 червня 2014

року Закон України “Про співробітництво

територіальних громад”, який визначає

організаційні, фінансові, бюджетні та інші форми

відносин між територіальними громадами з метою

їх добровільного об’єднання, встановлює форми

державної підтримки такого об’єднання, гарантує

незмінність статусу населених пунктів сільської

чи міської місцевості тощо.


З метою забезпечення реалізації Закону України

“Про співробітництво територіальних громад” від

17 червня 2014 року, Урядом України та профільним


та житловоBкомунального господарства України як


уповноваженим на реалізацію державної політики у

сфері місцевого самоврядування, затверджено низку

важливих нормативноBправових актів, зокрема

накази Мінрегіону від 27.08.2014 р. № 233 “Про

затвердження Примірних форм договорів про

співробітництво територіальних громад” та від

15.08.2014 р. № 225 “Про затвердження Порядку

формування та забезпечення функціонування

реєстру про співробітництво територіальних

громад” та ін. Одночасно підготовлено відповідний

коментар та методичні рекомендації з питань

реалізації Закону України “Про співробітництво


Здійснюючи моніторинг впровадження чинного

законодавства, Комітетом Верховної Ради України з

питань державного будівництва, регіональної

політики та місцевого самоврядування ухвалено

рішення (протокол № 13 від 08 квітня 2015 року)

про проведення у червні 2015 року у м. Полтаві

виїзних комітетських слухань з питань реалізації

Закону України “Про співробітництво

територіальних громад”. Профільним комітетом

Верховної Ради України на основі всебічного

вивчення питання розвитку ММС в Україні та інших

країнах підготовлено експертний звіт з питань

реалізації чинного законодавства про

співробітництво територіальних громад та

відповідні рекомендації з цього питання.

Так, ідентифіковано певні недосконалості чинного

законодавства щодо ініціювання та розвитку

співробітництва територіальних громад. Зокрема,

стаття 5 Закону України “Про співробітництво

територіальних громад” від 17 червня 2015 року

визначає правові засади ініціювання співробітництва

територіальних громад. Одночасно сільські, селищні

та міські ради отримали нове повноваження щодо

надання чи ненадання згоди на організацію такого

співробітництва (частина 3 статті 5 згаданого

Закону). Сутність цієї процедури полягає у тому, що

сільська, селищна та міська ради після отримання

письмової пропозиції про ініціювання

співробітництва від ініціатора співробітництв

зобов’язана вчинити низку законодавчо

передбачених дій, а саме:

доручити своєму виконавчому комітету з’ясувати

доцільність внесеної пропозиції в контексті її

відповідності інтересам та потребам територіальної

громади;

дати належний висновок.

Одночасно із прийняттям Закону України “Про

співробітництво територіальних громад” Верховною

Радою України було доповнено частину першу статті

26 Закону України “Про місцеве самоврядування в

Україні” пунктом 33B1, відповідно до якого сільські,

селищні та міські ради отримали повноваження

“прийняття рішення щодо надання згоди на

організацію співробітництва територіальних громад,

суб’єктом якого є територіальна громада села,

селища, міста, у формах, визначених статтею 4


територіальних громад” щодо схвалення проекту

договору про співробітництво та інших рішень,

пов’язаних із здійсненням відповідно до зазначеного

Закону співробітництва територіальних громад.

Водночас законодавець залишив неврегульованою

ситуацію, коли треба робити попередній висновок

стосовно відповідності інтересам та потребам

територіальної громади пропозиції щодо

ініціювання співробітництва, а виконавчий орган як

такий відсутній. Тому у разі, якщо радою не було

утворено виконавчий комітет, підготовку

попереднього висновку рекомендується доручати

депутатам відповідної ради, які мають співпрацювати

з експертами та фахівцями відповідного рівня та

кваліфікації.

Разом з тим, чинне законодавство не визначає

строк, упродовж якого має бути підготовлений

висновок за результатами вивчення пропозицій

щодо ініціювання співробітництва. Законодавцем

також не визначено строк, коли сільська, селищна,

міська рада повинна прийняти рішення про надання

згоди на організацію співробітництва чи відмову в

наданні такої згоди з моменту отримання


відповідного висновку. У зв’язку з цим пропонується

викласти частину 3 статті 5 Закону України


у наступній редакції:

Рішення про надання згоди на організацію

співробітництва приймається сільською,

селищною та міською радою на підставі попередніх

висновків стосовно відповідності інтересам та

потребам територіальної громади пропозиції щодо

ініціювання співробітництва, які готуються

виконавчим органом сільської, селищної та міської

ради або за її дорученням декількома депутатами

відповідної ради у співпраці з експертами, що мають

належний рівень кваліфікації. Строк, упродовж якого

має бути підготовлений висновок за результатами

вивчення пропозицій щодо ініціювання

співробітництва, не повинен перевищувати 30календарних днів. Протягом 15 календарних днів з

моменту отримання відповідного висновку сільська,

селищна, міська рада повинна прийняти рішення

про надання згоди на організацію співробітництва

чи відмову в наданні такої згоди.

Слід також зазначити, що стаття 6 Закону України

“Про співробітництво територіальних громад” від

17 червня 2015 року визначає процедуру та терміни

проведення переговорів про організацію

співробітництва територіальних громад. Відповідно

до частини 2 статті 6 Закону, сільський, селищний,

міський голова за рішенням сільської, селищної,

міської ради забезпечує протягом 60 днів з дати

надходження пропозицій про початок переговорів з

питань організації співробітництва її вивчення,

оцінку виконавчими органами сільської, селищної,

міської ради щодо відповідності потребам

територіальної громади, а також проведення

громадського обговорення такої пропозиції, після

чого вона подається на розгляд відповідної ради для

прийняття рішення про надання згоди на

організацію співробітництва чи відмову та

делегування представника (представників) до комісії.

На думку експертів та практиків, встановлений

законодавцем термін 60 днів є досить великим.

Враховуючи необхідність оптимізації процесу

ведення переговорів та оперативного вирішення

питання щодо організації співробітництва

територіальних громад, є доцільним скоротити цей

термін до 30 календарних днів шляхом внесення

відповідних змін до п. 2 статті 6 згаданого Закону.

Усі ці недосконалості чинного законодавства можуть

бути вирішені шляхом підготовки та ухвалення

проекту Закону України “Про внесення змін до


територіальних громад””.

3. Форми співробітництва територіальних громад

Частина 1 статті 4 Закону України “Про співробітB

ництво територіальних громад” визначає п’ять

форм, в рамках яких може розвиватись таке

співробітництво, а саме:





реалізації спільних проектів, що передбачає




спільного фінансування (утримання) суб’єктами

співробітництва підприємств, установ та організацій

комунальної форми власності – інфраструктурних

об'єктів;

утворення суб’єктами співробітництва спільних

комунальних підприємств, установ та організацій –


утворення суб’єктами співробітництва спільного

органу управління для спільного виконання

визначених законом повноважень.

З метою забезпечення реалізації Закону України


наказом Міністерства регіонального розвитку,


України від 27.08.2014 р. № 233 затверджено

примірні форми договорів про співробітництво

територіальних громад (із урахуванням п’яти

основних форм співробітництва територіальних

громад).


Як свідчить проведений аналіз співробітництва, що

було започатковано територіальними громадами

в період після ухвалення Закону України


(із урахуванням інформації Міністерства


комунального господарства України), найбільш

поширеними формами співробітництва є реалізація

спільних проектів та спільне фінансування

(утримання) суб’єктами співробітництва

підприємств, установ та організацій комунальної

форми власності B інфраструктурних об'єктів.

Одночасно потребує належної уваги питання

розвитку інших форм співробітництва

територіальних громад, зокрема утворення

суб’єктами співробітництва спільного органу

управління для спільного виконання визначених

законом повноважень.

4. Фінансове забезпечення розвитку

територіальних громад

Важливим завданням є фінансове забезпечення

розвитку ММС. Як вже було зазначено, органи

місцевого самоврядування (місцеві громади) можуть

об’єднувати свої ресурси, якщо це допомагає їм

покращити ефективність своєї роботи. Вони можуть

обмінюватись набутим досвідом у наданні окремих

послуг. В окремих країнах навіть існують

законодавчі вимоги щодо надання певних послуг

(напр., утилізація відходів, водопостачання, транспорт

та економічний розвиток) саме у форматі ММС.

У зв’язку з цим важливого значення набуває

бюджетна децентралізація, зокрема прийняті

Верховною Радою України у грудні 2014 року зміни

до Бюджетного та Податкового кодексів України,

на основі яких сформовано Державний бюджет на

2015 рік.

Нове бюджетне законодавство розширює права

місцевих органів влади та надає їм повну бюджетну


наповнення місцевих бюджетів. За даними

Мінрегіону України, завдяки запровадженню нової

моделі фінансового забезпечення місцеві бюджети

отримають додатковий ресурс до загального фонду

в сумі більше 22 млрд. грн., а загалом у 2015 році,

враховуючи сальдо міжбюджетних трансфертів, –

більше 40 млрд. грн. Так, на місця з державного

бюджету передано 100% плати за надання

адміністративних послуг, 100% державного мита,

10% податку на прибуток підприємств приватного

сектору економіки.

Крім того, джерела наповнення місцевих бюджетів

розширено також завдяки запровадженню

акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі

підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої,

тютюнові вироби, нафтопродукти) за ставкою 5%

вартості реалізованого товару. База оподаткування

розширюється через стягнення податку на

нерухомість відтепер і з комерційного

(нежитлового) майна та податку на автомобілі з

великим об’ємом двигуна. До місцевих бюджетів

зараховуватиметься 80% екологічного податку,

замість 35%. Громади одержуватимуть також базову

дотацію для підвищення фіскальної спроможності

своїх бюджетів.

Значні переваги отримають нові об’єднані громади,

бюджети яких прирівняються до бюджетів міст

обласного значення і районів, і, крім зазначених

податків, одержуватимуть ще й 60% ПДФО, а також

інші доходи.

За даними Державної фіскальної служби України,

надходження до місцевих бюджетів станом на

01 березня 2015 склали 12.997,5 млн. грн.

У січніBлютому 2015 року до місцевих бюджетів

надійшло 352,9 млн. грн. акцизного податку з

реалізації через роздрібну мережу підакцизних

товарів, а також 2.084,6 млн. грн. податку на

майно, у т.ч. транспортного податку – 3 млн. грн.,

податку на нерухоме майно – 20,9 млн. грн.

(+15,4 млн. грн. до відповідного періоду минулого

року), земельного податку – 2.060,7 млн. грн.

(+5,7 млн. грн.).

У статті 16 Закону України “Про співробітництво

територіальних громад” визначено, що фінансування

такого співробітництва здійснюється за рахунок

таких коштів:


місцевих бюджетів суб’єктів співробітництва;

самооподаткування;

інших незаборонених законодавством джерел,

зокрема, державного бюджету, міжнародної

технічної та фінансової допомоги, кредитних

ресурсів тощо.

Важливим надбанням змін до бюджетного

законодавства є також те, що кошти Державного

фонду регіонального розвитку будуть

спрямовуватися на виконання інвестиційних

програм і проектів регіонального розвитку, у тому

числі проектів співробітництва територіальних

громад.

Разом з тим, як свідчить практичний досвід громад,

що вже здійснюють співробітництво, важливим

джерелом ресурсного забезпечення проектів

міжмуніципального співробітництва є кошти

міжнародних організацій, розвиток

співробітництва з якими потребує нових

(інноваційних) підходів.

5. Стислий огляд діяльності міжнародних

організацій, що здійснюють підтримку розвитку

ММС в Україні

Однією із провідних міжнародних донорських

організацій, що здійснює активну підтримку

розвитку міжмуніципального співробітництва в

Україні є німецька компанія Deutsche Gesellschaftfür Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

GIZ – це німецька федеральна установа, яка пропонує

конструктивні, ефективні та сталі рішення для

політичних, економічних і соціальних процесів

трансформації. GIZ активно працює в усій

Німеччині та більш ніж 130 країнах світу, зокрема

й в Україні.

Більша частина діяльності GIZ в Україні

здійснюється на замовлення Федерального

міністерства економічного співробітництва і

розвитку Німеччини (BMZ). GIZ також працює від

імені інших міністерств ФРН, у тому числі

Федерального міністерства довкілля,

природозбереження та ядерної безпеки,

Федерального міністерства економіки та технологій,

Федерального міністерства фінансів та

Федерального міністерства внутрішніх справ.

Крім того, GIZ також працює від імені ЄС та країнB

членів.

Сьогодні GIZ працює у 16 регіонах України, маючи

у своєму складі близько 90 національних та

міжнародних експертів. Правові засади діяльності

GIZ в Україні визначаються умовами рамкової угоди,

укладеної між Урядами України та Німеччини у 1996

році. Представники обох урядів регулярно

зустрічаються для визначення пріоритетних сфер

співробітництва та заходів співпраці задля

взаємного розвитку.

Проект “Реформа управління на сході України”, що

виконується GIZ, має високі результати з питань

розвитку міжмуніципального співробітництва,

підвищення якості адміністративних послуг,

реалізації навчальних заходів. Проект також

допомагає підвищити рівень компетенції

регіональних та національних інституцій задля

підтримки зусиль громад з удосконалення їх послуг

та залучення до політичного діалогу з питань

децентралізації досвіду та нових знань, отриманих у

ході роботи на місцевому рівні.

У рамках своєї діяльності у Полтавській області

Проектом спільно з Міністерством регіонального

розвитку, будівництва та житловоBкомунального

господарства України, Полтавською обласною

радою та Полтавською обласною державною

адміністрацією було здійснено у 2014 році відбір

проектів співробітництва територіальних громад

для отримання співфінансування від GIZ.

Найвищі показники отримали наступні проекти:

Сміттєва революція в громадах м. ЧервоноB

заводське, с. Токарі та с. Піски, як приклад вдалого


(загальна сума 700 тис. грн.);

Запровадження єдиної схеми збору та

поводження з твердими побутовими відходами в

Ковалівській, Новоселівській та Куликівській

сільських громадах Полтавського району

(загальна сума 851 тис. грн.);


Муніципальне співробітництво: цілеспрямований

соціальний захист громадам Решетилівського

району – спільна ініціатива Малобакайської,

Жовтневої та Плосківської сільських рад

(загальна сума 110,384 тис. грн.);

Оновлення життя місцевої пожежної охорони –

запорука безпечної життєдіяльності сільських

громад Семенівського району – спільна ініціатива

Грошинської, Погребняківської, Худоліївської,

Степанівської, Оболонської, Наріжанської, та

Іванівської сільських рад (загальна сума 550 тис. грн.);

Об’єднання зусиль громад заради чистого

довкілля Пирятинського району – спільна ініціатива

Пирятинської міськради, Білоцерківської,

Дейманівської, Каплинівської, Олександрівської,

Сасинівської та Харківецької сільськаих рад

(загальна сума 680 тис. грн.).

Також відзначено наступні проекти, що отримають

від Проекту “Реформа управління на сході України”

консультації та підтримку щодо доопрацювання

проектних пропозицій:

Створення комунального трудового архіву

територіальних громад Чорнухинського району –

спільна ініціатива Богодарівської, Вороньківської,

Гільцівської, Кізлівської, Мокіївської, Мелехівської,

ПоставBМуківської, Харсіцької та Чорнухинської

селищних рад (загальна сума 350 тис. грн.);

Електронна демократія Хорольщини – спільна

ініціатива Хорольської міськради та 19 сільських рад

району (загальна сума 477,470 тис. грн.);

Покращення автобусного сполучення на

території Козельщинського району – спільна

ініціатива Козельщинської селищної ради,

Мануйлівської, Пісківської та Васильківської

сільських рад (загальна сума 438,5 тис. грн.);

Створення комплексної системи поводження з

твердими побутовими відходами у Миргородському

районі – спільна ініціатива Миргородської міської

ради, Біликівської, Вовнянської, Гаркушенської,

Шахворостівської, Ярмаківської та Петрівцівської

сільських рад (загальна сума 390 тис. грн.).

Важливий внесок у розвиток міжмуніципального

співробітництва в Україні здійснює швейцарськоB

український проект “Підтримка децентралізації в

Україні” (DESPRO), який фінансується

Швейцарською Конфедерацією через Швейцарське

бюро співробітництва (ШБС/SDC) та впроваджується

Швейцарським центром ресурсів та консультацій з

питань розвитку (Skat). Місія проекту полягає в

оптимізації системи управління та сприянні

ефективному місцевому розвитку в Україні, що, в

свою чергу, створить новий імпульс як для

демократичних процесів, так і для надання послуг на

рівні громади.

У 2013 році було розпочато третю фазу реалізації

проекту, що буде здійснюватись до 2017 року.

Основним завданням (місією) реалізації третього

етапу є покращення якості та доступності окремих

публічних послуг за участі місцевих громад та

органів влади, що є інституційно міцними та

здатними спільними зусиллями сприяти процесу

реформування системи місцевого самоврядування

на національному рівні.

DESPRO надає технічну допомогу і сприяє

покращенню якості комунальних послуг у сільських

населених пунктах Вінницької, Дніпропетровської,

ІваноBФранківської, Полтавської та Сумської

областей, зокрема й шляхом розвитку

міжмуніципального співробітництва. Так, реалізація

78 проектів на суму близько 37,3 млн. грн.

забезпечила сталим водопостачанням 40 тисяч

сільських мешканців, які проживають у 16 тис.

домогосподарствах. Внесок Швейцарської

Конфедерації склав майже 13 млн. грн, місцевого

бюджету – 6,3 млн. грн, а внесок місцевих громад

– 18 млн. грн. Починаючи з другої фази, DESPRO,

крім сфери водопостачання, підтримує також

місцеві проекти з утилізації твердих побутових

відходів (ТПВ). В одному з цільових районів проекту

– Тульчинському районі Вінницької області

реалізовано процес стратегічного планування

інтегрованого поводження з ТПВ, який охоплює

м. Тульчин та дві сусідні громади – с. Суворовське

та с. Кинашів. Цей проект міжмуніципального

співробітництва є інноваційним для України, його

реалізація допоможе вирішити проблеми відходів у

цьому районі.


Серед інших міжнародних організацій, що

здійснюють підтримку розвитку ММС, слід

визначити Європейський Союз та ООН.

Однією з найбільш успішних спільних ініціатив, що

здійснюється ЄС та Програмою розвитку ООН в

Україні, є Проект “Місцевий розвиток, орієнтований

на громаду”. Загальна мета Проекту полягає у

створенні сприятливого середовища для довгоB

строкового соціальноBекономічного розвитку на

місцевому рівні шляхом розвитку місцевого

самоврядування та підтримки ініціатив, спрямованих

на розвиток громад на всій території України.

З метою розбудови потенціалу місцевих громад та

органів влади для участі у спільному процесі

прийняття рішень та забезпечення права місцевої

власності у процесі був створений висхідний

механізм (“знизуBдогори”), який залучає до процесу

зацікавлених сторін з нижчого рівня (громади),

середнього рівня (районний і обласний) та

макрорівня (національний) та рухається вгору.

Процес впровадження МРГ включає в себе ряд

заходів та ключових моментів, які в кінцевому

підсумку дають результати згідно із задумом

Проекту.

Діяльність Проекту на місцевому рівні здійснюється

в рамках партнерства з учасниками Проекту, яке

засновується на готовності і зацікавленості

партнерів (громади, сільських/міських рад,

районних органів влади, обласних органів влади,

наукових кіл, асоціацій органів місцевого

самоврядування, приватного сектору) у

співфінансуванні і спільному прийнятті рішень.

Проект використовує інструмент соціальної

мобілізації для мобілізації учасників Проекту і

створення середовища (структур підтримки) для

спільного прийняття рішень і спільного

впровадження Проекту. Потенціал організацій

громад розбудовується таким чином, щоб вони

могли приймати рішення спільно з місцевими

органами влади, мобілізувати ресурси, реалізовувати

місцеві пріоритети і підтримувати досягнені

результати. Потенціал партнерів (сільські/міські,

районні/обласні ради та ін.) посилюється з точки

зору людських ресурсів для реалізації спільного

підходу, який просувається Проектом.

Згаданий Проект підтримує пілотні сільські громади

та інші населені пункти у вирішенні найбільш

актуальних проблем місцевого розвитку (зокрема, й

в рамках ММС) шляхом впровадження громадських

ініціатив (мікроBпроектів) у рамках основних

пріоритетних напрямів реалізації Проекту, а саме:

охорони здоров’я (реконструкція місцевого

сполучення охорони здоров’я); охорони

навколишнього середовища (відновлення/

створення пунктів переробки відходів, системи

каналізації та дренажної системи і т.д.); енергетики

(енергозбереження, енергоефективність,

альтернативні джерела енергії); водопостачання;

місцевого економічного розвитку (розвиток

кооперативів, просування малого бізнесу).

Знання і досвід, набуті в ході реалізації Проекту,

мають бути зібрані, проаналізовані та

розповсюджені через національний ресурсний

центр у співпраці з науковими діячами та

асоціаціями органів місцевого самоврядування.

Суттєвий внесок у розвиток ММС здійснює також

Рада Європи, яка у співпраці з іншими

міжнародними організаціями підготувала

інструментарій з питань ММС. Згаданий

інструментарій не тільки перекладено українською,

але й адаптовано до українських реалій.

На думку Ради Європи, міжмуніципальне

співробітництво є важливим інструментом для

забезпечення муніципальної консолідації та

реалізації Європейської Стратегії інновацій та

доброго врядування на місцевому рівні.

Програма Ради Європи “Посилення інституційної

спроможності органів місцевого самоврядування в

Україні”, що реалізується Центром експертизи

реформ місцевого самоврядування Генерального

директорату з питань демократії – II Генерального

секретаріату Ради Європи, має такі основні завдання:

розбудова спроможностей органів місцевого

самоврядування через запровадження інноваційних

європейських моделей врядування, розроблених

Центром експертизи реформ місцевого

самоврядування Ради Європи, надання

рекомендацій, правової допомоги та експертизи

Уряду, Парламенту України, асоціаціям місцевих

влад задля становлення інститутів місцевої та


регіональної демократії, розвитку місцевого

самоврядування та покращення якості публічних

послуг. Слід також зазначити, що Радою Європи було

надано відповідну підтримку Уряду та Парламенту

України з питань підготовки та впровадження

нового законодавства про співробітництво


Слід зазначити, що на сьогодні й інші міжнародні

(фінансові та донорські) організації, що працюють в

Україні у сфері місцевого самоврядування та/або

реформування житловоBкомунального господарства,

покращення якості муніципальних послуг

починають включати питання розвитку ММС в

пріоритети своєї роботи (USAID, CIDA, Sida

та інші). Разом із тим, з метою досягнення більш

вагомих результатів у цій роботі, необхідно

розробити та впровадити нову стратегію та

інституційну основу (платформу) взаємодії та

координації діяльності між органами державної

влади, органами місцевого самоврядування та

згаданими міжнародними організаціями.

6. Консультації з громадськістю, забезпечення

належного рівня взаємодії між владою та

громадянами в процесі розвитку співробітництва


ММС має важливе значення для розвитку

партисипативної демократії, реалізації заходів

соціальної мобілізації, більш активного залучення

громадян до вирішення питань місцевого значення,

а також посиленню взаємодії між владою та

громадою, підвищення контролю громади над

діяльністю органів влади та підвищення прозорості

їх діяльності. Слід пам’ятати, що громадянам не

потрібні нові (складні за своєю структурою)

адміністративні структури та інституції. Тому ММС

слід розглядати як один із кроків щодо зменшення

бюрократичних кордонів та наближення послуг, що

надаються органами публічної влади, до громадян із

урахуванням принципу субсидіарності.

Зрозуміло, що ідентифікація можливих тем для ММС

має починатись із активних консультацій із

громадянами, вивченню їх найбільш актуальних

проблем. Одночасно постійний громадський

контроль над реалізацією заходів ММС сприятиме

боротьбі із корупцією та можливими зловживаннями

з боку деяких посадових осіб.

Надання та поширення відповідної інформації серед

широких верств населення (у форматі доступних

онлайн даних, тематичних інформаційних порталів

та ін.) є дієвим та ефективним інструментом

сприяння розвитку ММС, адже багато політичних

суб’єктів на місцевому рівні та громадян ще й досі

недостатньо розуміють сутність міжмуніципального

співробітництва та ставляться до нього з певною

недовірою.

Слід зазначити, що громадські обговорення,

консультації з громадськістю є необхідним

елементом розвитку співробітництва

територіальних громад. Так, стаття 8 Закону України


визначає порядок проведення громадського

обговорення та схвалення проекту договору про

співробітництво.

Громадське обговорення є не тільки найбільш

поширеною формою з’ясування громадської думки

мешканців відповідної територіальної громади щодо

тих чи інших аспектів міжмуніципального співB

робітництва, дієвим інструментом ознайомлення

громадян щодо планів такого співробітництва, але й

можливістю для мешканців громади висловити свої

зауваження та пропозиції до текстової частини

проекту такого договору. Враховуючи вищевикладене,

є надзвичайно важливим провести такі громадські

слухання та громадські обговорення у чіткому

дотриманні до встановленого порядку та процедури.

Забезпечення належної взаємодії з громадськістю є

важливим елементом для забезпечення “доброго

врядування” на місцевому рівні, зокрема із

урахуванням європейських стандартів “доброго

врядування” в публічному управлінні та 12

принципів Європейської Стратегії доброго

врядування на місцевому і регіональному рівнях.


7. Інституційне забезпечення розвитку

співробітництва територіальних

громад

Подальший розвиток співробітництва

територіальних потребує його належного

інституційного забезпечення на усіх рівнях –

центральному, регіональному та місцевому. У

профільному Міністерстві регіонального розвитку,


України, що забезпечує формування та реалізацію

державної політики у сфері розвитку місцевого

самоврядування, утворено Департамент з питань


організації влади, який, зокрема, опікується також й

питаннями співробітництва територіальних громад.


та житловоBкомунального господарства України

також забезпечено порядок формування та

функціонування реєстру про співробітництво


У рамках реалізації реформи децентралізації також

утворено регіональні офіси реформ. Разом із тим,

у своїй діяльності вони більше орієнтовані на

сприяння процесам об’єднання територіальних

громад та реалізації адміністративноBтериторіальної

реформи.

Із урахуванням досвіду інших зарубіжних країн для

України на сьогодні є можливими три наступні

моделі інституційної підтримки розвитку

міжмуніципального співробітництва:



органі державної влади, зокрема при Міністерстві


комунального господарства України, яке є


уповноваженим на реалізацію реформи місцевого

самоврядування та розвиток співробітництва




(національних) асоціаціях органів місцевого


Утворення та розбудова діяльності згаданого

ресурсного центру як неурядової громадської

організації.

Як свідчить також досвід деяких європейських країн

(зокрема, Німеччини, Бельгії та ін.) корисним може

бути утворення ресурсних центрів (“Центрів

компетенцій”) з питань ММС на регіональному і

місцевому рівнях. Функціонування таких центрів

може здійснюватись також в різних організаційноB

правових формах – муніципальне підприємство,

громадська організація (асоціація), структурний

підрозділ (або окрема установа) при асоціаціях

органів місцевого самоврядування.

8. Інформаційне забезпечення розвитку


Важливим напрямом розвитку співробітництва

територіальних громад є інформаційне

забезпечення цього процесу. У зв’язку з цим

позитивним є той факт, що на сайті Міністерства


комунального господарства утворено підрозділ

(рубрику) “Співробітництво територіальних громад”,

який, зокрема, містить основні нормативноBправові

акти з питань міжмуніципального співробітництва,

а також електронну базу даних про зареєстровані в

установленому порядку угоди про співробітництво

територіальних громад. На сайтах деяких органів

місцевого самоврядування та їх асоціацій утворено

рубрики (підрубрики) з питань ММС.

Одночасно є доцільним розглянути можливість

утворення та забезпечення діяльності більш

потужного (національного) інформаційноB

аналітичного ресурсу з питань міжмуніципального


9. Організація навчання, підготовка фахівців у сфері

проектного менеджменту, розвитку співробітництва


ММС може справляти позитивний вплив на

практику менеджменту у відповідних громадах

(органах місцевого самоврядування), тому що

кожний партнер намагається наслідувати успішний

практичний досвід інших учасників ММС.


ММС може сприяти розвитку нової політичної

культури, заснованої на співробітництві, що є,

зокрема, важливим для розвитку громадянського

суспільства та розбудови України як успішної

демократичної держави із потужною системою


У зв’язку з цим та враховуючи той факт, що

міжмуніципальне співробітництво є досить новим

явищем для України, необхідним напрямом роботи є

організація навчання, підготовка фахівців належного

рівня та кваліфікації. Слід відмітити той факт, що

протягом останнього часу за сприяння компанії


(GIZ) GmbH та Ради Європи Національною

Академією державного управління при Президентові

України та Академією муніципального

співробітництва підготовлено навчальний модуль

(навчальну дисципліну) з питань розвитку

міжмуніципального співробітництва, що може стати

основою для підготовки фахівців з питань ММС.

Так у процесі впровадження навчальної дисципліни

“Міжмуніципальне співробітництво” в Академії

муніципального управління забезпечено

застосування системного підходу щодо формування

відповідних знань і навичок студентів з питань ММС.

Зміст цієї навчальної дисципліни складається з таких

блоків:

ММС: поняття, сутність та зміст. Функції ММС.

Суб’єктний склад ММС;

МіжнародноBправові стандарти міжмуніципальB

ного співробітництва: поняття, зміст та правовий

аналіз;

Принципи ММС. Принципи верховенства права

та ММС. Дванадцять принципів доброго демокраB

тичного врядування на місцевому рівні та ММС;

Національна концепція правового забезпечення

міжмуніципального співробітництва. Форми та зміст

правової регламентації міжмуніципального співB

робітництва;

Територіальна громада та міжмуніципальне

співробітництво;

Національна практика міжмуніципального

співробітництва;

Зарубіжний досвід міжмуніципального співробітB

ництва та питання його запровадження в Україні;

Фактори прогресу становлення та розвитку

інституту міжмуніципального співробітництва в

Україні. Об’єктивні фактори розвитку ММС.

Суб’єктивні фактори розвитку ММС. Економічні,

соціальні, культурні, духовні фактори розвитку ММС.

Гуманізація. Глобалізація. Євроінтеграція.

Інформатизація. Демократизація. Муніципалізація.

Соціалізація;

Міжнародне муніципальне співробітництво:

поняття, форми та зміст;

Етапи формування та розвитку ММС: розуміння

ММС; формування сприятливого середовища для

ММС; ініціювання ММС; формування джерел

фінансування ММС; ухвалення формального

рішення про створення ММС та підзвітність.

Кожна із пропонованих тем містить перелік

теоретичних і прикладних питань, які сприятимуть

формуванню знань про реальні механізми реалізації

міжмуніципального співробітництва. Особливо

важливим блоком навчальної дисципліни є ряд

ситуаційних завдань практичного характеру

(практикуму), аналізуючи та вирішуючи які

моделюється абсолютно реальна життєва ситуація,

яка потребує конструктивного підходу до вирішення

з точки зору, наприклад, знання чинного законоB

давства та володіння навичками муніципального

менеджменту.

Одночасно необхідно забезпечити поширення та

впровадження цих навчальних програм в усіх

закладах, що входять до національної системи

підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації

державних службовців та посадових осіб органів



10. Огляд кращих міжнародних та вітчизняних

практик розвитку міжмуніципального

співробітництва

У Франції існує понад 36 тис. комун, і всі спроби

держави до їх злиття закінчилися невдачею. Після

прийняття відповідних законів сформовано на

добровільній основі 2.573 об’єднання комун, в які

увійшли 90% їх загальної кількості. У цих комунах

проживає 85% населення Франції.

В Угорщині законодавчо також передбачено

створення об’єднань муніципалітетів.

Міжмуніципальне співробітництво налагоджене у

Вірменії, Польщі, Португалії, Македонії, Узбекистані.

В Іспанії в об’єднання (синдикати) комун входить

половина їх загальної кількості. Цим синдикатам

держава гарантує більш сприятливий режим надання

інвестицій, ніж окремим комунам.

Широко розповсюджені добровільні об’єднання

низових ланок адміністративноBтериторіального

устрою у приміських зонах столиць та інших

мегаполісів (ФРН, Іспанія тощо). Договірні

відносини виключають тут диктат центру і

забезпечують баланс інтересів усіх громад.

У 1990Bх рр. в Угорщині, а згодом й у Чехії та

Словаччині деякі невеликі муніципалітети створили

“спільні бюро” для надання адміністративних послуг.

Спільне надання адміністративних послуг може бути

хорошим прикладом заощадження коштів завдяки

масштабу діяльності. Зазвичай, у невеликих

муніципалітетах витрати на надання

адміністративних послуг є дуже високими.

Відповідно, висока частка бюджету витрачається

на адміністративні цілі. Це має серйозні наслідки

для країн, в яких значною є кількість невеликих

за розмірами громад (муніципалітетів). Слід

зазначити, що для деяких послуг ММС може бути

засобом для заощадження коштів й у діяльності

великих громад.

У деяких країнах ММС є відносно слабким через

великий розмір муніципалітетів (напр., країни

Скандинавії та Великобританія). У деяких країнах,

де демократична система місцевого самоврядування

є досить молодою (наприклад, Сербія та деякі інші

країни колишнього соціалістичного табору),

культура партнерства між органами місцевого

самоврядування є недостатньо розвинутою,

а реалізація ініціатив та проектів ММС ускладнена

багатьма чинниками.

Слід також відзначити, що у країнах з успішно

функціонуючою системою ММС (напр., Франція,

Італія) існує чітка національна політика для

стимулювання ММС. Органи місцевого

самоврядування починають співпрацювати

добровільно, але належна державна політика

може достатньо сильно мотивувати їх до такого

співробітництва (мова йде, зокрема, про належні

правові рамкові умови та фінансову підтримку).



базового рівня) ніколи не є абсолютно

самодостатніми, незалежно від їх площі та

чисельності населення. У зв’язку з цим ММС є

актуальною та інноваційною формою діяльності

багатьох органів місцевого самоврядування.

ММС є логічним рішенням для нейтралізації


ресурсів між органами місцевого самоврядування,

недосконалої організації територіальної влади.

Європейська Хартія місцевого самоврядування

та українське законодавство про місцеве самоB

врядування визначають, що усі органи місцевого

самоврядування (територіальних громад міст, сіл

та селищ) мають рівний статус, однаковий обсяг

повноважень та можуть самостійно виконувати

усі повноваження, визначені для них законом.

Одночасно абзац 2 статті 142 Конституції України

проголошує:

Територіальні громади сіл, селищ і міст

можуть об’єднувати на договірних засадах

об’єкти комунальної власності, а також кошти

бюджетів для виконання спільних проектів або для

спільного фінансування (утримання) комунальних

підприємств, організацій і установ, створювати для

цього відповідні органи і служби.


Враховуючи вищевикладене, можна констатувати,

що міжмуніципальне співробітництво почало

розвиватись в Україні ще на початку 2000Bх років.

Багато в чому виникненню ММС сприяло проведення

Всеукраїнського конкурсу проектів та програм

розвитку місцевого самоврядування, який

проводився щорічно починаючи з 2003 року, а

також діяльність міжнародних та донорських

організацій (насамперед, GIZ, SDC, ПРООН,

Європейська Комісія, Рада Європи, Sida, USAID, CIDA

тощо) з питань популяризації та допомоги у

впровадженні ММС.

Разом із тим, ухвалення у 2014 червні 2014 року

Закону України “Про співробітництво територіальB

них громад” стало потужним імпульсом для

розвитку міжмуніципального співробітництва у

межах усієї держави. На думку профільного

Міністерства регіонального розвитку, будівництва та

житловоBкомунального господарства України,

громади, що вже домовилися про співробітництво,

мають на сьогодні усі можливості перейти до етапу

реалізації відповідних договорів.

Не зважаючи на те, що ММС не набуло поки що

масового характеру у загальнодержавному вимірі, є

окремі приклади реалізації проектів співробітництва

територіальних громад, що свідчить про

перспективність цієї роботи у майбутньому. Так,

окремими громадами ІваноBФранківської області

вже реалізуються проекти співробітництва з питань

ремонту та утримання доріг.

У Тульчинському районі Вінницької області

реалізується важливий проект співробітництва

територіальних громад щодо поводження з

твердими побутовими відходами. У Віньковецькому

районі Хмельницької області вісім сільських громад

домовилися і створили спільне комунальне

підприємство. Ще чотири сільських громади цього

району реалізують проект спільного фінансування

та утримання місцевої пожежної охорони. На

Чернігівщині Семенівська міськрада разом з двома

сільськими радами реалізує спільний проект з

реконструкції дошкільного навчального закладу.

Завдяки тісній співпраці між проектом “Реформа

управління на сході України”, що виконується


(GIZ) GmbH, Полтавською обласною державною

адміністрацією та Полтавською обласною радою

зBпонад 20 проектних пропозицій було відібрано

5 проектів міжмуніципального співробітництва,

які знаходяться сьогодні на стадії практичної

реалізації. Мова йде, зокрема, про такі проекти

ММС:


заводське, с. Токарі та с. Піски, як приклад вдалого

співробітництва територіальних громад;

Запровадження єдиної схеми збору та

поводження з твердими побутовими відходами в

Ковалівській, Новоселівській та Куликівській

сільських громадах Полтавського району;

Муніципальне співробітництво: цілеспрямований

соціальний захист громадам Решетилівського

району – спільна ініціатива Малобакайської,

Жовтневої та Плосківської сільських рад;

Оновлення життя місцевої пожежної охорони –

запорука безпечної життєдіяльності сільських

громад Семенівського району – спільна ініціатива

Грошинської, Погребняківської, Худоліївської,

Степанівської, Оболонської, Наріжанської, та

Іванівської сільських рад;

Об’єднання зусиль громад заради чистого

довкілля Пирятинського району – спільна ініціатива

Пирятинської міськради, Білоцерківської,

Дейманівської, Каплинівської, Олександрівської,

Сасинівської та Харківецької сільськаих рад.

Поширення та пропаганда цих та інших кращих

практик співробітництва територіальних громад є

запорукою розширення географії ММС та

забезпечення його успішної реалізації й серед

інших регіонів України.


Основні висновки та рекомендації

рекомендувати Верховній Раді України та її

Комітету з питань державного будівництва,


продовжити у співпраці з іншими органами

державної влади, органами місцевого

самоврядування та їх асоціаціями, іншими

зацікавленими організаціями моніторинг

реалізації Закону України “Про співробітництво

територіальних громад”;

розглянути можливість утворення

консультативноBдорадчої групи з питань науковоB

експертного забезпечення розвитку

міжмуніципального співробітництва та сприяння

реалізації законодавства про співробітництво

територіальних громад;

рекомендувати Уряду України забезпечити

належне фінансове та ресурсне забезпечення

розвитку співробітництва територіальних громад,

зокрема через діяльність Державного Фонду

регіонального розвитку;

приділити належну увагу питанням підготовки

кадрів з питань міжмуніципального співробітництва,

зокрема шляхом впровадження відповідних модулів

у навчальні програми в усіх закладах, що входять

до національної системи підготовки, перепідготовки

та підвищення кваліфікації державних службовців

та посадових осіб органів місцевого

самоврядування;

рекомендувати Уряду України та національним

асоціаціям органів місцевого самоврядування

посилити інформаційне забезпечення процесів

розвитку співробітництва територіальних громад;

є доцільним приділити належну увагу вивченню

міжнародного та вітчизняного досвіду з питань

ММС, поширенню та пропаганді кращих практик

щодо розвитку співробітництва територіальних

громад;

важливим завданням є забезпечення необхідної

інституційної підтримки подальшого розвитку

співробітництва територіальних громад, зокрема

шляхом утворення відповідних ресурсних центрів

(“центрів компетенцій”) з питань ММС на

національному, регіональному та місцевому рівнях;

необхідним напрямом роботи відповідних

органів державної влади та органів місцевого

самоврядування є розвиток співпраці з

міжнародними фінансовими та донорськими

організаціями, насамперед з метою залучення

додаткових ресурсів для розвитку ММС та реалізації

проектів співробітництва територіальних громад;

слід посилити інформаційну та просвітницьку

роботу серед депутатів місцевих рад, посадових осіб

місцевого самоврядування, громадян щодо

пропагування різних аспектів міжмуніципального

співробітництва, а також забезпечення консультацій

з громадськістю в процесі підготовки та реалізації

проектів співробітництва територіальних громад.


Список використаних джерел

1. АдміністративноBтериторіальний устрій України.

Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення /

[заг. ред. В. Г. Яцуби]. – К. : Секретаріат КМУ, 2003. – 321 с.

2. Кращі практики муніципального розвитку в

Україні: збірник / Уклад.: С. Маліков, О. Гарнець,

О. Тертишна, О. Бурий, М. Куля, А. Авоян, Ю. Сак. –

К.: Ніка Прінт, 2012. – 398 с.

3. Міжмуніципальне співробітництво: навчальний

посібник / Уклад.: В. Вакуленко, О. Ігнатенко, Г. Борщ,

О. Курт, Ф. Тедік, Т. Журавель. – К. : Фенікс, 2012. –

392 с.

4. Молодожен Ю. Б. Самодостатність територіальB

них громад: системний підхід: монографія /

Ю. Б. Молодожен. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2010. – 370 с.

5. Про місцеве самоврядування: закон України від 21

травня 1997 р. № 280/97BВР: за станом на 14 травня

2013 р. [Електронний ресурс] // Офіц. сайт Верх. Ради

України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/

laws/show/280/97B%D0%B2%D1%80/page. – Назва з

екрана.

6. Про співробітництво територіальних громад:

закон України від 18 черв. 2014 р.: за станом на

01 травня 2015 р. [Електронний ресурс] // Офіц.

сайт Верх. Ради України. – Режим доступу – Назва

з екрана.

7. Про затвердження Концепції реформування


організації влади в Україні: розпорядження Кабінету

Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333: за

станом на 01 травня 2015 р. [Електронний ресурс] //

Офіц. сайт Верх. Ради України. – Режим доступу –

Назва з екрана.

8. Про затвердження Примірних форм договорів

про співробітництво територіальних громад: наказ


житловоBкомунального господарства України від

27 серпня 2014 р. № 233 : за станом на 01 травня

2015 р. [Електронний ресурс] // Офіц. Сайт

Мінрегіону – Режим доступу – Назва з екрана.

9. “Про затвердження Порядку формування та

забезпечення функціонування реєстру про

співробітництво територіальних громад”: наказ


житловоBкомунального господарства України від

15.08.2014 р. № 225: за станом на 01 травня 2015 р.

[Електронний ресурс] // Офіц. Сайт Мінрегіону –

Режим доступу – Назва з екрана.

10. Розвиток міжмуніципального співробітництва:

вітчизняний та зарубіжний досвід: посібн. /

В. В. Толкованов, Р. Герцог, А. К. Гук [та ін.]; під ред.

В. В. Толкованова. – К.: Крамар, 2011. – 261 с.

11. Сайт проекту “Реформа управління на сході

України”, що виконується Deutsche Gesellschaft für

Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.imsBukraine.org. – Назва з екрана.

12. Сайт проекту ЕС/ ПРООН “Місцевий розвиток,

орієнтований на громаду” [Електронний ресурс] –

Режим доступу: http://www.cba.org.ua. – Назва з екрана.

13. Сайт швейцарськоBукраїнського проекту

“Підтримка децентралізації в Україні” (DESPRO)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.despro.org.ua. – Назва з екрана.

14. Сайт програми Ради Європи “Посилення

інституційної спроможності органів місцевого

самоврядування в Україні” [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.slgBcoe.org.ua. – Назва з

екрана.

15. Толкованов В. Добре врядування та інструменти

його забезпечення на місцевому і регіональному

рівнях: вітчизняний та зарубіжний досвід:

монографія / В. Толкованов. – ІваноBФранківськ:

Місто НВ, 2013. – 264 с.

16. Толкованов В. В. Міжмуніципальне співробітництво

як інноваційний інструмент у розвитку місцевого

самоврядування в Україні / В. В. Толкованов //

Ефективність держ. упр.: зб. наук. праць Львів. регіон.

ін.Bту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при ПрезиденB

тові України. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2011. – Вип. 28. –

c. 253–262.


17. Delcamp A. La de' centralisation dans les Etats de

l'Union europe' enne / A. Delcamp, J. Loughlin. – Paris:

Documentation franc,aise, 2003. – 334 p.

18. Good practices in interBmunicipal cooperation in

Europe: Report of the Europ. Committee on Local and

Reg. Democracy / Council of Europe; prep. with the coll.

of Clothilde Deffigier, 2007. – 66 p.

19. Handbook on interBmunicipal Partnership and

Cooperation for Municipal Government / Union of

Nova Scotia Municipalities (UNSM). – November 2002.

– 167 p.

20. InterBmunicipal cooperation: Manual of the Europ.

Committee on Local and Regional Democracy (CDLR) /

prep. with the coll. of Clotilde Deffigier. – Strasbourg,

2008. – 100 p.

21. InterBmunicipal Cooperation Practices: coll. from 8

countries of ECIS region within the frameworks of the

“Strengthening Decentralized Public Service Delivery

through InterBmunicipal Cooperation” Project / UNDP

BRC. – June 2009. – 245 p.

22. Joining Forces Cooperation among Municipalities –

A Guide for Practitioners / Holger Osterrieder, Hachemi

Bahloul, Glendal Wright etc.; UNDP BRC, 2006. – 211 p.

23. The Strategy for Innovation and Good Governance

at Local Level [Електронний ресурс] / Сouncil of

Europe. – Режим доступу: http://www.coe.int. – Назва

з екрана.

24. Toolkit on Intermunicipal Cooperation

[Електронний ресурс] / Council of Europe. –

Strasbourg. – Режим доступу: https://wcd.coe.int. –

Назва з екрана.


Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України

з питань державного будівництва, регіональної

політики та місцевого самоврядування (далі –

слухання), що відбулися 11 червня 2015 року у

м. Полтава, відзначають наступне:

В Україні проголошена і розпочалася

широкомасштабна реформа системи здійснення

влади на засадах децентралізації владних

повноважень, зміцнення правових, організаційних,

фінансовоBматеріальних основ місцевого

самоврядування. Одними із основних завдань

реформи є муніципальна консолідація та розвиток


Зроблені останнім часом кроки органів державної

влади свідчать про розуміння у владних колах

актуальності і необхідності вказаних напрямків

реформ та дають можливість сподіватися на

поступовий рух в процесі їх впровадження.

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від



територіальної організації влади в Україні, основною

метою якої є визначення напрямів, механізмів і

строків формування ефективного місцевого

самоврядування та територіальної організації влади

для створення і підтримки повноцінного життєвого

середовища для громадян, надання високоякісних та

доступних публічних послуг, становлення інститутів

прямого народовладдя, задоволення інтересів

громадян в усіх сферах життєдіяльності на

відповідній території, узгодження інтересів держави

та територіальних громад.

Одночасно Верховною Радою України останнім

часом прийнято ряд важливих законів, які

безпосередньо стосуються питання децентралізації

владних повноважень та реформування місцевого

самоврядування, зокрема Закони України


“Про засади державної регіональної політики”,

“Про добровільне об’єднання територіальних

громад”, “Про внесення змін до Бюджетного кодексу

України щодо реформи міжбюджетних відносин”

тощо. Разом із тим, враховуючи, що при реалізації

положень згаданих законодавчих актів виникають

певні складнощі, Верховна Рада України здійснює

постійний моніторинг реалізації чинного законоB

давства, всебічний аналіз проблемних питань, що

можуть постати у практичній діяльності органів

державної влади та органів місцевого самоврядування.

Так, Головою Верховної Ради України В. Гройсманом

з метою вироблення скоординованих дій щодо

законодавчого забезпечення децентралізації влади

та реформування місцевого самоврядування,

здійснення оперативного фахового аналізу

відповідних законопроектів, вироблення пропозицій

щодо удосконалення чинного законодавства та

відповідно до рішення Консультативної ради з

питань місцевого самоврядування утворено робочий

орган Консультативної ради з питань місцевого

самоврядування – Експертну групу з питань

законодавчого забезпечення децентралізації влади

та реформування місцевого самоврядування.

Водночас, Комітет Верховної Ради України з питань


місцевого самоврядування, відстоюючи інтереси

місцевого самоврядування, що передбачені

Конституцією України, Європейською хартією

місцевого самоврядування та чинним

законодавством, залишається важливою

платформою для спілкування та консолідації

інтересів органів державної влади, органів

місцевого самоврядування та їх асоціацій.


РЕКОМЕНДАЦІЇ

слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування

з питань впровадження Закону України “Про співробітництво територіальних громад”

Винесені на обговорення слухань питання

стосувалися різних аспектів розвитку


(законодавчого, інституційного, фінансового та ін.),

а також презентації кращих практик реалізації

такого співробітництва.

Зокрема, на комітетських слуханнях були

представлені такі проекти співробітництва

територіальних громад:

Придбання сміттєвоза та контейнерів для

покращення матеріальноBтехнічної бази громад –

спільний крок до чистого довкілля Пирятинського

краю;


заводське, с. Токарі та с. Піски як приклад вдалого

співробітництва територіальних громад;

Красиве село. Облаштування місць збору твердих

побутових відходів та придбання контейнерів для

сміття на території трьох сільських громад

Полтавського району;

Міжмуніципальне співробітництво:

цілеспрямований соціальний захист громадян.

Реконструкція та дооснащення Решетилівського

трудового архіву – шлях до покращення

обслуговування населення та енергозбереження;

Оновлення життя Семенівської місцевої

пожежної охорони (на базі с. Оболонь Полтавської

області) – запорука безпечної життєдіяльності

сільських громад.

У рамках підготовки до комітетських слухань

Комітетом Верховної Ради України з питань


місцевого самоврядування було вивчено зарубіжний

досвід міжмуніципального співробітництва у

Федеративній Республіці Німеччина та інших

країнах Європи, зокрема з питань інституційної,

інформаційної, організаційної та фінансової

підтримки такого співробітництва. Так, у ФРН та

Бельгії на регіональному і місцевому рівнях утворені

ресурсні центри (“центри компетенцій”) з питань

міжмуніципального співробітництва.

Функціонування таких центрів може здійснюватись

в різних організаційноBправових формах –

муніципальне підприємство, громадська організація

(асоціація), структурний підрозділ (або окрема

установа) при асоціаціях органів місцевого




Верховна Рада України 17 червня 2014

року прийняла Закон України “Про

співробітництво територіальних громад”,

який визначає організаційноBправові засади

співробітництва територіальних громад,

принципи, форми, механізми такого

співробітництва, його стимулювання та

фінансування;

Міністерством регіонального розвитку,

будівництва та житловоBкомунального

господарства України (далі – Мінрегіон)

затверджено низку нормативноBправових

актів, спрямованих на реалізацію згаданого

Закону, зокрема накази Мінрегіону від

15.08.2014 р. № 225 “Про затвердження

Порядку формування та забезпечення

функціонування реєстру про

співробітництво територіальних громад”

та від 27.08.2014 р. № 233 “Про

затвердження Примірних форм договорів

про співробітництво територіальних

громад”;

станом на травень 2015 року до реєстру

договорів про співробітництво

територіальних громад внесено 17 таких

договорів. На сьогодні найбільш

поширеними формами співробітництва є

реалізація спільних проектів та спільне

фінансування (утримання) суб’єктами

співробітництва підприємств, установ та

організацій комунальної форми власності –

інфраструктурних об’єктів.

ККооннссттааттууююттьь::перевагою Закону України “Про

співробітництво територіальних громад” є

відсутність зайвої регламентації дій органів

місцевого самоврядування та їх посадових

осіб, що дає їм можливість самостійно

обирати шляхи та механізми співробітництва,

шукати джерела фінансування відповідних

проектів;

Закони України “Про співробітництво

територіальних громад” та “Про добровільне

об’єднання територіальних громад” не є

конкурентними, а встановлюють

альтернативні механізми співпраці,

створюючи, таким чином, можливість

територіальним громадам обирати шляхи

об’єднання своїх ресурсів для досягнення

кращих результатів надання послуг

населенню;

органами виконавчої влади та органами

місцевого самоврядування на території

Полтавської області проведено значний обсяг

роботи та досягнуто позитивних результатів

щодо розвитку співробітництва


разом із тим, співробітництво

територіальних громад не набуло досі

широкого поширення в усіх регіонах України.

Це обумовлено різноманітними проблемами

організаційного, інституційного, фінансового,

правового, інформаційного та іншого

характеру, що потребують належної уваги та

вирішення вже найближчим часом у тісній

співпраці Верховної Ради України, Кабінету

Міністрів України, інших органів державної

влади, органів місцевого самоврядування та їх

асоціацій, громадських об’єднань, наукових

установ тощо.

ВВвваажжааююттьь::

За наслідками детального аналізу ситуації щодо розвитку співробітництва територіальних громад,

представлення та обговорення кращих практик учасники слухань:


1. Верховній Раді України та її комітетам:

1.1. Продовжити у співпраці з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх

асоціаціями, іншими зацікавленими організаціями аналіз практики застосування Закону України

“Про співробітництво територіальних громад”.

РРееккооммееннддууююттьь::

3. Органам місцевого самоврядування та їх асоціаціям:

3.1. Сприяти поширенню міжнародного та вітчизняного досвіду, кращих практик співробітництва


3.2. Забезпечити необхідну інституційну підтримку подальшому розвитку співробітництва

територіальних громад, зокрема шляхом утворення відповідних ресурсних центрів (“центрів

компетенцій”) з питань міжмуніципального співробітництва;

3.3. Розвивати взаємодію з міжнародними фінансовими та донорськими організаціями, насамперед з

метою залучення додаткових ресурсів для співробітництва територіальних громад;

3.4. Посилити інформаційну та просвітницьку роботу серед депутатів місцевих рад, посадових осіб

місцевого самоврядування, громадян щодо пропагування різних аспектів міжмуніципального


3.5. Забезпечити консультації з громадськістю, належний рівень взаємодії та співпраці між владою та

громадянами в процесі підготовки та реалізації проектів співробітництва територіальних громад.


2. Кабінету Міністрів України:

2.1. Вжити усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо інтенсифікації співробітництва

територіальних громад, заохочення органів місцевого самоврядування до розвитку такого


2.2. Забезпечити належне фінансове та ресурсне забезпечення співробітництва територіальних громад,

зокрема через діяльність Державного фонду регіонального розвитку, інших інноваційних інструментів

регіонального та місцевого розвитку;

2.3. Поінформувати Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної

політики та місцевого самоврядування про проблеми, які виникають в ході реалізації Закону України

“Про співробітництво територіальних громад” та шляхи їх вирішення;

2.4. Забезпечити підготовку висококваліфікованих кадрів з питань розвитку міжмуніципального

співробітництва, зокрема шляхом впровадження відповідних модулів у навчальні програми в усіх

навчальних закладах, що входять до національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування;

2.5. Посилити інформаційне забезпечення процесів співробітництва територіальних громад.


ПОДЯКИ

Цей збірник нормативноBправових та інформаційноBаналітичних документів з питань міжмуніципального

співробітництва є результатом наполегливої та кропіткої роботи великого колективу однодумців.

Ми переконані, що практичні поради цього видання будуть корисними як для державних службовців та

посадових осіб органів місцевого самоврядування, так і для фахівців, які цікавляться питаннями успішної

реалізації проектів міжмуніципального співробітництва та темою розвитку місцевого самоврядування.

Ми щиро вдячні партнерам проекту з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловоB

комунального господарства України за вагомий внесок у розробку нормативноBправової бази у сфері

співробітництва територіальних громад, – ЗЗууббккоо ГГ..ГГ..,, ВіцеBпрем'єрBміністру України – Міністру регіонального

розвитку, будівництва та житловоBкомунального господарства України, ННееггооддіі ВВ..АА..,, Заступнику Міністра

регіонального розвитку, будівництва та житловоBкомунального господарства України – керівнику апарату,

ШШаарршшооввуу СС..ІІ..,, директору департаменту з питань місцевого самоврядування та територіальної організації

влади, ДДааммееннццооввіійй ЛЛ..ПП..,, заступнику директора Департаменту з питань місцевого самоврядування та

територіальної організації влади.

Дякуємо народним депутатам України, членам Комітету Верховної Ради України з питань державного

будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування за активну законопроектну роботу, а також

за організацію та проведення виїзних комітетських слухань з питань впровадження Закону України “Про

співробітництво територіальних громад”: ВВллаассееннккоо СС..ВВ..,, Голові Комітету, ККууддллааєєннккоо СС..ВВ..,, заступнику голови

Комітету, ККууррииллоо ВВ..СС..,, заступнику голови Комітету, ББууббллииккуу ЮЮ..ВВ..,, голові підкомітету з питань місцевого

самоврядування, РРеецціі АА..ОО..,, голові підкомітету з питань регіональної політики, місцевих бюджетів та

комунальної власності, ББееррееззююккуу ОО..РР..,, члену Комітету, ГГуулляяєєввуу ВВ..ОО..,, члену Комітету, а також ММааллююззіі АА..ВВ..,,

завідувачу секретаріату Комітету.

Щиро дякуємо керівництву Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної ради за

сприяння та підтримку розвитку міжмуніципального співробітництва: ГГооллооввккуу ВВ..АА..,, голові Полтавської

обласної державної адміністрації, ППііссооццььккооммуу АА..АА..,, першому заступнику голови обласної державної

адміністрації, ППррууггллоо ОО..ЄЄ..,, заступнику голови обласної державної адміністрації, ООррллооввуу ВВ..ДД..,, директору

Департаменту економічного розвитку обласної державної адміністрації, ТТооннккооввуу ОО..ММ..,, директору

Департаменту житловоBкомунального господарства облдержадміністрації, ВВоорроонніі ПП..ВВ..,, голові Полтавської

обласної ради, ММааррччееннккуу ВВ..ОО..,, першому заступнику голови обласної ради, ММииккііййччууккуу ВВ..ПП..,, заступнику голови

обласної ради, ККооссттіінніійй НН..АА..,, начальнику інформаційноBаналітичного відділу апарату обласної ради.

Особливу подяку за активне та успішне впровадження проектів міжмуніципального співробітництва в

Полтавській області ми висловлюємо керівникам та посадовим особам органів місцевого самоврядування:

ССииддооррееннккуу ВВ..ВВ..,, міському голові Червонозаводське, ДДооббрруулліі СС..ВВ..,, заступнику міського голови з виконавчої

роботи, ММаащщееннккоо ЛЛ..ОО..,, секретарю Червонозаводської міської ради, РРааддььккуу ВВ..ІІ..,, директору КП “Комунсервіс”,

РРяяббооккооннюю ОО..ПП..,, Пирятинському міському голові, ВВааррааввіі ММ..ВВ..,, заступнику Пирятинського міського голови,

ЯЯщщиикк ІІ..АА..,, спеціалісту з питань екології відділу з земельних та екологічних питань виконавчого комітету

Пирятинської міської ради, ССккооччккоо ВВ..ІІ..,, директору КП “Каштан”, ММооххуунн ОО..ММ..,, голові Семенівської районної

ради, ФФееддееннккоо СС..ББ..,, координатору районного ресурсного центру громад Семенівського району, головному

спеціалісту Семенівської районної ради, ММааллььккоо ЮЮ..СС..,, начальнику відділу економічного розвитку і торгівлі

Полтавської райдержадміністрації, ББууббллииккуу ОО..ВВ..,, Ковалівському сільському голові, ККоошшооввооммуу ПП..ММ..,, голові

Решетилівської районної ради, ХХиилльь ОО..ВВ..,, начальнику відділу організаційноBправового забезпечення

виконавчого апарату Решетилівської районної ради, ББееззммєєннооввіійй ЗЗ..ВВ..,, директору комунальної установи

“Решетилівський трудовий архів”.


Дякуємо представникам міжнародних та донорських організацій, що активно підтримують процеси

реформування місцевого самоврядування та децентралізації в Україні: ГГууккуу АА..КК..,, керівнику програми Ради

Європи “Посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування”, ГГааррннееццьь ОО..ММ..,, керівнику

ШвейцарськоBУкраїнського проекту “Підтримка децентралізації в Україні”, РРааххііммккууллооввуу ЕЕ..РР..,, керівнику

Програми USAID “Рада”, а також українським та міжнародним експертам: ТТккааччууккуу АА..ФФ..,, директору з питань

науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, ГГааннуущщааккуу ЮЮ..ІІ..,, директору Інституту розвитку

територій, ДДррееггеерруу ШШ..,, експерту проекту Німецького товариства міжнародного співробітництва “Реформа

управління на сході України”, а також усій команді проекту “Реформа управління на сході України”.


Інформаційне видання

ММііжжммууннііццииппааллььннее ссппііввррооббііттннииццттввоо

Збірник нормативноBправових та

інформаційноBаналітичних документів

Укладачі: Журавель Т. В., Записний Д. Ю., Чухвицький Р. П., дBр Дрегер Штефан

Комп’ютерна верстка: Літвінова О. О. (GIZ)

Deutsche Gesellschaft für InternationaleZusammenarbeit (GIZ) GmbH

вул. Червоноармійська 44, оф. 3, 6

01004 Київ, Україна

тел.: +380 44 581 19 56/57

ІнтернетBсторінка: www.giz.de/ukraineBua

Виготовлено ФОП Бубон О.І.

м. Київ

Підписано до друку з оригіналBмакету 22.09.2015 р.

Формат A4. Гарнітура GaramondС.

Папір крейдований. Друк офсетний.

Наклад 200 прим.

Міністерство регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунальногогосподарства України

Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва,регіональної політики та місцевого самоврядування

DEUTSCHE GESELLSCHAFT FÜR INTERNATIONALE ... ММС.pdfЗМІСТ ВСТУПНЕ СЛОВО...

Documents

Transcript of DEUTSCHE GESELLSCHAFT FÜR INTERNATIONALE ... ММС.pdfЗМІСТ ВСТУПНЕ СЛОВО...