КРИМСЬКИЙ ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНИХ...

КРИМСЬКИЙ ЦЕНТРНЕЗАЛЕЖНИХ ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДНИКІВ І ЖУРНАЛІСТІВ

АСОЦІАЦІЯ ВІЛЬНИХ ЖУРНАЛІСТІВ КРИМУ

ч.2 (18) 2001

КРИМСЬКОТАТАРСЬКЕ

ПИТАННЯ

м.Сімферополь

«Кримськотатарське питання», ч.2 (18).Журнал про проблеми кримськотатарського народув Україні.КЦНПДЖ/ вид. «Яра», м.Сімферополь, 2001 р.

«Crimean Tatars Issues», s.2 (18).Magazine about problems of the Crimean Tatars peoplein Ukraine.Crimean Independent Center of Political Researchers andJournalists/ Yara, Simferopol, 2001.

Видання чергового числа журналу «Кримськотатарське питан-ня» здійснено за ініціативою Кримського Центру незалежних пол-ітичних дослідників і журналістів та Асоціації вільних журналістівКриму з метою сприяння всебічній інтеграції в загальноукраїнсь-ке суспільство кримськотатарського народу, який повертаєтьсяна батьківщину після депортації, що, у свою чергу, сприятиме інтег-рації українського суспільства у світове співтовариство.

Число 2 (18)’2001 цього видання включає документи і матеріа-ли, які стосуються теми репатріації кримськотатарського народудо Криму та його інтеграції в українське суспільство за період ізсічня по березень 2001 року включно.

Сподіваємося, що видання стане в нагоді всім, чия діяльністьчи інтереси пов’язані з розв’язанням проблем кримських татар,насамперед, представникам державної влади.

Проект здійснено за підтримки «Фонду сприяння демократії»Посольства США в Києві і Відділу технічної співпраці Посоль-ства Королівства Нідерланди в Україні. This project wassupported by the Democracy Fund of the U.S. Embassy in Kievand Royal Netherlands Embassy in Kiev.

Погляди авторів публікацій не завжди збігаються з точкоюзору Асоціації вільних журналістів Криму, Кримського Цен-тру незалежних політичних дослідників і журналістів, ви-давництва «Яра», Посольства США в Україні і ПосольстваКоролівства Нідерланди в Україні.

Для замовлення журналу – звертатися за поштовою адресою:95000 м.Сімферополь, головпоштамт, а/с 142, або за електронноюадресою: [email protected]

Кримськотатарське питання, ч.2 3

ПРИВІТАННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Учасникам урочистих зборів, присвячених150-літтю від дня народження

Ісмаїл-бея Гаспринського

Щиро вітаю поважні збори з ювілейною да-тою, під знаком якої проходять урочистості.

Один з найславніших синів кримськотатарсь-кого народу, якого сучасники шанобливо називали учителем учи-телів, Ісмаїл-бей Гаспринський справедливо посідає почесне місцесеред мислителів світового масштабу.

Подвижницька діяльність цієї визначної особистості – яскра-вий приклад служіння вітчизні. Його невтомна видавнича, літе-ратурна, журналістська і громадсько-політична діяльність намежі ХІХ-ХХ століть здійснила потужний вплив на формуваннялітературної мови і культури кримських татар, поширення ідейгуманізму і соціального прогресу. Неоціненним є внесок просвіти-теля та очолюваного ним педагогічного руху у створення струн-кої системи національної освіти, яку успадкували інші мусуль-манські народи.

Переконаний, що в незалежній Україні, яка стала матір’юдля людей усіх національностей, котрі живуть на її землі, ідей-ний і творчий спадок видатного мислителя і гуманіста слугува-тиме надійним фундаментом духовного відродження кримсько-татарського народу, його інтеграції в українське суспільство,миру і консолідації.

Леонід Кучма

ЗАЯВА

ПРЕЗИДІЇ МЕДЖЛІСУ

КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

Проблема наділення землею кримських татарє найбільш актуальною, і напруженість в цьомупитанні зростає з кожним днем. Незважаючи нанеодноразові і конкретні доручення Президента

4 Кримськотатарське питання, ч.2

України, уряд Криму досі не вжив дійових заходів щодо виді-лення кримським татарам землі, розмір якої дорівнює середньо-му паю. Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим,що передбачають вирішення цієї проблеми, не виконуються. Ігно-руються всі спільно досягнуті угоди. Водночас Президенту Ук-раїни подають свідомо неприйнятні для кримських татар пропо-зиції, що мають на меті загнати проблему у глухий кут. Постано-ва РМ АРК № 17 від 23.01.2001 р. «Про прискорення оформлен-ня державними актами права приватної власності селян на зем-лю» ще раз показала намір керівництва Криму за всяку ціну уза-конити і закріпити результати реформи, що зводить до нуля шан-си кримськотатарського народу брати участь у процесі роздер-жавлення землі та майна.

Під час депортації 1944 року кримських татар було погра-бовано, позбавлено будинків і майна, що дісталися російсько-мовним переселенцям. Під час репатріації основний тягар пере-їзду, купівлі і будівництва житла, облаштування також ліг наплечі самих кримських татар, тоді як у будинках їхніх батьків ідідів й дотепер живуть інші люди. Досі не компенсовано мо-ральні і матеріальні збитки, завдані народу злочинною депор-тацією, не вирішено питання родових і вакуфних земель. Сьо-годні, у результаті бездарно проведеної реформи, 90% кримсь-ких татар залишаються без землі. Керівництво Криму, корис-туючись терпінням кримськотатарського народу, продовжуєутримувати його в безправному і приниженому становищі насвоїй історичній Батьківщині, вдаючись при цьому до популі-стських обіцянок і відвертої брехні. Постанова РМ АРК № 17від 23.01.2001 р. по суті – провокаційна, тому що однією з ви-мог кримських татар є саме призупинення видачі в Криму дер-жавних актів на право володіння землею, повна інвентаризаціяземлі та майна господарств, що реформуються, з огляду на чис-ленні серйозні порушення. Деякі чиновники навмисне намага-ються зробити ці процеси незворотними.

Меджліс кримськотатарського народу, категорично не погод-жуючись із діями, що розпочинаються в земельному питанні, з без-соромним і цинічним ігноруванням інтересів корінного народуКриму, вимагає:

– скасувати Постанову Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим № 17 від 23.01.2001 р. як таку, що не враховує інтереси


кримськотатарського народу і сприяє зростанню соціально-політич-ної напруженості в регіоні;

– Раді міністрів Криму звернутися до Президента України з про-позицією призупинити в Автономній Республіці Крим видачу дер-жавних актів на право приватної власності на землю до вироб-лення взаємоприйнятого рішення.

Будь-які інші рішення і дії, що обмежуватимуть права та інте-

реси кримськотатарського народу, спричинять його адекватнуреакцію, і відповідальність за наслідки дестабілізації ситуації врегіоні повністю ляже на керівництво Криму.

Ухвалено на засіданні президії Меджлісукримськотатарського народу 12 лютого 2001 року.Переклад українською мовою за текстом, наданим

прес-службою Меджлісу кримськотатарського народу.

ЗАЯВА

УЧАСНИКІВ МІТИНГУ

В СЕЛІ УРОЖАЙНЕ

У с.Урожайне Сімферопольського району з

1997 року порушуються питання, пов’язані з про-блемами участі кримських татар у процесі при-

ватизації землі.Мешканці села неодноразово проводили мітинги і пікети з

вимогою вирішення проблеми селян, які залишаються під часреформи без землі. Робочі групи, комісії і чиновники різних

рівнів влади, що приїжджали в село, переконували людей дот-римуватися законності і соціальної справедливості. Але на-

справді вони лише зволікали час з метою закріплення існуючо-го стану справ.

Діяльність Робочої групи міжвідомчої комісії при голові Радиміністрів Автономної Республіки Крим є яскравим свідченням

спроби приховати брутальні порушення діючого законодавства,допущені під час земельної приватизації, і зберегти існуючу си-

туацію. Жодних активних заходів з метою дотримання інтересів

кримськотатарського сільського населення в процесі аграрної при-ватизації вжито не було.

Водночас Постановою Ради міністрів АРК №17 від 23 січня2001 р. передбачається поспішна заміна земельних сертифікатівна державні акти, які дають право приватної власності на землю.На жаль, Постанова РМ Криму №182 від 24 травня 1999 р. і дору-чення Президента України щодо наділення кримських татар зем-лею не виконувалися з таким же завзяттям і ретельністю, як і ви-щезгадана Постанова Ради міністрів від 23 січня 2001 р.

Виходячи з того, що земля є національним багатством корін-ного кримськотатарського народу і враховуючи те, що інтересинароду при приватизації землі ігноруються найцинічнішим чи-ном – власті Криму та України не хочуть вирішувати таке прин-ципове і важливе питання; а також через те, що всі законні мето-ди для вирішення проблеми вже було використано, ми, мешканціс.Урожайне Сімферопольського району, вимагаємо скасуванняпостанови Ради міністрів №17 від 23 січня 2001 р. як такої, щобрутально порушує права кримських татар. Уряд Криму зобо-в’язаний вжити заходів щодо виконання Постанови №182, ух-валеної 24 травня 1999 р.

У випадку невиконання наших вимог ми залишаємо за собоюправо вчинити згідно з нашим розуму і совісті. Відповідальністьза ситуацію, що склалася, і за її можливі наслідки покладаємо накерівництво Криму та України.

Ухвалено на мітингу мешканців с.УрожайнеСімферопольського району Криму 13 лютого 2001р.Переклад українською мовою за текстом, наданим

прес-службою Меджлісу кримськотатарського народу.

РЕЗОЛЮЦІЯ

МІТИНГУ КРИМСЬКИХ ТАТАР

15 БЕРЕЗНЯ 2001 РОКУ У СІМФЕРОПОЛІ

Шановні співвітчизники!Сьогодні як ніколи гостро стоїть пробле-

ма забезпечення землею кримських татар.Рішення уряду Криму та вищого керівництва


України не враховують інтереси кримськотатарського наро-ду і спрямовані на те, щоб залишити корінний народ без земліна його Батьківщині.

Крим – Священна земля кримських татар!Ця земля закривавлена кров’ю наших предків!У цій землі лежать останки наших батьків і предків!Сьогодні післявоєнні переселенці хочуть розділити цю землю

між собою і залишити кримськотатарський народ у становищі при-гнічених рабів, адже без землі ми не маємо майбутнього.

Крим був, є і буде національним надбанням кримськотатарсь-кого народу, і ніякі прибульці не мають права претендувати нанього.

Сьогодні ми вимагаємо рівноправної участі у паюванні землі,але якщо наші вимоги не буде виконано, то ми вимагатимемо за-хоплені будинки наших батьків, їхнє розграбоване майно івідібрані чаїри. Ми самостійно повертатимемо свої родові та ва-куфні землі!

Кожний кримський татарин об’єднається у боротьбі за своюрідну землю і з допомогою Аллаха доб’ється своєї мети.

Нехай допоможе нам Аллах у наших благородних починаннях!Переклад українською мовою за текстом,

наданим організаторами мітингу.

ПОСТАНОВАЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ

З ВИБОРІВ ДЕЛЕГАТІВ IV КУРУЛТАЮ

КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

«Про кримськотатарські політичніі громадські організації, що мають право

брати участь у виборах делегатівIV Курултаю кримськотатарського народу

на основі пропорційного представництва»

Керуючись «Положенням про вибори делегатів Курултаюкримськотатарського народу», Центральна виборча комісія звиборів делегатів IV Курултаю кримськотатарського народуухвалила:


У виборах делегатів IV Курултаю кримськотатарського народуна основі пропорційного представництва мають право брати участьполітичні і громадські організації, що діють на території Криму івідповідають наступним вимогам:

1. У складі засновників і діючих членів (учасників) яких кримськітатари складають не менше 50%.

2. Установчі (статутні) чи програмні документи яких містятьположення, спрямовані на вирішення проблем кримськотатарсь-кого народу.

3. У своїй практичній роботі яких вживались конкретні дії, спря-мовані на вирішення проблем кримськотатарського народу в ціло-му чи на допомогу конкретним кримським татарам, на підтверд-ження чого може бути представлена довідка про діяльність даноїорганізації з моменту її заснування до 6 січня 2001 року (дата зат-вердження «Положення про вибори делегатів Курултаю кримсь-котатарського народу») не більше трьох сторінок, завірена керів-ником організації, а також об’єктивні свідчення її діяльності (пуб-лікації, листування, звіти, відгуки третіх осіб тощо).

4. Мати загальнокримський статус.Голова Центральної виборчої комісії С.Кадиров.

Секретар Центральної виборчої комісії К.Асанов. №2, 8 лютого 2001р., м. Сімферополь.

Переклад українською мовою за текстом, наданимпрес-службою Меджлісу кримськотатарського народу.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РОБОТУРЕСПУБЛІКАНСЬКОГО КОМІТЕТУУ СПРАВАХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ

І ДЕПОРТОВАНИХ ГРОМАДЯНАВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ЗА 2000 РІК

Основними напрямками роботи Республі-канського комітету у справах національностей і депортованих гро-мадян у 2000 році були:


– забезпечення необхідних умов для повернення, облаштування ісоціальної адаптації осіб, раніше депортованих із Криму, та реалі-зація державної Програми першочергових заходів з облаштуваннярепатріантів на 1996-2000 роки, затвердженої Кабінетом міністрівУкраїни;

– сприяння етнонаціональному і культурному розвитку та за-безпечення прав етнічних меншин, які мешкають у Криму, відпов-ідно до діючого законодавства;

– здійснення заходів, спрямованих на підтримання стабільностіі міжнаціональної злагоди в Криму.

У цілому стан повернення та облаштування раніше депорто-ваних громадян у Криму характеризується наступними даними.

На 1.01.2001 р. до Автономної Республіки Крим повернулося ібуло прописано, за даними ГУ МВС України, 275,5 тис. вірмен,болгар, греків, німців. Частка депортованих громадян у складінаселення Автономної Республіки Крим досягла 12,1%.

На сьогодні у Криму сформувалося близько 300 селищ і ма-сивів компактного проживання репатріантів. 60% з них не забез-печені водою та 12% – електроенергією. Рівень газифікації не пе-ревищує 3%.

На квартирному обліку перебуває близько 8 тис. родин, якіпроживають у Криму. 20 тис. родин ведуть індивідуальне житло-ве будівництво. Із 136 тис. працездатного населення мають пост-ійну роботу 64 тис. осіб.

У 2000 р. Держбюджетом України передбачалося виділити назаходи з облаштування репатріантів у Криму 36 млн. грн. Фак-тично отримано 36 млн. грн. (100%).

Республіканський бюджет на ці цілі передбачав виділити 11,5млн. грн. Фактично виділено 10, 031 тис. грн. (88%).

Порівняно з 1999 роком обсяги фактичного фінансуваннязбільшились у 3,8 рази, що потягло за собою збільшення обсягіввиконаних будівельно-монтажних робіт і числа введених в експ-луатацію об’єктів.

Капітальні вкладення

Держбюджет України

Республіканський бюджетКриму

6698,1

945,6

27500,0

8531,0


1999 р. (факт) 2000 р. (факт)

Соціально-культурні заходи(тис. грн.)

Введено в експлуатацію

Серед введених у 2000 році об’єктів:– 80 кв. житловий будинок у м.Сімферополі;– 50 кв. житловий будинок у м.Джанкої;– 45 кв. житловий будинок у м.Ялті;– електрифікація мкрн. Промзона у м.Сімферополі (7 км);

– водопровід у мкрн. Кам’янка 3 (9 км);– водопровід у 7-му мкрн., м. Бахчисарай (11 км).У 2000 році вдалося електрифікувати 31 масив компактного

проживання репатріантів, забезпечити водопостачанням 27 ма-сивів, газифікувати понад 200 будинків.

8522,1

1500,0

46053,1

5086,2

261,0

12990,9

Держбюджет України

Республіканський бюджетКриму

Підсумок

Житло (кв. км)

ЛЕП (км)

Водопровід (км)

Газопровід

Свердловини (од)

Дороги (км)

1999 р. 2000 р.

10080

38,1

12,9

20,6

1

–

24822

99,3

103,1

2,7

4

2,2


1999 р. (факт) 2000 р. (факт)

Введено в експлуатацію та викуплено 500 індивідуальних бу-динків і квартир.

Завдяки вжитим заходам значно збільшилися обсяги коштів,спрямованих на соціальні потреби, розвиток освіти рідними мо-вами та культури.

Загалом на соціально-культурні заходи перераховано(тис. грн.)

131,6

269,2

1210,6

55,7

387,5

1130,0

681,5

254,3

99,5

94,2

243,5

291,6

300,0

1055,3

1993,8

259,0

954,1

900,0

1392,9

499,5

260,1

171,1

328,7

600,0

Охорона здоров’я

Культура

Освіта

Фізкультура та спорт

Компенсація за проїзді провіз багажу

Оплата проживанняу гуртожитках і найму житла

Підвезення води, перевезенняшколярів

Матеріальна допомога сім’ям,які потребують

Оздоровлення дітей

Видання літератури

Дотації національнимзасобам масової інформації

Допомога індивідуальнимзабудовникам


1999 р. 2000 р.

За рахунок виділених коштів оплачено навчання у вузах понад500 студентів із малозабезпечених сімей.

У літніх таборах і на базах відпочинку оздоровлено понад 750дітей з малозабезпечених сімей.

360 сімей одержали допомогу на завершення будівництва інди-відуального житла.

Одноразову матеріальну допомогу надано 2000 сім’ям.Понад 1600 осіб одержали допомогу на придбання ліків, слу-

хових апаратів, протезів, здійснення операцій тощо.5000 дітям придбано новорічні подарунки.Необхідно відзначити велику роботу Ради міністрів Автоном-

ної Республіки Крим із забезпечення фінансування Програми об-лаштування депортованих у 2000 р.

У 2000 р. Рада міністрів Автономної Республіки Крим ухвали-ла 5 постанов і понад 10 розпоряджень з різноманітних аспектівпроблем облаштування та соціальної адаптації репатріантів. ПриРаді міністрів Автономної Республіки Крим створено та дієміжвідомча комісія з вирішення політико-правових проблем заучасті представників різних державних структур і Ради представ-ників кримськотатарського народу при Президентові України.

Протягом 2000 р. у Республіканському комітеті підготовлено289 розпоряджень і 175 наказів з різних аспектів діяльності Рес-публіканського комітету, підписано 690 договорів з різноманіт-ними установами та організаціями, дано відповіді на 995 офіцій-них листів і 3394 звернень громадян, у тому числі на 188 колек-тивних.

Республіканським комітетом у справах національностей і де-портованих громадян розроблено проект концепції етнополітикиАвтономної Республіки Крим, внесено пропозиції до проекту кон-цепції адаптації та інтеграції репатріантів в українське суспіль-ство і до Програми соціально-економічного розвитку Автоном-ної Республіки Крим на період до 2005 року.

Здійснювалась робота, спрямована на вирішення проблем соц-іально-культурної сфери репатріантів. Продовжують виходитигазети «Янъы дюнья», «Къырым», «Извор», «Хоффнунг», журна-ли «Йылдыз», «Йылдызчик» та інші видання мовами народів, якізазнали депортації. Видано понад 20 найменувань художньої, на-вчальної та навчально-методичної літератури накладом 40 тис.примірників.


Значною подією в культурному житті Криму стало завершен-ня реконструкції Кримськотатарського музично-драматичноготеатру, присвячене 100-річчю його відкриття. Понад 90 тис. грн.держбюджетних коштів витратили на зміцнення матеріально-тех-нічної бази бібліотеки імені І.Гаспринського.

З метою вдосконалення підготовки педагогічних кадрів дляшкіл і класів з кримськотатарською мовою навчання та зміцнен-ня матеріально-технічної бази Республіканський комітет надававдопомогу Кримському державному індустріально-педагогічномуінститутові. У 2000 році інституту на придбання літератури, інвен-таря та обладнання було виділено 240 тис. грн.

Було опрацьовано питання про створення на базі Кримськогодержавного індустріально-педагогічного інституту культурно-спортивного комплексу, а також про організацію в м.СімферополіНДІ кримськотатарської мови та літератури і спеціалізованоговидавництва літератури кримськотатарською мовою.

До 150-річчя від дня народження відомого просвітителя кримсь-котатарського народу Ісмаїла-бея Гаспринського було відрестав-ровано меморіальний комплекс на місці його поховання, в стадіїреставрації знаходяться будинок, в якому мешкав і працював І.Гас-принський, а також Зинджирли-медресе.

Республіканським комітетом зі справ національностей і депор-тованих громадян разом з Міністерством освіти Автономної Рес-публіки Крим видано в 2000 році 128 направлень до 29 вищих на-вчальних закладів Криму та України для навчання талановитоїмолоді з малозабезпечених сімей репатріантів.

Протягом 2000 року Республіканським комітетом було про-ведено разом з національно-культурними товариствами заходиз нагоди 56-ої річниці депортації з Криму; 55-ої річниці Перемо-ги у Великій Вітчизняній війні; VI Кримського міжнаціонально-го фольклорного фестивалю «Крымская радуга»; музичного фе-стивалю «Золотой грифон», в якому взяли участь музичні колек-тиви України, Російської Федерації та інших держав СНД; святаслов’янської писемності та культури; днів вірменської та німець-кої культури; свята Сабантуй, Курбан-байрам, Наврез, вірменсь-кого свята «Вардавар»; було відсвятковано 80-річний ювілей віддня народження двічі Героя Радянського Союзу Амет-хана Сул-тана; організовано творчі концерти сестер Бекирових та компо-зитора Е.Емір.


У листопаді 2000 року фахівці Республіканського комітету ра-зом з Міністерством освіти і Міжнаціональним фондом «Відрод-

ження» брали участь у підготовці та проведенні семінару «Міжна-родні правові документи з питань функціонування мов як основа

розробки правових актів», у підготовці Колегії Державного де-партаменту зі справ національностей і міграції України. Спільно

з Асоціацією кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчі»взяли участь у підготовці республіканської науково-практичної

конференції «Освіта рідною мовою: стан і перспективи».Кращі дитячі колективи Криму, в тому числі вірменські ансамблі

«Зангак» і «Крым» взяли участь у фестивалі «Ми діти твої, Украї-но» в м.Києві.

За фінансової підтримки Республіканського комітету обдарованідіти репатріантів брали участь у Всеукраїнській олімпіаді школярів

з грецької мови в м.Маріуполі.Республіканським комітетом спільно з телерадіокомпанією «Чор-

номорська» було підготовлено і проведено цикл передач щодо соц-іально-культурних проблем облаштування та інтеграції репатріантів

у кримське суспільство. Було підготовлено та опубліковано в засо-бах масової інформації матеріали, що висвітлюють актуальні про-

блеми забезпечення житлом, будівництва комунальної інфраструк-тури в місцях компактного проживання, духовного та культурного

відродження національних меншин.Керівниками Республіканського комітету опубліковано понад 20

статей та інтерв’ю в засобах масової інформації, проведено 5 вис-тупів по телебаченню.

Активізувалося співробітництво Республіканського комітету зміжнародними донорськими організаціями. Спільно з Програмою

розвитку та інтеграції Криму ООН було розроблено проекти водоза-безпечення населених пунктів у м.Судак, Київському районі м.Сімфе-

рополя і 7 мкрн. м.Бахчисарая. Фахівці Республіканського комітетубрали участь у робочих семінарах, організованих ПРІК ООН: «Роз-

виток потенціалу неурядових організацій у Криму», «Місцеве і гро-мадське самоврядування: правові, фінансові та економічні основи

планування»; у підготовці та проведенні нарад Кримської консуль-тативної ради, створеної при Раді міністрів Автономної Республіки

Крим для координації діяльності міжнародних організацій, акреди-тованих у Криму.


В тісній співпраці з Управлінням Верховного Комісара ООН зісправ біженців було реконструйовано під житло будівлі дитячого

садка в селі Ізобільне та м.Алушті, збудовано пансіонат для пре-старілих на 40 місць у м.Сімферополі, відремонтовано гуртожит-

ки в деяких містах і районах Криму.Певну допомогу процесу адаптації кримських татар надає

міжнаціональний фонд «Відродження». У 2000 році фахівцямиРеспубліканського комітету і фондом «Відродження» було здійсне-

но низку проектів з видання методичних посібників і збірок му-зичних творів, що популяризують мову і музичну культуру кримсь-

ких татар.За ініціативою Республіканського комітету Міжнародним Чер-

воним Хрестом спільно з Кримською організацією ТоваристваЧервоного Хреста створено 28 пунктів надання базової медичної

допомоги в невпорядкованих місцях компактного проживаннядепортованих громадян, у тому числі в сел.Яни Маале м. Судака,

сел.Сари Су Білогірського району, с.Вікторівка Бахчисарайсько-го району та інших.

У грудні 2000 року в м. Києві відбулась ІІІ Міжнародна до-норська конференція, для якої фахівцями Республіканського ком-

ітету було підготовлено пакет проектів з питань облаштуванняраніше депортованих у гуманітарній і соціально-економічній сфе-

рах на суму 9 625 695 доларів США. Розроблено програму дляпредставників дипломатичних місій і міжнародних організацій з

метою ознайомлення їх із проблемами облаштування репатріантіву Автономній Республіці Крим. Республіканським комітетом у

тісній співпраці з місією УВКБ ООН у Криму і Програмою Роз-витку та Інтеграції Криму ООН було організовано поїздки в Бах-

чисарайський і Джанкойський регіони. Під час цих візитів пред-ставники дипломатичних місій і міжнародних організацій ознай-

омились із соціально-економічним становищем репатріантів і про-ектами, які реалізуються міжнародними організаціями в місцях

компактного проживання репатріантів.За підсумками ІІІ Міжнародної донорської конференції вдало-

ся отримати понад 4 млн. доларів США, що дозволить у 2001-2002 роках вирішити найбільш актуальні проблеми кримських

татар й осіб інших національностей у сфері освіти, будівництважитла та інженерської інфраструктури.


У Республіканському комітеті підготовлено 289 розпоряджень і175 наказів за різними аспектами діяльності, укладено 690 договорів

з різними установами та організаціями, надано відповіді на 995 офі-ційних запитів і 3394 звернень громадян, у тому числі на 188 колек-

тивних. Відбулося 7 засідань колегій республіканського комітету,на яких було розглянуто 29 питань.

Незважаючи на успішне завершення року, зберігається низканевирішених проблем, що негативно відбиваються на діяльності

Республіканського комітету зі справ національностей і депорто-ваних громадян.

Однією з головних проблем залишається значний обсяг неза-вершеного будівництва. У 1990-1993 роках в умовах нестабіль-

ного фінансування спостерігалося розпилення коштів по бага-тьох об’єктах, значну кількість яких згодом не вдалося ввести до

експлуатації. Сьогодні на балансі УКБа та ВДДЗ Республікансь-кого комітету нараховується понад 600 незавершених об’єктів

житлово-комунального, соціального і виробничого призначен-ня, з яких тільки 80 мають 70%-ий рівень готовності. Враховую-

чи недостатнє фінансування, Республіканський комітет направ-ляє основні кошти на завершення саме цих об’єктів. При цьому

треба констатувати, що інші стають непридатними, руйнують-ся, а то й просто розкрадаються у зв’язку з відсутністю коштів

на консервацію та охорону.Усі спроби передати частину з них на баланс місцевим радам і

суб’єктам господарської діяльності не дають результатів. Очевид-но, що в найближчі роки Республіканський комітет не зможе за-

вершити будівництво низки виробничих будівель і споруд: складів,цехів, теплиць тощо. Вирішення цієї проблеми вимагає втручання

Ради міністрів Автономної Республіки Крим.Гострою проблемою залишається й заборгованість з оплати

за використану електроенергію мешканцями масивів компактно-го проживання репатріантів за 1993-2000 роки. Загальна сума цієї

заборгованості перевищує 70 млн. грн. Можливості її погашенняза рахунок відповідних витрат до бюджету практично малой-

мовірні. Залишається шукати виходу зі становища за рахунок ре-структуризації та подальшого списання цієї заборгованості, вра-

ховуючи, що в 1996-2000 роках обсяги фінансування, передбаченіпрограмою першочергових заходів з облаштування репатріантів,


не виконувалися, і загальна сума недоотриманих коштів перевищи-ла 90 млн. грн. Відповідні пропозиції неодноразово направлялися доКабінету міністрів України, однак питання не вирішено до сьогодні.

Е.Гафаров,голова Республіканського комітету.

Переклад українською мовою за текстому газеті «Голос Крыма», № 4 (375), 19 січня 2001 року.

У РАХУНКОВІЙ ПАЛАТІ ВР АРК:

ЯК ВИРІШУЮТЬСЯ ПРОБЛЕМИ

ДЕПОРТОВАНИХ?

На нещодавній колегії Рахункової палати ВРАРК обговорювалося питання про результатиперевірки використання коштів республікансько-го бюджету, виділених на реалізацію Програмиоблаштування та соціально-культурного розвит-

ку депортованих громадян. Одночасно із Рахунковою палатою рес-публіки перевірку використання коштів державного бюджету за про-грамою облаштування депортованих здійснювала Рахункова пала-та України. На засіданні колегії були присутні члени Президії ВРКриму Анна Саєнко, Микола Колісниченко, Валентин Зубарєв.

За словами першого заступника голови Рахункової палати ВРАРК Анатолія Пиронка, ця програма, затверджена кримськимпарламентом у 1999 році, вперше за 10 років забезпечила про-зорість використання бюджетних коштів і гласність в організаціїквартирного обліку та виділення житла. Проте, як повідомив до-повідач, з боку Ради міністрів був відсутній контроль за виконан-ням програми, цільовим та ефективним витрачанням коштів рес-публіканського бюджету, дотриманням вимог законодавства Ук-раїни у питаннях ведення квартирного обліку та виділення житладепортованим громадянам.

Не дивно, що порушень, пов’язаних із виділенням бюджетнихкоштів на реалізацію програми, виявилося чимало. Ось дані, на-ведені заступником голови Рахункової палати. За результатамиконтрольних заходів, проведених у чотирьох районах і трьох містахКриму, встановлено факти нецільового використання бюджетних


коштів на 1,012 мільйона гривень, втрат бюджету – на 429,9 тисячігривень, витрачання бюджетних коштів з порушенням нормативно-правових актів – на 60,6 тисячі, фінансування об’єктів, раніше зда-них в експлуатацію, – на 45,5 тисячі.

Анатолій Пиронко зазначив також, що з порушенням чинно-го законодавства проводився квартирний облік депортованихгромадян відділами з питань міжнаціональних відносин райдер-жадміністрацій. Житло для депортованих купувалося за підвище-ними цінами, до того ж, житлові приміщення, придбані за раху-нок республіканського бюджету, не взято на баланс райдержадм-іністрацій і міськвиконкомів. 12 квартир було виділено з порушен-ням законодавства. З порушенням нормативно-правових актіввидавалася й матеріальна допомога індивідуальним забудовни-кам на завершення будівництва житла. 34 перевірки, проведеніРахунковою палатою, виявили 25 випадків порушень положеньпро надання матеріальної допомоги, що складає 73%.

Плани капітального будівництва по ОДЗЗ (Об’єднаній дирекціїзамовника забудовника) та УКБу на 2001 рік не відповідали Про-грамі облаштування депортованих громадян, були відсутні не-обхідні розрахунки та обґрунтування будівництва об’єктів. Планкапітального будівництва з облаштування вірмен, болгар, греківі німців було затверджено Республіканським комітетом у справахнаціональностей і депортованих громадян лише через рік післяухвалення програми.

Бюджетні кошти, за словами заступника голови Рахунковоїпалати, направлялися на будівництво позапланових об’єктів, ра-ніше зданих в експлуатацію і в розмірах, більших, ніж передба-чено програмою. У результаті заплановані будівельні роботи помережах водопостачання, газопостачання, будівництва доріг івпорядкування у житловій зоні не здійснено. Взагалі фінансовадисципліна в ОДЗЗ та УКБі знаходиться на дуже низькому рівні,таких висновків, як сказав Анатолій Пиронко, дійшла й Рахунко-ва палата України; при тому, що на 1,8 мільйона оплачено неви-конані роботи, не оплачено 1,4 мільйона гривень за виконані.

«Розтринькуванням, нераціональним використанням коштівбюджету і фактично безпроцентним кредитуванням комерційнихструктур» назвав заступник голови Рахункової палати ВР АРК буд-івництво житла за частковою участю. Мало того, що Республікансь-кий комітет у справах національностей і депортованих громадян


перерахував бюджетні кошти на часткову участь у будівництві жит-ла, не передбачені програмою, так ще й договори з організаціями набудівельно-монтажні роботи було укладено без аналізу вартості бу-дівництва, що призвело до втрат бюджету.

Приклади подібних ситуацій навів Анатолій Пиронко. Так,рішенням Сімферопольського виконавчого комітету від 02.12.2000р. затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуата-цію житлового будинку по вул. Дибенка загальною площею 2232кв. метри і балансовою вартістю 1,9 мільйона гривень. Відповід-но до цього рішення для облаштування депортованих громадянбуло виділено 14 квартир, у тому числі УКБу Рескомітету – 7 таОДЗЗ – 7. УКБ оплатило ТОВ «Корпорація «Кримбудінвест» 625,4тисячі гривень за 427 кв. метрів загальної площі цього будинку,тобто 1,3 тисячі гривень за кв. метр, а ОДЗЗ прийняла за актамитільки дві квартири загальною площею 157,8 кв. метрів вартістю206,8 тисячі гривень. Фактично ж ціна одного кв. метра загальноїплощі (за актом держкомісії) цього будинку склала 884 гривні.Таким чином, втрати бюджету як державного, так і республікансь-кого тільки за 9 квартир склали 275,3 тисячі гривень.

ТОВ «Консоль» на часткову участь у будівництві житла в Ялтібуло виділено три мільйони гривень, фактично придбано і збудо-вано 45 квартир у Ялті. Рівночасно, якби ці кошти було направле-но на незавершене будівництво 200-квартирного будинку в Ялті зготовністю понад 50 відсотків та введенням першої черги, то от-римано було б удвічі більше квартир. «Рада міністрів АРК, – ска-зав Анатолій Пиронко, – передала замовлення на будівельно-мон-тажні роботи комерційним організаціям ТОВ «Консоль», ТОВ«Корпорація «Кримбудінвест», ЗАТ «Півдторгбуд», тоді як вироб-ничі потужності тресту «Гражданстрой», створеного для виконан-ня будівельних робіт і працевлаштування депортованих грома-дян, було завантажено лише на 50 відсотків. До речі, житло, збу-доване трестом «Гражданстрой», дешевше, ніж житло, збудованекомерційними структурами, майже вдвічі». У порушення поста-нови Кабінету міністрів України тендерні торги з викупівлі житлане проводилися.

Порівнюючи висновки, зроблені за результатами перевірокРахунковими палатами України та Криму, Анатолій Пиронкозазначив, що у його колег із Києва вони були навіть жорстокішими.Аналогічну перевірку провело й КРУ в АРК. «Хотілося б знати, яких


висновків дійшло КРУ після ревізії та чи оприлюднить її резуль-тати?» – сказав голова Рахункової палати ВР Криму МиколаГорбатов.

«Рахункова палата не торкається політичних питань, – зазна-чив він, – але питання використання коштів бюджету, виділенихна реалізацію програми з облаштування та соціально-культурно-го розвитку депортованих громадян, пов’язане з політичними і,перш за все, міжетнічними аспектами нашого життя. Треба, щобкримчани і, в першу чергу, депортовані громадяни, знали про ре-зультати наших перевірок, тоді стане очевидним, чому іноді такнеефективно вирішуються проблеми облаштування та інтеграціїдепортованих у кримське українське суспільство».

Також на засіданні колегії Рахункової палати ВР Криму булозатверджено програму проведення зовнішньої перевірки та ек-спертно-аналітичної оцінки звіту про виконання бюджету АРКза 2000 рік.

Переклад українською мовою за текстом,наданим прес-службою ВР АРК.

ПОСТАНОВАКОЛЕГІЇ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ

ВЕРХОВНОЇ РАДИ АРК«Про результати перевірки

використання коштівреспубліканського бюджету,

виділених на реалізацію програми

облаштування та соціально-культурногорозвитку депортованих громадян»

Колегія Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республ-іки Крим, розглянувши звіт про результати перевірки використаннякоштів республіканського бюджету, виділених на реалізацію Про-грами облаштування та соціально-культурного розвитку депорто-ваних громадян, зазначає, що Програма облаштування та соціаль-но-культурного розвитку депортованих громадян на 2000 рік, зат-верджена Верховною Радою Автономної Республіки Крим, вперше


за 10 років забезпечила прозорість використання виділених бюджет-них коштів і гласність в організації квартирного обліку та виділен-ня житла.

Проте Республіканський комітет у справах національностей і де-портованих громадян, відділи у справах міжнаціональних відносинрайдержадміністрацій підійшли формально до складання розділівПрограми, не подали обґрунтування та розрахунки, які б підтверд-жували необхідність і доцільність цих витрат.

Списки черговиків на придбання житла та індивідуальних забу-довників, які потребують матеріальної допомоги, складено з пору-шенням умов чинного житлового законодавства України.

Контроль з боку Ради міністрів Автономної Республіки Кримза виконанням програми, цільовим та ефективним витрачаннямкоштів республіканського бюджету, дотриманням вимог законо-давства України у питаннях проведення квартирного обліку тавиділення житла депортованим громадянам здійснюється неякіс-но.

За результатами контрольних заходів, проведених лише в чоти-рьох районах і трьох містах, установлено факти:

– нецільового витрачання бюджетних коштів на 1012,8 тис. грн.;– втрат бюджету – 429,8 тис. грн.;– витрачання бюджетних коштів з порушенням вимог норматив-

но-правових актів на 60,6 тис. грн.;– фінансування об’єктів, які було раніше здано в експлуатацію, –

45,5 тис. грн.;Відділи з питань міжнаціональних відносин райдержадміністрацій

проводили квартирний облік депортованих громадян з порушення-ми чинного законодавства. Списки депортованих осіб, які є в черзіна отримання житла, не приведено до відповідності до вимог поста-нови Кабінету міністрів України від 15.03.1999 р.

Республіканський комітет у справах національностей і депорто-ваних громадян не мав даних про кількість депортованих громадян,які були на квартирному обліку.

Житло для депортованих громадян купувалося за завищенимицінами. Житлові приміщення, придбані за рахунок коштів республі-канського бюджету, не взято на баланс райдержадміністрацій іміськвиконкомів.

Матеріальна допомога індивідуальним забудовникам на завер-шення будівництва житла видавалася з порушенням нормативно-правових актів і не сприяла завершенню будівництва житла.


Фінансування витрат на розвиток соціально-культурної сфери

здійснювалося без обґрунтувань і розрахунків, що підтверджували

б необхідність і доцільність їх фінансування.

Плани капітального будівництва по Об’єднаній дирекції за-

мовників забудовників та управління капітального будівництва

на 2000 рік не відповідали Програмі облаштування депортова-

них громадян. Необхідні витрати та обґрунтування будівництва

об’єктів були відсутні. Більше того, план капітального будівниц-

тва з облаштування вірмен, болгар, греків, німців затверджено

Республіканським комітетом у справах національностей і депор-

тованих громадян лише через рік після ухвалення Програми.

Частину бюджетних коштів було відправлено на будівницт-

во позапланових об’єктів, раніше зданих в експлуатацію, у роз-

мірах, більших, ніж передбачено Програмою. У результаті зап-

лановані будівельні роботи по мережах водопостачання, газо-

постачання, будівництва доріг і впорядкування житлової зони

не виконано.

Республіканський комітет у справах національностей і депор-

тованих громадян перерахував на часткову участь у будівництві

житла бюджетні кошти, не передбачені Програмою. Договори з

організаціями на будівельно-монтажні роботи укладено без анал-

ізу вартості будівництва, в результаті спостерігались значні втра-

ти бюджету.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим передала замов-

лення на будівельно-монтажні роботи ТОВ «Консоль», ТОВ

«Корпорація «Кримбудінвест», ЗАТ «Півдторгбуд», а вироб-

ничі потужності тресту «Гражданстрой», створеного для вико-

нання будівельних робіт і працевлаштування депортованих гро-

мадян, було завантажено лише на 50 відсотків; водночас, жит-

ло, збудоване трестом «Гражданстрой», дешевше, ніж житло,

збудоване комерційними структурами. У порушення постанови

Кабінету міністрів України від 28.06.1997 р. «Про організа-

цію та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупі-

вель товарів (робіт, послуг)» тендерні торги з викупівлі житла

не проводилися.

Колегія Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республ-

іки Крим постановляє:


1. Звіт «Про результати перевірки використання коштів респуб-

ліканського бюджету, виділених на реалізацію Програми облашту-

вання та соціально-культурного розвитку депортованих громадян»

затвердити.

2. Направити звіт і постанову колегії Рахункової палати:

– Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ра-

хунковій палаті України, Раді аксакалів кримських татар при Го-

лові Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Представницт-

ву Президента України в Автономній Республіці Крим – у порядку

інформації;

– Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Прокуратурі Ав-

тономної Республіки Крим, Республіканському комітету у справах

національностей і депортованих громадян – для вжиття заходів.

3. Рекомендувати Раді міністрів Автономної Республіки Крим:

3.1. Посилити контроль за цільовим та ефективним витрачанням

коштів, виділених на облаштування депортованих громадян.

3.2. З метою раціонального та економного використання коштів

бюджету передбачити збільшення асигнувань на викупівлю житла

за рахунок скорочення фінансування капітального будівництва, ма-

теріальної допомоги індивідуальним забудовникам.

3.3. При затвердженні планів капітального будівництва для де-

портованих громадян здійснювати вибір об’єктів лише за наявності

обґрунтованих розрахунків доцільності їх будівництва, з урахуван-

ням пропозицій ринку продажу житла у даному регіоні та об’єктів

незавершеного будівництва.

3.4. Генеральних підрядчиків для забезпечення проведення буді-

вельно-монтажних робіт визначати тільки за результатами тендер-

них торгів. Передбачити можливість використання трестом «Граж-

данстрой» виробничих потужностей у повному обсязі, частково вир-

ішивши проблему зайнятості депортованих громадян.

3.5. Вжити заходи адміністративного впливу до осіб, винних у

нецільовому та неефективному використанні бюджетних коштів,

порушенні вимог чинного законодавства і Житлового кодексу Ук-

раїни в питаннях проведення квартирного обліку для депортованих

громадян.

Зважаючи на нетривалий час роботи голови Республікансько-

го комітету у справах національностей і депортованих громадян


Гафарова Є.С., начальника управління капітального будівництва

Джемалетдінова Р.А. обмежитися стягненням Ради міністрів Авто-номної Республіки Крим, і розглянути питання про відповідність

посаді директора Об’єднаної дирекції замовників забудовниківАведікіді І.М. та начальників відділів з міжнаціональних відносин

райдержадміністрацій і міськвиконкомів, які допустили порушен-ня законодавства України у проведенні квартирного обліку та ви-

діленні житла для депортованих громадян.4. Рекомендувати Республіканському комітету у справах націо-

нальностей і депортованих громадян:4.1. При складанні Програми облаштування та соціально-куль-

турного розвитку депортованих громадян на 2001 рік подати об-ґрунтування і розрахунки до розділів Програми, врахувати вияв-

лені перевіркою порушення та недоліки.4.2. Квартирний облік депортованих громадян, які потребу-

ють покращення житлових умов, привести у відповідність довимог постанов Кабінету міністрів України від 15.03.1999 р. і

Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 27.06.2000 р.4.3. Забезпечити прозорість і гласність проведення квартирно-

го обліку та викупівлі житла. Вивчити ринок продажу нерухомостіу регіонах і здійснювати викупівлю житла з урахуванням діючих

цін у даному регіоні, норм, установлених Житловим кодексомУкраїни.

5. Постанову колегії та виклад звіту з цього питання опубліку-вати в газеті «Крымские известия» і видати окремою брошурою.

6. Контроль за виконанням цієї постанови доручити першомузаступникові голови Рахункової палати Верховної Ради Автоном-

ної Республіки Крим Пиронку А.В.

Голова Рахункової палати М.Горбатов.

Секретар-керівник апарату Рахункової палати В.Шигаєв.

5.03.2001, м. Сімферополь.

Переклад українською мовою за текстом,

наданим прес-службою Верховної Ради

Автономної Республіки Крим


ЛІЛЯ НАФЕЄВА:

«СЬОГОДНІ МИ ПОВИННІ

ДУМАТИ ПРО ТЕ,

ЯК НЕ ВТРАТИТИ РІДНОЇ МОВИ»

Торік восени в міністерстві освіти Криму було

створено Управління освіти кримськотатарськоюмовою. Хоча кримські чиновники спочатку й малинамір «підім’яти» цю структуру під свої інтереси,

витончившись навіть у назві – Управління освіти рідними мовами,все-таки завдяки тиску кримськотатарської громадськості воновідбулося саме у такому вигляді, в якому необхідне для вирішенняпроблем національної освіти. Сьогодні ми пропонуємо інтерв’ю з на-чальником цього Управління Лілею Нафеєвою.

– Які проблеми «гальмують» розвиток у Криму національноїосвіти?

– Одним з «найболючіших» питань є наявність учнів, які не відвіду-ють заняття кримськотатарської мови. Причин тому багато, і в ос-новному вони об`єктивні. Це, наприклад, відсутність педагогів. Такакартина спостерігається у Феодосії, в Ленінському, Кіровському таСакському районах. Усі інші регіони півострова викладачами за-безпечені. Крім того, в районах, де учнів кримськотатарської націо-нальності не так багато, організувати навчання рідною мовою недуже-то просто. Так, наприклад, в Алушті лише 30 учнів кримсько-татарської національності – це 2 класи. І зрозуміло, що жоден із вчи-телів не погодиться йти на 4-6 годин на тиждень, через дуже низькуоплату.

Ще одна об’єктивна причина полягає в тому, що не завжди у гру-пу для вивчення кримськотатарської мови набирається достатнякількість учнів. Хоча в деяких школах вихід все-таки знайшли.

Припустимо, з усієї школи набирається 12 учнів кримськотатарсь-кої національності. Для них організовуються додаткові заняття зваріативної частини, правда, у меншому обсязі. Таким чином, ці дітиотримують можливість вивчати рідну мову. Але найстрашніше, намій погляд, це коли батьки не хочуть, щоб їхні діти вивчали ріднумову. Таких випадків, на жаль, чимало – 3,5 тисячі. Ці батьки пи-шуть офіційну відмову і вказують причину, чому вирішили саметак. Районні відділи освіти проводять серйозну роботу в цьомуплані, з’ясовують, чому діти не вивчають кримськотатарську мову.


– Чим батьки мотивують свою відмову?– В основному відмовляються батьки старшокласників. Вони

вважають, що якщо їхня дитина вступатиме до вузу, то їй більшепотрібні математика, фізика, а зовсім не рідна мова. До того ж відмо-ви надходять найчастіше від мешканців сільських районів. Скорі-ше за все, батьки вважають, що підготовка дітей навіть з основнихпредметів у сільських школах ведеться не на належному рівні. Тому,мабуть, вони намагаються, щоб їхні діти більше уваги приділялиточним наукам і займалися додатково. Виходить, що основна при-чина відмови – не вивчати кримськотатарську мову на шкоду ос-новним предметам.

– Відомо, що без вчителів-предметників робота національнихшкіл ускладнюється. Як вирішується проблема нестачі саме такихфахівців?

– Справа в тому, що таких вчителів взагалі немає. Більше того,немає фахівців, які б їх підготували. Гадаю, поки що отримати квалі-фікованих предметників можливо лише в Туреччині. Тому що звідтинаші студенти повертаються з вільним володінням турецькою мовою,а значить і кримськотатарською. Необхідну термінологію вони осяга-ють там. Так що діяльність Асоціації «Мааріфчі» в організації на-вчання в Туреччині на сьогоднішній день – єдиний шлях, який з часомдозволить нам отримати предметників.

На жаль, випускники місцевих вузів, у тому числі й КДІПІ, ненастільки підготовлені в мовному плані, щоб вести фізику, хімію таінші предмети. Ми не маємо фізика, який би готував фізиків, немаємо біолога, не маємо будь-якого іншого фахівця. Це наша біда.Мовне середовище в наших вузах все-таки російськомовне, а дляпідготовки хорошого фахівця цей фактор теж не останній. Щобвикладати якийсь предмет кримськотатарською мовою, треба якмінімум 2-3 роки говорити нею, починати мислити нею та примуси-ти мислити учнів.

Я б запропонувала ще такий варіант вирішення цієї проблеми– обмін студентами останніх курсів КДІПІ та ТНУ з вузами Туреч-чини. Якщо, наприклад, наші четвертокурсники поїдуть на навчан-ня туди, то через два роки повернуться з чудовим знанням мови. Тутвже потрібна підтримка держави, якась спільна програма. Але колидержава бідна і не в змозі фінансувати освіту належною мірою, всінаші пропозиції залишаються тільки в теорії. А поки що ми навіть неможемо підручники видати в необхідній кількості.


– Тобто національні школи поки що повністю підручниками неукомплектовані?

– Звичайно, ні. Ми не маємо книжок з кримськотатарської мовидля 2 класу, підручник для 3 класу необхідно допрацьовувати.

Взагалі картина з підручниками така. Не можна сказати, що їхзовсім немає. Школи забезпечені ними непогано, тому що все, що

видається завдяки фінансуванню Фонду «Відродження», ми май-же у повному обсязі віддаємо в національні школи, а залишки пе-

редаємо школам, де мова вивчається як предмет. Але й тут невдається уникнути проблеми нестачі книжок. Припустимо, вида-

но тисячу книг «Кримськотатарська мова» за 5 клас. Сьогодні унас 5 тисяч учнів. Крім них 600 класів з кримськотатарською мо-

вою навчання. Як цю тисячу підручників поділити на п’ять тисячшістсот? А ще треба забезпечити книгами вчителів – їх 622. Ось і

доводиться викручуватись. Адже необхідно, щоб кожна дитинамала підручники.

– Чи здійснє держава підтримку видання навчальної літе-ратури?

– Дуже погано. Нас не фінансують у повному обсязі. Для тогощоб забезпечити виконання плану-замовлення на 2001 рік, нам

потрібна 731 тисяча гривень. Вже готовий план-замовлення до 2005року. Проте минулого року нам виділили тільки 78 тисяч гривень.

Така картина спостерігається протягом декількох років, так що,повторюю, поки що стосовно держави особливих надій плекати

не доводиться.– Ще зовсім недавно порушувалося питання про те, що уроки

кримськотатарської мови ставляться у розклад нульовими або

восьмими. До того ж учням часто треба було вибирати між вив-

ченням рідної мови чи іншого предмета. Наскільки змінилася си-

туація в цьому навчальному році?

– Практично зараз уже в усіх школах справилися з розкладом, і

уроки кримськотатарської мови проводяться з 1-го по 6-ий, так що

конфліктних ситуацій, пов’язаних з цим, вдалося уникнути. Про це,

до речі, свідчать і цифри. У 1998-99 роках не вивчали рідну мову 8

тисяч наших учнів, а цього року тільки 3,5 тисячі. Тобто упорядку-

вання навчального плану різко знизило число тих, хто не вивчає.Хочу окремо відзначити, що сьогодні за кількістю учнів кримсько-татарської національності ми наблизились до довоєнного показника.


Тоді було 46008 учнів, а зараз – 45867. Але тоді кримськотатарсь-ких шкіл було 386, а сьогодні ми маємо лише 10. Гадаю, якби мивсі разом, загальними зусиллями прагнули повернути національніпочаткові школи з кримськотатарською мовою навчання, було бчудово.

– Як справи зі збільшенням кількості шкіл з викладанням кримсько-татарською мовою? І взагалі, чи є реальні перспективи, що системанаціональної освіти у Криму відбудеться повною мірою?

– Перспективи розширення мережі шкіл і класів є. Але необхід-но зазначити, що результат залежить від батьків, від нас з вами.Захочемо ми віддати дитину у школу чи клас з кримськотатарсь-кою мовою навчання, значить, він одержуватиме освіту нею. Япідготувала дані про школи, де кількість учнів кримськотатарсь-кої національності перевищує 20%. У Криму є 11 шкіл із російсь-кою мовою навчання, в яких кримськотатарських дітей – 60% ібільше. Є школи, де 100% учнів складають кримські татари. На-приклад, це Тургенєвська Білогірського району, 93% – у Ти-мофіївській Джанкойського району, 87% – Сарибаській школі Пер-вомайського району. Ця школа, до речі, з 1 вересня перепрофі-люється у школу з кримськотатарською мовою навчання. 84% – вАнтонівській школі Білогірського району. Тільки в цьому районіє 6 шкіл, у яких кримські татари складають понад 50% учнів. УСімферопольському районі таких шкіл три – це Добрівська, Де-нисівська, Прудівська. У Кіровському районі – Привєтнінська, Жу-равська. А у Первомайському кількість учнів кримськотатарськоїнаціональності не перевищує 50%, проте вони планують цього рокувідкрити 7 класів із кримськотатарською мовою навчання. Ди-ректор планує ціле крило будівлі школи виділити під ці класи, го-тує педагогічні кадри.

Крім того, ціла низка шкіл – 41, кількість кримськотатарськихучнів в яких перевищує 40%. Так що в нас досить серйозна база. Іякщо ми зараз піднімемо всі ці школи, то в 72 з них повинні з’явити-ся національні класи. Поки що в них навчання кримськотатарсь-кою мовою не ведеться, і це, на жаль, результат того, що батьки незвикли до рідної мови і не хочуть, щоб їхні діти оволодівали нею.

– Можливо, батьки не бачать подальшої перспективи, хви-люються про те, що їхні діти не зможуть продовжувати на-вчання у вузах кримськотатарською мовою, а потім застосу-вати свої знання?


– Хочу сказати, що ми дуже обманюємося. До вищої освіти наміти ще дуже довго. Сьогодні ми повинні думати про те, як не втра-тити рідну мову. Тому ми повинні всім нашим дітям на початко-вому етапі просто дати рідну мову. Саме на початковому етапі – з1 по 3 клас. А потім нехай дитина навчається будь-якою іншоюмовою, але свою мову вона вже знатиме, і далі в процесі навчанняу школі нарощуватиме знання рідної мови, продовжуючи її вив-чення. Але якщо дитина не почне вивчення кримськотатарськоїмови в початкових класах, то у 5 класі вона сприйматиме її якіноземну. Батьки не мають боятися, що їхню дитину обмежують успілкуванні іншою мовою, тому що вчителі не втрачають російсь-кої мови. Адже в основному заняття навіть в національних шко-лах проводяться саме російською.

За пропозицією нашого Управління Республіканський інсти-тут перекваліфікації педагогічних кадрів розробляє рекомендаціїдля вчителів щодо введення компонента кримськотатарської мовина уроках у класах і школах з кримськотатарською мовою на-вчання. Ця розробка дозволить нам скоректувати не тільки по-етапний і попредметний обсяг лексики, але й проведення вихов-ної роботи. Вважаю, що це набагато полегшить працю вчителів.Адже багато хто думає, що весь урок має проводитись тількикримськотатарською мовою, незалежно від класу, теми тощо. Ценеможливо. Від мови, яка не працювала 70 років, не можна вима-гати обсягів, припустимо, сучасної російської. Не можна вимага-ти введення назви гіпотенузи, тангенса, цитоплазми кримськота-тарською, якщо ці слова власне і російською ніяк не звучать.

А для батьків ще раз хочу сказати, що сьогодні ми повиннідати дітям мову, допомогти оволодівати нею і виробити потребуспілкуватися нею. Тому що практично тільки освіта, тільки шко-ла реалізує це завдання. Найскладніше завдання - не дати кримсь-котатарській мові загинути.

– Як можна тим, хто через різні причини не зміг отримати осв-іту рідною мовою, вивчати її?

– Моя мрія – відкриття недільних кримськотатарських шкіл.У нас у Криму чимало недільних шкіл, але немає жодноїкримськотатарської. Мою ідею підтримали директори національнихшкіл, однак поки що все впирається у фінансування. Якщо наш про-ект стосовно створення в Криму недільних кримськотатарських шкілбуде підтримано Фондом «Відродження», то з 1 вересня відкриються


десять експериментальних шкіл у різних регіонах півострова. До нихбуде залучено педагогів і матеріально-технічну базу існуючих на-

ціональних шкіл. Якщо експеримент вдасться і ми отримаємо пози-тивні результати, то мережу таких недільних шкіл треба буде розши-

рювати. Вони відкриватимуться скрізь, де наші співвітчизники про-живають компактно. Але тут, безперечно, вже потрібна буде відпов-

ідна державна підтримка, тому що жоден вчитель не піде просто так,безкоштовно викладати у свій вільний час. І це зрозуміло, адже ми

живемо у важкий період, всі будуються, у кожного свої проблеми,всім потрібно своїх дітей навчати тощо. Будь-яка людина хоче за

свою працю отримувати гроші, і це природно. Тому все-таки дер-жавна програма підтримки кримськотатарської недільної школи буде

необхідна.– Хто зможе відвідувати заняття у цих школах?

– По-перше, звичайно, вчителі-викладачі, тому що вони мовою уналежному обсязі не володіють. Далі – батьки учнів, які захочуть

вивчати мову. Ще однією категорією, яку передбачається залучитидо недільної школи, будуть учні, котрі поки що не вивчають кримсь-

котатарську мову. Так, наприклад, у сел.Совєтське є дві школи зросійською мовою викладання і одна з кримськотатарською. Не всі

діти кримськотатарської національності визнали за необхідне навча-тися в національній школі, 80 з них залишилися в російськомовних

школах. А там кримськотатарська мова не викладається, тому що ненабираються групи. Ось таких неохоплених учнів і необхідно залу-

чати до недільних шкіл. І останнє – наші малюки – майбутні першок-ласники національних шкіл. Не всі вони бувають готові у першому

класі навчатися рідною мовою, тому що вдома в основному звучитьросійська мова. Але якщо з цими дітьми протягом року попрацюють

учителі і підготують їх до навчання, то їм буде набагато простіше впершому класі.

Якщо ми подужаємо недільну школу, якщо ми зможемо створитихороші програми та забезпечимо школи підручниками, наочними і

навчально-методичними посібниками, створимо бібліотеку для до-машнього читання кримськотатарською мовою, для нашого народу

це буде великий крок уперед.Ліля Нафеєва – за характером оптиміст та ентузіаст. Вона впев-

нена, що сьогодні національні школи, окрім виконання своєї основ-ної функції, великою мірою сприяють збереженню та відродженню


кримськотатарської мови. Вона вважає, що потрібен тривалий пері-од, щоб зробити мову корінного народу Криму мовою наукових кон-

ференцій, симпозіумів. Вона впевнена, що це відбудеться, якщо мизможемо всім нашим дітям дати освіту рідною мовою та прищепити

до неї любов. Вона каже, що «ми – нація, кожен представник якоїповинен побачити в собі кримського татарина, відчути навислу заг-

розу втрати своєї мови».

Довідка:Останнім часом спостерігається зниження загальної кількості

учнів. Так, наприклад, у 1996-97 роках у Криму учнів було 316323.А зараз – 279041. На цьому фоні рівень кримськотатарських учнів

постійно зростає. У 1996-97 роках учнів кримськотатарської на-ціональності було 41106 осіб, сьогодні – 45867.

У Криму діє 10 шкіл з кримськотатарською мовою навчання.В них 145 класів і навчаються 3575 учнів. У 38 школах відкрито 96

класів з навчанням кримськотатарською мовою, які відвідують1557 учнів. Загалом 5134 учні навчаються кримськотатарською

мовою. Це означає, що із загальної кількості учнів кримськота-тарської національності – 45867, 11% навчаються рідною мовою.

Учнів, які вивчають кримськотатарську мову як предмет – 36149осіб, тобто 78% кримськотатарських учнів. Загалом близько 90%

учнів кримськотатарської національності вивчають рідну мову.Цього року планується у 10 школах з кримськотатарською мо-

вою навчання набрати 15 перших класів, до них прийдуть близь-ко 340 учнів. У 2001-2002 роках планується відкриття шкіл з

кримськотатарською мовою навчання в сел.Ісмаїл-бей (Євпато-рія), Янъы маале (Cудак), Сари Су (Білогірськ), Сарибаш (Перво-

майський район), Акмечеть (Сімферополь).Підготувала Гульнара Керімова.

Переклад українською мовою за текстому газеті «Авдет», №4 (262), 21 лютого 2001 року.


КРИМСЬКІ ТАТАРИ

ПОВИННІ ЗАХИСТИТИ

СВОЮ ЄДНІСТЬ

«І залишаючись на самоті, не роби того,чого не хочуть бачити від тебе люди»

Священний хадіс

10 лютого у селі Азек (Плодове) Бахчиса-райського району відбувся збір громадян. Приводом стало загост-рення ситуації, що склалася останнім часом у зв’язку із появою «но-вої течії» серед віруючих кримських татар. Понад 500 мусульманзібралися, щоб обговорити проблему та знайти вихід із ситуації, щосклалася.

За традицією, на початку зборів пролунав кримськотатарсь-кий національний гімн, Муфтій Криму прочитав дуа. В обгово-ренні проблеми взяли участь голова Меджлісу кримськотатарсь-кого народу, Муфтій Аджи Еміралі-ефенді, уповноважений у спра-вах Муфтіяту у Міллі Меджлісі А.Альчиков, голова Бахчисарайсь-кого регіонального меджлісу І.Умеров та його перший заступникА.Чийгоз.

Ситуацію прокоментував голова Плодовського місцевого мед-жлісу А.Абдуллаєв:

– 4 роки тому у с.Плодове серед наших співвітчизників з’яви-лися перші прихильники так званої «нової течії у релігії», яка ба-

зується на ідеології, що нав’язується арабськими емісарами. При-хильники цієї ідеології вважають мусульманами лише тих, хто йдеза ними, а інших людей називають «кяфірами» (невірними). Цятечія заперечує національні традиції, звичаї та обряди, що скла-далися тисячоліттями. Ці люди не поважають нікого і не прислу-ховуються ні до кого, крім своїх наставників.

Муфтій мусульман Криму, висловлюючи глибоке розуміннятого, що відбувається, звернувся до народу:

– Шановні матері, батьки, брати і сестри! Довгі роки наш на-род мучився у місцях депортації, мріючи про повернення на Бать-ківщину. Кримські татари, перебуваючи далеко від Батьківщини,помираючи від голоду і хвороб у бараках, не вставали на колі-

на, не принижувалися ні перед ким, не забули рідної мови, наші


національні звичаї і традиції, не зраджували національного рухукримських татар і людей, які присвятили все своє життя справі відрод-ження нації. Але сьогодні серед нас знайшлися ті, кому емісари здалекої країни виявилися ближчими та дорожчими за власний на-род, ті, хто готовий перекреслити і забути все: свою національність,національні традиції та обряди. Довгі роки ми всі разом крок за кро-ком йшли до того, про що колись могли тільки мріяти: сьогодні мивідкриваємо національні школи, відроджуємо нашу культуру,відновлюємо вцілілі від знищення мечеті й будуємо нові, маємо тридіючих медресе. Але коли прийшов час радіти тому, що розвиваєть-ся дерево нації, ми сьогодні плачемо. Плачемо тому, що під корінняцього дерева ллють отруту руками наших співвітчизників. Ці люди,вважаючи себе справжніми мусульманами, порушують священніхадіси ісламу. Іслам – релігія, що закликає до єдності, до терпимостіта поваги.

Присутні на зборах мешканці села Плодове й ті, хто приїхавз інших сіл району, у своїх виступах висловлювали обурення,що серед кримських татар знайшлися люди, які відмовилися віднаціональних звичаїв, що складалися століттями. Односельцістверджували, що ці люди ніде не працюють і живуть на кош-ти, одержані від арабських наставників, обманом намагаютьсянав’язати свою ідеологію неповнолітнім дітям, роздаючи їм по-сібники. Тим самим вони створюють конфлікти у сім’ях, де синпочинає йти проти батька, запевняючи, що релігійні обряди імолитви, яких навчили кримських татар їхні батьки та діди,неправильно здійснюються. Присутні на зборах висловлювалирізні думки стосовно того, як бути з «прибічниками нової ідео-логії», і дійшли загальної думки – повністю ігнорувати цих лю-дей, не спілкуватися, не запрошувати на громадські заходи і неходити на їхні заходи.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу М.Джемілев,який брав участь у нелегкій дискусії, говорив про небезпеку цієїпроблеми, наводячи приклади з історії багатьох держав і народів,де розподіл за релігійною ознакою призводив до кровопролиття:

– Ми повинні захистити єдність кримських татар, якою захоп-люється увесь світ. Арабські емісари будують мечеті і вважають,що можуть нав’язувати кримським татарам свою ідеологію. За-раз у Криму з’явилося декілька таких течій, що суперечать однаодній. Одна з цих ідеологій закликає до жорстоких заходів проти


«кяфірів». Народ повинен протистояти цим ідеологіям і не піддава-тися на їхній обман. Ці «течії» ще нечисленні і не міцні, і, поки непізно, їх треба зупинити.

На зборі громадян пролунало питання: «Хто ж із нас справжніймусульманин, хто більше до вподоби Аллаху, хто правильнішездійснює намаз і молитви?» Представник Меджлісу у МуфтіятіА.Альчиков проінформував присутніх про те, що наш Муфтіятзустрічався з духовними лідерами з Арабських еміратів і отримавпояснення на це важке питання: «Всі рівні перед Аллахом, ікримські татари можуть додержуватися своїх національних тра-дицій та обрядів, бо вони не несуть у собі нічого, що суперечило бісламу».

Збори одностайно підтримали рішення, ухвалене на спільнійнараді регіонального меджлісу та релігійних громад Бахчисарайсь-кого району від 26.01.1999 р.: всі мусульмани – кримські татариБахчисарайського району – у питаннях проведення релігійних інаціональних культових обрядів мають керуватися рішеннями тарекомендаціями Муфтіяту мусульман Криму.

Кримські татари Плодовської сільської ради обрали новийсклад релігійної громади.

Обнадійливо пролунали слова голови регіонального меджлісуІ.Умерова: «Тільки тоді, коли ці люди навчаться поважати свійнарод і не стануть протиставляти себе суспільству, тоді й ми змо-жемо поважати їх».

Інформаційна службаБахчисарайського регіонального меджлісу.

Переклад українською мовою за текстому газеті «Голос Крыма», №08 (397), 16 лютого 2001 р.

ІСЛАМСЬКИЙ ФАКТОР У КРИМУПро деякі особливості процесу

«відродження ісламу» (1989-1999 рр.)

Етнічні та конфесійні конфлікти – одна з гло-бальних проблем сучасного світу. Передумовитаких конфліктів є практично у будь-якому регі-оні з поліетнічним складом населення, де через


різні причини стосунки між етносами та конфесіями відрізняютьсядостатньо високим рівнем напруженості. Причому на регіонально-

му рівні – там, де лінії етнічних «розломів» співпадають чи перети-наються з конфесійними – ця напруженість набуває виразного етно-

релігійного характеру.У нещодавньому минулому зони етнічної та конфесійної на-

пруженості зосереджувались переважно у країнах Ближнього таСереднього Сходу. Зараз їх ареал значно розширився, позначив-

ши так звану «дугу нестабільності», що простягнулася від Захід-ної Сахари – через Балкани, Східну Європу, Малу Азію, Причор-

номор’я, Північний і Південний Кавказ, Центральну Азію та Тібет– до Південно-Східної Азії. Після розпаду СРСР у суцільне «поле

етноконфесійної напруженості» перетворився пострадянськийпростір, на якому, крім «гарячих точок», що утворилися, налічу-

ються сьогодні десятки регіонів з потенційними осередками етно-релігійних конфліктів.

За недоброю традицією, що склалася, до одного з таких регі-онів відносять і Крим. У суспільну свідомість наполегливо впро-

ваджується версія про нібито непримиренні етнічні та релігійнісуперечності між слов’янською більшістю півострова і кримсько-

татарськими репатріантами – як про головну парадигму етнопо-літичного конфлікту. Ідея ця посилено мусується місцевими і за-

кордонними ЗМІ. В українських (у тому числі й кримських), рос-ійських, турецьких, американських, західноєвропейських та інших

джерелах складаються різні провокаційні сценарії етнорелігійно-го конфлікту з катастрофічними наслідками, за прикладом Ліва-

ну, Боснії, Косово, Чечні.Останнім часом під впливом подій у Чечні почали говорити

про загрозу ісламського екстремізму в Україні та в Криму. Чи існуєтака загроза реально? Чи може мусульманська громада Криму,

що відроджується, стати тим «благодатним» ґрунтом, на якомувиросте отруйне насіння ісламського екстремізму? Яку роль відігра-

ватиме «кримський іслам» у майбутньому? Чи стане він ще однимджерелом перманентної конфліктності або ж, навпаки, буде стаб-

ілізуючим фактором в етнодемографічній структурі кримськогосоціуму, що суттєво змінилася?

Необхідно сказати, що на тлі масової репатріації в Крим

кримських татар, що розгорнулася з кінця 80-років, таке ставлення до


проблеми ісламського фактора з боку українських вчених вигля-дає принаймні дивним. Адже на початку цього процесу було зро-

зуміло, що, на відміну від РФ чи інших держав СНД, у Кримупроцес «ісламського відродження» відбуватиметься складніше,

оскільки тут молодій українській державі доведеться мати спра-ву не з просто відродженням, а з реінтеграцією ісламу в уже пра-

вославно-слов’янське етноконфесійне середовище, що цілкомсклалося та обтяжене до того ж відомими антитатарськими упе-

редженнями.У зв’язку з цим, з метою виявлення ступеня впливу «кримського

фактора» на розвиток етно-політичної ситуації в Криму, є доціль-ною спроба порівняльного аналізу загального перебігу розвитку

ісламського фактора на пострадянському просторі з феноменом реі-нтеграції ісламу в Криму. Як показує аналіз робіт російських ісла-

мознавців, деякі риси загального процесу «відродження ісламу» удержавах СНД можуть бути віднесені й до характеристики рекон-

струкції ісламу в Криму. Рівночасно відродження ісламу в Кримувідрізняється низкою специфічних особливостей.

У розвитку «ісламського фактора» можна виділити три етапи.1 етап (1989-1992 рр. – фаза підйому) безпосередньо пов’язаний з

процесом незалежних держав і характеризується різким сплескометнічної та конфесійної самосвідомості практично у всіх народів

колишнього СРСР. Завершується він з початком громадянської війниу Таджикистані (середина 1992 р.)

На даному етапі формуються мусульманські релігійні громади ібудуються нові мечеті, створюються ісламські установи, ісламські

політичні організації (наприклад, всесоюзна Ісламська партія відрод-ження, ісламські партії в Азербайджані, Таджикистані, Узбекистані,

Казахстані тощо). Світська влада все частіше апелює до ісламу,зростає інтерес до ісламського фундаменталізму, в мусульманських

регіонах СНД посилюється вплив Туреччини, Ірану, Пакистану,Саудівської Аравії, країн Перської затоки.

Вже ця перша фаза у розвитку «ісламського фактора» на постра-дянському просторі чітко розкриває наступний парадокс:

а) здатність ісламу виступати в ролі фактора етнічної мобілізації;б) нездатність його забезпечити загальноісламську інтеграцію

не тільки в межах колишнього СРСР, але й у масштабах середнь-осхідного або навіть центральноазіатського регіонів.


Ті самі тенденції, можливо, з деяким запізненням, мали місце й урозвитку «кримського ісламу», відродження якого відбувалось під

потужним впливом патріотичної ідеї репатріації кримських татар на«історичну батьківщину». Тут також, як і в традиційно ісламських

регіонах, спостерігалось прагнення репатріантів – кримських татардо консолідації в межах мусульманської громади, до відновлення і

будівництва мечетей. У 1991 р. було створено Духовне управліннямусульман Криму (ДУМК), встановлено зв’язки з ісламськими цент-

рами в Туреччині та інших країнах. Зокрема, вже на початку 90-хроків активно розгорнулася в Криму діяльність ісламських місіо-

нерів, почалась підготовка кадрів мусульманського духовенства зкримських татар у Туреччині.

Роль ісламу як фактора етнічної мобілізації в Криму проявилась особ-ливо чітко. І це зрозуміло, якщо згадати вказівку академіка В.В.Бар-

тольда про те, що «... для народів, позбавлених політичної незалеж-ності, релігія є єдино можливим виявленням національної єдності».

Варто зазначити, що керівництво ДУМК на цьому етапі намага-лось піти від політизації ісламу, на ґрунті чого навіть виникли до-

сить гострі суперечності між головою меджлісу М.Джемілевим імуфтієм Криму Сеїт Джалілем Ібрагимовим; оскільки останній, що є

одночасно членом меджлісу, був «зобов’язаний» підпорядковуватирелігійну діяльність кримськотатарської мусульманської громади

національно-етнічним пріоритетам, сформульованим у «Деклараціїпро національний суверенітет кримськотатарського народу», ухва-

леній 2 курултаєм у червні 1991 року. Однак прагнення муфтія зай-няти більш незалежну позицію стосовно меджлісу, – очевидно, через

відому зацікавленість Києва в меджлісі як допоміжному інструментіборотьби проти «російських сепаратистів» у Криму, – не знайшло

тоді підтримки з боку центральної влади.У цей період формування ісламської громади на території Украї-

ни не викликало ще особливих побоювань у центральної влади. Ус-відомлення загрози радикалізації ісламу в Україні, та особливо

«кримськотатарського ісламу» в Криму, виникло пізніше, вже підвпливом «ісламського досвіду» в Чечні.

Проте ця роль ісламу як потужного фактора етнічної мобілі-зації була своєчасно оцінена керівництвом меджлісу. Вже у ве-

ресні 1991 р., під час перебування в Криму групи відомих гро-мадських діячів і бізнесменів з Туреччини, М.Джемілев та голова


«Товариства турецької інтелігенції» Невзат Ялчинташ разом зак-лали символічний камінь у фундамент мечеті Кебір-Джамі вСімферополі. В лютому 1992 р. М.Джемілева під час його візиту доТуреччини було обрано почесним членом релігійного фонду іменіХерзета Акшемсетдіна. Фонд зобов’язався збудувати для мусульманКриму релігійний центр у Бахчисараї. Наступного дня заяву пронамір збудувати в Криму низку релігійних об’єктів зробив головарелігійного фонду імені Махмуда Хюдайї – Осман Топбаш.

З іншого боку, мабуть, саме через пріоритетне значення етнічно-го початку в національному русі кримських татар уже на цьому, по-чатковому, етапі реінтеграції репатріантів досить добре прогляда-лась якась етнічна «автономність» кримськотатарських мусульманстосовно ісламської громади України в цілому; і це знайшло своєвідображення у відомих суперечностях між ДУМК та Духовним уп-равлінням мусульман України (ДУМУ), зокрема, у нездатності їхдомовитися про створення єдиного інтегрального ісламського цент-ру на Україні.

Таким чином, у межах України, як і на всьому пострадянськомупросторі, сила ісламської солідарності виявилась недостатньою дляподолання націонал-сепаратистських тенденцій у мусульманськійуммі.

Поява на півострові швидко зростаючого кримськотатарськогонаселення, яке традиційно проповідувало іслам, виникнення ісламсь-ких релігійних організацій, відновлення і будівництво мечетей, ак-тивна діяльність ісламського духовенства - стали певним «викли-ком» стосовно населення Криму. Здавалося б, загострення міжкон-фесійних суперечок неминуче. Однак незважаючи на надзвичайнітруднощі і перешкоди, з якими довелося зіткнутися як самим кримсь-ким татарам, так і Україні, що приймає репатріантів, зокрема –місцевій кримській владі, реінтеграція ісламу у конфесійну структу-ру Криму відбувалась на рідкість толерантно. Практично починаю-чи з 1989 р. і до сьогодні, не виникло жодного серйозного конфліктуна релігійному ґрунті, хоча прагнення меджлісу використати ісламяк засіб мобілізації спостерігалося вже на ранніх етапах репатріації.

На наш погляд, одна з головних причин дивного виявлення«кримської толерантності» полягала в споконвічній «мозаїчності»загального процесу релігійного відродження, що охопив після крахукомуністичного режиму і системи державного атеїзму практично всіетнічні спільноти колишнього СРСР.


У цьому контексті досить суперечливо виглядає оцінка ролі мед-жлісу стосовно ДУМК. Здавалося б, жорсткий контроль за релігій-ною діяльністю кримських мусульман з боку меджлісу протидіяв про-никненню в мусульманську громаду Криму впливу ісламських ради-калів і, таким чином, сприяв збереженню атмосфери етноконфесій-ної толерантності на півострові. Однак це не завадило меджлісу заактивної участі ДУМК, незареєстрованої Ісламської партії Криму,партії «Адалет», кримськотатарського молодіжного центру та інших,контрольованих ним кримськотатарських організацій використову-вати, наприклад, фактор ісламської солідарності з чеченськими се-паратистами з метою радикалізації та ісламізації протестних акційкримських татар; хоча це здійснювало глибоко емоційний вплив настан етноконфесійних відносин у Криму та об’єктивно було спрямо-ване на збереження перманентного протистояння між російською ікримськотатарською громадами Криму.

Таким чином, уже на першому етапі реконструкції ісламу в Кри-му монополія меджлісу щодо ДУМК потенційно виключала мож-ливість прямого конструктивного співробітництва між ісламськимдуховенством та українською державою, з усіма можливими на-слідками.

Другий етап (1992-1995 рр.) у розвитку «ісламського фактора»на пострадянському просторі можна умовно охарактеризувати як«еволюційну»фазу. В цей період збройний опір ісламської опозиціїу Таджикистані набуває хронічного характеру, накопичується ре-лігійно-політичний потенціал на Північному Кавказі, іде кристал-ізація системи ісламської освіти, перебудова духовних управлінь,розширення та зміцнення зв’язків із зарубіжними ісламськими цент-рами, формування нової генерації ісламського духовенства, кон-солідація довкола мечетей стійких мусульманських громад.

У Криму до 1995 р. було зареєстровано вже 138 мусульманськихгромад, причому темпи реєстрації мусульманських статутів були в2-3 рази вищі, ніж православних. У руках ДУМК до того часу було53 мечеті, з яких 31 було повернено державою, а 22 – будувалисязаново. Причому, як зазначала кримська адміністрація, «жоден ізбудинків, що зводиться, не фінансується за рахунок добровільнихпожертвувань громадян», а «спонсори новобудов знаходяться в Ту-реччині чи Арабських еміратах». Підкреслювалося, що «опікати»мусульман Криму «бажає не лише Туреччина, але й представникиПакистану, Ірану та інших держав».


Розвиток зв’язків меджлісу та ДУМК із зарубіжними ісламськи-ми організаціями сприяв визріванню передумов політизації ісламу в

Криму.Найбільш тісні та інтенсивні зв’язки було встановлено меджлі-

сом та ДУМК із зарубіжними ісламськими організаціями Туреччи-ни. Зокрема, з 1992 р. встановлено тісний зв’язок з Партією благо-

денства Туреччини та її головою Н.Ербаканом (членом суфійськогоордену «Накшбенді»). Значних зусиль для залучення державних і

громадських організацій Туреччини до відновлення та будівництвав Криму мечетей докладали голова Об’єднання кримськотатарсь-

ких товариств культури і взаємодопомоги в Туреччині Ахмет ІсханКырымлы, Релігійний фонд Туреччини, Міністерство народної осв-

іти Туреччини. Поряд із традиційною орієнтацією на Туреччину з’я-вилося й стійке прагнення до розвитку зв’язків з релігійними органі-

заціями арабських країн. Розвиток «арабської» орієнтації в струк-турі зовнішніх зв’язків меджлісу та ДУМК із зарубіжними ісламсь-

кими центрами значною мірою було продиктовано, як нам здається,фінансовими міркуваннями керівництва меджлісу.

Активізуються зв’язки з радикальними протурецькими релігійни-ми організаціями в Європі. Так, у травні 1993 р. у Кельні (Німеччи-

на) М.Джемілев і С.Керімов зустрічалися з генеральним секретаремісламської організації «Міллі герюш» Алі Юкселем, а наприкінці

серпня - початку вересня того ж року за запрошенням цієї організаціїМ.Джемілев брав участь у конференції мусульман Європи в Давосі

(Швейцарія). У резолюції конференції був заклик до всіх мусульмансвіту надати допомогу та сприяння боротьбі кримських татар.

Особливо сильний вплив на підвищення рівня етнополітичної кон-фліктогенності та збереження стану міжетнічної напруженості

здійснила жорстка антиросійська позиція меджлісу і ДУМК у пи-танні про конфлікт у Чечні. Керівництво меджлісу, спираючись на

тезу про ісламську солідарність, вступає в активні стосунки із сепа-ратистськи налаштованим керівництвом та ісламістами Чечні. Так,

1 березня 1994 року М.Джемілев приймає муфтія Чечні і заступникаголови «Кавказького дому» імама Адама Галаборшева, який при-

був до Криму за дорученням Джохара Дудаєва. Відтоді підтримканаціоналістів у Чечні з боку КТНД проводиться вже не лише під гас-

лом боротьби «з російським імперіалізмом», але й під гаслом «ісламсь-кої солідарності». З’являються явні ознаки відкритої політизації


«ісламського фактора» в Криму. Мусульманська солідарність вико-ристовується кримськотатарськими націоналістами як зручне при-

криття для проведення акцій відверто політичного характеру. Війнау Чечні стає постійно діючим каталізатором для підтримання конфл-

іктогенних стосунків на міжетнічному рівні між проросійськи налаш-тованою християнською більшістю населення Криму та кримськими

мусульманами.Керівництво меджлісу здійснює спеціальні кроки з метою

організації міжнародної підтримки боротьби чеченських сепара-тистів. Так, 29 листопада 1994 р. президія меджлісу обговорила

ситуацію в Чечні, а 8 грудня М.Джемілев звернувся до генераль-ного секретаря Організації Непредставлених Націй і Народів

М. ван Вольт ван Праасу з проханням направити у Чеченськуреспубліку спостерігачів ООН для політичного врегулювання

конфлікту. 12 вересня 1994 р. у Сімферополі меджліс організу-вав масовий мітинг протесту кримських татар проти введення

російських військ на територію Чечні. 30 січня 1995 р. в аеро-порту Стамбула, повертаючись із чергової поїздки до Туреччи-

ни, М.Джемілев і міністр закордонних справ Чеченської респуб-ліки провели спільну прес-конференцію для журналістів у зв’яз-

ку з подіями на Кавказі.До руху протесту проти воєнних дій Росії в Чечні активно

підключається незареєстрована Ісламська партія Криму. У грудні1994 р. вона розповсюджує «Звернення до всіх людей доброї волі»

із закликом протидіяти «російській агресії у Чечні». При цьомуполітизація ісламу в Криму супроводжується панісламістською

пропагандою. Так, у 1995 році мав місце факт розповсюдження умечетях Криму брошури «Намаз» пакистанського походження, в

якій мовилось: «Якщо на землі ми підкоримось якійсь державі, тодержава має бути мусульманською. Керівники цієї держави та-

кож мають бути мусульманами. Конституцією даної держави маєбути Коран. Судді цієї держави мають судити на основі ісламсь-

кого шаріату. Якщо державі не властиві ці якості, то це вже неваша держава. І ви не повинні підкорятися такій державі».

Здавалося б, загальноісламська солідарність, що відкрито дек-ларується меджлісом і ДУМК, мала б сприяти консолідації мусуль-

ман України. А втім, суперечності між ДУМК і ДУМУ на рівнімусульманської громади не лише збереглися, але й посилилися.


В 1994 р., у певному розумінні як альтернатива ДУМУ і ДУМК,було створено Духовний центр мусульманських громад в Україні

(ДЦМГУ). Крім того, з’явилися автономні мусульманські грома-ди, які не входять до жодного із вказаних релігійних об’єднань.

Таким чином, уже на другому, «еволюційному» етапі розвиткуіслам у Криму, зберігаючи й навіть посилюючи свій вплив на про-

цес етнічної мобілізації, так і не перетворився у фактор загальноіс-ламської інтеграції.

Іншою важливою особливістю другого етапу в розвитку ісламуна пострадянському просторі, яка чітко проявилася і в Криму, була

цілком очевидна неспроможність пострадянської мусульманськоїгромади до адекватного сприйняття ісламського віровчення й му-

сульманської традиції в канонічній формі.Виразно виявився явний відрив канонічного ісламу, тобто тако-

го, що спирається на Коран і шаріат, від основної маси мусульман,зумовлений більше ніж півстолітнім усуненням ісламського духо-

венства від політичного та соціального життя мусульманської гро-мади. Між тим, політико-конфесійний і релігійно-психологічний

«вакуум», що виник під впливом внутрішніх і зовнішніх зацікавле-них сил, почав заповнюватися різного роду псевдоісламськими,

частіше – кримінально-екстремістськими елементами, які, блокую-чись із радикальним крилом етнічних націоналістів і найбільш ко-

румпованими елементами національної бюрократії, розгорнулижорстоку боротьбу за ресурси та владу під гаслами національної

свободи і відродження ісламу. Головною жертвою, яку було втяг-нено в цю колізію, стали соціально невпорядковані верстви насе-

лення і насамперед – молодь. У найбільш різкій формі цей процесрозвивався у Таджикистані та Чечні.

Разом з тим, вже до середини 90-х рр. з’явились очевидні озна-ки стурбованості щодо зростання радикально-екстремістських тен-

денцій у розвитку ісламу як з боку світської влади, так і з бокуофіційного ісламського духовенства, до того ж не тільки в РФ,

але й у новостворених державах Середньої Азії, Казахстану, Азер-байджану.

У середовищі кримських татар процес відриву від канонічногоісламу історично супроводжувався ускладненими обставинами, по-

в’язаними з депортацією їх з Криму в 1944 році на підставі звинува-чень у співробітництві з німецьким окупаційним режимом.


Вже наприкінці 20-х років спеціальним рішенням ВЦВК СРСРзаборонялося викладання ісламського віровчення, закривалися мед-

ресе й мечеті. Переслідування віруючих мусульман (як і представ-ників інших конфесій) продовжувалися й у 30-ті роки. До 1940 р.

багато мечетей та ісламських святинь у Криму було зруйновано.Релігійні гоніння радянської влади дуже болісно сприймалися кримсь-

кими татарами, для яких іслам був не тільки віросповіданням, але йтрадиційним устроєм життя. І в 1941 р. німецька окупаційна адміні-

страція Криму врахувала цю обставину. Запроваджуючи й заохочу-ючи психологію колабораціонізму, вона навмисне демонструвала

лояльне ставлення до релігійних традицій кримських татар, дозволя-ла відкриття мусульманських релігійних установ і духовних шкіл. В

цілому за період німецької окупації в Криму було відкрито 250 мече-тей, зареєстровано 400 представників мусульманського духовенства.

В умовах депортації жорстка політико-правова та етнокультур-на дискримінація стосовно спецпоселенців сприяла тому, що саме

«побутовий іслам» і його неофіційні представники перетворились уголовний фактор етносоціальної консолідації кримських татар, що

суттєво ускладнювало контроль за умонастроями депортованих. Намомент масового повернення до Криму мусульманська ідентичність

кримських татар мала скоріше соціально-культурний, аніж власнерелігійний характер. Незважаючи на суттєві зрушення у вирішенні

цієї проблеми, вона й зараз залишається вкрай злободенною.3-ій етап (1995-1999) у розвитку ісламського фактора на постра-

дянському просторі характеризується новим піднесенням релігійно-політичної активності мусульман СНД. У Центральній Азії він про-

ходить на тлі посиленої ісламської опозиції Таджикистану, конфлік-ту ісламістів із владою в Узбекистані, виникнення ісламських пол-

ітичних угруповань у Киргизії, зростання числа «незалежних»ісламських проповідників у Туркменістані.

Глибокий вплив не тільки на мусульман Росії, але й на всю пост-радянську мусульманську «умму» країн СНД здійснює посилене пол-

ітичне і військове протистояння між федеральними властями Росії таЧечні. Офіційна ісламізація Чечні (введення шаріату як основи за-

конодавчої і судової влади), перехід чеченських бойовиків на по-зиції псевдоісламського радикалізму («ваххабізму»), оголошення

Росії «джихада» та використання активістів міжнародних ісламсь-ких терористичних організацій сприяли тому, що в націоналістичних


і зарубіжних ЗМІ цей конфлікт почали змальовувати як протистоян-ня між православ’ям та ісламом.

Концентрованого виявлення результати цієї фази розвитку ісла-му в СНД знайшли в різкій активізації діяльності «ваххабітів» у

Дагестані, терористичному акті проти президента Узбекистану вТашкенті, діях ісламських терористів у Киргизстані і, нарешті, в

перенесенні збройних дій чеченських бойовиків і міжнароднихісламських терористів на територію Дагестану під націонал-сепара-

тистськими та панісламістськими гаслами.Своєрідною «відповіддю» на «виклик» стала жорсткіша позиція

офіційних властей Росії, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Татар-стану та кількох інших державних формувань СНД у ставленні до

ісламських радикалів (урядові репресії проти партії «Алаш» у Ка-захстані, жорстка позиція президента Узбекистану І.Каримова, пе-

реслідування неофіційного духовенства в Туркменістані тощо). Ужовтні 1998 р. м.Москва, Ташкент і Душанбе ухвалили Деклара-

цію про координацію дій у боротьбі з екстремістськими рухами вісламі.

Рішучий злам у ситуації здійснив прихід до влади в Росії урядуВ.Путіна. Розгром федеральними військами чеченських бойовиків,

найманців і міжнародних терористів, які діяли під прикриттямісламських лозунгів у Дагестані, а потім перенесення військових дій

безпосередньо на територію «бунтівної» Чечні, твердо заявлена наміжнародному рівні рішучість «раз і назавжди покінчити з терориз-

мом у Росії» змусили офіційне мусульманське духовенство країнСНД, а також найбільш впливові ісламські політичні організації

відокремитися від деструктивних сил, що стоять на позиціях націо-нал-сепаратизму та ісламського екстремізму.

Прагнення конформістськи налаштованої частини ісламсько-го духовенства до конструктивної співпраці з державою почало

набувати більш чітких обрисів. Вельми репрезентативним у цьо-му відношенні фактором стало призначення на посаду голови

російської адміністрації в ЧР муфтія Чечні – хаджи Ахмада Кадирова.У Криму події цього періоду характеризуються більш активним

підключенням ДУМК, що продовжує залишатися під тотальним конт-ролем меджлісу та його голови, до вирішення політичних завдань на-

ціонального руху кримських татар. У підготовці й проведенні 1-гокурултаю мусульман Криму (жовтень 1995 р.), в якому брали участь


233 делегати від мусульманських громад півострова, меджліс відігравнайактивнішу роль. Необхідність «розквіту ісламу на землі Криму»

та тісної співпраці ДУМК із меджлісом наполегливо підкреслювала-ся в доповіді М.Джемілева на курултаї.

Ще більш виразною стає лінія на політизацію ісламу в Криму післяобрання нового муфтія мусульман Криму Нурі Мустафаєва – актив-

ного прибічника участі мусульманської громади у вирішенні політич-них завдань національного руху кримських татар. Так, уже учасники

1-го курултаю мусульман Криму ухвалили «Звернення» до президен-та України і ВР України, в якому висловлювалася солідарність із по-

зицією Центральної ради Організації кримськотатарського національ-ного руху (ОКНД), який оголосив голодування у зв’язку з ухваленою

1 жовтня 1995 р. ВР Криму Конституцією автономії. Ісламські гасла ісимволіка стають неодмінним атрибутом публічних політичних акцій

кримських татар.Тенденція до ісламізації протестних акцій здійснює глибоко нега-

тивний вплив практично на всі етнічні групи населення Криму і вно-сить чималий потенціал конфліктогенності в міжетнічні відносини.

У період 1995-1999 рр. триває зміцнення зв’язків ісламських орган-ізацій Туреччини та інших мусульманських країн із меджлісом і

ДУМК. Так, під час одного із своїх візитів до Туреччини (14-17березня 1995 р.) М.Джемілев зустрічався з одним із духовних лідерів

Туреччини Фетхуллою Гюленом, обговорював із ним питання будів-ництва в Криму мечетей, шкіл і ліцеїв для кримських татар. 29 верес-

ня 1995 р. М.Джемілев прийняв делегацію Духовного управлінняТуреччини на чолі з Якубом Устюном. У 1996 р. під час відвідуван-

ня муфтієм мусульман Криму хаджи Нурі Мустафаєвим СаудівськоїАравії було підписано з Ісламським банком розвитку (ІБР) прото-

кол-намір про виділення 466 тис. доларів США на будівництво вСімферополі будівель ісламського центру, медресе, ісламської шко-

ли та бібліотеки.Тим часом певні сили, експлуатуючи загальноісламську со-

лідарність, намагалися «прищепити» національному руховікримських татар «чеченський синдром». Елементи ісламського ек-

стремізму чітко виявилися під час масових демонстрацій кримсь-ких татар, блокування ними залізничних шляхів і автострад у

Сімферополі 24 березня 1998 р., які призвели до зіткнення із сила-ми правопорядку, в результаті яких отримали поранення різного


ступеня важкості 19 співробітників міліції та 47 кримських татар.На відміну від попередніх акцій протесту, цей виступ носив відвер-

то агресивний характер, супроводжувався ісламською символікою,в ньому майже не брали участь жінки, але були добровольці з Чечні.

На головах у багатьох молодих людей були пов’язки з написамиарабською мовою «Аллах акбар» і т.п., під час сутичок з міліцією

використовувалися каміння, дрючки, металеві прути. Частина де-монстрантів, особливо молодь, була в стані алкогольного та нар-

котичного сп’яніння. 27 березня М.Джемілев на прес-конференції,торкаючись питання можливості застосовування українськими вла-

стями жорстких заходів стосовно демонстрантів і натякаючи нанаслідки «першої чеченської кампанії», заявив наступне: «Віднос-

но брязкоту зброєю, концентрації збройних сил у Криму, цього пси-хозу, я хотів би сказати, що якщо не вистачає свого розуму, то

треба було б повчитися на помилках своїх сусідів».Однак у цілому спроби запровадити в Криму ісламський ради-

калізм ваххабітського напрямку (якщо вони й мали місце з боку пев-них зовнішніх сил) не мали успіху, оскільки наштовхувались на не-

сприйняття його не тільки основною масою кримських татар, але йнавіть – етнічними націоналістами меджлісу, головною метою яких

було використовувати іслам для вирішення власних етнополітичнихзавдань.

Усвідомлення можливої небезпеки примушує традиційно помірнемусульманське духовенство і меджліс робити публічні заяви про не-

обхідність протидії загрозі ісламського фундаменталізму, адресова-ного властям України.

Так, про необхідність посилення контролю за релігійною літе-ратурою, що видається, з метою перешкодити просякненню на Ук-

раїну ідей ваххабізму йшлося в доповіді муфтія мусульман Кримухаджи Нурі Мустафаєва та у виступі депутата ВР України, заступ-

ника голови меджлісу Р.Чубарова на 2 курултаї мусульман Криму(грудень 1999 р.). М.Джемілев, який практично контролював увесь

перебіг курултаю, також заявив про необхідність «запобігти спро-бам проникання в мусульманське середовище Криму ідей ісламсь-

кого фундаменталізму». Аналогічну позицію зайняв і муфтій му-сульман України Ахмад Тамім, який 6 грудня 1999 р. в інтерв’ю

газеті «Крымская правда» закликав українську державу до актив-них дій проти розповсюдження впливу ісламських екстремістів.


Таким чином, характерне для третього етапу в розвитку ісламуна пострадянському просторі прагнення офіційного духовенства до

конструктивної співпраці з державою, що набирає сили з посилен-ням боротьби світських властей проти прояву ісламського або іншо-

го екстремізму, знайшло своє відбиття і в Криму.Ця співпраця мусульманського духовенства з українською дер-

жавою могла б бути більш продуктивною, якби вдалося обмежитипрагнення меджлісу використовувати ДУМК, та іслам в цілому, в

політичних цілях.Говорячи про вплив політичного ісламу на етнополітичну ситу-

ацію в Криму, не можна не відзначити роль інформаційного чинни-ка. Від того, як проблема загрози ісламського екстремізму на Ук-

раїні та в Криму висвітлюється в ЗМІ, значною мірою залежитьформування психологічних стереотипів середньостатистичного

мешканця Криму.Необхідно також зазначити, що останнім часом етнополітична

ситуація в Криму ускладнилася ще одним «новим» параметром вига-даної конфліктності між ісламом і православ’ям, який раніше у пол-

ітичній боротьбі майже не використовувався.Як уже зазначалось, від початку процесу релігійного відрод-

ження в Криму розвиток православ’я та ісламу відбувався пара-лельно і досить толерантно. Як правило, керівництво обох кон-

фесій уникало будь-яких конфліктних ситуацій, звертаючи своїпретензії, якщо вони мали місце, до держави. Більше того, муфтій

мусульман Криму та митрополит Сімферопольський і КримськийЛазар разом із представниками інших конфесій увійшли до скла-

ду міжконфесійної Ради «Мир – дар Божий», одне із головнихзавдань якої є збереження та зміцнення національного і релігій-

ного миру.Однак у липні 2000 р., після зустрічі М.Джемілева з головою

УПЦ КП Філаретом, на якій обидві сторони виявили критичнеставлення до дій владики Лазаря, новий муфтій мусульман Кри-

му хаджи Емір Алі Аблаєв на знак протесту проти владики Лаза-ря робить заяву про зупинення членства ДУМК у складі Ради

«Мир – дар Божий». У заяві ДУМК говорилося, що «воно невважає за можливе бути в одному об’єднанні з особами, які не

сприяють встановленню миру і міжконфесійної злагоди на півос-трові», наводились різноманітні претензії з приводу встановлення


в Криму християнських монументів, стендів та іншої символіки,прагнення «перетворити Крим у колиску православ’я».

Оскільки цій заяві передувало зроблене на згаданій зустрічі зФіларетом і згодом озвучене пресою «припущення» М.Джеміле-

ва про те, що «Муфтіят Криму і представники низки інших кон-фесій вийдуть з існуючого міжконфесійного об’єднання на знак

протесту існуючій нині політиці кримської єпархії», багато хто знезалежних спостерігачів резонно розцінили демарш муфтія му-

сульман Криму як «виконання наказу» голови меджлісу.Аналіз процесу «ісламського відродження», що охопив в ос-

таннє десятиліття мусульманські народи колишнього СРСР, по-казує, що в умовах різкого порушення режиму стійкого розвит-

ку суспільства власне релігійна конфліктність, як правило, реа-лізується не в чисто конфесійній, а в етнорелігійній формі, при-

чому релігія виступає тут як компонент націоналізму.Сьогодні іслам є одним із найважливіших факторів етнічної

мобілізації мусульманського населення країн СНД. Очевидно,ця роль зберігатиметься за ним і в недалекому майбутньому.

Особливо наочно це виявляється в розвитку процесу «рекон-струкції ісламу» в Криму, який споконвічно був, і залишається

зараз, – під монопольним контролем етнічних націоналістів.На нашу думку, ані сам кримськотатарський етнос – основний

носій «кримського ісламу», ані те цивілізаційне середовище, в якевін зараз реінтегрується, не відповідає ознакам, що сприяють ви-

никненню крайніх екстремістських форм ісламського фундамен-талізму. Сьогодні кримські татари, незважаючи на незавершеність

процесів етнічної консолідації, – це етнос, який уже давно покінчивіз архаїчними формами життя, глибоко втягнутий у процес урбан-

ізації, має розвинуту соціально-класову структуру, високий про-фесійний, освітній і загальнокультурний ценз.

Рівночасно глибокий відрив основної маси кримськотатарсь-ких репатріантів від традицій відроджуваного канонічного ісла-

му, наявність чималих за кількістю соціально незабезпечених мар-гінальних груп (насамперед – молоді), етнократичні настанови

етнічних націоналістів, негативні психологічні наслідки депор-тації, певний зовнішній вплив та деякі інші фактори можуть

разом відіграти роль каталізатора в політизації та радикалізаціїпроцесу ісламського відродження в Криму.


У Криму – на рівні етнічних спільнот – немає ані об’єктивних,ані якихось серйозних суб’єктивних передумов для етноконфес-

ійного конфлікту. Основний потенціал конфліктогенності в ет-ноконфесійну сферу вноситься політичним протиборством етніч-

них еліт та інших, в тому числі зовнішніх сил, які за допомогоюполітизації процесу релігійного відродження в Криму прагнуть

використати його у власних етнополітичних і геополітичнихцілях.

Іслам більше ніж якась інша релігія схильний до політизації,і ця його ознака може бути, залежно від обставин, використана з

діаметрально протилежним результатом. Він може відіграватироль фактора стабілізації чи, навпаки, загострення суспільно-

політичної ситуації. Зрештою, багато залежить від наявності гли-боко продуманої етнічної та конфесійної політики держави, чи –

відсутності такої.Володимир Григор’янц,

кандидат історичних наук,завідувач відділом регіонального інформаційно-аналітичного

центру філії Національного інституту стратегічнихдосліджень в АРК

Переклад українською мовою за текстому газеті «Крымская правда», № 229 (22642), 14 грудня 2000 року.

«ХРЕСТОВА ЕПОПЕЯ» ТРИВАЄ

Уряд Криму вирішив поставити крапку в

«хрестовій епопеї», що стала причиною міжкон-фесійного конфлікту на півострові . Рада

міністрів автономії ухвалила постанову, в якійрекомендувала Морській сільраді вжити захо-

ди щодо виконання домовленостей, досягнутихна нарадах при голові Ради міністрів у частині

встановлення поклінного православного хреста і мусульмансь-кого пам’ятного знаку. Райдержадміністраціям і виконкомам


міських рад доручено вжити заходи щодо недопущення само-вільного будівництва об’єктів культового призначення.

Постановою також внесено зміни до Типових правил будівниц-тва або розміщення будівель і споруд на території автономії. Тепер

розміщення і встановлення об’єктів культового призначення позатериторією культових будівель, місць паломництва, території зак-

ладів, кладовищ, місць окремих поховань, крематоріїв і приватнихбудинків громадян можуть здійснюватись лише за рішенням район-

них державних адміністрацій і виконавчих комітетів міських радта за узгодженням з міжконфесійною радою Криму.

Проте, як відомо, міжконфесійна рада Криму «Мир – дар Божий»не представлена всіма конфесіями півострова. Духовне управління

мусульман Криму призупинило своє членство у ній ще в червні мину-лого року, висловивши цим протест проти дій голови ради архієпис-

копа Лазаря, який дав дозвіл на встановлення православних хрестіві транспарантів на території Криму без обговорення на міжкон-

фесійній раді.Муфтій Криму Хаджі Еміралі Аблаєв, до якого ми звернулися із

проханням висловити свою думку щодо цієї постанови, заявив, щоМуфтіят Криму не згодний з цим рішенням уряду автономії. «Ми не

бачимо в ній відповідей на наші побажання і наполягатимемо натому, щоб до постанови було внесено доповнення в тій частині, що

об`єкти культового призначення повинні встановлюватися не лишеза узгодженням із міжконфесійним об’єднанням, але й з Муфтіятом

Криму, який, як відомо, до об’єднання не входить», – підкресливМуфтій.

За словами Хаджі Еміралі-ефенді, повертатися до міжконфесій-ної ради, де враховуються інтереси тільки однієї конфесії, ДУМК не

збирається: «Ми сьогодні не маємо й думки про повернення до міжкон-фесійного об’єднання «Мир – дар Божий», як би нас не вмовляли.

Адже якби члени цього об’єднання хотіли, щоб ми були в його складі,вони не спровокували б наш вихід. Не ставили б хрести потайком, а

порадились спочатку з нами. Ми разом дійшли б якогось рішення, іне сталося б того, що сталося. До того ж ми не хочемо бути в одній

команді з православною церквою Московського патріархату, якаведе на півострові політику розколу».

На думку Муфтія, «сьогодні в Криму немає гострої міжконфе-сійної проблеми, однак деякі засоби масової інформації знову


«розпалюють» пристрасті довкола хрестів і знову звинувачують муф-тіят у створенні конфліктної ситуації». «Якщо хтось вважає, що сьо-

годні в Криму гарантом стабільності міжконфесійних відносин є главакримської єпархії, то глибоко помиляється. Основою стабільності

сьогодні є діяльність Муфтіяту. Якби ми своєчасно не зупинили лю-дей, не відомо, до чого б призвело встановлення хрестів», – відзна-

чив він.Виходу постанови передували численні зустрічі зацікавлених

осіб у Раді міністрів. Як відомо, Муфтіят Криму і Меджліс кримсь-котатарського народу на цих зустрічах ставили питання про де-

монтаж установлених хрестів. За словами уповноваженого Медж-лісу у зв’язках із Муфтіятом Арсена Альчикова, було ухвалено

рішення про пропорційне встановлення об’єктів ісламської симво-ліки до кількості православних хрестів. «Ми були змушені погоди-

тися з цим рішенням», – підкреслив він. За його словами, на сьо-годнішній день у Криму нараховується дев’ять православних

хрестів. Зараз при Муфтіяті створюється організаційна група з істо-риків, архітекторів, скульпторів, яка розроблятиме малу архітек-

турну форму, що поєднувала б у собі національну і релігійну сим-воліку. «Ми дійшли цього рішення, оскільки в ісламі не заведено

встановлення пам’ятних знаків. Ми маємо намір провести консуль-тації з мусульманськими країнами і розробити такий пам’ятний знак,

який не суперечив би ісламу і шаріату, але відіграв би позитивнуроль у справі відродження ісламу в Криму», – пояснив Арсен Аль-

чиков. За його словами, місця встановлення цього символу покищо не визначені.

Ельмас Седвапова

Від редакції газети «Авдет»: Як би там не було, але кримськівласті все таки нав’язують кримським татарам свої рішення, як

у світському житті, так і в галузі релігії. Так само, як і в земель-ному питанні пропонується маса варіантів, що не враховують

повною мірою наших інтересів, у цьому випадку кримських та-тар змушують відходити від багатовікових традицій і вигадува-

ти пам’ятні знаки лише для того, щоб не почуватися обділенимив духовному плані. 2000-річчя Різдва Христового, до якого було

приурочено встановлення поклінних хрестів і транспарантів,минуло. А замість демонтажу, про який неодноразово йшлося під


час численних зустрічей в уряді, Рада міністрів своєю постано-вою по суті увічнила атрибут святкування цієї події в селі Морсь-

кому. Крім того, ця постанова свідчить про те, що уряд проігно-рував побажання Муфтіяту, а за ним, як відомо, стоять близько 300

тисяч мусульман Криму.Переклад українською мовою за текстом

у газеті «Авдет», №5 (263), 7 березня 2001 року.

МОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ

КРИМСЬКИХ ТАТАР

Термін «мовна компетенція» використо-вується у сучасній науці (психолінгвістиці) в

різних значеннях: як знання людини про мову(знання мовних одиниць різних рівнів, правил

їх зміни, поєднання одного з іншим тощо) і якволодіння мовою (використання цих знань у про-

цесі спілкування). Останнє часто називають також комунікатив-ною компетенцією.

Мовна компетенція людини може бути охарактеризована у різно-манітних параметрах та аспектах, з яких найбільш очевидними,

так би мовити, «поверхневими» є мовлення, письмо, аудіювання(сприйняття на слух) і читання. Останні два (аудіювання та читан-

ня) базуються на ментальних процесах інтерпретації звукових і гра-фічних мовних сигналів, що сприймаються слуховими та зоровими

рецепторами.Мовна компетенція кримських татар має наступну параметриза-

цію (параметри мовної компетенції нижче розташовуються у поряд-ку зменшення кількості носіїв мови, які мають вказані параметри):

розуміння мови, що сприймається на слух; говоріння; розуміння мови,що сприймається у письмовій формі; читання та письмо. Незважаю-

чи на відмінності говірок і наріч, якими кримські татари користу-ються у побуті (це різні варіанти кипчацьких та огузьких мов), у цілому

вони розуміють мову одне одного, бо спираються як на активний,так і на пасивний словниковий запаси. Проте продуціювання мови


(говоріння) вимагає від них активного володіння словниковим скла-дом і граматикою, що в умовах російського мовного оточення,

шкільної та вузівської освіти російською мовою, а також у прак-тиці спілкування у змішаних сім’ях не культивувалося. Що ж сто-

сується сприйняття письмової мови, читання і письма, то ці здібностіпредставників нових генерацій кримських татар, які народилися в

умовах заслання, взагалі не розвивалися.Відомо, що протягом майже півстоліття радянський тоталітарний

режим проводив стосовно кримських татар політику насильницькоїрусифікації. Всі соціальні функції кримськотатарської мови, окрім

однієї (засоби спілкування у сім’ї) було відсічено актом депортації:були відсутні школи з кримськотатарською мовою навчання, не було

передач на радіо і телебаченні, не видавалися газети і журнали тощо.У таких дискримінаційних умовах цілеспрямовано формувалася дво-

мовність, основними компонентами якої були кримськотатарська іросійська мови, рідше – кримськотатарська та узбецька, кримсько-

татарська і таджицька тощо. За даними соціологічного виміру (опи-тування), проведеного у серпні-вересні 1997 р. у рамках проекту

Центру технічного співробітництва Міжнародної організації зміграції (ЦТС МОМ), кримські татари в домашніх умовах викорис-

товують російську мову так само часто, як і рідну (відповідно 33% і39,2% респондентів), узбецькою мовою у сім’ї говорять лише 3% рес-

пондентів. Однак у громадських містах, на роботі і в навчальнихзакладах російською мовою спілкуються 64,7%, кримськотатарсь-

кою – 6,4% респондентів.У зв’язку із соціологічними вимірами, у тому числі й соціолінгві-

стичними опитуваннями, постає питання про суть феномена, що на-зивається «рідна мова». Респондентам важко відповісти на запитан-

ня: «Яку мову ви вважаєте рідною?» Можна зустріти відповідь:«Рідною мовою не володію». У соціолінгвістиці і психолінгвістиці

радянського періоду було розповсюджене таке визначення: ріднамова – це мова, якою людина мислить. Ця дефініція обслуговувала

багато в чому комуністичну ідеологію, яка процеси русифікації ма-лих народів, втрату ними національної самобутності підносила як

найвище досягнення горезвісної «ленінської національної політики».Згадаємо у зв’язку з цим ідеологему «радянський народ», якою в

пропагандистських цілях активно користувалися радянські політо-логи і суспільствознавці.


Слід визнати, що у соціо- та психолінгвістиці сьогодні відсутнічіткі, несуперечливі визначення поняття «рідна мова». Вчені волі-

ють говорити про «першу мову» (М1), «другу мову» (М2), «мовуповсякденного спілкування» (МПС), «іноземну мову» (ІМ) тощо.

Це пояснюється надзвичайною складністю самих соціально-мов-них реалій. Відомо, що «хронологічно» друга мова може витіснити

першу і стати мовою повсякденного спілкування чи співіснувати знею, виконуючи ті самі функції, тобто стати так би мовити другою

рідною мовою. На думку вчених, найбільш коректною сьогоднівидається наступна формула: рідна мова – це мова матері, мова

своєї національності чи якась інша мова, що визначається як такасамою людиною.

За характером мовної компетенції, кримських татар можна роз-ділити на такі чотири групи: 1) симетричні білінгви, які однаково

вільно користуються в усіх суспільних сферах рідною та російсь-кою мовами; 2) асиметричні білінгви, які користуються рідною мо-

вою лише у побуті, а в інших сферах життя (у тому числі й сім’ї) –російською мовою; 3) асиметричні білінгви, які користуються

кримськотатарською мовою (у формі територіального діалекту) упобуті, а російською - обмежено, у спілкуванні з російськомовними

людьми чи дітьми кримських татар, які не володіють рідною мо-вою; 4) монолінгви, які володіють тільки російською чи тільки

кримськотатарською мовами.1 і 3 групи обмежені у кількісному відношенні. До 1 групи вхо-

дять представники інтелігенції: викладачі кримськотатарської мовиі літератури, письменники, журналісти; до 3 групи – люди похилого

віку з низьким рівнем освіти. Найчисленніша 2 група, до якої вхо-дять люди молодого та середнього віку, які отримали освіту в рос-

ійських школах і вузах. Монолінгви представлені двома різновели-кими групами: 1) численною групою дітей, людей молодшого та се-

реднього віку, в тому числі й тих, хто народився і виховувався узмішаних сім’ях (говорять виключно російською мовою); 2) нечис-

ленною групою людей дуже похилого віку, які не вчилися в російсь-ких школах (говорять тільки рідною мовою).

Для представників перших двох соціальних груп характерне по-стійне переключення з однієї мови на іншу не лише в різних сферах

спілкування, але навіть у межах одного й того ж комунікативногоакту. Їхня мова багата на лексичні і фразеологічні «вкраплення»


та різного роду кальки (словотвірні, синтаксичні, фразеологічні) зросійської мови. У даному випадку мова йде не про безеквівалентну

лексику типу телефон, таксі, дисертація тощо, а про одиниці, щомають понятійні еквіваленти у кримськотатарській мові: револю-

ція – инкъыляп, чарка – къаде, кухоль – мешребе тощо. Особливочасто вставляються у татарське мовлення службові та модальні

слова і словосполучення російською мовою: а, но, ну, даже, разве,короче, по-моему, вообще, потому что, чтобы тощо. Приклади:

Только мен оны кормедим. Но бугунь кимсе бармам. А средствосыёкъ эди. Мен айтайим да, чтобы сиз бильсенъиз. Давайте, кадрла-

ры изучить этейик. Ну, не ямпалы. Син анъладынъыз, что о керекшей дегиль. Дуже часто зустрічаються кальки різного типу, тобто

буквальні переклади російських зворотів на кримськотатарськумову: эписинден биринджи (перш за все), кунь тертиби (порядок

денний), иш адамлары (ділові люди),тегерек стол, тегерек маса(круглий стіл), большевиклернинъ къанлы къыйма машинасы (кри-

вава м’ясорубка більшовиків), кениш къулланмакъ (широко кори-стуватися), сыджакъ къаршыламакъ (гаряче зустріти) тощо. (При-

клади взято з мови представників 1 та 2 соціальних груп).Які ж шляхи та способи відродження кримськотатарської мови і,

отже, досягнення кримськими татарами повної мовної компетенції,тобто оволодіння рідною мовою на всіх рівнях її використання (го-

воріння, розуміння, читання та письма)?1. Розширення мережі дитячих дошкільних закладів з рідною мо-

вою навчання. Тут можливі варіанти: навчання і виховання рідноюмовою в усіх ланках школи; навчання рідною мовою лише у почат-

ковій школі, а в основній і старшій – російською або українськоюмовою тощо. Перший варіант навчання сьогодні не може бути реал-

ізований у зв’язку з відсутністю викладацьких кадрів і навчально-методичної літератури з усіх навчальних дисциплін, окрім кримсь-

котатарської мови та літератури.2. Викладання кримськотатарської мови, як мови корінного на-

роду Криму, в якості обов’язкового навчального предмета в усіхшколах Криму, незалежно від мови навчання і виховання. (Так було

в Криму до депортації кримських татар).3. Розширення видавничої бази кримськотатарською мовою, ви-

дання великої кількості не тільки навчальної, але й якісної худож-ньої літератури, у тому числі й перекладної, для дітей і юнацтва.


4. Створення перманентного мовного середовища за рахунокзбільшення ефірного часу на радіо і телебаченні, що передбачає су-цільну електрифікацію та радіофікацію місць компактного прожи-вання кримських татар.

5. Збільшення кількості газет і журналів, що видаються кримсь-котатарською мовою, і публікація в них російсько-кримськотатарсь-ких міні-словників і різноманітного цікавого матеріалу (загадок,кросвордів, чайнвордів тощо).

Гадаю, перелік можна продовжити.Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє. Через одне-два поколін-

ня (40-50 років) кримськотатарська мова посяде своє законнемісце у багатобарвності мов Криму як мова корінного народу.Обґрунтуванням для такого оптимізму є практика кримськотатарсь-кого мовного будівництва, що спостерігається у Криму останнімидесятиліттями: створена та активно працює асоціація викладачівкримськотатарської мови і літератури «Мааріфчі»; проводяться на-уково-практичні конференції, «круглі столи» і методичні семінари,присвячені проблемам відродження кримськотатарської мови, оп-тимізація її викладання у середній та вищій школі; відкриваютьсянові школи і класи з кримськотатарською мовою навчання та ви-ховання; у Міністерстві освіти АРК з’явилася нова структурна оди-ниця – управління освіти кримськотатарською мовою тощо.

Аділе Емірова.Переклад українською мовою за текстом

у газеті «Голос Крыма», № 8 (379), 16 лютого 2001 р.


ЗМІСТ

ПРИВІТАННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

ЗАЯВАПРЕЗИДІЇ МЕДЖЛІСУКРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

ЗАЯВАУЧАСНИКІВ МІТИНГУВ СЕЛІ УРОЖАЙНЕ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

РЕЗОЛЮЦІЯМІТИНГУ КРИМСЬКИХ ТАТАР15 БЕРЕЗНЯ 2001 РОКУ У СІМФЕРОПОЛІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6

ПОСТАНОВАЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇЗ ВИБОРІВ ДЕЛЕГАТІВ IV КУРУЛТАЮКРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ«ПРО КРИМСЬКОТАТАРСЬКІ ПОЛІТИЧНІІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО МАЮТЬПРАВО БРАТИ УЧАСТЬ У ВИБОРАХ ДЕЛЕГАТІВIV КУРУЛТАЮ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГОНАРОДУ НА ОСНОВІ ПРОПОРЦІЙНОГОПРЕДСТАВНИЦТВА». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РОБОТУРЕСПУБЛІКАНСЬКОГО КОМІТЕТУУ СПРАВАХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙІ ДЕПОРТОВАНИХ ГРОМАДЯНАВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМЗА 2000 РІК. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

У РАХУНКОВІЙ ПАЛАТІ ВР АРК:ЯК ВИРІШУЮТЬСЯ ПРОБЛЕМИДЕПОРТОВАНИХ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17

ПОСТАНОВАКОЛЕГІЇ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИВЕРХОВНОЇ РАДИ АРК«ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИВИКОРИСТАННЯ КОШТІВРЕСПУБЛІКАНСЬКОГО БЮДЖЕТУ,ВИДІЛЕНИХ НА РЕАЛІЗАЦІЮПРОГРАМИ ОБЛАШТУВАННЯТА СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГОРОЗВИТКУ ДЕПОРТОВАНИХ ГРОМАДЯН». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20

ЛІЛЯ НАФЕЄВА:«СЬОГОДНІ МИ ПОВИННІДУМАТИ ПРО ТЕ,ЯК НЕ ВТРАТИТИ РІДНОЇ МОВИ». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . .25

КРИМСЬКІ ТАТАРИПОВИННІ ЗАХИСТИТИСВОЮ ЄДНІСТЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

ІСЛАМСЬКИЙ ФАКТОР У КРИМУПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ«ВІДРОДЖЕННЯ ІСЛАМУ» (1989-1999 РР.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .34

«ХРЕСТОВА ЕПОПЕЯ» ТРИВАЄ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49

МОВНА КОМПЕТЕНЦІЯКРИМСЬКИХ ТАТАР. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .52

«Кримськотатарське питання», журнал про проблемикримськотатарського народу в Україні, ч.2 (18)

Засновник – Кримський Центрнезалежних політичних дослідників

і журналістівВидавець – видавництво «Яра»

На замовлення Асоціації вільних журналістів Кримум.Сімферополь, 2001 р.

«Crimean Tatars Issues», magazine about problemsof the Crimean Tatars peoples in Ukraine, s.2 (18)

Founder – Crimean Independent Centerof Political Researchers and Journalists

Publisher – publishing house «Yara»Made to order for Association of Crimean free journalists

Simferopol, 2001.

Керівники проекту – Ярина ВОЛЬВАЧ, Володимир ПРИТУЛАРедактор – Ельмас СЕДВАПОВА

Над випуском працювали – Г.ДОНЧЕНКО, Е.АБДУЛЛАЄВА,О.ЄМЕЛЬЯНОВА, Р.ВАХІДОВ.

Свідоцтво про державну реєстраціюсерія КМ № 625

видане Республіканським комітетомз інформації АРК 02 лютого 2001 р.

Віддруковано у друкарні видавництва «Ocaq»,95048 м.Симферополь, вул. Трубаченка, 23-а

Наклад 400 прим. Замов. №10Цей наклад поширюється лише безкоштовно.

Адреса для листів:95000 м.Сімферополь, головпоштамт, а/с 142,

тел./факс (0652) 27-69-65,ел. пошта [email protected]

КРИМСЬКИЙ ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНИХ...

Documents

Transcript of КРИМСЬКИЙ ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНИХ...